Постанова

від 19.06.2019 по справі 461/586/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/3173/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Снопківське на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2019 року у справі за його позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, провідного спеціаліста відділу інспекційної роботи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові Галянчука Юрія Миколайовича про скасування акту перевірки та постанов,

суддя у І інстанції Стрельбицький В.В.,

час ухвалення рішення 16 год 20 хв,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 31 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ :

23 січня 2017 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Снопківське (далі - ОСББ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21 грудня 2016 року (далі - Акт перевірки) провідного спеціаліста відділу інспекційної роботи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові Галянчука Ю.М. (далі - Інспектор).

Окрім того, просило визнати протиправними та скасувати постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - ІДАБК) про притягнення до адміністративної відповідальності від 05 січня 2017 року № 0006-вих-81/5 та № 0006-вих-82/6.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2019 року у справі № 461/586/17 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що на об`єкті по АДРЕСА_1 не дотримано встановленого порядку проведення будівельних робіт та розпочато їх без отримання відповідного дозволу. Окрім того, не було виконано вимоги припису органу державного архітектурно-будівельного контролю про знесення об`єкта будівництва.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ОСББ, яке просило його скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідач не був суб`єктом містобудування, а отже не є особою, яка повинна нести відповідальність згідно із Законом України Про відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Закону № 208/94).

Окрім того, ОСББ у відповідності до положень Закону України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку та Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та відповідних житлових та нежитлових приміщень у даному житловому будинку. Відповідно до протоколу № 1 Загальних зборів від 11 квітня 2016 року співвласники житлових та нежитлових приміщень будинку не передавали жодного майна у власність ОСББ, а ОСББ не отримувало на баланс відповідний житловий будинок з метою його управління у відповідності до вимог статті 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2016 року було накладено арешт, яким заборонено ТОВ Альфатеррабуд будь-яким чином використовувати об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 , що підтверджує те, що суб`єктом містобудування за вказаною адресою є ТОВ Альфатеррабуд .

Актом перевірки № 10/03-Г від 27 березня 2015 року встановлено, що ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки, проводяться будівельні роботи із нового будівництва будівлі прямокутної форми без права на виконання будівельних робіт.

27 березня 2015 року видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, яким зобов`язано ОСОБА_1 привести ділянку на АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом знесення самовільно збудованої будівлі.

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частино 3 статті 197-1 КК України, за те, що вона здійснила самовільне будівництво багатоквартирного житлового будинку на самовільно зайнятій земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Будь-які докази того, що ОСББ здійснювалися будівельні роботи за адресою АДРЕСА_1 у матеріалах справи відсутні.

Окрім того, ОСББ наполягає на численних порушеннях Інспекцією встановленого порядку проведення перевірки, оформлення її результатів та прийняття за її наслідками рішень.

Зокрема, у Акті перевірки та протоколах від 21 грудня 2016 року безпідставно зазначено, що уповноважений представник ОСББ Смолинець Я.І. відмовився від їх підписання, що було встановлено судом першої інстанції, однак не враховано при вирішенні спору. Оскільки оскаржувані постанови винесенні на підставі недопустимих доказів, то постанови від 05 січня 2017 року № 0006-вих-81/5 та № 0006-вих-82/6 підлягають скасуванню.

Представник ОСББ у судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Вважає висновки суду першої інстанції щодо даного публічно-правового спору необґрунтованими і просить скасувати оскаржуване судове рішення, задовольнивши позов.

Представник Інспекції у ході апеляційного розгляду заперечила обґрунтованість доводів апелянта. Просила залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інспектор на виклик апеляційного суду повторно не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 21 грудня 2016 року Інспектором було проведено позапланову перевірку щодо дотримання ОСББ вимог попередніх приписів про усунення порушень та зупинення виконання будівельних робіт, про що складено Акт перевірки. Метою перевірки було встановлення виконання ОСББ вимог приписів ІДАБК від 05 грудня 2016 року № б/н щодо зупинення виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва ОСББ.

Згідно із вказаним Актом перевірки ОСББ вимог попередніх приписів про усунення порушень та зупинення виконання будівельних робіт не виконало, чим порушило абзац 3 пункту 14 Порядку № 553. При цьому не було представило необхідної документації, не допущено посадових осіб ІДАБК до перевірки об`єкта. Під час візуального огляду Інспектором встановлено, що будівельні роботи виконуються. При цьому у Акті перевірки було зазначено, що представник ОСББ від отримання примірника акта відмовився (а.с.14 т.1).

На підставі результатів перевірки, зафіксованих у Акті перевірки, начальником ІДАБК 05 січня 2017 року було винесено оскаржувані постанови № 0006-вих-81/5, якою ОСББ визнано винним у порушенні абзацу 1 пункту 1 частини 6 статті 2 Закону № 208/94 та накладено штраф у розмірі 28 800,00 грн, а також № 0006-вих-82/6, якою ОСББ визнано винним у порушенні абзацу 3 пункту 1 частини 6 статті 2 Закону № 208/94 та накладено штраф в розмірі 16 000,00 грн. Копії постанов ОСББ направлено поштою (а.с.15-20 т.1).

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року (далі - Порядок № 553).

Пунктом 1 Порядку № 553 встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб`єкта містобудування.

Пунктом 12 Порядку № 553 передбачено, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані:

у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством;

дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання та фізичними особами;

ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством;

за письмовим зверненням суб`єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю;

надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручати особисто під розписку керівнику суб`єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт.

Разом із тим, судом першої інстанції у ході розгляду справи було встановлено, що представник ОСББ Смолинець Я.І. участі у проведенні перевірки Інспектором не приймав і його участь у її проведенні та відмова в отриманні копії Акту перевірки від 21 грудня 2016 року у вказаному документі зазначена безпідставно, оскільки такий факт місця не мав. Вказані обставини не заперечуються представником ІДАБК у ході апеляційного розгляду.

Належних та допустимих доказів наявності у Інспектора на час проведення перевірки фактичних даних, що саме ОСББ здійснює самочинне будівництво об`єкта, який підлягав перевірці, матеріали справи не містять.

При цьому у ході апеляційного розгляду з пояснень представника Інспекції було встановлено, що уповноважені представники органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції до перевірки не залучалися.

Відтак, на переконання апеляційного суду, очевидним є факт недотримання Інспектором під час проведення перевірки приписів пункту 9 Порядку № 553.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, Інспектором у ході проведення перевірки не складалися передбачені пунктом 12 Порядку № 553 акти про відмову суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки; про відмову суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю; про відсутність суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки.

З огляду на викладене апеляційний суд констатує встановлення порушення вказаних вимог Порядку № 553 при проведенні Інспектором перевірки, результати якої були ним зафіксовані у Акті перевірки.

Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 735) (далі - Порядок № 244).

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку, він визначає процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

Приписами пункту 3 Порядку № 244 передбачено, що штрафи накладаються на суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - суб`єкти містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

У разі коли суб`єкт містобудування перешкоджає притягненню його до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності правоохоронні органи разом з органами державного архітектурно-будівельного контролю вживають всіх необхідних заходів для притягнення такого суб`єкта до відповідальності.

У разі відмови суб`єкта містобудування в отриманні документів (протокол, постанова та документи, які підтверджують факт правопорушення), які є підставою для притягнення його до відповідальності, документи надсилаються суб`єкту містобудування рекомендованим листом з повідомленням.

Належним підтвердженням факту надіслання документів є розрахунковий документ відділення поштового зв`язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.

У разі ненадання суб`єктом містобудування, який притягається до відповідальності, інформації щодо його адреси документи, які є підставою для притягнення його до відповідальності, надсилаються суб`єкту містобудування за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Надіслання рекомендованим листом з повідомленням документів, які є підставою для притягнення до відповідальності, за адресою місцезнаходження (місця проживання) суб`єкта містобудування, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається належним врученням зазначених документів незалежно від факту їх отримання суб`єктом містобудування.

Разом із тим, доказів виконання ІДАБК вказаних вимог пункту 3 Порядку № 244 матеріали справи не містять.

Згідно із пунктом 9 Порядку № 244 про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю, які згідно з функціональними обов`язками здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль (далі - уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю), складають протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Пунктом 12 вказаного Порядку передбачено, що у протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності зазначаються:

дата і місце його складення;

посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол;

відомості про суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності;

місце вчинення і суть правопорушення;

нормативно-правовий акт, нормативний документ (акт), вимоги якого порушено;

положення Закону, яке передбачає відповідальність за відповідне правопорушення;

прізвища, адреси свідків (у разі наявності);

пояснення суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності;

інші відомості, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 244 протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності підписується особою, яка його склала, суб`єктом містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також свідками (у разі наявності).

У разі відмови суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, від підписання протоколу або ознайомлення з ним уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, що складає протокол, робить про це відповідну відмітку в ньому.

Суб`єкт містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які є його невід`ємною частиною, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 244 під час складання протоколу уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, що складає протокол, роз`яснює суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, його права та обов`язки, передбачені Законом та цим Порядком.

До протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності можуть додаватися оригінали або копії документів, фотоматеріали, які підтверджують факт вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винність суб`єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Як свідчать наявні у матеріалах справи копії протоколів про порушення у сфері містобудівної діяльності від 21 грудня 2016 року, завірені представником ІДАБК, при їх складанні представник ОСББ від підпису відмовився і пояснень та зауважень до них не мав. При цьому прізвища та адреси свідків, а також додатки у самих протоколах не відображені (а.с. 134-136, 137-139). Разом із тим, як було зазначено раніше, факт відмови представника ОСББ від підпису вказаних протоколів місця не мав.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 244 справа може розглядатися за участю суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.

Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних доказів повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про притягнення його до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно із пунктом 19 Порядку № 244 доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб`єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені дані встановлюються на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі потреби - на підставі пояснень суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, свідків, а також інших документів.

Відповідно до оскаржуваних постанов від 05 січня 2017 року № 0006-вих-81/5 та № 0006-вих-82/6 (а.с. 15-17, 18-20 т.1), вони винесені начальником ІДАБК на підставі даних Акту перевірки від 21 грудня 2016 року та протоколів про порушення у сфері містобудівної діяльності від 21 грудня 2016 року.

Разом із тим, на думку суду апеляційної інстанції, зазначені документи не можуть бути належними доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки були складені із зазначеними порушенням порядку їх оформлення та містять недостовірні відомості щодо присутності представника ОСББ. При цьому апеляційний суд не приймає до уваги наявні фотоматеріали, на які посилається представник ІДАБК, оскільки їх наявність не була відображена ні у Акті перевірки, ні у протоколах про порушення у сфері містобудівної діяльності, а отже вони не бралися до уваги при прийнятті оспорюваних постанов від 05 січня 2017 року № 0006-вих-81/5 та № 0006-вих-82/6.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що за правилами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень він не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із встановлених у ході апеляційного розгляду обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані ОСББ постанови від 05 січня 2017 року № 0006-вих-81/5 та № 0006-вих-82/6 вказаним критеріям не відповідають.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що …адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень . При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що у цій правовій позиції Європейського суду з прав людини закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом , тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що оспорювані ОСББ постанови ІДАБК від 05 січня 2017 року № 0006-вих-81/5 та № 0006-вих-82/6 є протиправними і підлягають скасуванню.

Оцінюючи правильність вирішення судом першої інстанції позовних вимог ОСББ у частині визнання протиправним та скасування Акту перевірки від 21 грудня 2016 року, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із приписами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 цього Кодексу передбачено, що індивідуальним актом є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Таким чином, акт індивідуальної дії є актом органів державної влади та посадових осіб, що встановлює, змінює або припиняє права та обов`язки певної особи (певного кола осіб), а також створює правила поведінки, передбачені для разового застосування. За своєю юридичною природою правовий акт індивідуальної дії є актом застосування правової норми до конкретних фактичних обставин, що тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин між персонально визначеними особами, на яких поширюється дія такого акта.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Пунктом 17 Порядку № 553 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

Завірена належним чином копія акта, складеного посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами проведеної на об`єкті будівництва перевірки, щодо невиконання приписів, виданих органом державного архітектурно-будівельного контролю генеральному підряднику (підряднику), стосовно порушень вимог нормативно-правових актів, будівельних норм та нормативних документів у сфері містобудівної діяльності, затверджених проектних рішень під час будівництва об`єктів та/або зупинення підготовчих та будівельних робіт надсилається до апарату Держархбудінспекції як органу ліцензування для прийняття відповідного рішення (частина 3 пункту 18 Порядку № 553).

Таким чином, на переконання апеляційного суду, оспорюваний позивачем Акт перевірки від 21 грудня 2016 року має лише констатуючий, а не владно-зобов`язувальний характер, оскільки не містить обов`язкових приписів чи розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для ОСББ.

Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування Акту перевірки від 21 грудня 2016 року сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Дії Інспектора щодо складання акта перевірки самі по собі не порушують права чи інтереси позивача без ухвалення рішення про притягнення його до відповідальності, а отже не породжують правових наслідків та не порушують права ОСББ. Отже, відповідні позовні вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, але взагалі судовому розгляду не підлягають.

За правилами частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, у частині позовних вимог ОСББ про визнання протиправним та скасування Акту перевірки від 21 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції слід скасувати та провадження у адміністративній справі закрити.

На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІДАБК на користь ОСББ сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Снопківське задовольнити частково.

Скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2019 року у справі № 461/586/17.

Визнати протиправними і скасувати постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 05 січня 2017 року № 0006-вих-81/5 та № 0006-вих-82/6.

Провадження у частині позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Снопківське про визнання протиправним та скасування акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21 листопада 2016 року провідного спеціаліста відділу інспекційної роботи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові Галянчука Юрія Михайловича закрити.

Стягнути на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Снопківське (ідентифікаційний код юридичної особи 40433987, 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Снопківська, 18 А) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (код ЄДРПОУ 40181003, 79034, Львівська область, м. Львів, вул. Угорська, 7А).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Постанова у повному обсязі складена 20 червня 2019 року.