Рішення

від 21.06.2019 по справі 910/4917/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2019Справа № 910/4917/19 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бета Про , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна компанія Петра Буд , м. Київ

про стягнення 72 396,13 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бета Про (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна компанія Петра Буд (відповідач) суми заборгованості у розмірі 72 396,13 грн, з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу №8/17 БП від 29.08.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого на підставі Договору купівлі-продажу №8/17 БП від 29.08.2018 року товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 46 092,48 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 23 046,24 грн, 15% річних у розмірі 2 197,48 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 060,13 грн.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, будинок 2, офіс 927/3 направлялась ухвала суду від 22.04.2019 року.

Проте, до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, а саме №0103050112059, яке відповідно до повідомлень підприємства поштового зв`язку з відбитком календарного штемпелю не вручене під час доставки та у зв`язку неправильно зазначеною (відсутньою) адресою одержувача, повернуто до суду.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/4917/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2018 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №8/17БП (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар в асортименті, в кількості та по ціні, що визначені умовами цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти такий товар та оплатити в порядку у відповідності до Договору.

Предметом продажу є товари, визначені у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору (товар). (п. 1.2. Договору).

Загальна сума Договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних, що оформляються сторонами під час дії цього Договору. (п. 3.1. Договору).

Згідно пункту 4.1. Договору передача товару покупцю здійснюється на умовах EXW - склад продавця або DDP - склад покупця, в залежності від взаємної домовленості сторін.

Датою отримання товару покупцем вважається дата фактичної передачі товару, що зазначається у видатковій накладній. (п. 4.6. Договору).

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору передбачено, що розрахунки за кожну відвантажену (передану) партію товару здійснюються на підставі цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Остаточний розрахунок за отриманий товар покупець здійснює протягом 10 календарних днів, починаючи з дати отримання товару.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2018 року. Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік на таких же умовах, якщо до закінчення терміну дії Договору, жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

На виконання умов Договору в грудні 2018 року позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 46 092,48 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними №БП-00003798 від 07.12.2018 на суму 25 682,40 грн та №БП-00003779 від 07.12.2018 на суму 20 410,08 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Як стверджує позивач, відповідачем товар, поставлений на підставі Договору, на загальну суму в розмірі 46 092,48 грн, оплачено не було.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого згідно Договору товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 46 092,48 грн та наявність обґрунтованої можливості нарахування відповідачу сум штрафу, 15% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується (видаткові накладні №БП-00003798 від 07.12.2018 на суму 25 682,40 грн та №БП-00003779 від 07.12.2018 на суму 20 410,08 грн) факт поставки у грудні 2018 року позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 46 092,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, згідно пункту 5.2. Договору сторонами визначеною, що остаточний розрахунок за отриманий товар покупець здійснює протягом 10 календарних днів, починаючи з дати отримання товару.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.2. Договору заборгованість відповідача за поставлений товар становить 46 092,48 грн, а строк виконання грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав та повинен був бути виконаний відповідачем за видатковими накладними №БП-00003798 від 07.12.2018 та №БП-00003779 від 07.12.2018 до 17.12.2018 року включно.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 46 092,48 грн за переданий у грудні 2018 року на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, суду не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ Бета Про про стягнення з ТОВ Міжнародна компанія Петра Буд основної заборгованості у розмірі 46 092,48 грн є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 23 046,24 грн, 15% річних у розмірі 2 197,28 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 060,13 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 18.12.2018 року по 12.04.2019 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що у випадку прострочення терміну оплати поставленого товару більше ніж: на 10 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 15% від загальної вартості неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) партії товару; на 20 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 30% від загальної вартості неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) партії товару; на 30 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 50% від загальної вартості неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) партії товару.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2. Договору сторонами передбачено, що за прострочення терміну оплати вартості отриманого товару відповідно до па. 5.2. цього Договору покупець сплачує на користь продавця 15% річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки сум штрафу, 15% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх правомірними та обґрунтованими, такими, що здійснені в порядку норм чинного законодавства, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу у розмірі 23 046,24 грн, сума 15% річних у розмірі 2 197,28 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 1 060,13 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано.

Отже, враховуючи вищевикладене, невиконання відповідачем обов`язку покладеного на нього умовами Договору, позовні вимоги в справі №910/4917/19 про стягнення з відповідача суми основної заборгованості на суму в розмірі 46 092,48 грн, суми штрафу в розмірі 23 046,24 грн, суми 15% річних в розмірі 2 197,28 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 1 060,13 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна компанія Петра Буд (ідентифікаційний код 41771369, місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, офіс 927/3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бета Про (ідентифікаційний код 40126906, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1) суму основного боргу в розмірі 46 092,48 грн (сорок шість тисяч дев`яносто дві гривні 48 копійок), суму штрафу в розмірі 23 046,24 грн. (двадцять три тисячі сорок шість гривень 24 копійки), суму 15% річних в розмірі 2 197,28 грн (дві тисячі сто дев`яносто сім гривень 28 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 1 060,13 грн (одна тисяча шістдесят гривень 13 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов