Рішення

від 10.06.2019 по справі 826/4784/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2019 року № 826/4784/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Гренатек доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гренатек (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав адміністративного позову, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2016 №0024864001.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 15.06.2017, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми акцизного податку є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем і контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на зменшення суми акцизного податку по виписаним спірними контрагентами акцизних накладних.

За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2016 відповідачем на підставі акту перевірки від 15.11.2016 №26/270/38467949, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0024864001, яким позивачу за порушення вимог п.п.213.1.12, 215.3.4, 232.3 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Паливо всього сумі 1 553 138,90 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 1 242 511,12 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 310 627,78 грн.

Суть спірних правовідносин виходить з обставин безтоварності господарських операцій по поставці палива між позивачем, як покупцем і ТОВ УПК Коммерц , ТОВ УПК-Європлюс , ТОВ БелУкрГаз , як постачальниками.

Нарахування позивачу безпосередньо акцизного податку обумовлено наступним.

В ході перевірки встановлено, що за даними первинних документів, позивачем в перевіряємому періоді було відвантажено контрагентам-покупцям 1 528 464,463 літри газу зрідженого.

В той же час, операції по поставці газу зрідженого від ТОВ УПК Коммерц , ТОВ УПК-Європлюс , ТОВ БелУкрГаз на користь позивача класифіковані контролюючим органом, як безтоварні, а отже, в перевіряємому періоді позивач фактично не здійснював придбання газу зрідженого у вказаних контрагентів.

З урахуванням того, що позивачем не було надано контролюючому органу акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 01.03.2016, відповідач дійшов висновку, що такий показник становив нуль літрів.

Відтак, оскільки факт поставки газу позивачем на користь третіх осіб-покупців ГУ ДФС у м. Києві та позивачем не заперечується, відповідач дійшов висновку, що в перевіряємому періоді позивачем було придбано газ зріджений в об`ємі 1 528 464,463 літри у не встановленої особи (осіб), без відповідної сплати акцизного податку, оскільки документів, що підтверджують зворотне позивачем до перевірки не надано.

Як наслідок, об`єм газу в розмірі 1 528 464,463 літри був обкладений акцизним податком, розрахунок якого наведено на стор.22 акту перевірки.

Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваного ППР, позивач в заяві про зміну підстав адміністративного позову посилається на те, що: 1) у контролюючого органу не було підстав для проведення перевірки; 2) позивачем насправді було подано відповідачу акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 01.03.2016; 3) господарські взаємовідносини з постачальника мали реальний характер.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Стосовно посилань позивача на відсутність у контролюючого органу підстав для проведення перевірки.

Статтею 78 Податкового кодексу України встановлений порядок проведення документальних позапланових перевірок, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин (п.78.1.8), зокрема, виявлено розбіжності даних, що містяться у зареєстрованих акцизних накладних / розрахунках коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та деклараціях з акцизного податку, поданих платником акцизного податку, що реалізує пальне.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ПК України).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем наказу на проведення перевірки та/або дій контролюючого органу по проведенню перевірки. Одночасно суд приймає до уваги те, що в даному випадку, податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами саме виїзного контрольного заходу, а позивачем, не надано доказів вчинення дій по не допуску перевіряючих до перевірки у випадку відсутності, на думку платника податків, правових підстав для її проведення.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що питання правомірності проведення контрольного заходу не є предметом позову, посилання позивача в цій частині судом відхиляються.

Стосовно посилань позивача на подання відповідачу акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 01.03.2016, суд зазначає наступне.

Пунктом 9 підрозділу 5 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України передбачено, що протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року, платник податку зобов`язаний подати контролюючому органу акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року із зазначенням адрес об`єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків пального, перелік резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишку пального, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючих документів на відповідні об`єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об`єктів. Зазначені у такому акті інвентаризації обсяги залишку пального контролюючий орган враховує у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування в системі електронного адміністрування реалізації пального.

