Рішення

від 03.06.2019 по справі 911/546/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/546/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство«ХІМЕКСПРЕС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП»

про стягнення 389 107,01 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Квасниця Я.М. (довіреність б/н від 01.02.2019 року); Цуркан М.М. (довіреність б/н від 01.02.2019 року);

від відповідача: Волтарніст М.О. (довіреність б/н від 02.01.2019 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство«ХІМЕКСПРЕС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» про стягнення 389 107,01 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2019 року відкрито провадження у справі № 911/546/19, справу № 911/546/19 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.04.2019 року.

В судове засідання 10.04.2019 року сторони з`явились, однак вимог ухвали Господарського суду Київської області від 14.03.2019 року не виконали, у зв`язку з чим підготовче засідання було відкладено на 15.05.2019 року.

07.05.2019 року представником позивача подано до суду Акт звірки взаєморозрахунків по спірному Договору за період з 01.01.2016 року по 26.04.2019 року на суму 181 192,64 грн. (з врахуванням заліку зустрічних однорідних вимог), який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Ухвалою суду від 15.05.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 911/546/19 на тридцять днів.

15.05.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечував, посилаючись на недоліки у спірних видаткових накладних, що, в свою чергу, стало підставою для затримки розрахунків за поставлений Товар. Окрім того, відповідач повідомив суд про наявність нереалізованого Товару, поставленого згідно спірних видаткових накладних, строк оплати яких, у відповідності до п. 7.9 Договору, ще не настав. Також відповідач заперечував проти визнання позовних вимог шляхом підписання Акту звірки взаєморозрахунків, який, як стверджує останній, свідчить про кількість саме поставленого, а не реалізованого Товару. В поданому відзиві відповідач стверджував про те, що заявлена позивачем неустойка у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов`язань спірним Договором не передбачена. Щодо 3% річних та інфляційних, зазначав, що оскільки прострочення господарського зобов`язання не було, відсутні і підстави для стягнення відповідних сум, у зв`язку з чим просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 15.05.2019 року було оголошено ухвалу про перерву в підготовчому засіданні на 29.05.2019 року про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено присутніх представників сторін під розписку.

В судовому засіданні 29.05.2019 року представник відповідача подав клопотання про застосування строку позовної давності, яке розглянуто судом у відповідному судовому засіданні, в задоволенні якого відмовлено з підстав необґрунтованості.

В судовому засіданні 29.05.2019 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якому останній спростовуючи викладене відповідачем у відзиві зазначив, що неістотні недоліки які містяться у видаткових накладних та ненадання позивачем супровідної документації відповідачу не є підставою для невизнання спірних поставок Товару, оскільки такий Товар було прийнято відповідачем без зауважень. Окрім того зазначав, що протягом періоду поставки спірного Товару, зокрема протягом жовтня 2016 року - січня 2018 року, відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про повернення Товару із відомостями щодо його нереалізації чи спливу строку придатності тощо, як це передбачено п. 3.7.1 Договору, відтак відсутність доказів реалізації Товару не може свідчити про можливість відповідача не оплачувати поставлений позивачем та прийнятий відповідачем Товар. Щодо тверджень про безпідставність нарахування пені, позивач зазначає, що сторонами було підписано Протокол розбіжностей до Договору № 11032342 від 06.10.2016 року, пунктом 8.20 якого вони погодили можливість нарахування пені за неналежне виконання Покупцем обов`язку щодо оплати Товару.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання 29.05.2019 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи письмову згоду сторін, подану 29.05.2019 року, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в даному судовому засіданні 29.05.2019 року, що відображено в протоколі відповідного судового засідання.

29.05.2019 року судом було оголошено ухвалу про перерву в розгляді справи по суті на 03.06.2019 року, що відображено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено присутніх представників сторін під розписку.

В судовому засіданні 03.06.2019 року представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Представник відповідача судовому засіданні 03.06.2019 року проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 03.06.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

06.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство«ХІМЕКСПРЕС» (далі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (далі - Покупець, відповідач) укладено Договір № 1І034518 (далі - Договір) з Додатковими угодами, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, у відповідності до замовлень Покупця поставити Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, які не можуть перевищувати цін, погоджених сторонами у специфікації. Поставка Товару Постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації Покупцем через мережу магазинів Фуршет .

Товар поставляється Постачальником у відповідності з Замовленнями Покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в Замовленні (п. 3.1 Договору).

Пунктом поставки Товару за цим Договором є склад Покупця, адреса якого вказана в Замовленні. Поставка Товару до місця передачі здійснюється транспортом Постачальника. Витрати з транспортування Товару до пункту поставки несе Постачальник. Датою поставки є дата отримання Покупцем Товару на складі Покупця (п. 3.4 Договору).

Покупець оплачує Товар, що поставляється за цінами погодженими Сторонами в Специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на Товар в Специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків коми (ціна без ПДВ та з ПДВ) (п. 7.1 Договору).

Загальна сума цього Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка Товару (п. 7.8 Договору).

Оплата за Товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування кошів на банківський рахунок Постачальника щосереди кожні 14 днів після реалізації Товару (п. 7.9 Договору).

Зобов`язання Покупця по оплаті Товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку (п. 7.11 Договору).

Постачальник зобов`язується приймати участь в заходах по стимулюванню збуту його Товарів в Мережі магазинів Фуршет , а також примати участь у випуску рекламно-інформаційних матеріалів на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.2 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками року і діє до 30.06.2018 року включно (п. 10.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 28.02.2017 року).

Як стверджує позивач у поданому позові, на виконання зобов`язань за Договором ним за період з 27.10.2016 року по 03.01.2018 року було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 881 166,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані представниками Сторін та скріплені їх печатками.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення п. 7.9 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого за період з 27.10.2016 року по 03.01.2018 року Товару не виконав, розрахувався частково на суму 620 668,63 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за період з 07.12.2016 року по 20.08.2018 року, та частково провів зарахування зустрічних однорідних вимог з позивачем на загальну суму 79 304,97 грн., що підтверджується укладеним сторонами на виконання п. 1.2 спірного Договору про надання логістичних послуг № Л1І034518 від 06.10.2016 року та підписаними представниками Сторін та скріпленими їх печатками Актами прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг), які надавались відповідачем позивачу протягом жовтня 2016 року - лютого 2017 року, листопада 2017 року - січня 2018 року (копії яких наявні в матеріалах справи).

Внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість з оплати поставленого Товару за спірний період в сумі 181 192,64 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача 181 192,64 грн. основного боргу.

В ході розгляду спору, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на недоліки у спірних видаткових накладних, що, в свою чергу, стало підставою для затримки розрахунків за поставлений Товар. Окрім того, відповідач посилається на наявність нереалізованого Товару, поставленого згідно спірних видаткових накладних, строк оплати яких у відповідності до п. 7.9 Договору, ще не настав. Також відповідач заперечував проти визнання позовних вимог шляхом підписання Акту звірки взаєморозрахунків, який за його твердженням, свідчить про кількість саме поставленого, а не реалізованого Товару. В поданому відзиві відповідач стверджував про те, що заявлена позивачем неустойка у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов`язань спірним Договором не передбачена. Щодо 3% річних та інфляційних, зазначив, що оскільки прострочення господарського зобов`язання не було, відсутні і підстави для стягнення відповідних сум, у зв`язку з чим просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Спростовуючи викладене відповідачем у відзиві, позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що неістотні недоліки оформлення видаткових накладних та ненадання позивачем супровідної документації відповідачу, не є підставою для невизнання спірних поставок Товару, оскільки такий Товар було прийнято відповідачем без зауважень. Окрім того зазначав, що протягом періоду поставки спірного Товару, зокрема протягом жовтня 2016 року - січня 2018 року, відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про повернення Товару із відомостями щодо його нереалізації чи спливу строку придатності тощо, як це передбачено п. 3.7.1 Договору. Відтак відсутність доказів реалізації Товару не може свідчити про можливість відповідача не оплачувати поставлений позивачем та прийнятий відповідачем Товар. Щодо тверджень про безпідставність нарахування пені, позивач зазначає, що сторонами було підписано Протокол розбіжностей до Договору № 11032342 від 06.10.2016 року, пунктом 8.20 якого вони погодили можливість нарахування пені за неналежне виконання Покупцем обов`язку щодо оплати Товару.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов`язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 ст. 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Як вже зазначалося, п. 7.9 Договору погоджено, що оплата товару здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації щосереди кожні 14 днів, що свідчить про визначення обов`язку відповідача провести оплату із настанням певної події, а саме реалізації отриманого товару, що є відкладальною обставиною у розумінні ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України.

Станом на час розгляду справи позивачем не доведено настання події (обставини), з якою сторони узгодили настання обов`язку з оплати отриманого товару.

Водночас, судом встановлено, що поставка товару на користь відповідача відбулася ще у 2016 - 2018 роках, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі Покупця.

Відповідно до п. 3.7.1 Договору у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж в мережі «Фуршет» для вказаної категорії товару або якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, Покупець направляє на адресу уповноваженого представника Постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, який Постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця, вивезти такий товар зі складу Покупця.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач звертався до позивача із повідомленням про вивезення поставленого Товару.

Так, згідно п. 7.13 Договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення договору, сторони зобов`язані підписувати Акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Позивачем долучено до матеріалів справи Акт звірки взаєморозрахунків по спірному Договору за період з 01.01.2016 року по 26.04.2019 року на суму 181 192,64 грн. (з врахуванням заліку зустрічних однорідних вимог), який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року, якою передбачено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відтак, відповідач фактично визнав існування заборгованості на означену суму.

Згідно ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що правила ведення господарської діяльності передбачають здійснення її на умовах добросовісності, умовах, за яких сторони будь взаємно поважати права та охоронювані законом інтереси одна одної.

Отже, не дивлячись на те, що положення договору пов`язують виникнення у відповідача обов`язку із оплати отриманого у власність товару із фактом його реалізації, ця обставина не може давати відповідачу підстав для зловживання цим правом, адже таке право не може бути необмеженим у часі бо інакше призведе до невиправданого погіршення становища позивача, порушення балансу інтересів сторін, принципу справедливості та добросовісності під час здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку про наявність ознак зловживання відповідачем правом на оплату по факту реалізації товару, адже відповідач не надає позивачу відомостей щодо реалізації/поверенння/псування/недоліків Товару, що є свідченням приховування, перешкоджання з`ясуванню обставин, від настання яких залежить виникнення його обов`язку з оплати отриманого товару, що може кваліфікуватися судом як недобросовісне перешкоджання відповідачем встановлення цієї обставини, що є для нього невигідним.

Таким чином, станом на момент розгляду справи судом встановлено факт отримання відповідачем товару. Відповідач жодним чином не спростував існування заборгованості, правом на повернення товару не скористався, не надав суду доказів оплати товару, що дає суду підстави дійти висновку про стягнення 181 192,64 грн. основного боргу на користь позивача.

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 181 192,64 грн., яка останнім визнана в Акті звірки взаєморозрахунків.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати Товару, позивач просить стягнути з відповідача 142 205,41 грн. пені на підставі п. 8.20 Протоколу розбіжностей до Договору № 11032342 від 06.10.2016 року, 14 052,95 грн. 3 % річних та 51 656,01 грн. інфляційних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за загальний період з 10.11.2016 року по 14.02.2019 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст. 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , ст. 36 Закону України Про телекомунікації , ст. 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій . У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань , а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Передбачений ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України розмір відповідальності за порушення грошових зобов`язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Однак, наданий позивачем Протокол розбіжностей укладений не до спірного Договору № 1І034518 від 06.10.2016 року, а до Договору № 11032342 від 06.10.2016 року. Відтак, наданий Протокол розбіжностей не може бути прийнятим судом як правочин яким погоджено застосування такого виду неустойки як пеня.

Таким чином, беручи до уваги заперечення відповідача та враховуючи, що між сторонами відсутній правочин яким було б передбачено застосування заходу забезпечення зобов`язання - неустойки у вигляді пені, погоджено розмір та умови її нарахування, вчинений у письмовій формі, та відсутня пряма вказівка закону щодо такого виду забезпечення виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 142 205,41 грн. пені є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Однак, відповідно до ч. 4 п. 2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 наведене не виключає можливості покладення на боржника відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних, вказані нарахування проведено виходячи із фактичних сум заборгованостей, що існували на відповідні дати, за фактичні періоди прострочення, по кожній спірній накладній окремо.

Здійснені позивачем розрахунки пені, 3 % річних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги у відповідній частині є доведеними та обґрунтованими.

Однак, судом було виявлено помилки в нарахуванні 3 % річних та інфляційних, зокрема позивачем помилково дні часткових проплат включені в періоди нарахування 3 % річних та інфляційних на суми без врахування часткових проплат, у зв`язку з чим безпідставно збільшено заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційних.

Судом було здійснено правильний розрахунок 3 % річних та інфляційних за заявлений позивачем період, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 13 692,25 грн. 3 % річних та 50 024,62 грн. інфляційних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 244 909,51 грн. з яких 181 192,64 грн. основного боргу, 13 692,25 грн. 3 % річних, 50 024,62 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство«ХІМЕКСПРЕС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» про стягнення 389 107,01 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, 6-Г, код 35995595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство«ХІМЕКСПРЕС» (07854, Київська обл., Бородянський р-н., смт. Немішаєве, вул. Біохімічна, 1, код 39814041) 181 192 (сто вісімдесят одна тисяча сто дев`яносто два) грн. 64 коп. основного боргу, 13 692 (тринадцять тисяч шістсот дев`яносто два) грн. 25 коп. 3% річних, 50 024 (п`ятдесят тисяч двадцять чотири) грн. 62 коп. інфляційних та 3 673 (три тисячі шістсот сімдесят три) грн. 65 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство«ХІМЕКСПРЕС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» про стягнення 144 197,50 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.06.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін