Рішення

від 11.06.2019 по справі 909/261/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/261/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М.,

секретар судового засідання Кричовський Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76000 в інтересах держави

до відповідачів: Єзупільської селищної ради,

вул. С. Бандери, 50, смт. Єзупіль, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77411

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Угринів",

вул. Незалежності, 185, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423

про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради від 15.01.2019, визнання недійсною угоди по відшкодуванню втрат від 18.01.2019 та звільнення земельних ділянок загальною площею 176, 3 га.,

за участю:

від прокуратури: Попова О.В.

Встановив: Керівник Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Єзупільської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Угринів" про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради від 15.01.2019, визнання недійсною угоди по відшкодуванню втрат від 18.01.2019 та звільнення земельних ділянок загальною площею 176, 3 га.

Позиція прокурора.

Позов подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги із посиланням на положення статей 124, 125, 126, 134 Земельного кодексу України, статей 16, 215, 216, 393 Цивільного кодексу України, статей 20, 207 Господарського кодексу України і статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" аргументовано тим, що приймаючи оскаржуване рішення та укладаючи спірну угоду Єзупільська селищна рада створила умови, за яких ТОВ ВТФ "Угринів" отримало в користування земельні ділянки площею 176,3 га з порушенням вимог Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, не на конкурентних засадах.

Крім того, прокурор зазначає, що угода по відшкодуванню втрат від 18 січня 2019 року є удаваною, оскільки під час її укладення сторони намагалися приховати зміст та наслідки іншого правочину, а саме договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування подання позову прокурором як позивачем останній зазначив, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подання позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави; у цьому разі порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель. Органом, уповноваженим державою організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю є Держгеокадастр, проте його посадові особи не наділені повноваженнями звертатися до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв`язку з чим цей позов заявляє в інтересах держави прокурор як позивач.

Крім цього, прокурор наголосив, що передача спірної земельної ділянки без проведення торгів порушує й економічні інтереси держави, призводить до втрати можливості отримання територіальною громадою селища максимального розміру орендної плати за використання земельної ділянки.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві (вх. № 5259/19 від 19.03.2019) при цьому звернув увагу суду, що в абзаці другому прохальної частині позовної заяви допущено описку, а саме, замість визнати незаконним та скасувати рішення Єзупільської селищної ради Тисменицького району "Про розгляд клопотання ТзОВ ВТФ "Угринів" від 15 січня 2019 року, помилково зазначено: "від 18 січня 2019 року"; прокурор просить суд позов задоволити, з огляду на зазначену вище механічну описку в прохальній частині позовної заяви.

Позиція відповідачів.

Відповідачі, всупереч вимог ст. 165 ГПК України, відзиву на позов не подали.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

22.03.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 18.04.2019 (ухвала про відкриття провадження від 22.03.2019); підготовче судове засідання було відкладено на 06.05.2019 (ухвала від 18.04.2019) та на 21.05.2019 (ухвала від 08.05.2019).

При прийнятті позовної заяви судом взято до уваги приписи статті 131 1 Конституції України, статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" та наступне обгрунтування звернення прокурора з позовом як позивач в інтересах держави.

Згідно приписів статті статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №5 від 14.01.2015 посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право тільки звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк використання якими закінчився.

Згідно приписів п.3 ч.6 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З огляду на вищевикладене, до функцій Головного управління Держгеокадастру в області не відноситься здійснення визнання незаконними (недійсними) органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними державних актів на право постійного користування чи власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння, тобто надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими в позовній заяві.

Як вбачається із матеріалів справи, зі змісту позовної заяви, аргументації про протиправність дій селищної ради, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Представники відповідачів жодного разу у судові засідання не з`явилися, правом на участь в судовому засіданні не скористалися, причин неприбуття суду не повідомили, відзиву на позов не подали; про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, встановленому статтею 202 ГПК України.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

11.06.2019 прокурором подано клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів та копій документів, які не були подані з поважних причин в підготовчому провадженні; причини неподання прокурором доказів визнані судом поважними, подані докази долучені до матеріалів справи.

11.06.2019 розгляд справи по суті завершено; суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи, дослідження доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

10 січня 2019 року до Єзупільської селищної ради звернувся директор ТОВ ВТФ "Угринів" з клопотанням від 04.01.2019 р. (вих. № 1-15/02, вх.№ 7) про надання в оренду в строкове платне користування земельних ділянок загальною площею 176, 3 га для ведення товарного виробництва, які знаходяться в селищі Єзупіль Тисменицького району Івано-Франківської області, для використання за цільовим призначенням (а.с. 24).

З тексту клопотання вбачається, що заявник також просить встановити ставку орендної плати на зазначений термін в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації на поточний рік.

15 січня 2019 року Єзупільською селищною радою Тисменицького району Івано-Франківської області на XXII сесії VII скликання прийнято рішення Про розгляд клопотання ТзОВ ВТФ "Угринів" (а.с. 25).

Розглянувши клопотання ТзОВ ВТФ "Угринів" про надання дозволу на заключення угоди по відшкодування втрат за фактичне користування земельними ділянками, сесія селищної ради вирішила:

надати дозвіл ТзОВ ВТФ "Угринів" на заключення угоди по відшкодування втрат за фактичне користування землею на землі резервного фонду в межах населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном до одного року загальною площею - 176,3 га: урочище "Нахміль" -7,0 га, "Копань права" - 15,0 га, "Батеньково" - 9,0 га, "Перелізки" - 67,5 га, "Вище цегельні" - 19,8 га, "Гречка" - 20 га, "За бурякопунктом" - 38,0 га;

встановити плату за користування земельними ділянками в розмірі три відсотки від нормативно - грошової оцінки земельних ділянок;

селищному голові Кушнір Ганні Євстахіївні заключити та підписати угоду по відшкодування втрат з ТзОВ ВТФ "Угринів" за користування землею в розмірі три відсотки від нормативно - грошової оцінки землі.

На виконання зазначеного вище рішення, 18 січня 2019 року, між Єзупільською селищною радою (орендодавець) та ТзОВ "Угринів" (орендар) укладено Угоду по відшкодуванню втрат (а.с. 26).

Пунктом 1. угоди сторони погодили, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного виробництва, які знаходяться в селищі Єзупіль по слідуючих урочищах: "Вище цегельні" - 19,8 га, "Гречка" - 20 га, "За бурякопунктом" - 38,0 га, "Нахміль" -7,0 га, "Копань права" - 15,0 га, "Батеньково" - 9,0 га, "Перелізки" - 67,5 га.

Згідно з п.9 та п.10 угоди орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок в сумі 71683,42 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктами 15, 16, 17, 18 угоди встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного виробництва. Цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного виробництва. Умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

У відповідності до п.20 та п. 21 угоди передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її орендує.

Договір зареєстрований у Єзупільській селищній раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №3 від 18.01.2019 року.

Судом при дослідженні Угоди по відшкодуванню втрат від 18 січня 2019 року встановлено, що угода містить наступні розділи: об`єкт оренди, орендна плата, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, страхування об`єкта оренди; сторони угоди - орендар та орендодавець, платіж - орендна плата, земля - предмет оренди.

Згідно акту приймання-передачі земельних ділянок від 18 січня 2019 року (а.с. 30) Єзупільська селищна рада (орендодавець) передала ТОВ "Угринів" (орендарю), а орендар прийняв в користування в селищі Єзупіль в урочищах: "Вище цегельні", "Гречка, "За бурякопунктом", "Нахміль", "Копань права", "Батеньково", "Перелізки земельні ділянки для ведення товарного виробництва площею 176,3 га терміном до 31.12.2019 року.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ТОВ ВТФ "Угринів" фактично отримало в оренду земельні ділянки загальною площею 176,3 га.

Даний факт не заперечується відповідачем - Єзупільською селищною радою про що свідчить наявний в матеріалах справи супровідний лист вих. №88 від 25 лютого 2019 року (а.с. 31).

Прокурор встановивши порушення вимог земельного законодавства, внаслідок чого ТОВ ВТФ "Угринів" безпідставно використовує на території Єзупільської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення, звернувся з позовом до Господарського суду Івано-Франківської області задля поновлення порушених прав та інтересів держави.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідності до ч. 1, 4 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до ЗК України, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Оскаржуючи угоду по відшкодуванню втрат від 18 січня 2019 року, укладену між Єзупільською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Угринів", прокурор стверджує, що остання є удаваною, якою сторони фактично приховали укладення договору про оренду землі.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частиною 2 ст. 235 ЦК України визначено, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином (ст. 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

При оцінці дійсних домовленостей сторін при укладенні оскаржуваної угоди, суд не вважає, що сторони домовились про укладення угоди по відшкодуванню втрат, оскільки за своїм змістом умови оскаржуваної угоди, відповідають договору оренди землі.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

З огляду на вищевикладене, законодавець встановив єдиний правовстановлюючий документ, яким врегульовано відносини щодо оренди землі. Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги умови оскаржуваної угоди суд прийшов до висновку, що по своїй правовій природі угода по відшкодуванню втрат містить ознаки договору оренди; у всіх розділах угоди присутній акцент на передачу земельних ділянок шляхом укладення договору оренди; сторони - орендар та орендодавець, платіж - орендна плата, земля - предмет оренди, що дає підстави ідентифікувати оскаржувану угоду саме як договір оренди землі. Отже, при встановленні відповідності оспорюваної угоди вимогам ст. 203 ЦК України суд застосовує законодавство, що регулює оренду землі та порядок укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Статею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 2 вищезазначеної статті визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Згідно приписів статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Згідно приписів статей 4,6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державну реєстрацію речових прав та обтяжень на нерухоме майно, що посвідчують право постійного користування та право оренди земельної ділянки здійснює реєстраційна служба, яка входить у склад управління юстиції. Натомість, оскаржувана угода по відшкодуванню втрат від 18.01.2019 у встановленому порядку не зареєстрована, державний реєстраційний номер не присвоєний. Відповідно до частини 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Статтею 127 Земельного кодексу України встановлено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частинами 2 , 3 ст. 134 Земельного кодексу України визначено випадки за якими земельні ділянки або право на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), і при цьому передача в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не підпадає. Тобто, надання спірних земельних ділянок в оренду не належить до випадків, передбачених частинами 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України, а тому необхідною умовою для передачі в оренду в такому випадку є проведення земельних торгів, за результатами яких органом місцевого самоврядування приймається відповідне рішення. Згідно приписів статті 135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Наведені обставини та правові норми є підставою для визнання недійсним правочину згідно ч.1 ст.215 ЦК України, отже угода по відшкодуванню втрат від 18 січня 2019 року підлягає визнанню недійсною.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що рішення Єзупільської селищної ради Тисменицького району "Про розгляд клопотання ТОВ ВТФ "Угринів" від 15 січня 2019 року прийняте з порушенням вимог статей 124, 127, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, не на конкурентних засадах.

Як передбачено ч. 8 ст. 93 ЗК України, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. (Стаття 140 Конституції України).

В ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельної ділянки виключно відповідно до закону та у порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Приписами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (Стаття 21 ЦК України).

За наведених обставин та правових норм, рішення Єзупільської селищної ради Тисменицького району "Про розгляд клопотання ТзОВ ВТФ "Угринів" від 15 січня 2019 року прийняте всупереч норм законодавства України і підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Внаслідок недійсності угоди по відшкодування втрат від 18 січня 2019 року у орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Угринів" відсутні правові підстави для користування земельними ділянками, а тому відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України відповідач зобов`язаний їх звільнити.

Отже вимога про звільнення одержаних за актом передавання-прийняття від 18 січня 2019 року земельних ділянок резервного фонду в межах населеного пункту селища Єзупіль для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею - 176,3 га: урочище "Нахміль" -7,0 га, "Копань права" - 15,0 га, "Батеньково" - 9,0 га, "Перелізки" - 67,5 га, "Вище цегельні" - 19,8 га, "Гречка" - 20 га, "За бурякопунктом" - 38,0 га підлягає задоволенню.

Також в даній справі суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Прокурор, як судові витрати, визначив судовий збір у розмірі 5763,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись статтями 129 1 , 131 1 Конституції України, статтями 73, 74, 76-80, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави до Єзупільської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Угринів" про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради від 15.01.2019, визнання недійсною угоди по відшкодуванню втрат від 18.01.2019 та звільнення земельних ділянок загальною площею 176, 3 га задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Єзупільської селищної ради Тисменицького району "Про розгляд клопотання ТзОВ ВТФ "Угринів" від 15 січня 2019 року.

Визнати недійсною угоду по відшкодуванню втрат від 18 січня 2019 року, укладену між Єзупільською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Угринів" про передачу в користування земельних ділянок площею 176,3 га на території Єзупільської селищної ради Тисменицького району.

Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Угринів" звільнити одержані за актом передавання-прийняття від 18 січня 2019 року земельні ділянки резервного фонду в межах населеного пункту селища Єзупіль для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею - 176,3 га: урочище "Нахміль" -7,0 га, "Копань права" - 15,0 га, "Батеньково" - 9,0 га, "Перелізки" - 67,5 га, "Вище цегельні" - 19,8 га, "Гречка" - 20 га, "За бурякопунктом" - 38,0 га.

Стягнути з Єзупільської селищної ради, вул. С. Бандери, 50, смт. Єзупіль, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77411, (код 04356142) на рахунок прокуратури Івано-Франківської області, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, р/р 35215084003924 Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, код 03530483 - судовий збір в сумі 2881,50 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня п`ятдесят копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Угринів", вул. Незалежності, 185, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423 (код 20533804) на рахунок прокуратури Івано-Франківської області, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, р/р 35215084003924 Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, код 03530483 - судовий збір в сумі 2881,50 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня п`ятдесят копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 21.06.2019.

Суддя Л.М. Неверовська