Рішення

від 12.06.2019 по справі 826/12009/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2019 року № 826/12009/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГромадської організації "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг" до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруКиївської міської ради Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого орану Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Товариство з обмеженою відповідальністю "Стор-Сервіс" про визнання недійсними додаткової угоди, рішення в частині, В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Громадська організація "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг" (далі - ГО "АЦ "Соціоконсалтинг", позивач) до Київської міської ради (далі - Київрада, відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого орану Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - третя особа 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор-Сервіс", (далі - третя особа 2), в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 27.10.2017 року та заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.11.2017 року, просить:

- визнати недійсною Додаткову угоду про внесення змін до договору від 19.07.2005 року 10/820 оренди нежилих приміщень в будинку №44 літера "А" на вул. Хрещатик між КП "Київжитлоспецексплуатація" та Громадською організацією "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг";

- визнати недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2017 року №419/3253 в частині передачі 180.0 (мансарда) ТОВ "Стор-Сервіс";

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішення Київської міської ради від 01.10.2017 року №419/3253 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню з підстав зазначених у позові.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідачем надано до суду заперечення, в яких відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки рішення від 01.10.2017 року №419/3253 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому підстав для скасування його окремого пункту немає.

Представник третьої особи 1 проти позову заперечував в повному обсязі і просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи 2 у судове засідання не прибув, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надано.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2016 року суддею Данилишиним В.М. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У зв`язку із припиненням повноважень у судді Данилишина В.М. на підставі "Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах" справу №826/12009/16, передано на розгляд судді Клименчук Н.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2017 року суддею Клименчук Н.М. прийнято справу до свого провадження.

В судовому засіданні 21.11.2017 року на підставі частини 4 статті 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 року), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Рішенням Київської міської ради "Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду переможцям конкурсу" від 01.10.2007 року №419/3253 (далі - оскаржуване рішення) передано майно територіальної громади міста Києва в оренду переможцям конкурсу.

Відповідно до переліку підприємств та організацій - переможці конкурсу, яким передається в оренду майно територіальної громади м. Києва, Товариству з обмеженою відповідальністю "Стор-Сервіс", як переможцю конкурсу передано на два роки 364 дні в оренду нежитлове приміщення в будинку в„– 44 літ. " А» по вул. Хрещатик, зокрема 180 кв.м. під мансардою (п.28 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року №419/3253), яке на підставі договору оренди, укладеного між ГО "АЦ "Соціоконсалтинг" та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" від 08.01.2003 року, перебувало у тимчасовому платному користуванні ГО "АЦ "Соціоконсалтинг".

Позивач не погоджуючись з оскаржуваним рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 року №419/3253 в частині передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Стор-Сервіс" нежитлового приміщення. А також додатковою угодою від 18.07.2006 року про внесення змін до п.9.1. договору оренди нежитлових приміщень в будинку №44 літ "А" по вул. Хрещатик, укладеного між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та ГО "АЦ "Соціоконсалтинг", від 19.07.2005 року №10/1820, на підставі якої продовжено дію договору з 18.07.2006 року до початку реконструкції, але не більше ніж 364 дні до 16.07.2007 року.

Позивач посилається на те, що його протиправно, в порушення норм чинного законодавства позбавлено права на законних підставах володіти, користуватися, а також приватизувати спірне нежитлове приміщення.

За таких обставин позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За визначенням, наведеним в статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час. письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у раз", найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Згідно з статтею 773 Цивільного кодексу України, наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

З аналізу наведених норм вбачається, що закон, перш за все пов`язує продовження строку дії договору оренди, зокрема, з наявністю заяви орендаря на продовження такого терміну.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на підставі договору оренди від 08.01.2003 року ГО "АЦ "Соціоконсалтинг" прийнято від КП "Київжитлоспецексплуатація" в тимчасове користування нежитлове приміщення площею 180,0 кв.м. за адресою: вул . Хрещатик, 44, літ. "А".

Рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 року №813/3388, КП "Київжитлоспецексплуатація" переукладено з ГО "АЦ "Соціоконсалтинг" договір оренди нежитлових приміщень. Між КП "Київжитлоспецексплуатація" (орендодавець) та ГО "АЦ "Соціоконсалтинг" (орендар) 19.07.2005 року укладено договір №10/1820 оренди нежитлових приміщень.

Відповідно до п.9.1 вказаного договору, строк його дії встановлено з 19.07.2005 року до початку реконструкції, але не більше ніж 364 днів 17.07.2006. року.

В подальшому додатковою угодою від 18.07.2006 року внесено зміни до пункту 9.1 договору оренди - продовжено дію договору з 18.07.2006 року до початку реконструкції, але не більше ніж 364 дні до 16.07.2007 року.

З урахуванням листа КП "Київжитлоспецексплуатація" від 20.07.2007 про закінчення дії договору оренди, договір не пролонговано і припинено дію договору 16.07.2007 року у зв`язку із закінченням строку.

Таким чином, з 17.07.2007 року термін дії договору оренди спірного нежитлового приміщення №10/1820 вважається припиненим.

