Ухвала

від 21.06.2019 по справі 161/15175/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/15175/18

Провадження № 2-п/161/56/19

У Х В А Л А

21 червня 2019 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Мельничук Т.Ю.

з участю представника ОСОБА_1 . ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку заяву торгово-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Знання" про перегляд заочного рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Знання" про стягнення інфляційних витрат та 3% річних,-

в с т а н о в и в :

Заявник торгово-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Знання" звернулось в суд із заявою про перегляд заочного рішення суду від 25 лютого 2019 року у справі № 161/15175/18 за позовом ОСОБА_1 до торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Знання" про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, обгрунтовуючи заяву тим, що 20 березня 2019 року ним було отримано повідомлення Луцького міськрайонного суду Волинської області, датоване 12.03.2019 року за № 161/15175/18/11032/2019, згідно з яким 29 березня 2019 року о 12 год.20 хв. в приміщенні Луцького міськрайонного суду відбудеться розгляд цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення . Копію заяви позивача про винесення додаткового рішення товариством було отримано 10 квітня 2019 року. Участі в засіданні, в якому приймалось судове рішення по даній справі , товариство забезпечити з об`єктивних причин не змогло, відповідно розгляд справи відбувався без їхної участі і рішення судом приймалось заочно. Повний текст заочного рішення суду по вказаній справі товариством отримано 05 квітня 2019 року. Товариством подавався відзив на позов та обґрунтована заява про зобов`язання позивача надати уточнений розрахунок позовних вимог, оскільки доданий до позову розрахунок, не враховував фактично сплачені на користь позивача суми, а також містив ряд арифметичних помилок. Товариством, як відповідачем у справі, обґрунтовувались заперечення проти позову виходячи з наступного. Позивач, в обгрунтування своїх вимог посилається на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. TB ТОВ Знання не має жодних договірних зобов`язань із позивачем, яке б виникло у визначеному ст. 509 ЦК України порядку із визначених ст. 11 ЦК України підстав. Тобто для застосування будь-якої відповідальності за порушення зобов`язання має бути встановлено наявність одночасно двох фактів-наявності зобов`язання, виниклого у визначеному ст. 509 ЦК порядку із визначених ст. 11 ЦК України підстав, та вини особи, яка допустила порушення. Луцьким міськрайонним судом Волинської області 05 липня 2016 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ТВ ТОВ Знання про стягнення коштів (частки в статутному капіталі ТВ ТОВ Знання , що належала спадкодавцю позивача, пропорційної частини майна товариства та штрафних санкцій). Видача юридичною особою частини майна та прибутку товариства особі, яка з нього виходить, не відноситься до визначених ст. 11ЦК України підстав виникнення зобов`язань.

27 жовтня 2016 року Апеляційним судом Волинської області було прийнято рішення, яким апеляційну скаргу торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Знання" задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2016 року у даній справі в частині розмірів, стягнутих з ТВ ТОВ "Знання" в користь ОСОБА_1 грошових коштів, відшкодування сплаченого судового збору та стягнутого з відповідача судового збору в дохід держави змінено.

22 листопада 2016 року Головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Левчук І.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52943372 з виконання вказаного вище судового рішення, в межах якого накладено арешт на рухоме та нерухоме майно і заблоковано розрахункові рахунки торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Знання". В зв`язку з поданням касаційної скарги на вказані вище судові рішення, виконавче провадження було зупинено.

09 липня 2018 року Головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Левчук І.О., при примусовому виконанні виконавчого листа № 161/19595/15-ц від 15.11.2016 року, видано постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої виконавцем було описано та накладено арешт на майно товариства. Раніше в межах даного виконавчого провадження було накладено арешт на всі поточні розрахункові рахунки товариства. На даний час Другим відділом державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області було стягнуто з зазначених вище розрахункових рахунків грошові кошти, чим розпочато задоволення вимог стягувача за даними виконавчими провадженнями. Таким чином, у поданій позовній заяві ігнорується факт відсутності цивільного зобов`язання у торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Знання" по відношенню до позивача, відповідно не може бути застосовано норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, які є наслідком порушення зобов`язання. Щодо суми боргу, визначеної у рішенні суду, то вона складається із частини майна і прибутку товариства, що підлягає виплаті особі, що виходить (не приймається до складу учасників товариства), суми судового збору та інших судових витрат, із яких утримуються податки і збори (податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, що є фактично бюджетними коштами і не видаються особі з доходу якої податковий агент утримує податок), відповідно сума заборгованості (не цивільного зобов`язання) є меншою. Крім того, позивач ігнорує той факт, що в межах виконавчого провадження, відкритого за його заявою, було заблоковано рахунки і накладено арешт на рухоме та нерухоме майно товариства, відповідно погашення заборгованості перед позивачем відбувається у примусовому порядку здійснення виконавчого провадження (а не на підставі цивільно-правових відносин). При цьому частина заборгованості вже була погашена (або утримана державною виконавчою службою на користь позивача) в межах здійснення виконавчого провадження. Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до відносин з примусового стягнення заборгованості в межах здійснення виконавчого провадження вважає безпідставним. За таких умов, позовні вимоги є необгрунтованими і не підлягають до задоволення. На даний час, на користь позивача державною виконавчою службою в різні періоди стягнуто грошові кошти в рахунок погашення боргу, але позивачем стягнення коштів органами державної виконавчої служби на користь позивача не враховується взагалі, що робить розрахунок позову неправильним щодо визначення простроченої суми боргу, а відповідно і нарахувань інфляційних втрат та річних.

Розрахунок суми позову має неточності арифметичного характеру, зокрема, подаючи розрахунок станом по 01.09.2018 року (позов датований 25 вересня 2018 року), позивач стверджує, що по 01.09.2018 року пройшло вже 344 календарних дні, що не відповідає календарним дням чинного в Україні календаря). Станом по 01 вересня 2018 року (не високосний рік) пройшло 243 календарних дні, якщо включно з 01 вересня-то 244 дні, що на 100 календарних днів менше, ніж зазначено в позові (позивач розрахував суму позову наперед, що не відповідає судовому способу захисту права, оскільки вже було порушено на момент подачі позову) відповідно розрахунок суми позову зроблено із арифметичними помилками і не може розглядатись як обґрунтований. Таким чином розрахунок, який вміщує в себе вимоги як за зобов`язаннями цивільно-правового характеру, так і за зобов`язаннями, що виникають із судового розгляду справи, що не регламентуються однаковим законодавством, та не можуть ототожнюватись, не враховує реальну суму простроченого боргу і містить арифметичні помилки. З метою забезпечення рівності прав та обов`язків усіх учасників процесу перед законом і судом, дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості товариством неодноразово подавалась заява про зобов`язання позивача надати уточнений розрахунок позовних вимог. Заяви позивача про уточнення позовних вимог товариством не отримано по даний час. Повний текст рішення товариством отримано 05 квітня 2019 року.

Посилаючись на вищенаведене, заявник просить суд поновити строк звернення в суд із заявою про перегляд заочного рішення суду та скасувати вищевказане заочне рішення суду.

Заявник подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно з якою заяву про перегляд заочного рішення суду підтримує, просить скасувати рішення суду з мотивів, наведених у заяві.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, та подані заявником докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2019 року у справі №161/15175/18 позов ОСОБА_1 до торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Знання" про стягнення інфляційних витрат та 3% річних задоволено, ухвалено: стягнути з торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 51657,76 гривень та 3 % річних за період прострочення (з 06.07.2016 по 01.09.2018рр.) в сумі 15380,14 гривень, а всього: 67037,90грн. , а також стягнути судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2019 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду, згідно з якою стягнуто з торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Знання , на користь ОСОБА_1 5000 грн. понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

Судом встановлено, що представник торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Знання" не з`явився в судове засідання 25 лютого 2019 року з поважних причин, і докази, на які він посилається, можуть вплинути на правильність рішення суду.

Як зазначив у своїй заяві представник торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Знання" про оскаржуване заочне рішення він дізнався 05 квітня 2019 року, після отримання повного тексту рішення , тому суд вважає, що слід поновити йому строк для звернення в суд із заявою про скасування заочного рішення суду.

Згідно ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає до скасування, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причин неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване заочне рішення суду слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 288 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Поновити торгово-виробничому Товариству з обмеженою відповідальністю "Знання"строк для звернення в суд із заявою про перегляд заочного рішення суду.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Знання" про перегляд заочного рішення суду задовольнити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2019 року у цивільній справі № 161/15175/18 за позовом ОСОБА_1 до торгово-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Знання" про стягнення інфляційних витрат та 3% річних скасувати та призначити справу за правилами спрощеного позовного провадження на 28.08.2019 року о 15 год. 30 хв. у приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області за адресою: м.Луцьк, вул.Конякіна, 3 каб.103.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.В.Івасюта