Постанова

від 19.06.2019 по справі 916/389/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/389/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: О.Ю. Аленіна, К.В. Богатиря,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескомунсервіс»

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2019 (суддя Цісельський О.В., м. Одеса, повний текст складено 22.04.2019)

у справі №916/389/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескомунсервіс»

про стягнення 12 501,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескомунсервіс» про стягнення з останнього матеріальної шкоди в сумі 12 501,80 грн.

Позовні вимоги мотивовано пошкодженням 11.09.2018 товару позивача, який перевозився автотранспортним засобом RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, скоєного автомобілем MANLKWM44, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Одескомунсервіс» , під керуванням ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.04.2019 у справі №916/389/19 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що пошкодження майна (товару) позивача, сталося внаслідок скоєної працівником відповідача дорожньо-транспортної пригоди.

Не погодившись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одескомунсервіс» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, скаржник не визнає акт пошкодження майна від 14.09.2019 належним та допустимим доказом і вказує на не доведення позивачем знаходження товару у вказаному транспортному засобі в момент ДТП.

Відзив позивача на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами ч. 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч. 2 ст.270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

11.09.2018 о 10 год. 30 хв. на 22 кілометрі + 950 метрів, о/д М28, обхід м. Одеса, автомобілем VFNLKWM44, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Одескомунсервіс» , під керуванням ОСОБА_1 , було скоєно ДТП.

У результаті ДТП було пошкоджено автомобіль RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Діліжанс - Авто Транс» , а також товар, який знаходився у автомобілі, що належить ТОВ «Джерело» .

На підставі наказу директора ТОВ «Джерело» від 11.09.2018 №26 комісією у складі працівників товариства: заступника директора Дальніченка М.П., завідуючої складом Норенко М.П., бухгалтера підприємства ОСОБА_2 , з метою забезпечення збереження майна підприємства у вигляді ТОВ, яке безпосередньо перебуває в салоні пошкодженого автомобіля RENO, державний номер НОМЕР_1 , проведено опечатування вищезазначеного транспортного засобу шляхом нанесення контрольних стрічок з підписами членів комісії та датою опечатування на двері та захисну плівку пошкоджених дверей, про що складено відповідний акт опечатування майна від 11.09.2018 №1/11/18.

13.09.2018 ТОВ «Діліжанс - Авто Транс» надало під розпис бухгалтеру ТОВ «Одескомунсервіс» повідомлення із проханням забезпечити явку представника ТОВ «Одескомунсервіс» з документами, які підтверджують його повноваження, для проведення експертного дослідження пошкодженого автотранспортного засобу та товару, у зв`язку з їх пошкодженням в результаті ДТП, яка відбулась 11.09.2018р. У вказаному повідомленні вказано, що огляд відбудеться о 10 год. 30 хв. 14.09.2018 за адресою: Одеська область, Біляївський р-н., Усатівська сільська рада, траса Одеса-Київ, 463 кілометр + 970 метрів.

Директор ТОВ «Одескомунсервіс» листом від 14.09.2018 повідомив директора ТОВ «Діліжанс - Авто Транс» про те, що на адресу останнього направлено механіка Ніколайченка В ОСОБА_3 , як представника ТОВ «Одескомунсервіс» , для проведення експертної оцінки та встановлення матеріальної шкоди пошкодженому в ДТП автомобілю RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Діліжанс - Авто Транс» .

14.09.2018 на підставі наказу директора ТОВ «Джерело» від 11.09.2018 №26 комісією у складі: заступника директора ТОВ «Джерело» Дальніченка М.П., завідуючої складом Норенко М.П., бухгалтера ОСОБА_2 . та у присутності представника ТОВ «Одескомунсервіс» - механіка Ніколайченка В.В., складено акт №2/11/18 огляду пошкодженого майна, яким встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено майно підприємства у вигляді ТОВ «Джерело» у кількості 32 найменування на загальну суму 12 501,80 грн. із зазначенням переліку пошкодженого (шляхом розбиття ємності) майна.

17.10.2018 Біляївським районним судом Одеської області було прийнято постанову у справі №496/3995/18, якою через скоєння вищезгаданої ДТП ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

У претензії від 22.11.2018 за вих.№5105 ТОВ «Джерело» просило відповідача відшкодувати вартість пошкодженого внаслідок ДТП товару, який належить позивачу, у сумі 12501,80 грн., докази виконання якої (претензії) матеріалами справи не містять, як і не містять доказів направлення цієї претензії на адресу ТОВ «Одескомунсервіс» .

У зв`язку з невідшкодуванням відповідачем матеріальної шкоди у вказаному розмірі, позивач звернувся до господарського суду із вищезгаданим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з наступного.

Про наявність вини водія відповідача свідчить прийнята 17.10.2018 Біляївським районним судом Одеської області у справі №496/3995/18 постанова, якою через скоєння вищезгаданої ДТП ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підтвердження завданої шкоди судом прийнято в якості належного та допустимого доказу акт огляду пошкодженого майна від 14.09.2018.

Про наявність протиправної поведінки свідчить те, що 11.09.2018 о 10 год. 30хв., на 22 кілометрі + 950 метрів, о/д М28, обхід м. Одеса, автомобілем VFNLKWM44, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Одескомунсервіс» , під керуванням ОСОБА_1 , було скоєно ДТП.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою свідчить те, що в результаті ДТП, яка сталась із вини ОСОБА_1 під час керування автомобілем VFNLKWM44, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «ОДЕСКОМКНСЕРВІС» , пошкоджено автомобіль RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Діліжанс - Авто Транс» , та було пошкоджено товар, який знаходився в автомобілі і належав ТОВ «Джерело» .

Як зазначив місцевий господарський суд, твердження відповідача стосовно того, що акт не є належним та допустимим доказом, спростовується тим, що при огляді пошкодженого майна був присутній, зокрема, представник ТОВ «Одескомунсервіс» , механік Ніколайченко В.В., якого директор цього товариства в добровільному порядку направив на огляд (обстеження) пошкодженого майна в результаті згаданої ДТП. Підписами комісії у вищевказаному складі та у присутності представника ТОВ «Одескомунсервіс» , механіка Ніколайченка В.В., було зафіксовано відмову представника ТОВ «Одескомунсервіс» - Ніколайченко В.В. від підпису складеного акта. При цьому відмова даного представника від підпису не спростовує той факт, що внаслідок ДТП пошкоджено майно позивача на загальну суму 12 501,80 грн.

Також місцевий господарський суд вказав, що, хоча в тексті вказаної вище постанови суду від 17.10.2018 відсутні відомості про товар, який було пошкоджено в результаті ДТП, однак судом не вирішувалось питання наслідків ДТП, суд розглядав лише питання щодо наявності вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, питання щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності, визначення міри та виду адміністративного стягнення відносно останнього.

Крім того, господарський суд першої інстанції вказав, що в товаро-транспортних накладних, наданих позивачем на підтвердження перевезення майна, яке зазначено в акті огляду пошкодженого майна та яке знаходилось в автомобілі RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 , зазначено вантажоодержувача - ТОВ «Джерело» , який отримав товар для доставлення його до пункту розвантаження: автодорога Київ-Одеса, 463 кілометр +970 метрів, Одеська обл., Усатовська сільська рада Біляєвського району.

Також суд зазначив, що товаро-транспортні накладні: №Р14532 від 09.09.2018, №Р14153 від 02.09.2018, №Р14533 від 09.09.2018, №Р14531 від 09.09.2018, №Р14133 від 02.09.2018, №18528959 від 04.09.2018, №-Ф-000001040 від 10.05.2018, №3281 від 17.07.2018, №26753 від 31.08.2018, №РНК-000503 від 28.08.2018, №-Ф-000001916 від 10.08.2018, №26145 від 14.08.2018 містять посилання на відповідні витратні накладні: № 14532 від 09.09.2018, № 14153 від 02.09.2018, № 14533 від 09.09.2018, № 14531 від 09.09.2018, № 14133 від 02.09.2018, №18528959 від 04.09.2018, №-Ф-0000000985 від 10.05.2018, №4-2681 від 17.07.2018, №Б-ЛТ026753 від 31.08.2018, №РНК-000503 від 28.08.2018, №-Ф-000001842 від 10.08.2018, №Б-ЛТ026145 від 14.08.2018, зі змісту яких вбачається перелік товару, який підлягав перевезенню та про який зазначено в акті від 14.09.2018 про огляд пошкодженого майна.

Доказом того, що саме автомобілем RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 , було перевезено майно, яке належить ТОВ «Джерело» , слугує договір оренди автомобіля від 02.09.2018, який укладено між ТОВ «Діліжанс-Авто Транс» (орендодавець) та ТОВ «Джерело» (орендар), за умовами якого орендодавець передав в тимчасова платне користування орендареві автомобіль марки RENAULT MASTER, випуску 2006 року, колір - білий, номерний знак НОМЕР_1 , який належить орендодавцеві на праві приватної власності.

Відтак, як вказав місцевий господарський суд, наданими документами позивач у повному обсязі підтвердив перевезення майна, зазначеного в акті від 14.09.2018, автомобілем RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 .

Також суд вказав, що відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, однак, під час розгляду справи ТОВ «Одескомунсервіс» не надало жодного доказу, який би свідчив про відсутність його вини чи протиправної бездіяльності, внаслідок якої було завдано матеріальну шкоду позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що пошкодження майна позивача сталося внаслідок скоєної працівником відповідача дорожньо-транспортної пригоди, тому вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 12501,80 грн, що становить вартість пошкодженого майна, є обґрунтованою та підлягає до задоволенню в повному обсязі.

Судова колегія не погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Із зазначеного вбачається, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини 1 статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст.1166 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, надати докази протиправної поведінки іншої сторони і підтвердити причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів із точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку є усунення протиріч між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають із отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Оцінюючи надані ТОВ «Джерело» докази на підтвердження заподіяння йому матеріальної шкоди у вищевказаному розмірі внаслідок скоєння працівником відповідача ДТП, судова колегія виходить з наступного.

До обставин справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, відносяться саме обставини заподіяння збитку замовнику під час перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні.

Належними доказами підтвердження розміру заподіяного збитку під час перевезення вантажу є товарно-транспортна накладна з відміткою вантажоотримувача про нестачу/втрату вантажу та акт встановленої форми, що складається в такому випадку. За приписами ст. 158 Статуту автомобільного транспорту лише зазначені документи можуть підтверджувати обставини, які є підставою для застосування матеріально-правової відповідальності в разі втрати, пошкодження вантажу.

Так, за положеннями статті 158 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401, обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, підтверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми. Перелік обставин, що підлягають засвідченню записами в товарно-транспортних документах, форми актів і порядок їх складання встановлюються Правилами.

Згідно з пунктом 13.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), у пунктах призначення вантажоодержувач має право при прийманні вантажів перевірити їх масу, кількість місць і стан, зокрема у випадку прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника.

В разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами (п. 13.6. Правил).

Пунктом 13.7. Правил визначено, що експертиза проводиться у присутності представників Перевізника і Замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи.

За положеннями п.п.15.1.-15.6. Правил у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини(пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони .

Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Однак, в порушення вищевикладених вимог чинного законодавства акт огляду пошкодження майна від 14.09.2018 №2/11/18 було складено, як вище зазначалось, комісією у складі тільки працівників підприємства у вигляді ТОВ «Джерело» та у присутності представника ТОВ «Одескомунсервіс» - механіка Ніколайченка В.В. (який відмовився від підпису у цьому акті), тобто акт складено без участі представника незацікавленої сторони.

Відтак, акт огляду пошкодження майна від 14.09.2018 №2/11/18 не є допустимим доказом пошкодження майна позивача внаслідок вищевказаної ДТП.

Що стосується вищезгаданих товаро-транспортних накладних, які надані позивачем на підтвердження перевезення майна, зазначеного в акті огляду пошкодженого майна та яке за твердженням позивача знаходилось під час ДТП в автомобілі RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції вказує наступне.

По-перше, у вищезгаданих товаро-транспортних накладних вказано, що перевезення вантажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерело» здійснювались різними водіями на автомобілях різних марок, з різними номерними знаками, проте в жодній накладній не вказано автотранспортний засіб RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 , який було пошкоджено внаслідок ДТП та в якому, як стверджує позивач, перевозився його товар, що був пошкоджений через цю пригоду.

По-друге, жодна товарно-транспортна накладна на містить запису про складання акта огляду пошкодження майна від 14.09.2018 №2/11/18, як це передбачено пунктом 15.6. Правил.

По-третє, всі товарно-транспортні накладні складено різними датами, починаючи з 10.05.2018 по 09.09.2018, тоді як ДТП сталася 11.09.2018, що ставить під сумнів наявність під час ДТП в автомобілі RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 , товару, отриманого водієм ще 10.05.2018.

Отже, надані позивачем товаро-транспортні накладні не є належними та допустимими доказами пошкодження майна позивача внаслідок вищевказаної ДТП.

Також судова колегія зауважує, що ТОВ «Джерело» не надано будь-яких доказів оплати товарів, які, як стверджує позивач, було пошкоджено під час ДТП.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України факт заподіяння йому внаслідок вищезгаданої дорожньо-транспортної пригоди збитків, їх розмір та відповідно не підтвердив причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою водія відповідача та заподіяними збитками, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а у позові слід відмовити.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 277, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескомунсервіс» задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2019 у справі №916/389/19 скасувати, в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескомунсервіс» витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд справи у сумі 2881,50 грн.

Доручити Господарського суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя К.В. Богатир