Форма акта проведення інвентаризації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Дані акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального можуть бути перевірені контролюючим органом у встановленому порядку протягом шести календарних місяців із дня його подання.

При встановленні за результатами перевірки невідповідності обсягів пального, зазначених у акті інвентаризації, фактичним даним та/або даним бухгалтерського обліку підприємства контролюючий орган здійснює відповідні коригування в Єдиному реєстрі електронних акцизних накладних на підставі даних акта перевірки.

Як зазначає позивач, ним було направлено в електронній формі контролюючому органу Акт інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок для 01.03.2016 та 20.03.2016 було отримано квитанцію, в якій зазначено про не прийняття надісланого документу в зв`язку з ймовірним розірванням договору про визнання електронної звітності.

Як свідчать матеріали справи, дії контролюючого органу по розірванню договору про визнання електронних документів позивачем не оскаржувались.

За таких обставин позивачем направлено Акт залишків пального засобами поштового зв`язку, на підтвердження чого долучено до заяви про зміну підстав позову опис поштового вкладення і частини фіскальних чеків.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє зазначені документи, як належні докази направлення позивачем контролюючому органу Акту залишків пального, з урахуванням наступного.

Так, надана копія правої частини фіскального чеку містить не всі дані, що є обов`язковими для вказання в даному розрахунковому документі, зокрема, не містить дати здійснення операції, інформації про відправлення (кількість, вага), повного ідентифікаційного номеру поштового відправлення, що, з урахуванням не надання позивачем доказів отримання контролюючим органом поштового відправлення (повідомлення про вручення), позбавляє суд можливості самостійно перевірити дані обставини.

При цьому, долучений до частини фіскального чеку опис вкладення, який, на думку позивача, мав підтвердити суду, направлення позивачем Акту залишків на ДФС, в рядку Докладна адреса містить відображення лише номеру будинку 5а (інша частина адреси закрита копією частини фіскального чеку.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає дану обставину достатнім доказом, що може свідчити про не направлення позивачем звітного документу ДФС, адже поштова адреса ДФС України з часу її створення є незмінною (04053, м. Київ, Львівська пл., 8) та ніколи не містила в собі номеру будинку 5а .

Більш того, відповідно до наступного долученого до матеріалів справи опису поштового вкладення, який мав підтвердити направлення позивачем Акту залишків на ДПІ в Шевченківському районі м. Києва, судом встановлено, що даний документ містить в собі ідентифікатор відправлення - 310303110511127, який є ідентичним до ідентифікатора опису поштового вкладення, за яким Акт залишків, нібито, був направлений позивачем до ДФС України.

Оскільки аналогічно з ДФС України, позивачем не надано доказів отримання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва поштового відправлення 310303110511127, суд приходить до висновку, що позивачем не направлявся контролюючому органу Акт залишку пального з метою приховування даної інформації від контролюючого органу, внаслідок чого суд погоджується з доводами відповідача про те, що залишки газу які перебували на балансі позивача станом на початок дня 01.03.2016 слід вважати такими, що дорівнюють нулю.

Стосовно безтоварності господарських взаємовідносин між позивачем і ТОВ УПК Коммерц , ТОВ УПК-Європлюс , ТОВ БелУкрГаз , Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як до перевірки так і до матеріалів справи позивачем в підтвердження факту отримання скрапленого газу від зазначених контрагентів надано копії актів приймання-передачі товару, відповідно до яких продавець (ТОВ УПК Коммерц / ТОВ УПК-Європлюс / ТОВ БелУкрГаз ) передав, а покупець (позивач) прийняв газ зріджений та/або скраплений в кількості та за ціною, що вказані в цих актах.

Інших документів, які безпосередньо фіксують факт вчинення господарської операції, позивачем до матеріалів справи не надано.

В додаткових письмових поясненнях, залучених до матеріалів справи в судовому засіданні 29.08.2017 позивач зазначив, що скраплений газ (після поставки) зберігався на підставі договорів, перелік яких наведено в цих же поясненнях.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє зазначені пояснення позивача, оскільки, по-перше, позивачем не надано до матеріалів справи самих договорів зберігання, а по-друге, обставина передачі газу на зберігання має бути оформлена відповідним первинним документом, яких до справи не надано. При цьому, прийняття та подальший облік будь-якого товару на підставі лише договору не є можливим.

В даному випадку суд вважає за необхідне відзначити, що згідно пояснень позивача, газ зберігався в Черкаській ГНС, Уманській ГНС, Макарівській ГНС, Мелітопольській ГНС.

В контексті наведеного, проаналізувавши акти приймання-передачі газу, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Отже, господарські операції для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть враховуватись при визначенні об`єкту оподаткування навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається зі змісту актів приймання-передачі товару, окрім актів СГО000626, СГО000625, СГО000624, поставка газу оформлена між сторонами на умовах DDP (Інкотермс-2010). По вказаним трьом актам визначено поставку на умовах FCA.

Відповідно до умов DDP правил Інкотермс-2010, продавець повинен надати в зазначене місце готовий до розвантаження товар.

Відповідно до умов FCA продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Всі без виключення акти на умовах DDP складені в м. Києві. Частина актів не містить в собі конкретного місця поставки, частина актів містить визначення місця поставки - Київ.

З урахуванням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення), є можливим дійти висновку, що по актам на умовах DDP скраплений газ мав бути переданий позивачу в м. Києві.

Однак, як зазначалось вище, згідно письмових пояснень позивача, у останнього відсутні ГНС в м. Києві.

Навіть якщо припустити подальше перевезення позивачем придбаного скрапленого газу до Черкаської ГНС, Уманської ГНС, Макарівської і Мелітопольської ГНС, дана операція в будь якому випадку мала бути оформлена перевізними та первинними документами, однак таких документів матеріали справи в собі не містять.

Стосовно документального оформлення поставки товару на умовах FCA, суд зазначає наступне.

Актами приймання-передачі товару від 14.03.2016 №№СГО000626, СГО000625 та від 12.03.2016 №СГО000624, позивач і ТОВ УПК Коммерц підтвердили, що продавець передав, а покупець прийняв газ зріджений в с. Городок Житомирської області.

Позивачем до матеріалів справи не надано пояснень, з якої причини газ зріджений було поставлено в с. Городок, а акти приймання-передачі товару складено в м. Києві, хоча, як вже зазначалось, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

До того ж, приходячи до переконання про відсутність факту придбання позивачем газу скрапленого/зрідженого у вказаних контрагентів, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.04.2003 за № 331/7652 приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма № 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.95 р. N 488/346 Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля ) та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов`язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС (додаток 3).

Таким чином, у випадку здійснення поставки товару мало бути складено рахунки - фактури, заявки, акти приймання - передачі/видаткові накладні, акти про прийнятий об`єм газу матеріально відповідальною особою за її підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад та надано паспорту якості, виданого виробником товару або акти приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою № 3-ГС .

Позивачем суду на підтвердження здійснення поставки товару надано лише акти приймання-передачі товару, з огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів придбання позивачем газу у ТОВ УПК Коммерц , ТОВ УПК-Європлюс , ТОВ БелУкрГаз .

Відтак, оскільки газ у визначеному в акті перевірки об`ємі був реалізований позивачем на користь третіх осіб-покупців, що учасниками справи не заперечується, а матеріали справи не містять в собі доказів придбання позивачем газу у ТОВ УПК Коммерц , ТОВ УПК-Європлюс , ТОВ БелУкрГаз , є можливим дійти висновку, що газ був придбаний позивачем у невстановленої особи/осіб без, відповідно, сплати акцизного податку та виписки акцизних накладних.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність і обґрунтованість оскаржуваного ППР.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ГРЕНАТЕК (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38467949, адреса: 04053, м.Київ, КИЯНІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК , будинок 3-7, офіс П-10).

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович