Ухвала

від 21.06.2019 по справі 300/1331/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"21" червня 2019 р. справа № 300/1331/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви Богородчанської селищної ради (код ЄДРПОУ 04357035, вул. Шевченка, будинок 68, селище Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701) до Богородчанської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23802966, вул. Шевченка, будинок 68, селище Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - релігійна громада УПЦ ПЦУ храму "Святих Апостолів Петра і Павла" (код ЄДРПОУ 20566264, вул. Шевченка, 61, селище Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701) про визнання протиправним та скасування розпорядження Богородчанської районної державної адміністрації № 147 від 10.06.2019, -

В С Т А Н О В И В:

20.06.2019 Богородчанська селищна рада звернулася до суд з позовною заявою до Богородчанської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - релігійна громада УПЦ ПЦУ храму "Святих Апостолів Петра і Павла" про визнання протиправним та скасування розпорядження Богородчанської районної державної адміністрації № 147 від 10.06.2019"Про передачу у безоплатне користування культової будівлі приміщення костелу Благовіщення Домініканського монастиря".

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено про те, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржуване розпорядження № 147 від 10.06.2019, яким передано релігійній громаді УПЦ ПЦУ храму "Святих Апостолів Петра і Павла" у безоплатне користування приміщення костелу Благовіщення Домініканського монастиря. Оскільки вказана культова споруда є комунальною власністю та знаходиться у власності Богородчанської селищної ради, то відповідач не вправі розпоряджатися вказаним майном, відтак вважає оскаржуване розпорядження незаконним. Враховуючи вищенаведені обставини, з метою захисту свого права власності позивач звернувся до суду.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, в спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 вказаного Кодексу).

З огляду на вищенаведені приписи, суд може зробити висновок про те, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, що виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

З предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що позивач, як юридична особа за якою зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості - костел, звернувся до суду з цим позовом на захист порушеного (на його думку) права власності на вказане майно до відповідача як особи, яка здійснила розпорядження спірним майном шляхом передачі в користування третій особі, тобто, спір, який виник із майнових відносин приватноправового характеру.

Правовий статус рад визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", зі змісту статті 10 якого встановлено, що ради є органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси відповідних територіальних громад та здійснюють повноваження, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі частинами 3 та 5 статті 16 цього Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У силу статей 3, 169 та 172 ЦК України органи місцевого самоврядування є органами, через які територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки як учасники цивільних відносин.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються законодавством України про місцеве самоврядування власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

У правовідносинах, з приводу яких виник спір, позивач - Богородчанська селищна рада, діє як власник відповідного об`єкту комунальної власності.

Таким чином, предметом спору у даній справі є захист права власності, порушений відповідачем, а доведення позивачем неправомірності дій відповідача є спором про доведення права на таке майно. Зважаючи на те, що позивач в своїй позовній заяві заявляє право на майно, то фактично існує спір про право на це майно.

Вирішуючи питання підсудності даного спору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що спір про право власності на об`єкт нерухомості між двома суб`єктами цивільних відносин, що не перебувають між собою у відносинах влади та підпорядкування, а є учасниками цивільних відносин та реалізують повноваження власника майна, належить до юрисдикції господарського суду.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що оскаржуване розпорядження не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке підлягає оскарженню, відповідно до правил, встановлених КАС України, оскільки у спірних правовідносинах відповідач не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору.

Окрім цього, як уже зазначалось, позивач оскаржує розпорядження Богородчанської районної державної адміністрації, яким передано релігійній громаді у безоплатне користування приміщення костелу, що свідчить саме про цивільно-правовий характер спірних правовідносин, тобто про наявність у цій справі інтересу пов`язаного відновленням права власності, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної позовної заяви у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду, термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження розпорядження Богородчанської районної державної адміністрації № 147 від 10.06.2019 "Про передачу у безоплатне користування культової будівлі приміщення костелу Благовіщення Домініканського монастиря, безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо права власності на культову будівлю приміщення костелу. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства, що в свою чергу виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження в справі за позовом Богородчанської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - релігійна громада УПЦ ПЦУ храму "Святих Апостолів Петра і Павла" про визнання протиправним та скасування розпорядження Богородчанської районної державної адміністрації № 147 від 10.06.2019.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 170, 243, 248, 256, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Богородчанській селищній раді у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Богородчанської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - релігійна громада УПЦ ПЦУ храму " Святих Апостолів Петра і Павла" про визнання протиправним та скасування розпорядження Богородчанської районної державної адміністрації № 147 від 10.06.2019.

Роз`яснити Богородчанській селищній раді, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Микитин Н.М.