Рішення

від 19.06.2019 по справі 927/350/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/350/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю СЄВ-Євродрайв ,

код ЄДРПОУ 33384533, вул. Робоча, 23-В, к. 409 м. Дніпро, 49008

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю МНФ-Новітні технології,

код ЄДРПОУ 36045774, вул. Інструментальна, 3-А, м. Чернігів, 14037

Предмет спору: про стягнення 419990,09 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Пащенко Н.Ю., довіреність № 4 від 17.05.2019, представник;

від відповідача: не з`явився,

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю СЄВ-Євродрайв подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю МНФ-Новітні технології , у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 419990,09 грн, з яких 330697,30 грн основної заборгованості за договором №033-18 від 12.03.2018, 57758,76 грн пені, 9377,31 грн - 3% річних та 22156,72 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №033-18 від 12.03.2018.

Ухвалою суду від 25.04.2019 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 21.05.2019 та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.04.2019, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, повернулась неврученою з відміткою поштового зв`язку за закінченням встановленого строку зберігання .

Крім того, 17.05.2019 судом було направлено копію ухвали суду від 25.04.2019 на електронну адресу відповідача - stock_holder@ukr.net, вказану в позовній заяві та договорі №033-18 від 12.03.2018.

Судом зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), відповідно до якого місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю МНФ-Новітні технології : 14037, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 3-А.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Таким чином, вищезазначеним Законом та процесуальним законодавством Товариству з обмеженою відповідальністю МНФ-Новітні технології надано право бути обізнаним про прийняті в його справі судові рішення та можливість його реалізувати шляхом вільного доступу до відповідного реєстру.

Сам лише факт неотримання сторонами поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, призначення підготовчого засідання та встановлення йому строку для подання відзиву і, лише у силу нехтування своїми правами на одержання поштового відправлення, відповідач не отримав ухвали суду від 25.04.2019, а отже не скористався своїми процесуальним правами.

Відзиву на позов у встановлений строк суду не надходило.

Відповідач у підготовче засідання 21.05.2019 не з`явився.

За приписами ч. 1 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, підготовче засідання 21.05.2019 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні 21.05.2019 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.06.2019 на 12:00.

Ухвалою суду від 21.05.2019 викликано у підготовче засідання, яке відбудеться 06.06.2019 о 12:00, позивача та відповідача.

Ухвала суду про виклик від 21.05.2019 була направлена на юридичну та електронну адреси відповідача.

Відповідач у підготовче засідання 06.06.2019 не з`явився.

Ухвала суду про виклик від 21.05.2019, направлена на юридичну адресу відповідача, повернулась неврученою з відміткою поштового зв`язку інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Відповідно до приписів ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце проведення підготовчого засідання.

З огляду на приписи ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 06.06.2019 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У зв`язку з виникненням при розгляді справи питання щодо наявності у відповідача зустрічного зобов`язання зі сплати попередньої оплати у разі непоставки позивачем товару, представник позивача заявила про необхідність надати письмові пояснення з цього приводу.

Згідно з ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Судом у підготовчому засіданні 06.06.2019 дозволено позивачу надати додаткові письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 06.06.2019 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.06.2019 об 11:00.

Ухвалою суду від 06.06.2019 викликано у судове засідання з розгляду справи по суті, яке відбудеться 19.06.2019 об 11:00, позивача та відповідача.

Ухвала суду про виклик від 06.06.2019 була направлена на юридичну та електронну адреси відповідача.

До початку судового засідання з розгляду справи по суті від позивача надійшли письмові пояснення, у яких позивач посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.03.2018 у справі №903/333/17, який полягає в тому, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникало, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару. Позивач вважає, що вказаний висновок Верховного Суду неможливо застосовувати до спірних правовідносин, оскільки ТОВ СЄВ-Євродрайв було повідомлено ТОВ МНФ-Новітні технології про готовність відвантажити Товар, а отже відповідно до п. 4.5 Договору, умов рахунку та в силу приписів ст. 538 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зустрічне зобов`язання щодо сплати попередньої оплати за товар. Вказані письмові пояснення були долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання з розгляду справи по суті 19.06.2019 не з`явився.

Ухвала суду про виклик від 19.06.2019, направлена на юридичну адресу відповідача, повернулась неврученою з відміткою поштового зв`язку інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Відповідно до приписів ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

З огляду на приписи ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 19.06.2019 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не подано відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 12.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю СЄВ-Євродрайв (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю МНФ-Новітні технології (далі - Покупець) було укладено договір №033-18 (далі - Договір) (а.с. 11-18).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується на умовах і в порядку, визначених цим Договором, поставити (передати у власність) визначений цим Договором Товар, а Покупець прийняти та оплатити Товар в кількості, номенклатурі та за цінами відповідно до Специфікацій та/або Рахунків, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 1.3 Договору ціни на Товар за цим Договором встановлюються відповідно до умов поставки: DDP, Інкотермс 2010, якщо інше не буде передбачено підписаними Сторонами Специфікаціями або Рахунками.

Кожне замовлення Товару оформлюється Специфікацією та/або Рахунком, яка підписується Сторонами, підготовленим Постачальником, який погоджується з Покупцем. Специфікації та/або Рахунки є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.4 Договору).

Строки поставки Товару вказуються в Специфікаціях та/або Рахунках до цього Договору. Допускається дострокова поставка Товару (п. 2.1 Договору).

За умовами п. 2.2 Договору поставка Товару здійснюється на умовах DDP місто за адресою: 14037, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 3а. Умови поставки визначаються відповідно до Інкотермс 2010. Сторони можуть погодити інші умови і місце поставки.

У пункті 4.5 Договору сторони погодили, що розрахунки за кожну одержану партію Товару Покупець здійснює безпосередньо з Постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у пункті 11 Договору. Базові умови розрахунку за Товар: 30% вартості замовленого Товару шляхом попередньої оплати протягом 5 календарних днів з моменту підписання Сторонами відповідної Специфікації або виставлення рахунка, 70% перед відвантаженням Товару зі складу Постачальника. Сторони можуть погодити інші умови оплати за Товар, які будуть вказані в Специфікаціях та/або рахунках.

Відповідно до п. 4.7 Договору письмове повідомлення про готовність Товару до відвантаження може бути у вигляді повідомлення по електронній пошті або листом, відправленим по факсу Постачальником.

Сторони домовились використовувати у своїх відносинах у якості засобів зв`язку електронну пошту. Адреса електронної пошти Постачальника: v.kuligin@sew-eurodrive.ua . Адреса електронної пошти Покупця: stock_holder@ukr.net (п. 10.3 Договору).

Згідно з п. 6.3.1 Договору у разі порушення термінів оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику за кожний день прострочення пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, за подвійною ставкою Національного банку України, яка діє в період прострочення.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення (п. 9.1 Договору).

За умовами п. 9.2 Договору якщо у термін за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору ні одна із Сторін не повідомить про його припинення, то Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на один календарний рік, що не потребує укладання Сторонами будь-яких інших письмових документів. Така пролонгація Договору відбувається щоразу по закінченні чергового строку дії Договору, без обмежень кількості повторень.

Письмових повідомлень сторін про припинення дії Договору матеріали справи не містять, а отже Договір є пролонгованим.

Відповідно до умов Договору позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №53011610/1820 від 12.03.2018 (далі - Рахунок-фактура) на загальну суму 472424,72 грн, у якому зазначено найменування Товару, його вартість окремо по кожній позиції, умови оплати та поставки (а.с. 19-23).

Умови оплати, вказані у Рахунку-фактурі, відповідають умовам, зазначеним у п. 4.5 Договору.

Умови поставки - до дверей Замовника, строк поставки - до 7 тижнів від дня отримання попередньої оплати.

Платіжним дорученням №1 від 27.03.2018 відповідач перерахував позивачу кошти у розмірі 141727,42 грн, що становить 30% від вартості Товару, зазначеної у Рахунку- фактурі.

04.05.2018 позивачем на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено повідомлення про готовність відвантажити Товар згідно з Рахунком-фактурою у повному обсязі 11.05.2018. Також у цьому повідомленні позивач просить доплатити відповідача решту суми - 330697,30 грн (а.с. 25).

Листом №07/06-1 від 11.07.2018 відповідач повідомив позивача про те, що він зобов`язується оплатити Товар згідно з Рахунком-фактурою в повному обсязі та отримати його не пізніше 25.07.2018 (а.с. 26).

У листі №07/06-2 від 31.08.2018, адресованому позивачу, відповідач вказує, що Товар згідно з Рахунком-фактурою він зобов`язується оплатити в повному обсязі та отримати не пізніше 14.09.2018 (а.с. 27).

04.01.2019 позивач направив на юридичну адресу відповідача претензію №1 від 03.01.2019, у якій просив сплатити йому 427029,87 грн, з яких 330697,30 грн основного боргу, 75670,79 грн пені, 6441,80 грн - 3% річних та 14219,98 грн інфляційних втрат.

Відповідач решту суми у розмірі 330697,30 грн, що становить 70% від вартості Товару, вказаної у Рахунку-фактурі, позивачу не сплатив, у зв`язку з чим позивач не поставив відповідачу Товар, що визнається позивачем.

У зв`язку з несплатою відповідачем коштів у розмірі 330697,30 грн (основного боргу), позивачем нараховано відповідачу 57758,76 грн пені (за період з 12.05.2018 по 12.11.2018), 9377,31 грн - 3% річних (за період з 12.05.2018 по 22.04.2019) та 22156,72 грн інфляційних втрат (за період з травня 2018 року по березень 2019 року).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

У п. 4.5 Договору сторони погодили такий порядок оплати товару: 30% вартості замовленого Товару шляхом попередньої оплати протягом 5 календарних днів з моменту підписання Сторонами відповідної Специфікації або виставлення рахунка, 70% - перед відвантаженням Товару зі складу Постачальника.

Вказаний порядок розрахунку зазначений також у Рахунку-фактурі.

Виходячи із правової природи цього Договору та його змісту можна дійти висновку, що у такому випадку має місце зустрічне виконання зобов`язання.

За приписами ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Стаття 693 Цивільного кодексу України регулює питання попередньої оплати товару, з якої вбачається, що попередньою оплатою визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання покупцем.

З аналізу ст. 693 Цивільного кодексу України, умов п. 4.5 Договору вбачається, що сума 330697,30 грн є саме попередньою оплатою за товар (70 % вартості товару), оскільки ця оплата мала бути здійснена до прийняття товару Покупцем.

Отже, за зазначеними вимогами закону (ст. 538 Цивільного кодексу України), у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17 та від 20.05.2019 у справі №908/523/18.

Судом встановлено, що позивач не поставив відповідачу Товар, вказаний у Рахунку-фактурі, у зв`язку з неотриманням від відповідача попередньої оплати за Товар у розмірі 330697,30 грн (70% від вартості Товару).

За наведених обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 330697,30 грн заборгованості, оскільки нездійснення позивачем на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає йому права вимагати оплати такого товару.

Разом з тим, доводи позивача про неможливість застосування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, та про виникнення зустрічного зобов`язання у відповідача щодо сплати коштів відхиляються судом, оскільки предметом договору є поставка (купівля-продаж) товару, а не виконання робіт щодо виготовлення (виробництва) товару. Таким чином, зустрічне зобов`язання постачальника полягає у передачі товару покупцю, а не у повідомленні про його виготовлення і готовність до відвантаження. Отже, доводи позивача не спростовують вищевикладені висновки суду.

Позивач також просить стягнути з відповідача 57758,76 грн пені (за період з 12.05.2018 по 12.11.2018), 9377,31 грн - 3% річних (за період з 12.05.2018 по 22.04.2019) та 22156,72 грн інфляційних втрат (за період з травня 2018 року по березень 2019 року), нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем строків сплати позивачу 330697,30 грн (70% від вартості Товару).

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, сторонами у пункті 6.3.1 Договору погоджено, що у разі порушення термінів оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику за кожний день прострочення пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, за подвійною ставкою Національного банку України, яка діє в період прострочення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 цієї статті).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 цієї статті).

Згідно з ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судом встановлено, що п. 4.5 Договору та Рахунком-фактурою передбачено сплату 70% вартості Товару (330697,30 грн) перед відвантаженням, проте у вказаних документах не зазначено ані конкретної дати, ані кількісного вираження часу (місяці, дні тощо) по відношенню до цієї події.

Отже, суд доходить висновку, що строк або термін виконання грошового зобов`язання у розумінні ст. 252 Цивільного кодексу України у Договорі та Рахунку-фактурі не визначено.

Окрім того, суд вважає, що Договором та Рахунком-фактурою не визначений строк (термін) виконання зобов`язання і вказівкою на подію, яка має неминуче настати, і з настанням якої зобов`язання підлягає виконанню, тобто з відвантаженням Товару, оскільки умовами Договору встановлено попередню оплату за Товар, тобто оплата за Товар має бути здійснена до настання події - відвантаження, а не з її настанням.

Так, здійснення оплати з настанням події - відвантаження буде суперечити самій суті попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми, встановлені саме ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, 04.05.2018 позивачем на електронну пошту відповідача stock_holder@ukr.net направлено повідомлення про готовність відвантажити Товар згідно з Рахунком-фактурою у повному обсязі 11.05.2018, у якому він просить доплатити відповідача решту суми - 330697,30 грн.

Системний аналіз наведених правових норм у поєднанні з обставинами взаємовідносин сторін дає підстави для висновку, що у вказаному електронному листі від 04.05.2018 зазначено про необхідність сплати коштів за Товар у розмірі 330697,30 грн у зв`язку з готовністю позивача виконати зустрічне зобов`язання з поставки товару, а відтак і наявністю правових підстав для виконання свого зобов`язання відповідачем, цей лист за своєю суттю є вимогою до відповідача виконати взятий на себе обов`язок з попередньої оплати Товару відповідно до умов Договору, а отже, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач мав сплатити кошти позивачу у строк до 11.05.2018, що за змістом поняття попередньої оплати також узгоджується із запланованою позивачем датою відвантаження.

Оскільки відповідач у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги коштів у розмірі 330697,30 грн позивачу не сплатив, тому на підставі п. 6.3.1 Договору позивач має право вимагати від відповідача сплати пені у розмірі, визначеному цим пунктом Договору.

При цьому нарахування пені має здійснюватись з 12.05.2018.

Розмір пені, перерахований судом відповідно до умов Договору та приписів чинного законодавства України, становить 58710,10 грн (за період з 12.05.2018 по 12.11.2018), тобто є більшим, ніж заявлено до стягнення.

Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, тому суд доходить висновку, що стягненню підлягає сума пені, яка заявлена позивачем до стягнення, тобто 57758,76 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів, у тому числі у виді попередньої оплати.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Таким чином, взяте відповідачем за Договором зобов`язання зі сплати коштів позивачу є грошовим, на яке поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо сплати суми попередньої оплати, нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 9404,49 грн (за період з 12.05.2018 по 22.04.2019), тобто є більшим, ніж заявлено до стягнення.

Розмір інфляційних втрат, перерахований судом, становить 25550,44 грн (за період з травня 2018 року по березень 2019 року), тобто є більшим, ніж заявлено до стягнення.

Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню підлягають суми 3% річних та інфляційних втрат, які заявлені позивачем до стягнення, тобто 9377,31 грн - 3% річних та 22156,72 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МНФ-Новітні технології (код ЄДРПОУ 36045774, вул. Інструментальна, 3-А, м. Чернігів, 14037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СЄВ-Євродрайв (код ЄДРПОУ 33384533, вул. Робоча, 23-В, к. 409, м. Дніпро, 49008) 57758,76 грн пені, 9377,31 грн - 3% річних, 22156,72 грн інфляційних втрат та 1339,39 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 21.06.2019.

Суддя В.В. Шморгун