Рішення

від 12.06.2019 по справі 910/1814/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019Справа № 910/1814/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС (03039, м.Київ, ПРОСПЕКТ ЧЕРВОНОЗОРЯНИЙ, будинок 119, ПРИМІЩЕННЯ 7, КАБ.№52) до проТовариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 12) стягнення заборгованості у розмірі 69 600 грн. 00 коп. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 12) до проТовариства з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС (03039, м.Київ, ПРОСПЕКТ ЧЕРВОНОЗОРЯНИЙ, будинок 119, ПРИМІЩЕННЯ 7, КАБ.№52) визнання договору недійсним Представники:

від Позивача: не з`явились;

від Відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 69 600 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 року відкрито провадження у справі № 910/1814/19, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

19.03.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИГЛАВ СЕРВІС" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС" про визнання договору недійсним.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійним Договору поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов об`єднано в одне провадження з первісним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10.04.2019 року.

01.04.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

В судове засідання 10.04.2019 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву на зустрічний позов для надання відповіді на відзив, встановлено Позивачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив на зустрічний позов для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 25.04.2019 року.

24.04.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

25.04.2019 року підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 22.05.2019 року.

В судове засідання 22.05.2019 року з`явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2019 року.

12.06.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача.

В судове засідання 12 червня 2019 року представники Сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Представник Позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача, яке Судом розглянуто та задоволено.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 12 червня 2019 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

03.04.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС (Покупець) було укладено Договір поставки №585/04/17, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та змонтувати Покупцеві Устаткування в асортименті, кількості і за ціною (далі - Устаткування), вказаною в Специфікації (Додаток № 1), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити таке Устаткування та Роботи на умовах цього Договору. (а.с.11-15)

Загальна ціна Устаткування та Робіт за Договором складає з урахуванням ПДВ: 122 291,34 грн., у тому числі ПДВ 20 381,89 грн. (п.2.1 Договору)

Згідно з п.2.2 Договору оплата за Договором проводиться в безготівковому порядку платіжними дорученнями на поточний-рахунок Постачальника, у наступному порядку: 2.2.1. Перший етап: Покупець оплачує - 5% від загальної ціни цього Договору, що складає з урахуванням ПДВ: 6 114,57 грн., протягом 4 (чотирьох) календарних днів з моменту підписання Сторонами цього Договору та Додатку №1.

2.2.2. Другий етап: Покупець оплачує - 48% від загальної ціни цього Договору,що складає з урахуванням ПДВ: 58 699,84 грн. до 31 травня 2017 року.

2.2.3. Третій етап: Покупець оплачує - 47% від загальної ціни цього Договору, що складає з урахуванням ПДВ: 57 476,93 грн. до 30 червня 2017 року.

Відповідно до п.2.4 Договору право власності та ризик випадкової загибелі Устаткування, згідно Специфікації (Додаток № 1) цього Договору, переходить до Покупця в момент фактичної поставки Устаткування та підписання Сторонами видаткової накладної.

Даний Договір починає діяти з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. (п.10.5 Договору)

Специфікацією до Договору поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року Сторони узгодили найменування, одиниці, кількість, ціну, загальну суму 122291 грн. 34 коп. (а.с.16)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року Позивач поставив товар та здійснив його монтаж, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар та виконані роботи, що підтверджується видатковою накладною №199 від 13.05.2017 року на суму 87 858 грн. 70 коп., Актом надання послуг №199 від 13.05.2017 року на суму 34 432 грн. 64 коп., а загалом на суму в розмірі 122 291 грн. 34 коп. (а.с.17-18)

Крім того, на виконання умов Договору поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС здійснило часткову оплату за товар та виконані роботи у загальному розмірі 52 691 грн. 34 коп, що підтверджується платіжними дорученнями №13 від 05.04.2017 р. на суму 6 114 грн. 57 коп., №124 від 04.07.2017 р. на суму 25 000 грн. 00 коп., №169 від 12.09.2017 р. на суму 10 000 грн. 00 коп., №7 від 17.01.2017 р. на суму 4500 грн. 00 коп., №218 від 08.11.2018 р. на суму 4076 грн. 77 коп., №232 від 30.11.2018 р. на суму 3000 грн. 00 коп., а також виписками по рахунку Позивача. (а.с.19-35)

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар та виконані роботи у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС в розмірі 69 600 грн. 00 коп.

30.01.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №362 від 25.01.2019 р. про сплату боргу у розмірі 69600 грн. 00 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної від 30.01.2019 р., фіскального чеку від 30.01.2019 р., роздруківкою з офіційного веб-сайту Укрпошти. (а.с.36-41)

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги Позивач за зустрічним позовом зазначає, що Договір поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року є недійсним, оскільки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС підписаний не директором ОСОБА_1, а іншою особою.

Заперечуючи проти зустрічного позову Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що в той же час Позивач за зустрічним позовом не заперечує факту підписання ОСОБА_1 видаткової накладної, акту. Крім того, Покупцем вчинялись конклюдентні дії на виконання умов спірного договору, а сам договір містить печатку останнього.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. (ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України)

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року Позивач поставив товар та здійснив його монтаж, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар та виконані роботи, що підтверджується видатковою накладною №199 від 13.05.2017 року на суму 87 858 грн. 70 коп., Актом надання послуг №199 від 13.05.2017 року на суму 34 432 грн. 64 коп., а загалом на суму в розмірі 122 291 грн. 34 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.17-18)

Крім того, на виконання умов Договору поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС здійснило часткову оплату за товар та виконані роботи у загальному розмірі 52 691 грн. 34 коп, що підтверджується платіжними дорученнями №13 від 05.04.2017 р. на суму 6 114 грн. 57 коп., №124 від 04.07.2017 р. на суму 25 000 грн. 00 коп., №169 від 12.09.2017 р. на суму 10 000 грн. 00 коп., №7 від 17.01.2017 р. на суму 4500 грн. 00 коп., №218 від 08.11.2018 р. на суму 4076 грн. 77 коп., №232 від 30.11.2018 р. на суму 3000 грн. 00 коп., а також виписками по рахунку Позивача. (а.с.19-35)

Згідно з п.2.2 Договору оплата за Договором проводиться в безготівковому порядку платіжними дорученнями на поточний-рахунок Постачальника, у наступному порядку: 2.2.1. Перший етап: Покупець оплачує - 5% від загальної ціни цього Договору, що складає з урахуванням ПДВ: 6 114,57 грн., протягом 4 (чотирьох) календарних днів з моменту підписання Сторонами цього Договору та Додатку №1.

2.2.2. Другий етап: Покупець оплачує - 48% від загальної ціни цього Договору,що складає з урахуванням ПДВ: 58 699,84 грн. до 31 травня 2017 року.

2.2.3. Третій етап: Покупець оплачує - 47% від загальної ціни цього Договору, що складає з урахуванням ПДВ: 57 476,93 грн. до 30 червня 2017 року.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС перед Товариством з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС за Договором поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року становить 69 600 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС в розмірі 69 600 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату поставленого та прийнятого товару в повному обсязі, а також виконаних робіт, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 69 600 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС підлягає стягненню заборгованість у розмірі 69 600 грн. 00 коп.

Що стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС до Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС про визнання договору недійсним, Суд зазначає.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписівст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України , за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття заінтересована особа . Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов`язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов`язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов`язану сторону певних обов`язків.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як встановлено Судом, 03.04.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС (Покупець) було укладено Договір поставки №585/04/17, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та змонтувати Покупцеві Устаткування в асортименті, кількості і за ціною (далі - Устаткування), вказаною в Специфікації (Додаток № 1), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити таке Устаткування та Роботи на умовах цього Договору. (а.с.11-15)

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Позивач зазначає, що Договір поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року є недійсним, оскільки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС підписаний не директором ОСОБА_1, а іншою особою.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що зі змісту Спірного договору випливає, що сторонами погоджено, в тому числі, предмет договору, ціну, права й обов`язки сторін, гарантійні зобов`язання, якість, порядок поставки, відповідальність сторін та інші.

Відповідно до положень ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний Договір поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року від імені Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС був підписаний директором ОСОБА_1 з одного боку та від імені Постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС директором Макаренком О.О., з іншого боку.

Відповідно до ч.3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як вбачається з наказу Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС №1 від 14.10.2011 року, на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС призначено ОСОБА_1 з 14.10.2011 р. (а.с.59)

Згідно з наказом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС №4-к від 20.06.2017 року звільнено ОСОБА_1 (а.с.60)

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 03.04.2017 року керівником Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС був ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що станом на дату укладення Договору поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС був саме ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Позивачем за зустрічним позовом в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження підписання Договору поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Крім того, Суд зазначає, що спірний Договір поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС .

Так, відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.1998 Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію , яка є обов`язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

Згідно з пунктом 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, Позивач за зустрічним позовом, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі для засвідчення укладеного договору.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження втрати зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі Позивача за зустрічним позовом.

Крім того, правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Суд зазначає, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору Відповідач прийняв поставлений товар та виконані роботи, що підтверджується видатковою накладною №199 від 13.05.2017 року на суму 87 858 грн. 70 коп., Актом надання послуг №199 від 13.05.2017 року на суму 34 432 грн. 64 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, а також здійснив часткову оплату за товар та виконані роботи у загальному розмірі 52 691 грн. 34 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №13 від 05.04.2017 р. на суму 6 114 грн. 57 коп., №124 від 04.07.2017 р. на суму 25 000 грн. 00 коп., №169 від 12.09.2017 р. на суму 10 000 грн. 00 коп., №7 від 17.01.2017 р. на суму 4500 грн. 00 коп., №218 від 08.11.2018 р. на суму 4076 грн. 77 коп., №232 від 30.11.2018 р. на суму 3000 грн. 00 коп., а також виписками по рахунку Позивача, у зв`язку з чим Суд приходить до висновку, що сторони своїми конклюдентними діями підтвердили дійсність укладеного між сторонами договору, що виключає можливість визнання даного договору недійсним з мотивів вчинення його представником товариства з перевищенням повноважень.

Таким чином Суд зазначає, що крім установлення судом факту наявності повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС ОСОБА_1 на укладення Договору поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року від імені Відповідача, Сторонами були вчинені дії з виконання спірного договору (отримання товару та здійснення оплати за отриманий товар), що свідчать про схвалення правочину особою, на користь якої його було укладено, що підтверджується видатковою накладною №199 від 13.05.2017 року, Актом надання послуг №199 від 13.05.2017 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем за зустрічним позовом не доведено суду належними засобами доказування, що оспорюваний ним Договір поставки №585/04/17 від 03.04.2017 року суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили цей правочин, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не були вчинений у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання Договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС до Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС про визнання договору недійсним є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на Відповідача, а витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 12, Ідентифікаційний код юридичної особи 37884452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС (03039, м.Київ, ПРОСПЕКТ ЧЕРВОНОЗОРЯНИЙ, будинок 119, ПРИМІЩЕННЯ 7, КАБ.№52, Ідентифікаційний код юридичної особи 40109330) заборгованість у розмірі 69 600 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИГЛАВ СЕРВІС до Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН ПЛЮС про визнання договору недійсним - відмовити у повному обсязі.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21 червня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин