Рішення

від 20.06.2019 по справі 338/518/19

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/518/19

Провадження № 2/338/285/19

20 червня 2019 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Рибки Л.Я.,

при секретарі Полек Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , територіальної громади с. Манява в особі Манявської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою та просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , який належав померлій.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка, серед іншого, складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав померлій і є спадковим майном. На випадок своєї смерті покійна склала заповіт, згідно якого все належне майно заповіла йому. Відтак він, як спадкоємець за заповітом виявив бажання прийняти спадщину (житловий будинок), яку фактично прийняв, оскільки вступив в оперативне управління і володіння спадковим майном, проте отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, який належав померлій та є спадковим майном. Вказана відмова позбавляє його можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримує, покликаючись на мотиви, викладені в позовній заяві та просить їх задоволити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, оскільки позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Представник відповідача - територіальної громади с. Манява в особі Манявської сільської ради Богородчанського району - сільський голова Монастирецький В. подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за його відсутності, оскільки позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення у даній справі слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Спадщина відкрилася в день смерті ОСОБА_3 , у відповідності до вимог статті 525 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин).

Відповідно до статті 534 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 77 років, померла ОСОБА_3 , про що 24 лютого 2000 року зроблено відповідний актовий запис № 9 та Манявською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області 06 вересня 2016 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8).

До складу спадщини померлої ОСОБА_3 увійшло належне померлій майно, в тому числі і житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 . (а.с.11-22, 24).

Долученими до матеріалів справи копією будівельного паспорта від 1994 року на ім`я ОСОБА_3 , копією рішення Манявської сільської ради від 16 грудня 1993 року про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та надання дозволу на перебудову жилого будинку, копією плану благоустрою земельної ділянки, де зазначено забудівельником ОСОБА_3 та експлікацією до нього, підтверджується, що ОСОБА_3 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1 (а.с. 11 - 22).

Згідно технічного паспорта від 31 травня 2017 року (копія якого долучена до матеріалів справи) на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальна площа вказаного будинку становить 238 кв.м (житлова - 90,7 кв.м), біля будинку розташовані господарські будівлі та споруди, зокрема, стайня площею 30 кв.м, стодола площею 35,3 кв.м, гараж - 30,6 кв.м, шопа - 12,8 кв.м, убиральня - 1 кв.м, криниця - 3 п.м, огорожа - 43, 2 кв.м, рік забудови - 1994. Згідно звіту про оцінку майна від 01 березня 2019 року ринкова вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 473 000 грн. (а.с.18-22, 31).

Згідно довідки, виданої Манявською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області 27 лютого 2019 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . На час смерті ОСОБА_3 в будинку були зареєстровані, але не проживали ОСОБА_2 , її чоловік ОСОБА_6 та їхні діти ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Після розлучення згідно рішення Богородчанського районного суду від 22 вересня 2010 року ОСОБА_2 змінила прізвище на дошлюбне ОСОБА_2 (а.с.24, 26). Згідно виписки з погосподарської книги за 2016-2019 роки, виданої виконкомом Манявської сільської ради від 04 березня 2019 року ОСОБА_2 , відповідач у справі, є головою двору, розташованого по АДРЕСА_1 , дане господарство не є колгоспним двором.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності належав померлій ОСОБА_3 .

З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 25 квітня 1990 року вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно якого все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 (а.с.7).

Окрім того, факт вищевказаного заповіту підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №47722380 від 16 травня 2017 року (а.с.9).

З долучених до матеріалів справи копій: свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , паспорта серії НОМЕР_3 вбачається, що позивач у справі - ОСОБА_1 і є особою, на чию користь складено заповіт ( а.с.6, 10).

За вищевказаних обставин, відповідно до норм статей 534, 549 ЦК УРСР (в редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_1 , оскільки як спадкоємець за заповітом фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою за підписом голови та секретаря Манявської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, проте юридично своїх спадкових прав не оформив, тому звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

Так, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №513/02-31 виданою державним нотаріусом Богородчанської районної державної нотаріальної контори 06 грудня 2018 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на території Манявської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, який належав померлій та є спадковим майном (а.с.23).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; те, що позивач оформити право на спадкове майно (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами), в нотаріальному порядку не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідачі позовні вимоги визнали та проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому, враховуючи наведене, зібрані у справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору, залишити за останнім, оскільки він не бажає стягувати їх з відповідачів, про що зазначив в поданій заяві.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , територіальної громади с. Манява в особі Манявської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок загальною площею 238 кв.м, житловою площею 90,7 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами - стайнею площею 30 кв.м, стодолою площею 35,3 кв.м, гаражем - 30,6 кв.м, шопою - 12,8 кв.м, вбиральнею - 1 кв.м, криницею - 3 п.м, огорожею - 43,2 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_1 , що належали померлій ОСОБА_3 .

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: територіальна громада с. Манява в особі Манявської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, місце розташування: вул.Незалежності, буд. 26, с. Манява Богородчанського району Івано-Франківської області, індекс 77772, код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04357167.

Повний текст рішення складено 20 червня 2019 року.

Суддя Л.Я.Рибка