Рішення

від 19.06.2019 по справі 911/920/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/920/19

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/920/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ботеро , м. Маріуполь

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ронатрей , с. Горенка

про стягнення 725 274,71 грн.

Представники:

від позивача: Литвиненко Д.О., адвокат, ордер серії КС № 551103 від 05.04.2019;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ботеро (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ронатрей (надалі-відповідач) про стягнення 725 274,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору комісії № 29/12-18 від 29.12.2018.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2019 відкрито провадження у справі № 911/920/19, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 08.05.2019.

08.05.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8925/19), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У своєму відзиві відповідач не заперечує факт отримання товару від позивача та його подальшу реалізацію у січні 2019, проте стверджує про відсутність коштів для розрахунку із позивачем, у зв`язку з тим, що оптовим покупцем не було здійснено розрахунок із відповідачем.

Ухвалою суду від 08.05.2019 підготовче засідання у справі № 911/920/19 було відкладено на 29.05.2019.

29.05.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 10709/19), в якій позивач вказує на те, що відповідачем фактично визнано отримання товару та його подальша реалізації і, що взяті відповідачем за умовами договору зобов`язання мають виконуватись належним чином, зокрема, в частині розрахунку із позивачем.

29.05.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 10708/19) про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Ухвалою суду від 29.05.2019 закрито підготовче провадження у справі № 911/920/19, справу призначено до розгляду по суті на 19.06.2019.

18.06.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 12038/19) про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

В судовому засіданні 19.06.2019 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ботеро (позивач, комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ронатрей (відповідач, комісіонер) укладений Договір комісії № 29/12-18 відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого комітент доручає комісіонеру, а комісіонер зобов`язується за плату (винагороду) продати товар. Операція з продажу товару здійснюється від імені комісіонера та за рахунок комітента.

За умовами договору комісіонер взяв на себе обов`язок прийняти у комітента призначений для продажу товар, у кількості та асортименті, визначеному у додатку № 1, а також зберігати його в належних умовах до моменту його реалізації (п. 2.1.1 договору); щомісячно до 5 числа місяця, що наступає за звітним, звітувати перед комітентом в письмовому вигляді шляхом направлення комітенту звіту комісіонера (п. 2.1.6 договору); перераховувати комітенту кошти отримані за проданий товар, протягом 3 банківських днів з моменту направлення звіту комісіонера (п. 2.1.7 договору); комітент відповідає перед комісіонером за невиконання третьою особою договору, а також за втрату чи пошкодження товару, що відбулось після отримання товару по акту приймання-передачі (п. 2.1.9 договору).

Відповідно до п. 3.2.1 договору комітент зобов`язався виплачувати комісіонеру винагороду, у порядку та розмірах, визначених п. 4 договору.

Розмір винагороди становить 5 % від суми реалізованого комісіонером товару. Комісіонер має право самостійного утримати суму винагороди з коштів, отриманих комісіонером від третіх осіб за реалізацію товару комітента (п. 4.1, 4.2 договору).

Умовами п.п. 6.1, 6.2 договору визначено, що договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2019 або до реалізації всього товару. Після закінчення строку дії договору його може бути пролонговано шляхом підписання додаткової угоди.

Так, позивач вказує, що на виконання умов зазначеного договору комісії ним було передано відповідачеві товар на загальну суму 95 419 644,01 грн., що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі товару від 29.12.2018 до Договору комісії № 29/12-18 від 29.12.2018. При цьому, товар знаходиться у власності комітента та був набутий ним у власність шляхом виділу з материнської компанії відповідно до розподільчого балансу.

Приймання-передача товару була здійснена на складі ТОВ Ботеро за адресою: м. Житомир, вул. Б. Хмельницького, 42.

01.02.2019 разом із супровідним листом за вих. № 01-02-19, відповідачем було надано позивачу звіт комісіонера від 01.02.2019 про виконання умов Договору комісії № 29/12-18 від 29.12.2018 на продаж товару, за період з 29.12.2018 по 31.01.2019.

З надано звіту комісіонера вбачається, що відповідачем в січні 2019 було реалізовано товар на загальну суму 763 447,06 грн., з яких: 725 274,71 грн. - сума, що підлягає перерахуванню позивачу за реалізований товару та 38 172,35 грн. - сума комісійної винагороди.

У пункті 2 звіту комісіонера від 01.02.2019 зазначено, що сума коштів від реалізації товару, отримана від покупців, становить 763 447,06 грн.

Як вже було зазначено, за умовами п. 2.1.7 договору, відповідач взяв на себе обов`язок щодо перерахування позивачу коштів отриманих за проданий товар, протягом 3 банківських днів з моменту направлення звіту комісіонера.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, відповідачем не здійснено перерахування позивачу вартості реалізованого товару в сумі 725 274,71 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач звертався до відповідача із листами-вимогами № 07/02 від 07.02.2019 та № 12/02 від 12.02.2019, в яких вимагав здійснити розрахунок за реалізований товар в сумі 725 274,71 грн.

Листом за вих. № 19-02-19 від 19.02.2019 відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку із не оплатою третьою особою товару, який був реалізований відповідачем, відсутні кошти для розрахунку із позивачем, у зв`язку з чим відповідач просив надати час для відповідного розрахунку.

25.02.2019 та 07.03.2019 позивач звертався до відповідача із листами-вимогами № 25/02 та № 07/03, в яких просив відступити права вимоги, за укладеним між відповідачем та третьою особою договором.

Однак, вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові (стаття 1014 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

08.05.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8925/19), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У своєму відзиві відповідач не заперечує факт отримання товару від позивача та його подальшу часткову реалізацію у січні 2019, проте стверджує про відсутність коштів для розрахунку із позивачем, у зв`язку з тим, що оптовим покупцем не було здійснено розрахунок із відповідачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов п. 2.1.9 договору комітент відповідає перед комісіонером за невиконання третьою особою договору.

Відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав умови договору, зокрема, п. 2.1.7 щодо перерахування позивачу суми коштів підтвердженої сторонами у відповідному звіті комісіонера. Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 725 274,71 грн.

Вказані обставини належним чином підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 725 274,71 грн. заборгованості по сплаті за реалізований товар є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ронатрей (08105, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, 45, оф. 24, код ЄДРПОУ 41319406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ботеро (87531, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 177, оф. 14, код ЄДРПОУ 42137883) 725 274 (сімсот двадцять п`ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 71 коп. заборгованості та 10 879 (десять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 12 коп. судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 20.06.2019.

Суддя О.О. Христенко