Рішення

від 20.06.2019 по справі 160/4226/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року Справа № 160/4226/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

при секретарі судового засідання - Піскун Я.В.

за участі представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Хрол В.М.

розглянувши у відритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпрпетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 року ВП № 51247651 та від 12.10.2016 року ВП № 52625823;

визнати протиправними та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 року ВП № 51247651 та від 12.10.2016 року ВП № 52625823;

визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642744 та від 15.03.2019 року ВП № 58642677;

визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642744 та від 15.03.2019 року ВП № 58642677.

Ухвалою суду від 30.05.2019 року відкрито провадження у справі після усунення позивачами недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.05.2019 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_3 до Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про:

визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.10.2016 року ВП № 52625823;

визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 12.10.2016 року ВП № 52625823;

визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642677;

визнати протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642677,

які заявлені у справі № 804/4226/19, виділивши зазначені вище позовні вимоги в самостійне провадження.

Таким чином, з урахуванням ухвали суду від 30.05.2019 року про роз`єднання позовних вимог, предмет позову у даній адміністративній справі є наступним:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 року ВП № 51247651;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 року ВП № 51247651;

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642744;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642744.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору не вчинив жодних дій спрямованих на примусове виконання рішення суду. Сплив строку для добровільного виконання виконавчого документу не є самостійною підставою для стягнення виконавчого збору. Відповідач під час винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору не пересвідчився в отриманні останнім постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалами суду від 30.05.2019 року та від 07.06.2019 року витребувано від відповідача копії матеріалів виконавчого провадження та докази направлення та отримання позивачем копій постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

Відповідач 11.06.2019 року через відділ діловодства суду надав суду копії не засвідчені належним чином документів, які витребував суд, окрім доказів направлення та отримання позивачем копій постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

Відповідач у судовому засіданні 12.06.2019 року надав суду засвідчені належним чином копії документів виконавчого провадження.

Відповідач 12.06.2019 року подав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, з наступних причин. 26.05.2016 року відповідачем відкрито виконавче провадження, а 02.06.2016 року через не виконання божником в строк встановлений державним виконавцем виконавчого документу винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Державним виконавцем вчинялися дії стосовно розшуку майна боржника та арешту активів боржника. Державним виконавцем накладено арешт на майно боржника та про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, для визначення дійсної ринкової вартості майна боржника. Від стягувача надійшла заява про повернення виконавчого документу, у зв`язку з чим постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена в окреме провадження. 15.03.2019 року відповідач ухвалив постанову про відкриття виконавчого провадження з приводу примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження ВП № 51247651 де боржником є позивач; виконавчий документ виконавчий лист № 183/2278/15 Новомосковського міськрайонного суду від 19.11.2015 року.

Постановою державного виконавця від 26.05.2016 року ВП № 51247651 відкрито виконавче провадження з приводу примусового виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 183/2278/15 Новомосковського міськрайонного суду від 19.11.2015 року та надано позивачу строк до 01.06.2016 року для добровільного виконання рішення суду.

Відповідач не надав суду доказів направлення та отримання позивачем копії вказаної вище постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 02.06.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 51247651 стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 4266,09 доларів США.

Відповідач не надав суду доказів направлення та отримання позивачем копії вказаної вище постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 15.03.2019 року ВП № 51247651 повернуто виконавчий документ стягувачу за заявою останнього.

Постановою державного виконавця від 15.03.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 58642744 з приводу примусового виконання постанови державного виконавця від 02.06.2016 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 4266,09 доларів США.

Вказану вище постанову позивач отримав 17.04.2019 року, що підтверджується підписом останнього на копії постанови, яка міститься у матеріалах справи.

Суд зазначає, що станом на момент винесення постанови державного виконавця від 02.06.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 51247651 про стягнення з позивача виконавчого збору був чинним Закон України Про виконавче провадження № 606-XIV (далі - Закон № 606- XIV).

Положеннями статті 1 Закону № 606- XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 25 Закону № 606- XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка відображена у постановах від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14 та від 15.11.2016 у справі № 21-5597а15, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Статтею 32 Закону № 606- XIV передбачено, що заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 606- XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд у постанові від 07.05.2018 року по справі № 916/1605/15-г

Крім того, положеннями частини третьої статті 27 Закону № 606- XIV передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Судом під час розгляду справи встановлено, що державний виконавець на момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення з позивача виконавчого збору не пересвідчився чи отримав позивач постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2016 року, а на наступний день після закінчення строку для добровільного виконання виконавчого документу виніс постанову про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 року.

За вказаних обставин, приймаючи до уваги те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує стягнення виконавчого збору з боржника, а також те, що у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії, суд вважає постанову про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 року ВП № 51247651 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

У відповідності до п.10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року Про судове рішення в адміністративній справі скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

На підставі викладеного суд задовольняє позовну вимогу - визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642744, оскільки виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження визнаний протиправним та скасованим.

Суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 року ВП № 51247651;

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642744 з наступних підстав.

Звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Отже, виключно результат реалізації повноваження органу (а саме - рішення органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по прийняттю рішення) може бути об`єктом судового оскарження. А дотримання органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу прийняття рішення входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого органом за результатами розгляду документів.

Також суд зазначає про те, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом встановлений ч.2 ст. 287 КАС України, оскільки відповідачем не надано суду доказів вручення постанов про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 року та про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року раніше ніж 17.04.2019 року як зазначає позивач у позовній заяві. З позовом до суду позивач звернувся 26.04.2019 року, що підтверджується штампом відділення поштового зв`язку на конверті, який міститься у матеріалах справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати у розмірі 768,40 гривень за немайнові вимоги та 1117,95 грн. за майнову вимогу.

Враховуючи часткове задоволення заявлених позовних вимог (дві позовні вимоги задоволено - серед них одна майнова позовна вимога, а у задоволенні двох немайнових позовних вимог - відмовлено) відшкодуванню підлягає судовий збір у розмірі 1502,15 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також судовим встановлено, що позивач під час подання позовної заяви не доплатив судовий збір у розмірі 1536,80 грн. за дві немайнові позовні вимоги, а тому він підлягає стягненню з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (51200, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 7, код ЄДРПОУ 34893684) про визнання протиправними дій, визнання протиправними постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 року ВП № 51247651.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642744.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачену суму судового збору у розмірі 1502,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у Чечел.р. м. Дніпра/Чечел.р/22030101, код отримувача коштів - 37989253, банк отрумувача - Казначейство України, код банку отримувача - 899998, рахунок отримувача - 34316206084014, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - *;101 _____(код платника за ЄДРПОУ для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом

---

(назва позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд) судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили станом на 20.06.2019 року Помічник судді Лісна А.М.

З оригіналом згідно

Помічник судді Лісна А.М.