Постанова

від 13.06.2019 по справі 918/235/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Справа № 918/235/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мельник О.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

позивача: Чупіль Р.Р

відповідача: ОСОБА_4

третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення господарського суду Рівненської області від 27 лютого 2019 року (повний текст рішення складено та підписано 28 лютого2019 року суддя Н.Ф. Церковна)

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський Міжрайагропостач"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

ПАТ УкрСиббанк (надалі - позивач) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ТОВ Рівненський міжрайагропостач (надалі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , в якому з метою погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 2 973 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.02.19 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність у ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 09.11.07 р. свідчить, що позивач набув права звернення стягнення на предмет іпотеки, що узгоджується з умовами іпотечного договору, за яким позивач виступає іпотекодержателем відносно майна, що є предметом іпотеки.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про сплату заборгованості за договором про надання споживчого кредиту за № 11249934000 від 09.11.2007 року.

Судом встановлено, що після зміни строку виконання зобов`язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки за вимогою позичальник був зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної у вимозі дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості не підлягають виконанню. Здійснені додаткові нарахування після зміни строку виконання зобов`язання є необгрунтованими.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 35 ЗУ Про іпотеку суд дійшов висновку, що позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, а саме по закінченню тридцяти днів з дати відправлення банком вимоги позичальнику.

Враховуючи, що даний позов заявлено у квітні 2018 року та судом не встановлено поважних причин пропуску позивачем позовної давності за заявленими вимогами, у задоволенні позовних вимог відмовлено за наслідками спливу трирічної позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 27.02.19 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовільнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що наявність судового рішення від 17.12.12 р. не встановлює факт повного виконання зобов`язань за кредитним договором, а є лише спосіб захисту порушеного права АТ Укрсиббанк .

Позивач вказує на те, що відповідач кошти не повернув, договір не є розірваним або припиненим. З огляду на те, що умовами договору передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, до повного погашення суми кредиту, сплати нарахованих процентів, комісії та/або пені у разі її нарахування, а тому підстав щодо припинення основного зобов`язання чи то закінчення строку дії іпотечного договору - відсутні. Таким чином, підстав для твердження, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки до майнового поручителя немає.

Позивач зазначив, що умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

09.11.2007 року між AT „УкрСиббанк" та громадянином України ОСОБА_1 (позичальник) укладений договір про надання споживчого кредиту за № 11249934000.

У відповідності до умов Договору, позичальник отримав кредит (грошові кошти в іноземній валюті в сумі 200000,00 (двісті тисяч доларів США 00 центів), що дорівнює еквіваленту 1010000 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору.

Відповідно до п.1.2.2. Договору позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 07 листопада 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 6 цього Договору.

Згідно з п. 1.3.1. Договору за використання кредитних коштів у межах установленого терміну кредитування відсоткова ставка встановлюється у розмірі 13,40% (тринадцять цілих чотири десятих) відсотка річних, відповідно до договору відсотки нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих Банком Позичальнику згідно умов даного договору, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність Банку та у відповідності до п.1.3.4. Договору - врахування відсотків здійснюється щомісяця, в останній робочій день поточного місяця. Період нарахування відсотків починається з дня фактичного надання кредитних коштів в перший період, а наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Відсотки нараховуються методом „факт/360", відповідно до Постанови Правління НБУ від 18 червня 2003 року за №255. При цьому відсотки нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком Позичальнику і які ще неповернуті останнім відповідно до умов даного Договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

Відповідно до п.1.3.4. Договору термін сплати відсотків - з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані відсотки. При цьому остаточне погашення відсотків повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Сторони керуючись ст.ст. 525, 611 ЦК України узгодили, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п.1.2.2. цього договору та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, зменшивши при цьому термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Додатком до договору про надання споживчого кредиту, сторонами узгоджено графік погашення кредиту, який є невід`ємною частиною Договору №11249934000 від 09.11.07 р. Графіком передбачений обов`язок кредитора повернути банку кредит у таких розмірах, що б станом на обумовлену у графіку дату сума заборгованості за кредитом не перевищувала визначений графіком розмір.

В подальшому, Додатковими угодами до договору про надання споживчого кредиту від 09.11.07 р. сторони змінили графік погашення кредиту та виклали його в новій редакції.

Кінцевим строком погашення кредиту є 07.11.17 р.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 09.11.07 р. віж ТДВ Рівненський Міжрайагропостач та ПАТ УкрСиббанк укладено договір іпотеки.

Згідно умов іпотечного договору, ТДВ Рівненський Міжрайагропостач з метою забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 передає ПАТ УкрСиббанк в іпотеку два склади запчастин літ А-2 , та В-1 загальною площею 1081 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Ак. Курчатова, 15В (п. 1.1).

Ринкова вартість предмету іпотеки становить 2973000 грн.

Відповідно до п. 2.1.1. іпотечного договору позивач, як іпотекодержатель має право на усі передбачені законодавством України права іпотекодержателя.

Іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання, що забезпечене іпотекою за цим договором, у тому числі на підставі рішення суду. (п. 4.4. договору іпотеки).

Згідно з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ "Рівненський Міжрайагропостач" (ідентифікаційний код 00906775) припинило свою діяльність у 2011 році, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський Міжрайагропостач " (ідентифікаційний код 00906775).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушені умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 02.09.2011 року становила 194980,48 долара США 48 цнт., що за курсом НБУ на 02.09.2011 дорівнює еквіваленту 1554325,90 гривень 90 коп. та складається з: сума простроченої заборгованості по кредиту - 1341844,06 гривень 06 коп., що складає 168325,96 долара США; сума заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами - 212481,84 гривень 84 коп., що еквівалентно 26654,52 долара США.

05 вересня 2011 року за № 132/11-1089 керуючись ст. 35 ЗУ Про іпотеку позивачем направлено на адресу позичальника лист з вимогою погашення простроченої заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11249934000 та встановлено строк її виконання на 30 календарний день з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 17.12.2012 року у справі №2-2292/11 позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено, стягнуто, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк": заборгованість в розмірі 194 980,48 долара США 48 цнт., що за курсом НБУ станом на 02.09.2011 року дорівнює еквіваленту 1 554 325,90 гривень 90 коп.; з яких 168325,96 доларів тіло кредиту, 26654,52 долара заборгованості за процентами; неустойку за порушення своїх зобов`язань в розмірі 500,00 грн. гривень; пеню за порушення термінів повернення кредиту в розмірі 25 709 гривень 61 коп.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Укрсиббанк" до ТОВ Рівненський міжрайагропостач про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту, процентах та пені станом на 03.04.17 р..

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України Про іпотеку ). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України Про іпотеку ).

Порядок задоволення вимог встановлений розділом 5 Закону України "Про іпотеку". Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно положень ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як строк договору , так і строк (термін) виконання зобов`язання (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно з умовами кредитного договору вимога про дострокове повернення кредиту та процентів за користування ним направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 32 календарних днів з дати одержання позичальником повідомлення про дострокове повернення кредиту (п. 6.2).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що після зміни строку виконання зобов`язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки за вимогою позичальник був зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної у вимозі дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості не підлягають виконанню. За наведеного, здійснені позивачем додаткові нарахування після зміни строку виконання зобов`язання є необгрунтованими.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач за наявності прострочення виконання основного зобов`язання 05 вересня 2011 року звернувся до позичальника з вимогою погасити заборгованість по кредитному договору, яка складає 23336,96 грн. доларів США основного боргу та 24458,45 доларів США простроченої заборгованості за процентами, що нараховані з 26.08.10 р. по 05.09.11 р., у тридцяти денний строк з моменту направлення вимоги. Наголосив на тому, що позичальник повинен своєчасно виконувати умови кредитного договору.

З аналізу вказаної вимоги вбачається, що банк на підставі ст. 35 ЗУ Про іпотеку вимагав виконати порушене зобов`язання та сплатити заборгованість, яка виникла у кредитора станом на 05.09.11 р. При цьому, направивши позичальнику вимогу про погашення боргу, банк не змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та періодичності платежів, та не змінив кінцевий строк виконання зобов`язання., оскільки вимагав сплатити суму боргу у відповідності до графіка погашення (додаток до договору).

Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача № 132/11-1089 від 05 вересня 2011 року за своїм змістом є письмовою вимогою про усунення порушень, а не вимогою щодо дострокового виконання зобов`язання по кредитному договору, як зазначив суд першої інстанції.

А тому, дата отримання боржником вимоги банку про усунення порушень, так само як і факт реалізації банком права на надіслання цієї вимоги, не мають правового значення для встановлення факту зміни строку виконання зобов`язання за договором.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у листопаді 2011 року до суду із позовом про дострокове стягнення всієї суми кредиту в розмірі 168325,96 доларів США у судовому порядку із боржника та поручителя. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

А тому звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

А тому, прийняття судом рішення у справі № 2-2292/11 змінило зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту частинами до певної дати (як було передбачено в додатку до договору) на обов`язок з виконання судового рішення та повернення достроково всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту, яка виникла станом на листопад 2011 р. на загальну суму 168325,96 доларів США обгрунтованою та такою, що підтверджена матеріалами справи.

Разом з тим, щодо позовних вимог в частині погашення заборгованості за процентами в сумі 258641,14 доларів США, колегія суддів зазначає наступне.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Враховуючи вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що вимога про погашення 26654,52 доларів заборгованості за процентами нараховані до 14 листопада 2011 р. є обгрунтованими, а решта сума заборгованості по процентах, нарахована після зміни строку виколнання зобов`язань та звернення з позовом про дострокове стягнення всієї суми кредитних коштів (тобто після звернення банку в суд 14.11.11 р.) - є безпідставними та суперечать вимогам чинного законодавства України.

Щодо нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами у строк з 03.04.17 р. по 03.04.18 р., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем нараховано боржнику пеню виходячи з умов графіку погашення кредиту. Однак, враховуючи, що позивачем змінено строк виконання зобов`язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки були змінені позивачем при зверненні з позовом в суд 14.11.11р.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про погашення пені нараховані в період з 03.04.17 р. по 03.04.18 р. за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам та кредиту є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи у ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 09.11.07 р. станом на 14.11.11 р., а також те, що заборгованість за вказаним договором не була сплачена, позивач набув права звернення стягнення на предмет іпотеки, що узгоджується з умовами іпотечного договору, за яким позивач виступає іпотекодержателем відносно майна, що є предметом іпотеки.

Водночас відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування до вимоги позивача наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Як було вказано вище, п. 1.2.2. Договору позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 07 листопада 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 6 цього Договору.

В свою чергу, банк звернувся із позовом у 14.11.2011 р. до Рівненського районного суду про погашення всієї заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом та нарахованих штрафних санкцій, таким діями на власний розсуд достроково змінив умови основного зобов`язання щодо строку кредитування.

А тому, на час звернення з таким позовом - 14.11.11 р. вважається, що настав строк виконання кредитного договору в повному обсязі. Рішення суду у справі № 2-2292/11 про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

А тому, позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати звернення банку з позовом в суд про виконання зобов`язання по кредитному договору, а саме з 14.11.11 р.

Вищевказані обставини справи свідчать про те, що позивач був обізнаний про порушення позичальником умов кредитного договору ще в 2011 року, що підтверджується претензією №132/11-1089 від 05.09.11 р. та позовною заявою у справі № 2-2292/11. Доказів переривання позовної давності матеріали справи не містять.

Отже, станом на час звернення з даним позовом до суду (16.04.18р.), позовна давність стосовно вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору сплила.

Враховуючи, що про сплив строків позовної давності до вимог позивача заявлено відповідачем у справі, суд першої інстанції правомірно застосував наслідки, визначені ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Судовою колегією не встановлено підстав для скасування рішення Господарського суду Рівненської області, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 27 лютого 2019 року залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 27 лютого 2019 року у справі №918/235/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/235/18 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "20" червня 2019 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Василишин А.Р.