Рішення

від 17.06.2019 по справі 160/4239/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2019 року Справа № 160/4239/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в м. Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження ( у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

10 травня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), викладену в листі від 10.04.2019р. №676/03-18, отриманому 10.04.2019р;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427) зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 02.06.1990р. по 28.06.1997р. - в кооперативі Телемастер та призначити ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 10.01.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що останній звернувся до відповідача із письмовою заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до вимог Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Проте, в листі від 10.04.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило ОСОБА_1 в призначенні зазначеної пенсії. Відмову було мотивовано тим, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи для призначення пенсії за віком, як того вимагають норми Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . При цьому, період роботи з 02.06.1990 року по 28.06.1997 року в кооперативі Телемастер , відповідач не має законних підстав зарахувати до основного стажу роботи позивача, так як управлінням Пенсійного фонду встановлено, що в записах трудової книжки виявлені виправлення в даті наказу про прийом та звільнення, а також записи завірені печаткою УССР, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Не погодившись з відмовою відповідача, позивач оскаржив її до суду даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року було відкрито провадження в даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, 11.06.2019 відповідачем був наданий відзив на позовну заяву за вх. №32083/19, в якому останній щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

При цьому, 11.06.2019 року відповідачем надано завірену належним чином копію пенсійної справи за вх.№32085/19, яка долучена до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що прийнята останнім відмова від 10.04.2019 року, яка оформлена листом №676/03-18, в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , є обґрунтованою та прийнятою у відповідності до норм чинного законодавства. Так, управлінням Пенсійного фонду не зараховано період роботи позивача з 02.06.1990 року по 28.06.1997 року в кооперативі Телемастер у зв`язку із тим, що в записах трудової книжки останнього виявлені виправлення в даті наказу про прийом та звільнення, а також записи завірені печаткою УССР, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок та законодавству України. Разом з тим, загальний стаж позивача становить 19 років 9 місяців 5 днів, замість визначеного - 25 років, що передбачено п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , враховуючи зазначене у відповідача відсутні законні підстави для нарахування пенсії за віком ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 261, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 262, п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), досяг віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , що дає останньому право звернутись до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2019 року позивач звернувся з письмовою заявою та доданими до неї документами до відповідача з метою призначення пенсії за віком, як встановлено приписами п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

10 квітня 2019 року листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №676/03-18 позивачу було відмовлено в призначенні такої пенсії.

Мотивуючи свою відмову відповідач зазначив, що період роботи позивача з 02.06.1990 року по 28.06.1997 року в кооперативі Телемастер немає законних підстав для зарахування до основного стажу роботи, так як в записах трудової книжки останнього виявлені виправлення в даті наказу про прийом та звільнення, а також записи завірені печаткою УССР, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок та законодавству України.

При цьому, 02.05.2019 року від Архівного відділу Нікопольської міської ради на адресу відповідача надійшла відповідь на запит №848, в якій зазначено, що документи стосовно кооперативу Телемастер (код ЄДРПОУ 20285884) на зберігання та обслуговування не надходили, місцезнаходження наданих документів невідомо.

Враховуючи зазначене, підтвердити факт роботи позивача в оскаржуваний період у відповідача немає можливості.

Також, управління Пенсійного фонду в своїй відмові наголошує на те, що загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становить 19 років 9 місяців 5 днів, замість визначеного - 25 років, а тому, враховуючи приписи п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , в призначенні пенсії за віком немає законних підстав.

Не погодившись з відмовою відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , то цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами статті 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Як встановлено судом, позивач набув права на призначення пенсії за віком згідно до цього пункту - 22.12.2018 року, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637), де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 Порядку № 637).

Згідно п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).

Відповідно до п.2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Із наведених законодавчих норм слідує необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Як вбачається матеріалів справи, відповідно до відомостей трудової книжки позивача, серії НОМЕР_2 від 03.03.1975 року, останній 02.06.1990 року, відповідно до наказу №7 від 01.06.1990 року, прийнятий до кооперативу Телемастер ; 28.06.1998 року звільнений з займаної посади за власним бажанням, відповідно до наказу №26 від 28.06.1998 року.

Зазначені записи, як того вимагають норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, скріплені підписами уповноважених осіб та мокрими печатками кооперативу.

Тобто, основною причиною для не зарахування даного періоду до основного стажу роботи стало те, що на мокрій печатці міститься відмітка УССР та записах про прийом на роботу звільненні містяться виправлення.

Суд не погоджується з даним висновком відповідача, так як, відмовляючи у зарахуванні до стажу роботи період з 02.06.1990 року по 28.06.1997 року на кооперативі Телемастер , відповідачем не враховано, що позивач не має нести відповідальність за підприємство, що не змінило печатку. Адже, на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці.

Невідповідність печатки підприємства, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та кадрових документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення останнього його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна позиція кореспондується Верховним Судом в постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18)

Отже, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідач діяв необґрунтовано та всупереч нормам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Пічкур проти України (заява № 10441/06) оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами .

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1-2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 768, 40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № MP_AB130689JJ_7239516 від 02.05.2019 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), викладену в листі від 10.04.2019р. №676/03-18, отриманому 10.04.2019р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427) зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 02.06.1990р. по 28.06.1997р. - в кооперативі Телемастер та призначити ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 10.01.2019р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17.06.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька