Рішення

від 21.06.2019 по справі 910/4819/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2019Справа № 910/4819/19 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом доПриватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 24 695,25 грн. Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач) про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 24 695, 25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що недостача вугілля виникла з вини перевізника - відповідача, а отже ним має бути відшкодована вартість нестачі вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 відкрито провадження у справі №910/4819/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

05.04.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позову, у якому він вказує на те, що відповідач здійснив перевезення вантажу та недовантаження вагону до рівня бортів не свідчить про втрату вантажу, оскільки, між іншого, залізниця не зобов`язана перевіряти масу прийнятих до перевезення вантажів, окрім того відповідач зазначає, що позивачем не надані документи на підтвердження вартості оспорюваного вантажу, а відтак наявність збитків позивачем є недоведеною, у зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

30.05.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якому він зазначає, що відповідачем невірно трактується зміст комерційного акту щодо недовантаження вагону до рівня бортів та саме відповідач є особою, що є винною у втраті вантажу та окрім того, позивач зазначив про те, що ним надано документи, що засвідчують вартість вантажу.

07.06.2019 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідача, у якому він зазначив, що відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо ціни та вартості відправленого товару є підставою для відмови у позові.

Також разом із даним запереченням, відповідачем надано заяву про поновлення пропущеного строку для подання заперечення на відповідь на відзив відповідача, мотивоване тим, що відповідь позивача на відзив відповідача отримана відповідачем 31.05.2019.

Так, за приписами ст. 167 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Заперечення підписується відповідачем або його представником. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Між тим, за приписами ч. ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд вбачає за можливе поновити відповідачеві пропущений строк на подачу заперечення відповідача на відповідь на відзив відповідача.

19.06.2019 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення на заперечення, у яких позивач наводить додаткові доводи стосовно заперечень відповідача щодо вартості і кількості вантажу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2017 Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" (далі - покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" (далі - постачальник) уклали договір № 060217пр про постачання вугільної продукції, за яким постачальник зобов`язався поставляти, а покупець - приймати та оплатити вугільну продукцію, найменування, ціна, кількість, якість, терміни й умови постачання, термін оплати якої та інші відомості, необхідні для виконання цього договору, зазначаються у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка продукції на адресу покупця або за його реквізитами здійснюється залізничним транспортом на умовах, зазначених у специфікаціях (додатках) до цього договору. При необхідності зміни реквізитів відвантаження покупець зобов`язаний письмового повідомити постачальника про ці зміни перед початком відвантаження.

Строк дії договору було встановлено у п. 9.2, де вказується, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2017, в частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В якості додатком № 39 до договору № 060217пр від 06.02.2017 Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" оформили специфікацію на вугільну продукцію, відповідно до якої ці сторони дійшли згоди про постачання вугільна продукція марки ДГ 13/100/ДГКОМ (13-100), загальною вартістю 2 935 500,00 грн.; умови оплати: 100 % попередня оплата; термін поставки: червень 2018 року; умови поставки: FCA - станція вантажовідправника: ТОВ "Донінтервугілля", код 2409, станція: Кривий Торець Донецької заліз., код 491003; ТОВ "ЦЗФ "Селидівська", код 5575, станція: Новогродівка Донецької заліз., код 482201.

Як вбачається із залізничної накладної № 52842333 вагону № 65239543, копія якої міститься в матеріалах справи, 18.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЗФ "Селидівська" здійснило відправлення із завантаженим вугіллям кам`яним масою вантажу 58 500 кг, зі станції Новоградівка Донецької залізниці на станцію Крижопіль Одеської залізниці одержувачу Приватному акціонерному товариству "Вінницяоблпаливо".

20.11.2018 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці у додаток до акту станції Покровськ Донецької залізниці було складено комерційний акт № 450003/257 про недостачу вантажу у вагоні № 65239543, у якому встановлено, що при переваженні вагона в статичному режимі у присутності ДС Цапа, АРВ Плітченко, представників ВП Спицького, ВОХОР Гордєя на справних вагонних 150 тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 29.12.2017р. виявилось: вага брутто - 71550 кг, тара за документом - 22300 кг, нетто - 49250 кг, що менше ваги вказаної в документі на 9250 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на ЗО см., не марковано. Маються поглиблення за рухом поїзду: праворуч та ліворуч над 1-6 люками довжиною 9,0 м, шириною - 1,2 м., глибиною 0,3-0,4 м.; над 7 люком довжиною - 1,5 м., по ширині вагону, глибиною - 0,3-0,4 м. В технічному відношенні вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Вантаж, якого бракує, у вагоні поміститися зміг би. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку з незабезпеченням відповідачем схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу позивачу заподіяні збитки на загальну суму 24 695,25 грн., у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача зазначену суму.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею ст. 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

У ст. 307 Господарського кодексу України вказується, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Згідно з Загальними положеннями Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю,- у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом), а також "Спосіб визначення маси".

При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

У п. 1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 вказано, що у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і та ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам`яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Судом встановлено, що відомості зафіксовані сторонами у комерційному акті № 450003/257 від 20.11.2018 про недостачу вантажу внесені до залізничної накладної № 52842333 від 14.11.2018.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймаються судом у якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній № 52842333 від 14.11.2018, фактичній масі вантажу, а саме: щодо факту недостачі вантажу вагою 9250 кг у вагоні № 65239543.

У Роз`ясненні Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що ст. 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі ст. 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі ст. 111 Статуту залізниць позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничні накладній, але не зобов`язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж, різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона (п.3.19).

За приписами ст. ст. 114,115 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме: у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту залізниць визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Так, до позовної заяви позивачем було приєднано рахунок-фактуру № ЗБ-111404 від 14.11.2018 виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" на оплату 58,5 т вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 вартістю 166 725,00 грн., акт прийому-передачі вугільної продукції від 14.11.2018 за залізничною накладною № 52842333 від 14.11.2018, видаткову накладні № 111404 від 14.11.20118 на суму 166 725,00 грн. Такі документи суд приймає як належні і допустимі докази, якими підтверджуються заявлені позовні вимоги, зокрема для визначення вартості втраченого вантажу, адже вони узгоджуються з умовами договору постачання від 06.02.2017 № 060217пр та специфікацією до нього.

Окрім того, позивачем надано суду довідку вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЗФ "Селидівська" про вартість вантажу від 18.06.2019 за вих. №01-118, якій останнє повідомило, що 14.11.2018 зі станції Новогродівка Донецької залізниці було відвантажено вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 вагоном №65239543 за залізничною накладною № 52842333 від 14.11.2018 вагою 58,5 тонн та при цьому вартість однієї тонни складає 2 850,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем з урахуванням ст. 115 Статуту залізниць України, підтверджено належними та допустимими доказами, що у своїй сукупності дозволяють встановити вартість вантажу, який перевозився вагоном №65239543 за залізничною накладною № 52842333, а тому заперечення відповідача стосовно ненадання позивачем на підтвердження розміру дійсної вартості втраченого вантажу, судом відхиляються.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Також, судом встановлено, що позивач оплатив вугіллі кам`яне за вказаним договором і специфікацією до нього, на підтвердження чого були надані платіжне доручення № 9219 від 15.11.2018 на суму 319 200,00 грн.

Також слід зазначити, що у залізничній накладній № 51299865, в графі 20 "Найменування вантажу" вказано "Вугілля кам`яне ДГ 13-100", при цьому накладна не містить відомостей про те, що вугілля здане до перевезення у вологому стані.

Відповідно до таблиці № 1 "Якісні, технологічні та фізико-механічні показники вугілля" технічних умов ДСТУ 7146:2010 "Вугілля кам`яне та антрацит для побутових потреб", вказано, що загальна волога на робочий стан палива ДГ 13-100 повинна бути не більше ніж - 14%.

Так, додатком № 39 до договору № 060217 пр від 06.02.2017 Приватним акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" погоджено специфікацію на вугільну продукцію, відповідно до якої постачається вугільна продукція марки ДГ 13/100/ДГКОМ (13-100), загальною вартістю 2 925 500, 00 грн. Умови оплати: 100 % попередня оплата. Термін поставки: червень 2018 року. Умови поставки: FCA - станція вантажовідправника: ТОВ "Донінтервугілля", код 2409. Станція: Кривий Торець Донецької заліз., код 491003; ТОВ "ЦЗФ "Селидівська", код 5575. Станція: Новогродівка Донецької заліз., код 482201.

Таким чином, суд зазначає, що вугілля кам`яне здане до перевезення в нормальному сухому стані при природній вологості 14%, що відповідає технічним умовам ДСТУ 7146:2010, тому, для визначення норм природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто потрібно застосовувати - 1% маси (мінеральне паливо), зазначеної в перевізних документах, відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.

Крім того, відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Всі вказані документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу (позивачем) долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, які відносяться до мінерального палива.

Отже, сума норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 58,5 т (58,5 т х 1 % / 100%), тобто недостача вугілля з врахуванням норм природної втрати з урахуванням норм природної втрати і граничного розходження складає 8,665 т (9,25 т - 0,585 т).

Ціна однієї тони вугілля згідно специфікації від 08.06.2016 до договору № 060217пр від 06.02.2017, рахунку-фактури № ЗБ-111404 від 14.11.2018 (без врахування залізничного тарифу) становить 2 850,00 грн. без ПДВ, тобто загальна сума недостачі без урахування суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 26 362,50 грн. (2 850,00 грн. х 9,25), а загальна сума недостачі з врахування суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 24 695,25 грн. (2 850,00 грн. х 8,665 т).

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні № 67571646, завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 24 695,25 грн. та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагоні № 65239543 сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.

За таких обставин, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні № 65239543 відповідачем не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв`язку з чим виявилась нестача вантажу на загальну суму 24 695,25 грн., суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 24 695,25 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21021, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе 122; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 01880670) 24 695,25 грн. вартості недостачі вантажу та 1 921, 00 грн. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21.06.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко