Ухвала

від 12.06.2019 по справі 902/458/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.06.2019Справа № 902/458/16 За заявою Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" (03022, м. Київ, вул. Амурська, 6)

до Приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" - відповідач 1 (23320, Вінницька обл., Тиврівський р-н, смт. Сутиски, вул. Заводська, буд. 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" - відповідач 2 (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 12А)

ОСОБА_1 - відповідач 3 (АДРЕСА_1)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська,1)

За участю Прокуратури Рівненської області

про визнання недійсними договору купівлі-продажу

в межах справи № 910/21049/17

За заявою Фізичної особи-підприємця Боровика Григорія Йосиповича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нирти"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" (ідентифікаційний номер: 37337356)

про банкрутство

Суддя Івченко А.М.

Представники:

від ПАТ "Укргазбанк": Тюрін М.М.;

від прокуратури м. Києва: Такташов О.Я.;

від ліквідатора: Бухаленков С.С.;

від заявника: Луценко Р .О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21049/17 за заявою Фізичної особи-підприємця Боровика Григорія Йосиповича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нирти" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" (ідентифікаційний номер: 37337356) про банкрутство.

До Господарського суду м. Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про визнання недійсними договору купівлі-продажу за підсудністю від Господарського суду Вінницької області.

У відповідності до ч.8 ст.44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про визнання недійсними договору купівлі-продажу до свого провадження; вирішено здійснювати розгляд заяви в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.01.19.

30.01.2019 від позивача надійшла заява про забезпечення позову та клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарської справи № 902/681/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 підготовче засідання відкладено на 27.02.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про зупинення провадження у справі відмовлено; заяву Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про забезпечення позову задоволено; забезпечено позов шляхом заборони ліквідатору ТОВ "Автопластгума" (ЄДРПОУ 37337356), ПП "Аукціонний дім" (ЄДРПОУ 36323405) та іншим особам вчиняти будь-які дії (у т.ч., але не виключно, з проведення аукціону, продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі) щодо продажу 999/1000 частки майнового комплексу загальною площею 25346,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; підготовче засідання відкладено на 13.03.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 закрито підготовче провадження за заявою Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про визнання недійсними договору купівлі-продажу; призначено заяву Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про визнання недійсними договору купівлі-продажу до розгляду по суті на 03.04.19.

03.04.2019 від Приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" в особі Золкіна В.О. надійшла заява про визнання позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 відкладено розгляд справи на 17.04.19; запропоновано в.о. голови правління Приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" надати суду належні докази на підтвердження своїх повноважень та звернути увагу заявника на зміст ст. ст. 46, 191 ГПК України.

16.04.2019 від Приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" надійшли пояснення.

16.04.2019 від Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 відкладено розгляд справи на 12.06.19.

В судове засідання 12.06.2019 з`явилися представники позивача, ПАТ "Укргазбанк", прокуратури м. Києва, ліквідатора банкрута.

Представники учасників провадження у справі надали пояснення по суті справи.

Судом розглянуто заяву Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про визнання недійсними договору купівлі-продажу та встановлено таке.

03.04.2019 від Приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" (відповідач - 1) в особі Золкіна В.О. надійшла заява про визнання позову. Встановивши обставини справи, враховуючи ч. 4 ст. 191 ГПК України, судом відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Автоелектроапаратура" (продавець, відповідач 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" (покупець 1, відповідач 2) та ОСОБА_1 (покупець 2, третя особа) укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу (Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець передає у власність (продає), а покупці приймають у власність (купують) у наступних частках - товариство з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" 999/1000 частки та ОСОБА_1 1/1000 частки і зобов`язуються оплатити на вищевикладених умовах майновий комплекс, загальною площею 25346,9 кв.м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 4,2989 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 Земельна ділянка знаходиться у користуванні продавця на підставі договору оренди землі № 49 від 25.04.2016.

Згідно із п. 2.1. Договору передача об`єкта здійснюється продавцем на користь покупців після підписання акту-приймання цього об`єкту.

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість об`єкту згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно номер 34471541, виданого 13.06.2012 Тиврівським районним структурним підрозділом комунального підприємства Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації, становить 8923117 грн. Експертна оцінка об`єкту згідно висновку про вартість від 31.12.2012 вид. ТОВ Оцінка і консультації становить 30153541 грн.

Пунктом 3.3. Договору сторонами обумовлено, що продаж об`єкту за узгодженням сторін вчиняється за договірною цінною 10794328 грн., з яких 10783534 грн. сплачує покупець 1 та 10794 грн. 33 коп. сплачує покупець 2. Договірну ціну покупці зобов`язані сплатити продавцю протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору на вказаний у ст. 8 договору поточний банківський рахунок продавця.

Зазначений Договір 27.06.2012 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В., номер в реєстрі нотаріальних дій № 8716.

Вказаний Договір від імені продавця (приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура") підписаний головою правління Романом В.О., зі сторони покупця 1 (товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума") директором ОСОБА_1 та зі сторони покупця 2 ОСОБА_1

З наявних у справі матеріалів встановлено, що умови договору купівлі-продажу майнового комплексу ПАТ Автоелектроапраратура (продавцем) виконано, передавши згідно акту приймання-передачі майна від 27.06.2012 покупцям 1, 2 ТОВ Автопластгума та ОСОБА_1. майновий комплекс, загальною площею 25346,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2

Поряд з цим, Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" звернулось з позовом до суду, в якому просить визнати даний Договір недійсним, посилаючись на те, що зазначений договір укладений з порушенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про акціонерні товариства та порушенням законних інтересів публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів", яке є засновником приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" з розміром статутного капіталу 83,3331% відсотків, оскільки публічним акціонерним товариством "Київський завод гумових та латексних виробів" за період 2012-2015 р.р рішення на продаж нерухомого майна не надавалось, у зборах, де могло б розглядатися питання щодо відчуження нерухомого майна воно участі не приймало. Крім того, позивач зазначає, що згідно із ст. 33 ЗУ "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого договору, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної звітності, що кореспондується із п.7.3. Статуту приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура". Також вказує, що відповідно до ст. 70 ЗУ "Про акціонерні товариства" рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою, що в свою чергу відображено у п. 7.20. Статуту приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" в якому зазначено, що до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів.

Вказані обставини, на думку позивача, є підставами для визнання укладеного між ПАТ Автоелектроапаратура , ТОВ Автопластгума , ОСОБА_1 договору купівлі-продажу майнового комплексу від 27.06.2012 недійсним.

Разом з тим, рішенням господарського суду Вінницької області від 21.09.2016 у справі № 902/681/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" до приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" про визнання недійсним рішення позачергових зборів акціонерного товариства у задоволенні позову відмовлено.

В подальшому, відповідно до інформації з системи Діловодства спеціалізованого суду (ДСС), постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 902/681/16 рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2016 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним рішення позачергових зборів Приватного акціонерного товариства Автоелектроапаратура від 03.05.2012, яке оформлене протоколом №2.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2017 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Автоелектроапаратура задоволено частково, касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, скасовано постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 та рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2016, справу передано до Господарського суду Вінницької області на новий розгляд.

Станом на 12.06.2019 справа № 902/681/16 перебуває на новому розгляді Господарського суду Вінницької області.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачами договору, встановлено, що цей правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу майнового комплексу від 27.06.2012.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України ( надалі -ЦК) , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Так, згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору; до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як зазначалось вище у даній постанові, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається саме на Позивача.

В силу ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно зі статтею 57 ГК України установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання.

Відповідно до ст. 154 ЦК України, ч.1 ст. 82 ГК України установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про акціонерні товариства значний правочин -правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що в його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Відповідно до частини другої статті 52 ЗУ Про акціонерні товариства до виключної компетенції наглядової ради належить: прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону.

Частиною першою статті 70 ЗУ Про акціонерні товариства визначено, що рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Відповідно у підпункті 20 пункту 7.20 Статуту ПрАТ Автоелектроапаратура визначено, що до виключної компетенції наглядової ради належить: прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.

Статтею 33 ЗУ Про акціонерні товариства встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів належить: прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Частиною другою статті 70 ЗУ Про акціонерні товариства встановлено, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Дана норма відображена у підпункті пункті 7.3 Статуту ПрАТ Автоелектроапаратура , де зазначено, що до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить приймати рішення про вчинення значного правочину.

При цьому, згідно підпункту 8 пункту 7.11 Статуту ПрАТ Автоелектроапаратура , прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що б предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, приймаються більш як трьома чвертями голосів акціонерів від загальної кількості. З питання прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах.

Проаналізувавши спірний договір купівлі-продажу від 27.06.2012, суд констатує, що він є значним правочином у розумінні ЗУ Про акціонерні товариства та статуту ПрАТ Автоелектроапаратура , оскільки ринкова вартість майна, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів ПрАТ Автоелектроапаратура , за даними річної фінансової звітності за 2011 рік.

Так, ринкова вартість цілого майнового комплексу, який є предметом спірного договору купівлі продажу на момент укладення договору купівлі-продажу від 27.06.2012 року становила 30153 541 грн., що підтверджується змістом оскаржуваного договору, а також Висновком про вартість основних засобів від 31.05.2012 року.

Оскільки ПрАТ Автоелектроапаратура є акціонерним товариством, воно на виконання вимог ЗУ Про цінні папери та фондовий ринок надавало регулярну інформацію (у т.ч. річну фінансову звітність) до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка її розміщувала на веб-сайті.

Так, згідно річної фінансової звітності ПрАТ Автоелектроапаратура за 2011 рік, на кінець 2011 року вартість активів ПрАТ Автоелектроапаратура становила 50 698 000,00 грн. Таким чином, ринкова вартість цілого майнового комплексу, який є предметом спірного договору купівлі продажу (30 153 541,00 грн.) становить більше 59% від вартості активів ПрАТ Автоелектроапаратура за даними річної фінансової звітності за 2011 рік (50 698 000,00 грн.).

А тому, згідно підпункту 8 пункту 7.11 Статуту ПрАТ Автоелектроапаратура , рішення про вчинення спірного правочину повинно було прийматися більш як трьома чвертями голосів акціонерів від їх загальної кількості.

За змістом п.п. 24 п. 7.3. Статуту приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі з тих, що передані загальними зборами до компетенції інших органів управління товариства. До виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину.

03.05.2012 відбулися позачергові загальні збори акціонерів приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" (код ЄДРПОУ 32192547).

На позачергових загальних зборах приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" прийнято рішення, оформлене протоколом № 2 від 03.05.2012, зокрема, з питань щодо обрання голови, секретаря зборів та лічильної комісії; прийняття рішення про вчинення значного правочину, а саме продажу товарів в обороті, основних засобів та цілого об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; укладення договорів купівлі-продажу товарів в обороті, основних засобів (відповідно до переліку) з товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" та цілого об`єкту нерухомого майна (відповідно до переліку) з товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" та фізичною особою за законодавством України з ОСОБА_1; надання повноважень на укладення договорів купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" голові правління приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура".

Згідно з протоколом № 2 від 03.05.2012 для участі у річних загальних зборах товариства зареєструвалися 5 акціонерів (представників), яким належить 6000000 голосів, що складає 100% Статутного капіталу Товариства. Як вказано у Протоколі № 2 для участі в зборах зареєструвалися акціонери, що сукупно володіють 6000000 шт. простих іменних акцій товариства, що складає 100% від загальної кількості акцій товариства та 6 000000 голосів товариства.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.09.2016 у справі № 902/681/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" до приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" про визнання недійсним рішення позачергових зборів акціонерного товариства у задоволенні позову відмовлено.

Разом з тим, як зазначалось вище, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 902/681/16 рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2016 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним рішення позачергових зборів Приватного акціонерного товариства Автоелектроапаратура від 03.05.2012, яке оформлене протоколом №2.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2017 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Автоелектроапаратура задоволено частково, касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, скасовано постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017р. та рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2016, справу передано до Господарського суду Вінницької області на новий розгляд.

Станом на 12.06.2019 справа № 902/681/16 перебуває на новому розгляді Господарського суду Вінницької області.

Отже, рішення позачергових зборів акціонерного товариства № 2 від 03.05.2012 є чинним, збори, на яких було прийнято рішення визнані дійсними.

Окрім цього, слід зазначити, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

Отже, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання щодо визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій відноситься до внутрішніх взаємовідносин юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України містить виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом з тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Як зазначалось вище, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням норм статті 98 ЦК України та приписів статей 92, 203, 215, 241 цього Кодексу, рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, вони мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Таким чином, якщо суд визнає недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття.

Проте для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з огляду на порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнане недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно з яким виконавчий орган діяв на момент укладення договору.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Разом з тим, позивач посилається на те, що ОСОБА_7 , як один із засновників ТОВ "Автопластгума" , будучи заінтересованим в укладенні спірного договору , не повідомив про це наглядову раду ПрАТ "Автоелектроапаратура" , відповідно рішення наглядової ради чи загальних зборів про укладення такого правочину не приймалося. Відповідно на його думку це свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , а отже останні були усвідомлені про такі події, що передували укладенню договору відчуження цілісного майнового комплексу від 27.06.2012р.

Однак, закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно (правова позиція наведена у постанові Верховного суду України від 13 березня 2017 року).

За приписами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Так, з аналізу ч. 1 ст. 241 ЦК України вбачається, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердження такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Згідно п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

В матеріалах справи містяться докази оплати за придбаний майновий комплекс та акт приймання передачі майна за договором купівлі-продажу цілісного майного комплексу.

Таким чином, після укладення договорів купівлі-продажу від 27.06.2012 р. ПрАТ "Автоелектроапаратура" вчинило дії, які свідчать про схвалення укладеного правочину, зокрема відповідач-1 передав за актами прийому-передачі приміщення покупцям майно та прийняв від них грошові кошти за продані приміщення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому наступне схвалення ПрАТ " Автоелектроапаратура " укладених з ТзОВ Автопластгума та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу відповідно до приписів ст. 241 ЦК України, унеможливлює визнання його недійсним.

Щодо доводів, про те, що продаж майнового комплексу здійснено за заниженою вартістю та відсутність реєстрації договору купівлі-продажу в реєстрі правочинів одразу після його вчинення та проведення його реєстрації лише у 2014р.

Як зазначено в п.3.1 оскаржуваного договору, згідно експертної оцінки про вартість від 31.05.2012 року вартість Об`єкту становить 30153541 грн. Разом з тим., п.3.3 Договору передбачено, що продаж об`єкту за узгодженням сторін вчиняється за договірною ціною 10 794 328грн. 33 коп., з яких 10783 534 грн. сплачує Покупець1 - ТзОВ Автопластгума та 10794,33 грн. сплачує покупець 2 ОСОБА_1

В свою чергу, у 2014 році ПрАТ Автоелектроапаратура здійснила реєстрацію права власності на майновий комплекс, що в свою чергу не суперечить діючим нормам щодо реєстрації речових прав та є правом набувача.

Таким чином, продаж об`єкта не за ринковою, а за договірною ціною та здійснення реєстрації речових право на об`єкт через 2 роки після укладення договору купівлі продажу не свідчать про його недійсність.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників провадження у справі, судом встановлена відсутність підстав для задоволення позовної заяви про визнання недійсними договору купівлі-продажу.

Окрім цього, слід зазначити, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 заяву Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про забезпечення позову задоволено; забезпечено позов шляхом заборони ліквідатору ТОВ "Автопластгума" (ЄДРПОУ 37337356), ПП "Аукціонний дім" (ЄДРПОУ 36323405) та іншим особам вчиняти будь-які дії (у т.ч., але не виключно, з проведення аукціону, продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі) щодо продажу 999/1000 частки майнового комплексу загальною площею 25346,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

На підставі вищевикладеного, судом скасовуються заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019.

Керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 12, 73, 74, 76-79, 86, 145, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про визнання недійсними договору купівлі-продажу відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі № 902/458/16.

3. Копію ухвали направити учасникам провадження.

Повний текст ухвали складено 20.06.2019

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Івченко