Рішення

від 21.06.2019 по справі 916/1440/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1440/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судових засідань Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/1440/19

За позовом: Фізичної особи-підприємця Палажченко Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 )

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" (65016, м. Одеса. вул. Гаршина, буд. 3; код 34873537)

Про стягнення 25854,34 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Встановив: Позивач - Фізична особа-підприємець Палажченко Микола Миколайович звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. №ГСОО 1471/19 від 23.05.2019р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" про стягнення 26584,34 грн.

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Палажченко Миколи Миколайовича обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки №020218 від 22.02.2018р. та направлено на стягнення боргу у розмірі 26584,34 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.05.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1440/19. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено в засіданні суду.

18.06.2019р. до господарського суду Одеської області від Фізичної особи-підприємця Палажченко Миколи Миколайовича надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 15000 грн., пеню у розмірі 8193,27 грн., 3% річних у розмірі 697,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1964,07 грн.

18.06.2019р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 18 червня 2019р. відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України було оголошено перерву по справі до 21.06.2019р. о 14:00.

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" письмового відзиву до суду надано не було.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

22 лютого 2018р. між Фізичною особою-підприємцем Палажченко Миколою Миколайовичем (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" (Покупець) було укладено Договір поставки №020218 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити матеріальні цінності, іменовані далі товар, в асортименті, кількості, одиниці виміру та за ціною, зазначених у поголених сторонами специфікаціях та/або рахунках, та/або видаткових накладних, при необхідності з макетом доданих до даного договору та які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1. Договору, замовлення партії товару здійснюється шляхом надання Покупцем Постачальнику заявки, після чого в разі можливості виконання заяви Постачальник надає Покупцю рахунок з макетом, який Покупець підписує, засвічує печаткою та передає Постачальнику, після чого специфікація та/або рахунок погодженими та являються підставою для виготовлення і поставки партії товару. Виготовлення розпочинається після оплати товару за відповідно погодженими специфікаціями та/або рахунком, на умовах встановлених цим договором.

Згідно до п. 4.1. Договору, сума цього Договору визначається із суми товару фактично придбаного або поставленого за всіма погодженими рахунками та/або накладними оформленими на підставі цього договору. Ціни на товар, встановлюються Постачальником в національній валюті у рахунках та/або накладних, на умовах поставки франко-склад м.Вінниця.

Умовами п. 4.2. Договору визначено, що оплата вартості товару здійснюється у порядку: 75% попередня оплата, 25% оплата по факту відвантаження товару зі складу Постачальника.

Відповідно до п. 4.3. Договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунковий рахунок Продавця. Оплата є здійсненою лише після зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

За матеріалами справи судом вбачається, що на виконання вимог укладеного Договору, позивачем на користь відповідача було здійснено поставку товару на загальну суму 105452,88 грн., а саме за видатковою накладною РН-0001520 від 29.03.2018р. було здійснено поставку товару на суму 82171,68 грн. та видатковою накладною РН-0001531 від 02.04.2018р. було здійснено поставку товару на суму 23281,20 грн.(а.с. 14,16).

Позивачем було зазначено, що 02.03.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" було здійснено оплату у розмірі 72030 грн. вартості поставленого товару та 19.04.2019р. було здійснено сплату товару у розмірі 13422,88 грн.

Позивачем 16.08.2018р. на адресу відповідача було направлено претензію щодо погашення заборгованості в сумі 20000 грн.

Відповідачем було надано відповідь 23.08.2018р. №1/23 та зазначено, що доводи позивача наведені у претензії не ґрунтуються на фактичних обставинах, товар не відповідає замовленню.

Проте, позивачем були надані пояснення та зазначено, що відвантажений товару на користь відповідача повністю відповідає замовленню, про що свідчить підписний Товариством з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" лист затвердження оригіналу макету.

06.09.2018р. позивач на адресу відповідача направив вимогу, в якій з обґрунтуванням своєї позиції щодо безпідставності заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю „КОШ 1", вимагав погашення заборгованості.

Позивач зазначив, що 13.03.2019р. та 18.04.201р. на рахунок позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" надійшли кошти у розмірі 4000 грн., кожний платіж по 2000 грн.

Станом на момент подання позовної заяви до суду, за відповідачем рахувався основний боргу у розмірі 16000 грн.

Під час розгляду справи з боку від Товариства з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" було здійснено часткову сплату вартості товару у розмірі 1000 грн., у зв`язку станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується борг у розмірі 15000 грн., який є неоплаченим.

Умовами п. 6.2. Договору сторонами було погоджено, що у випадку прострочення оплати за товар (прострочення прийому товару) Покупець додатково до основного зобов`язання сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу (прийому), від суми товару оплата (прийом), якого прострочено, пеня стягується за весь період прострочення платежу.

Позивачем було здійснено нарахування пені у загальному розмірі 8193,27 грн. Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 697,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1964,07 грн.

Позовні вимоги позивача у справі обґрунтовано неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки №020218 від 22.02.2018р. та направлено на стягнення основного боргу у розмірі 15000 грн., пені у розмірі 8193,27 грн., 3% річних у розмірі 697,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1964,07 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Фізичною особою-підприємцем Палажченко Миколою Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" виникли на підставі укладеного між ними 22 лютого 2018р. Договору поставки №020218.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем на користь відповідача було здійснено поставку товару на загальну суму 105452,88 грн., а саме за видатковою накладною РН-0001520 від 29.03.2018р. було здійснено поставку товару на суму 82171,68 грн. та видатковою накладною РН-0001531 від 02.04.2018р. було здійснено поставку товару на суму 23281,20грн.(а.с. 14,16).

Товариством з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" було здійснено оплату у розмірі 72030 грн. вартості поставленого товару та 19.04.2019р. було здійснено сплату товару у розмірі 13422,88 грн. 13.03.2019р. та 18.04.201р. на рахунок позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" надійшли кошти у загальному розмірі 4000 грн., Під час розгляду справи з боку від Товариства з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" було здійснено часткову сплату вартості товару у розмірі 1000грн., у зв`язку станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується борг у розмірі 15000 грн., який є неоплаченим.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „КОШ 1"прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки №020218 від 22 лютого 2018р., щодо повної сплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором поставки №020218 від 22 лютого 2018р. заборгованості у розмірі 15000 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено розрахунок пені на суму боргу 33422,88 грн. за період з 02.04.2018р. по 18.04.2018р., борг становить 529,27 грн., на суму боргу 20000 грн. за період з 19.04.2018р. по 12.03.2019р., борг становить 6346,30 грн., на суму боргу 18000 грн. за період з 13.03.2019р. по 17.04.2019р., борг становить 639,12 грн., на суму боргу 16000 грн. за період з 18.04.2019р. по 21.05.2019р., борг становить 678,58 грн.

Суд перевіривши розрахунок позивача, вважає його частково не вірним, оскільки при здійсненні нарахування пені за період з 18.04.2019р. по 21.05.2019р. позивачем допущено помилку.

Судом було здійснено перерахунок пені за вказаний період.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 16000 18.04.2019 - 25.04.2019 8 18.0000 % 0.099 %* 126.25 16000 26.04.2019 - 21.05.2019 26 17.5000 % 0.096 %* 398.90 Таким чином, загальна сума пені за вказаний період становить 525.15 грн.

Загальний борг пені, який підлягає стягненню з відповідача становить грошову суму у розмірі 8039,84 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Позивачем було здійснено розрахунок 3% на суму боргу 33422,88 грн. за період з 02.04.2018р. по 18.04.2018р., борг становить 46,70 грн., на суму боргу 20000 грн. за період з 19.04.2018р. по 12.03.2019р., борг становить 539,18 грн., на суму боргу 18000 грн. за період з 13.03.2019р. по 17.04.2019р., борг становить 53,26 грн., на суму боргу 16000 грн. за період з 18.04.2019р. по 21.05.2019р., борг становить 57,86 грн.

Суд перевіривши розрахунок позивача, вважає його частково не вірним, оскільки при здійсненні нарахування 3% річних за період з 18.04.2019р. по 21.05.2019р. позивачем допущено помилку.

Судом було здійснено перерахунок 3% річних за вказаний період.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 16000 18.04.2019 - 21.05.2019 34 3 % 44.71

Загальний борг 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить грошову суму у розмірі 683,85 грн.

Позивачем було здійснено розрахунок інфляційних втрат, за кожний період окремо, з урахуванням сплат, які надходили від відповідача. Так, загальний борг зі сплати інфляційних втрат становить грошову суду у розмірі 1964,07 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 1964,07 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Палажченко Миколи Миколайовича зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" на користь Фізичної особи-підприємця Палажченко Миколи Миколайовича основного боргу у розмірі 15000 грн., пені у розмірі 8039 грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 683 грн. 85 коп., інфляційних втрат у розмірі 1964 грн. 07

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 1908,62 грн. покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Фізичної особи-підприємця Палажченко Миколи Миколайовича - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КОШ 1" (65016, м. Одеса. вул. Гаршина, буд. 3; код 34873537) на користь Фізичної особи-підприємця Палажченко Миколи Миколайовича( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн., пеню у розмірі 8039 (вісім тисяч тридцять дев`ять) грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 1964 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1908 (одна тисяча дев`ятсот вісім) грн. 62 коп.

3.В інші частини позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено та підписано 21 червня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко