Ухвала

від 20.06.2019 по справі 2140/1986/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

20 червня 2019 року

Київ

справа №2140/1986/18

адміністративне провадження №К/9901/16296/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Чиркіна С.М.

суддів: Саприкіної І.В., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі № 2140/1986/18 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" Коваленка Олександра Володимировича, третя особа: Приватне підприємство "Бурон" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

25.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК Коваленка Олександра Володимировича, третя особа: Приватне підприємство "Бурон", в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 адміністративний позов задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019 апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" Коваленка Олександра Володимировича залишено без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року без змін.

07.06.2019 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК", подала касаційну скаргу, у якій просила поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення Херсонського Окружного адміністративного суду від 05.11.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019; ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд встановив, що вона не відповідає вимогам ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 ст. 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду просить поновити строк касаційного оскарження, зазначивши, що копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції отримано 15.05.2019. На підтвердження зазначеної інформації надано копію супровідного листа П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019, на якому міститься штамп Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" від 15.05.2019 з вхідним № 1154-02.

Однак, зазначений документ не є належним підтвердженням отримання копії судового рішення, оскільки реєстрація вхідної кореспонденції є односторонньою дією і не може бути самостійним доказом отримання копії оскаржуваного рішення у певну дату. Крім того, така відмітка проставляється власноруч скаржником, який є зацікавленою особою.

Належними доказами на підтвердження факту отримання копії судового рішення можуть бути, зокрема, поштовий конверт з відтиском штемпелю поштового відділення, довідка суду про дату видачі копії відповідного судового рішення.

З огляду на викладене, клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" про поновлення строку касаційного оскарження не підлягає задоволенню.

Як вбачається з оскаржуваних рішень та матеріалів касаційної скарги, предметом оскарження у даній справі є зобов`язання відповідача подати додаткову інформацію щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів.

Відповідно до ч. 20 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин

Згідно з п. 3, 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, в контексті вимог ч. 20 ст. 4, п. 3, 10 ч. 6 ст. 12, ст. 262 КАС України, справа відноситься до справ незначної складності.

За правилами п. 2 ч.5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених пп. "а" - "г" п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та не вбачаються з поданих матеріалів скарги.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст.129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п.7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд також звертає увагу на положення п. 32 Копенгагенської Декларації, схваленої 12-13 квітня 2018 року у Комітеті міністрів Ради Європи, згідно з яким схвалюється суворе та послідовне застосування критеріїв стосовно прийнятності заяви у судовому процесі та в повному обсязі використання можливості оголосити заяву неприйнятною, якщо заявники не постраждали від значної шкоди.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у звязку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

При цьому Європейський суд з прав людини виходить з того, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням одного з основоположних аспектів верховенства права, а саме принципу правової визначеності та дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п. 51, 52 рішення у справі "Ryabykh v. Russia" від 24.07.2003 року № 52854/99, п. 46, 47 рішення у справі "Устименко проти України" від 29.10. 2015 року № 32053/13).

Суд також враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником не обґрунтовані у касаційній скарзі та не підтверджені належними доказами, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Херсонського Окружного адміністративного суду від 05.11.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" на рішення Херсонського Окружного адміністративного суду від 05.11.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі №2140/1986/18 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" Коваленка Олександра Володимировича, третя особа: Приватне підприємство "Бурон" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. М. Чиркін

Судді: І.В. Саприкіна

Л.В. Тацій