Постанова

від 19.07.2007 по справі 11/381(14/267(33/201))-06)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/381(14/267(33/201))-06)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 липня 2007 р.                                                                                   № 11/381(14/267(33/201))-06)  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Мележик Н.І.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційних скаргКМПФ "Рось"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року

у справі господарського судуДніпропетровської області  

за позовомКМПФ "Рось"

допрота за зустрічним позовомдоПП "Консул-К"стягнення 120878,42 грн.ПП "Консул"КМПФ "Рось"

простягнення 87082,16 грн.,

за участю представників сторін:

позивача:Васильєва В.А.,

відповідача:Лихопьоки Д.П., Вересова О.В.,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2004 року Колективне мале підприємство фірма "Рось" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємства “Консул –К” збитків у розмірі 120878,42 грн. Під час розгляду справи позовні вимоги КМПФ “Рось” уточнювались. Справа судами розглядалася неодноразово. Під час останнього розгляду справи в суді першої інстанції позивач просив стягнути з ПП “Консул-К” у якості безпідставно набутого майна 150000 грн. Також було заявлено вимогу про стягнення з ПП “Консул-К” збитків у розмірі 186 897 грн. Приватне підприєство “Консул-К” заявило до позивача зустрічний позов про стягнення з КМПФ “Рось” вартості поставленого обладнання.

Доповідач: Черкащенко М.М.,

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2007 року позов КМПФ "Рось" про стягнення з ПП "Консул-К" 150000 грн. задоволено частково, стягнуто з ПП "Консул - К" 30000 грн. основного боргу, 3000 грн. держмита, 23,60 грн. інформаційно-технічних витрат, в задоволенні решти позову відмовлено. За зустрічним позовом стягнуто з КМПФ "Рось" на користь ПП «Консул-К»70957 грн. вартості обладнання, 2310 грн. транспортних витрат, 732,67 грн. витрат по держмиту, 99,12 грн. інформаційно-технічних витрат.

Заява КМПФ “Рось” про стягнення з ПП “Консул-К” збитків у розмірі 186897,73 грн. до розгляду судом першої інстанції прийнята не була без винесення процесуального документу з цього приводу та повернута позивачеві.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року рішення першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями КМПФ “Рось” подало касаційну скаргу в якій просить ухвалені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги КМПФ “Рось” задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову ПП “Консул-К” відмовити.   

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.03р. між сторонами було укладено договір №26 на виготовлення, постачання, монтаж та наладку у відповідності з технічним завданням, яке є його невід'ємною частиною, лінії по виробництву мила.

За договором виконані роботи замовник мав прийняти за актом приймання-здачі робіт, підписаним виконавцем. Строк виготовлення обладнання –2 місяці з часу отримання авансу, строк поставки обладнання 100% - 10.12.03р., строк монтажу та наладки –15 днів після поставки. Строк запуску обладнання –10 днів після монтажу.

За накладними №230 від 12.11.2003р., №238 від 19.11.2003р., №243 від 24.11.2003р., №275 від 22.12.2003р., №40 від 09.03.2004р., №8 від 20.02.2004р. ПП “Консул-К” поставив обладнання. Платіжними дорученнями №0826 від 07.10.2003р. та №0827 від 09.10.2003р. та від 01.12.2003р. КМПФ “Рось” здійснило на користь ПП “Консул-К” передоплату.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що монтажні чи налагоджувальні роботи  ПП “Консул-К” не виконувались.

Апеляційним судом зроблено висновок, що договір №26 від 01.08.2003 між сторонами має змішану правову природу (ч.2 ст.628 ЦК України) та містить як елементи договору підряду так і елементи договору поставки. З огляду на це, апеляційна інстанція зробила висновок, що посилання КМПФ “Рось” на ст. 1212 ЦК України є необгрунтованим.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2006р., якою були скасовані попередні судові рішення по справі, встановлено, що за своєю правовою природою спірний договір є договором підряду за умовами якого, підрядні роботи виконуються підрядником з матеріалу останнього та його засобами, відповідно до ст. 839 ЦК України. Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Однак місцевий господарський суд під час нового розгляду даної справи порушив вимоги зазначеної вище статті, що призвело до постановлення незаконного судового рішення.

Судова колегія вважає, що судом апеляційної інстанції також зроблено помилковий висновок про змішану правову природу договору № 26 та про необхідність додаткового поширення на відносини сторін за таким договором в сокупності правил Цивільного кодексу України про підряд, поставку та купівлю-продаж. В дійсності, виготовлення та постачання матеріалів при виконанні договору підряду охоплюється нормами про підряд, згідно з якими, якщо інше не визначено договором, підрядні роботи виконуються з матеріалу підрядника. З цього випливає відсутність необхідності додаткового поширення на взаємовідносини сторін норм про поставку та купівлю-продаж.

ПП «Консул-К», відповідно до вимог ч. 1 ст. 839 ЦК України,  зобов'язано було виконати роботу, визначену договором №26 від 01.08.2003р., із свого матеріалу і своїми засобами, оскільки інше не було встановлено договором.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про наявність в зазначеному договорі елементів договору поставки. На момент укладення договору був чинним ЦК УРСР від 18.07.1963, відповідно до ч. 1 ст. 247 якого продукція за договором поставки повинна бути поставлена в асортименті, передбаченому договором. Оскільки апеляційним судом встановлено, що правовідносини сторін було регламентовано лише договором №26 від 01.08.2003р., а асортимент продукції таким договором не передбачений, то застосування до спірних відносин норм про поставку не можна вважати обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції також помилково прийшов до висновку, що на спірні відносини не поширюється дія норм будівельного підряду. Відповідно до ч.2 ст.875 Цивільного кодексу України договір будівельного підряду укладається серед іншого і на виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. Так як лінія по виробництву мила, ( створюється нова річ),  нерозривно пов'язана із цехом, в якому вона мала бути встановлена, а також із певним місцезнаходженням агрегатів (складових) такої лінії, то це свідчить, що до взаємовідносин сторін мали застосовуватись норми про будівельний підряд.

Допущення вказаної помилки судами попередніх інстанцій при застосуванні норм матеріального права потягло за собою і порушення судами ст.876 Цивільного кодексу, в редакції, яка існувала на період виконання сторонами договору і в якій зазначалося, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, правильно встановивши обставини справи, помилково не взяли до уваги положення вищевказаних норм, і стягуючи на користь ПП “Консул-К” кошти, не прийняли до уваги, що так як роботи по договору остаточно підрядником виконані не були і не здавалися замовнику, то власником матеріалів залишилось ПП “Консул-К”, яке не мало права вимагати коштів, так як робота не була здана, а може лише вимагати повернення матеріалів (обладнання), яке належить йому на праві власності і право на яке не перейшло згідно закону до замовника.

Аналогічним чином колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій помилково не було застосовано положення ст.837 ЦК України, відповідно до якої право на винагороду підрядник отримує лише після виконання роботи і її остаточної здачі замовнику. Колегія суддів не може погодитись і з висновками судів про стягнення з замовника коштів по договору, оскільки, роботи підрядником не були виконані до кінця і не здавалися замовнику.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що остаточно роботи по вищезазначеному договору слід було виконати до 05.01.2004р. (а.с.3, т.1). Оскільки роботи ПП «Консул-К»в строк виконані не були, КМП фірма «Рось»листом від 18.04.2006р. повідомила підрядника про порушення строків виконання робіт та некомплектність обладнання і його неналежну якість (а.с. 119, т.4). В подальшому листом №159 від 01.06.2004р. КМПФ “Рось” відмовилось від подальшого виконання договору.

Так як роботи підрядчиком виконані не були і до здачі не пред'являлися, то отримані ним від замовника авансові платежі після припинення дії договору стали для підрядчика безпідставними, які він згідно п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України повинен повернути КМПФ «Рось». У зв'язку з тим, що навіть після припиненні дії договору підрядник, який не виконав роботу, не повернув аванс, КМПФ “Рось” правомірно звернулося до суду з вимогою про його повернення.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно, до ч.3 цієї ж статті, зазначене положення також застосовується до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З огляду на це, а також те, що згідно двохстороннього акту звірки наявності та використання обладнання по договору № 26, поставлене ПП "Консул-К" обладнання КМПФ "Рось" не використовується, тому посилання КМП фірми «Рось»на ст. 1212 ЦК України судова колегія вважає обґрунтованим, відповідно, вимоги про стягнення перерахованих коштів в сумі 150 000 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, КМПФ “Рось” 26.01.2007 подало заяву про доповнення позовних вимог (заява від 23.01.2007), яка судом першої інстанції не була прийнята до розгляду.

Апеляційний господарський суд, прийнявши таку заяву до розгляду та визнавши незаконність її прийняття до провадження судом першої інстанції, всупереч ч.4 ст.106 ГПК України не передав її на розгляд до суду першої інстанції, а розглянув сам, що є порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вище наведене, судова колегія вважає за необхідне попередні судові рішення скасувати, позовні вимоги колективного малого підприємства фірми «Рось»задовольнити, у задоволенні зустрічного позову приватного підприємства “Консул-К”  відмовити повністю, а в частині розгляду заяви КМП фірми «Рось»від 23.01.2007р. про збільшення позовних вимог та стягнення збитків справа має бути направлена до суду першої інстанції для вирішення питання щодо її прийняття для розгляду по суті.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2007 року у справі №11/381 (14/267(33/201))-06 скасувати.

Позовні вимоги Колективного малого підприємства фірми «Рось»задовольнити. Стягнути з Приватного підприємства “Консул-К” (ідентифікаційний код 20257540, м. Дніпропетровськ, вул. Бабушкіна, 28/32) на користь Колективного малого підприємства фірми «Рось»(ідентифікаційний код 13728855, Київська область, м. Вишгород, пр. І. Мазепи, 8а) 150 000 грн.,  3 000 грн.- державного мита та 118 грн. –витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства “Консул-К” до Колективного малого підприємства фірми «Рось»відмовити повністю.

Матеріали справи в частині заяви Колективного малого підприємства фірми «Рось»від 23.01.2007р. про збільшення позовних вимог та стягнення збитків направити до господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо її прийняття у встановленому законом порядку.

Головуючий                                                                         Н. Кочерова

Судді:                                                                                    Н. Мележик   

                                                                                              М. Черкащенко