Постанова

від 19.06.2019 по справі 815/5595/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/5595/17 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Дата і місце ухвалення 12.07.2018р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Осіпова Ю.В.,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря - Шепель О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року по справі за позовом приватного підприємства Ізотерм-Еліт до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30.10.2017 року приватне підприємство Ізотерм-Еліт звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0036501415 від 17.10.2017 року про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 964 823 гривень та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі - 241 205 гривень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт посилався на те, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено завищення податкового кредиту по операціям з контрагентами, зазначеними в акті перевірки. Апелянт зазначає, що фінансово-господарські операції позивача за перевіряємий період, із врахуванням зібраної податкової інформації, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та іншого, що економічно необхідно для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Крім того, апелянт посилався на те, що дані Єдиного реєстру податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість, інформаційної системи Податковий блок свідчать про неспівпадіння номенклатури товару, придбаного у розглядуваних контрагентів.

Зазначене, на думку фіскального органу, свідчить про відсутність реальності вчинення господарських операцій ТОВ Ізотерм-Еліт та про відсутність підстав для податкового обліку операцій по зазначеним в акті перевірки контрагентам.

Враховуючи викладене, Головне управління ДФС в Одеській області просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

22.02.2019 року приватне підприємство Ізотерм-Еліт подало відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області.

У поданому відзиві позивач посилався на те, що подана відповідачем апеляційна скарга не містить обґрунтування вимог апелянта стосовно того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлених обставин судом першої інстанції, чи неправильність застосування судом відповідних норм матеріального права. Позивач зазначив, що висновки акту перевірки щодо допущення підприємством порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються лише на податковій інформації стосовно контрагентів-постачальників, без дослідження податковим органом обставин укладення договорів ПП Ізотерм-Еліт з розглядуваними в акті контрагентами-постачальниками, предметів даних правочинів, змісту прав та обов`язків сторін , дійсних намірів сторін правочину, подальшого руху сплачених позивачем коштів.

Директор підприємства зазначив, що ними було надано всі необхідні докази на підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій, а тому висновки податкового органу щодо завищення підприємством податкового кредиту є безпідставними та необґрунтованими.

У зв`язку з вказаним позивач просить залишити апеляційну скаргу ГУ ДФС в Одеській області без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДФС в Одеській області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 18.08.2017 року №3632 та направлення від 19.08.2017 №5715/14-15, головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників території обслуговування м. Одеси управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області, згідно п.п.78.1.4. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Ізотерм-Еліт (код ЄДРПОУ - 36849181) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №532/15-32-14-15/36849181 від 02.10.2017 року, на підставі якого Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2017 року № 0036501415, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 964 823 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 241 205 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на встановлення в ході проведення перевірки порушення приватним підприємством Ізотерм-Еліт п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1008191 грн.

Фіскальний орган посилався на те, що за результатами проведення перевірки встановлено реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного; відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площі, власника складських приміщень/орендодавця); відсутність інформації про транспортування та надання в оренду транспортних засобів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідач зазначив, що за податковою інформацією, отриманою від податкових інспекцій, контрагенти-постачальники, з якими позивач мав взаємовідносини у перевіряємий період, не мали необхідні умови для результатів відповідної господарської діяльності, а тому, на думку податкового органу, не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна тощо.

Також в акті перевірки встановлено, що за даними баз даних інформаційних систем ДФС України, відсутній факт придбання контрагентами-постачальниками позивача товарів, послуг чи залучення сторонніх підприємств за відповідною номенклатурою, що надавались на адресу ПП Ізотерм-Еліт .

Все вищезазначене, на думку податкового органу, свідчить про те, що операції ПП Ізотерм-Еліт не були пов`язані із веденням фінансово-господарської діяльності з придбання послуг та не були пов`язані з рухом матеріальних активів, а були направлені на здійснення безтоварних операцій та штучне завищення податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого не можливо підтвердити факт здійснення господарських операцій позивача.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ПП Ізотерм-Еліт оскаржило його до суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані документи податкового та бухгалтерського обліку підприємства, які підтверджують фактичність виконання договорів поставки товарів, робіт (послуг) із вказаними в акті перевірки контрагентами, та дають право на формування податкового кредиту. Суд першої інстанції зазначив, що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності. Також суд зазначив, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність та необґрунтованість прийнятого Головним управлінням ДФС в Одеській області податкового повідомлення-рішення №0036501415 від 17.10.2017 року.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

З матеріалів справи встановлено, що у період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року приватне підприємство Ізотерм-Еліт мало взаємовідносини з контрагентами-постачальниками: ТОВ Екстрабілдінг Груп , ТОВ Фасад , ТОВ Даммара , ТОВ Таір Груп , ТОВ Констракшн Лайн , ТОВ Буд Перспектива , ТОВ Траст Буд Люкс , ТОВ Калєт , ТОВ Ред Вінд , ТОВ Електролюкс , ТОВ Трекота Люкс , ТОВ Альпінка , ТОВ ВКФ Техногруп , ТОВ Велитон , ТОВ Трилайнс , ТОВ Базис Торг , ТОВ Сучасна Ера , ТОВ Струм Контакт , ТОВ Аверс Бізнес Групп , ТОВ Ребекс , ТОВ Грін Буд Лайн , ТОВ Домус Альянс .

За наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами позивачем сформовано податковий кредит у вказаний період.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит та віднесення сум до складу витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Розглянувши детально здійснювані позивачем із зазначеними в акті перевірки контрагентами господарські операції, колегією суддів встановлено, що позивачем у перевіряємий період було укладено ряд однотипних договорів з вказаними контрагентами,

Так, позивачем у період 2014-2016 років були укладені договори поставки товарів (таких як: пульт керування, адаптер, зовнішній блок системи кондиціонування, внутрішній блоку настінного типу, вентилятор, віброізолятор, повітропровід, кабелі, дюбелі, нагрівач електричний, заслонка вентиляційна, фільтр-бокс, кронштейни, воздуховод, труб, клапану, ізоляції, парапетів з покрівельної сталі, профілів покрівельної сталі, фільтрів для канального кондиціонеру, кабелів) з ТОВ Базис Торг , ТОВ Ред Вінд , ТОВ Таір Груп .

Крім того, у зазначений період позивачем було укладено численні договори субпідряду з контрагентами ТОВ Екстрабілдінг Груп , ТОВ Фасад , ТОВ Даммара , ТОВ Таір Груп , ТОВ Констракшн Лайн , ТОВ Буд Перспектива , ТОВ Траст Буд Люкс , ТОВ Калєт , ТОВ Ред Вінд , ТОВ Електролюкс , ТОВ Трекота Люкс , ТОВ Альпінка , ТОВ ВКФ Техногруп , ТОВ Велитон , ТОВ Трилайнс , ТОВ Сучасна Ера , ТОВ Струм Контакт , ТОВ Аверс Бізнес Групп , ТОВ Ребекс , ТОВ Грін Буд Лайн , ТОВ Домус Альянс , предметами яких були капітальний та поточний ремонт будівель, виробничих приміщень, покрівлі, проектування систем опалення та вентиляції, буріння отворів у фундаментах канатної машини та волочильного стану ЦЗД, монтаж систем вентиляції та кондиціювання, різання, сверління і руйнування ж/б конструкцій, аеродинамічні випробування та оформлення паспортної документації, сервісне обслуговування систем вентиляції, кондиціонування та гідравлічної системи холодопостачання, роботи з технічного обслуговування кондиціонування повітря, будівельно-монтажні роботи, роботи з технічного обслуговування кондиціонерів та ін.

Копії вказаних договорів були надані позивачем до перевірки та до суду.

У підтвердження виконання договорів з поставки товарів позивачем були надані податкові та видаткові накладні, накладні на переміщення товару, рахунки-фактури, акти передачі матеріалів без права власності в роботу для монтажу робіт, акти переробки.

В свою чергу, у підтвердження виконання умов договорів субпідряду із зазначеними в акті перевірки контрагентами ПП Ізотерм-Еліт були надані довідки вартості виконаних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), локальні кошториси пусконалагоджувальних робіт, протоколи узгодження договірної ціни на роботи, акти приймання передачі матеріалів від замовника підряднику для проведення робіт.

Розрахунки здійснювались між контрагентами у безготівковій формі, підтвердженням оплати товарів та робіт є надані платіжні доручення.

Позивачем також надані розшифровки внутрішній статей балансу підприємства щодо руху матеріалів, прийняття результатів замовних робіт та руху коштів в їх оплату.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем документи у підтвердження реальності здійснюваних з контрагентами господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне:

Так, документи, які подані позивачем у підтвердження надання послуг, містять назву товарів, які постачались, їх кількість, ціну, також містять інформацію про конкретний вид робіт та послуг, які надавались, їх суть, дати та місця надання послуг, об`єм наданих послуг та іншу детальну інформацію, яка розкриває зміст господарських операція, та є важливою для встановлення факту дійсного виконання робіт (надання послуг).

Позивачем надано докази подальшого використання товарів, отриманих від контрагентів у власній господарській діяльності, а саме товари, які поставлялись контрагентами безпосередньо використовувались при будівництві та виконанні інших робіт за договорами субпідряду, що підтверджується актами передачі матеріалів в роботу.

Таким чином, надані позивачем первинні документи у своїй сукупності відображають відомості щодо здійснюваних господарських операцій, дозволяють чітко встановити дати та місця здійснення господарських операцій, зміст здійснюваних операцій, їх кількісні та якісні характеристики та інші відомості, які мають значення для підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що підставою для висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами, слугував, крім іншого, факт наявності податкової інформації щодо відсутності основних фондів та виробничих потужностей, що, на думку податкового органу, ставить під сумнів реальність господарських операцій.

В свою чергу, згідно правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.03.2019 року у справі №815/3965/15, податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

В даному випадку безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагента позивача виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, з огляду на те, що жодного доказу на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагента укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб`єктами господарювання з метою виконання зобов`язань перед позивачем у справі.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, слід зазначити, що позивачем надано реєстраційні документи субпідрядних організацій, які засвідчують факт наявності у контрагенті позивача права на проведення таких робіт (ліцензій ДАБІ України встановленого зразку), а також наявність необхідних трудових ресурсів та обладнання для виконання будівельних та монтажних роіб.

Щодо посилання податкового органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що відсутність вказаних документів не може бути самостійним доказом нереальності господарських операцій проведених з контрагентами, з огляду на наявність інших документів, які підтверджують факт поставки товарів, а також факт виконання робіт (надання послуг).

Більше того, наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв`язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв`язку з фактом оплати товару. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, довести правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішення в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, водночас суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В порушення цих вимог Головне управління ДФС в Одеській області не надала належних, достатніх та беззаперечних доказів безтоварності господарських операцій здійснюваних позивачем з зазначеними в акті контрагентами, відсутності у останніх об`єктивної можливості виконання обумовлених вказаними договорами робіт (надання послуг).

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Всі висновки відповідача з цього приводу ґрунтуються на припущеннях не підтверджених належними та допустимими доказами.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позивачем належним чином підтверджено факт реального здійснення господарських операцій з розглядуваними в акті перевірки контрагентами, що дає право підприємству на формування податкового кредиту та спростовує твердження відповідача по порушенням, викладеним в акті перевірки.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 77 КАС України відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Зважаючи на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0036501415 від 17.10.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ПП Ізотерм-Еліт підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: О.А. Шевчук