Неодноразові посилання позивача на звернення до Головного управління комунальної власності м. Києва (правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з заявою про продовження терміну дії договору оренди, належними доказами не підтверджено, матеріали справи таких доказів не містять.

Крім того, факт відсутності у позивача права на оренду спірного нежитлового приміщення з 17.07.2007 року встановлено наявними в матеріалах справи судовими рішеннями, які набрали законної сили:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року у справі №30/274 за позовом КП "Київжитлоспецексплуатація" до ГО "АЦ "Соціоконсалтинг", треті особи: Київська міська рада, ГУ комунальної власності м. Києва, про виселення та повернення приміщення;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 року у справі №3/44-36/497 за позовом ГО "АЦ "Соціоконсалтинг" до Київської міської ради, треті особи: ГУ комунальної власності м. Києва, КП "Київжитлоспецексплуатація" про визнання рішення Київської міської ради від 15 10.2007 року №1072/3905 недійсним;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 у справі №51/550 за позовом КП "Київжитлоспецексплуатація" до ГО "АЦ "Соціоконсалтинг" про стягнення 89 606,88 грн.

Стосовно тверджень позивача про те, що громадська організація стала співвласником нежитлових приміщень на підставі статті 778 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне. Відповідно до частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України якщо в результаті поліпшення, зробленого наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Правила щодо набуття права власності на новостворене майно та перероблену річ встановлені статтями 331, 332 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 331, статті 328, частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України вбачається, що, закон пов`язує набуття орендарем права спільної часткової власності на орендоване нерухоме майно, зокрема, за наявності згоди орендодавця на здійснення орендарем невід`ємних поліпшень орендованого майна.

Суд звертає увагу, з урахуванням відсутності у позивача згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду 08.12.2009 року у справі №3/44-36/497, також безпідставним є звинувачення в ігноруванні Київською міською радою та Київською міською державною адміністрацією що громадська організація стала співвласником відремонтованого нежилого приміщення на підставі статті 778 Цивільного кодексу України.

Стосовно підстав для прийняття рішення про приватизацію нежитлових приміщень шляхом викупу ГО "АЦ "Соціоконсалтинг" суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 51 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 ствердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.200 року №1723-ІІІ, (чинної на момент прийняття рішень стосовно приватизації нежитлового приміщення) у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем дою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахування зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об`єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Отже, наявність договірних орендних відносин є визначальною обставиною, за якою у особи виникає право на викуп державного чи комунального нерухомого майна у випадку прийняття рішення про приватизацію такого майна.

Рішенням Київської міської ради від 16.03.2006 року №221/3312 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 18.03.2004 року №100/1310 з питань приватизації" до переліку об`єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації, включені нежитлові приміщення і визначено їх спосіб приватизації викуп орендарем - ГО "АЦ "Соціоконсалтинг".

В подальшому рішенням Київради від 08.02.2007 року №62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади Києва на 2007-2010 роки" нежитлові приміщення перенесено в Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста з і на 2007-2010 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття вище зазначених рішень Київської міської ради відсутні докази оренди нежитлового приміщення позивачем.

Так, на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 року №813/3388, яким КП "Київжитлоспецексплуатація" переукладено з ГО "АЦ "Соціоконсалтинг" договір оренди нежитлових приміщень, 19.07.2005 року між КП "Київжитлоспецексплуатація" та ГО "АЦ "Соціоконсалтинг" укладено договір №10/1820 оренди нежитлових приміщень. Відповідно до пункту 9.1 цього договору, строк його встановлено з 19.07.2005 до початку реконструкції, але не більше ніж 364 - 17.07.2006 року.

Також, Київською міською радою прийнято рішення від 25.10.2007 року №1172/3905, відповідно якого позицію 83 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)" "Група "А" додатка 2 до рішення "Нежилі приміщення Громадська організація "Аналітичний центр Соціоконсалтинг; м. Київ, вул. Хрещатик,44 літ. А визнано таким, що втратило чинність.

Більш того, суд звертає увагу, що рішенням Київської міської ради від 25.10.2007 року №1072/3905, яким, як стверджує позивач, його позбавлено права на приватизацію шляхом викупу нежитлових приміщень, прийнято після припинення 16.07.2007 року строку дії договору оренди цих приміщень, укладеного 19.07.2005 року між КП "Київжитлоспецексплуатація" та ГО "АЦ "Соціоконсалтинг" №10/1820 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 18.07.2006 року.

Стосовно судових спорів, пов`язаних з приватизацією нежитлових приміщень суд зазначає, що за позовом ГО "АЦ "Соціоконсалтинг" у Господарському суді міста Києва порушено кілька проваджень.

Проаналізувавши наявні судові рішення, які долучені відповідачем до матерів справи, з яких вбачається, що зазначеним рішенням вирішено передати майно територіальної громади міста Києва в оренду переможцям конкурсу згідно з переліком. До вказаного переліку підприємств та організацій - переможців конкурсу, яким передається в оренду майно територіальної громади м. Києва, підприємство ГО "АЦ "Соціоконсалтинг" не входить, а тому правовідносини що виникли в зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення на права та обов`язки ГО "АЦ "Соціоконсалтинг" не поширюються.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем не надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Громадської організації "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук