Постанова

від 21.06.2019 по справі 826/15141/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2019 року

Київ

справа №826/15141/13-а

адміністративні провадження №№К/9901/4628/18, К/9901/4630/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер нових технологій та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Бояринцевої М.А., суддів Головань О.В., Мазур А.С. від 11 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мельничука В.П., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е. від 30 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер нових технологій до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Майстер нових технологій (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач 1, Інспекція), Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач 2, Міндоходів України), в якому просило: 1) визнати протиправними (незаконними) дії відповідачів щодо відмови у реєстрації податкової накладної №2 від 19 березня 2013 року; 2) зобов`язати відповідачів визнати податкову накладну №2 від 19 березня 2013 року зареєстрованою у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та внести зазначену податкову накладну до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН).

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що відповідачами протиправно відмовлено Товариству у реєстрації податкової накладної з підстав незнаходження юридичної особи за своїм місцезнаходженням, оскільки вказана у такій податковій накладній адреса (місцезнаходження) Товариства повністю відповідає його адресі, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців й в установчих документах.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, позов задоволений частково; зобов`язано Інспекцію та Міндоходів України визнати прийнятою та зареєстрованою з 26 березня 2013 року податкову накладну Товариства №2 від 19 березня 2013 року; в задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що обставини невірного зазначення місцезнаходження платника податків, які слугували підставою для відмови у реєстрації податкової накладної, не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи, оскільки вказана у такій податковій накладній адреса (місцезнаходження) Товариства - 02068, м. Київ, вул. О.Пчілки, 5, офіс 267 повністю відповідає його адресі, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а тому вимога про зобов`язання відповідачів визнати прийнятою та зареєстрованою податкову накладну підлягають задоволенню. Натомість, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними (незаконними) дій відповідачів щодо відмови у реєстрації податкової накладної, суд дійшов висновку, що Інспекція не наділена повноваженнями на прийом податкових документів в електронному вигляді до прийняття їх органом Державної податкової служби, де розташовано приймальний шлюз, а Міндоходів України при прийнятті квитанції лише автоматично співставляє дані, які містяться у базі даних та пов`язані з базою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та рішенням апеляційного суду, Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року змінити в частині незадоволених вимог, а саме - визнати протиправними (незаконними) дії відповідачів щодо відмови у реєстрації податкової накладної №2 від 19 березня 2013 року; в іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

У доводах касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень абзацу 4 пункту 1 статті 1, статей 6, 17 та пункту 1 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон №755-IV), Тимчасового порядку надходження та комп`ютерної обробки податкової звітності платників податків в електронному вигляді до органів ДПС України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 26 листопада 2004 року №672 (далі - Тимчасовий порядок), що призвело до помилкового висновку про відсутність ознак протиправності дій відповідачів, адже саме через спільні дії Інспекції і Міндоходів України податкова накладна не була зареєстрована в ЄРПН.

Інспекція також не погодилась із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач, обмежуючись виключно цитуванням норм матеріального права, що регулюють порядок підготовки та подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку, посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи та відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, просив залишити її без задоволення.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа (код ЄДРПОУ 35945083), перебуває на обліку в Інспекції, є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження Товариства: 02068, м. Київ, вул. О.Пчілки, 5, офіс 267.

Між Товариством та Інспекцією укладено договір про визнання електронних документів від 14 лютого 2012 року №140220121, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно із умовами договору орган ДПС зобов`язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп`ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

На виконання умов договору, укладеного позивачем із Представництвом ВАТ Азеркорпу , Товариство виписало на користь покупця податкову накладну №2 від 19 березня 2013 року на загальну суму 43068 грн., в тому числі ПДВ - 7178 грн., у якій визначена номенклатура поставки, код товару згідно з УКТ ЗЕД, одиниця виміру, кількість, ціна, податок, відомості щодо найменування позивача, ІПН, місцезнаходження, номер телефону, номер свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ. Накладна містить підпис особи, яка склала податкову накладну, а також відтиск печатки позивача.

Товариство з метою реєстрації в ЄРПН подало до Центрального порталу прийому звітності ДПС України засобами телекомунікаційного зв`язку податкову накладну №2 від 19 березня 2013 року, виписану для Представництва ВАТ Азеркорпу .

Однак ДПС України 26 березня 2013 року не прийнято податкову накладну в зв`язку з виявленою помилкою: місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить квитанція №1.

29 березня 2013 року Товариством повторно направлено в електронному вигляді податкову накладну на Центральний портал прийому звітності ДПС України, але остання також не була прийнята з тих саме підстав, про що свідчить квитанція №1.

Вважаючи, що підстави для неприйняття податкової накладної відсутні, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у ЄРПН. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити, зокрема, місцезнаходження юридичної особи - продавця.

За змістом абзацу другого пункту 11 Підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення ПК України податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до ЄРПН не залежно від розміру ПДВ в одній податковій накладній.

Вимогами абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

Згідно з абзацами третім та четвертим пункту 201.10 статті 201 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин (абзац п`ятий пункту 201.10 статті 201 ПК України).

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками ПДВ електронними документами (підпункт 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до ЄРПН платників ПДВ - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

У пункті 9 Порядку №1246 визначено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня продавцеві засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що реєстрація податкової накладної в ЄРПН є обов`язком постачальника товарів чи послуг. Цьому обов`язку кореспондує обов`язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в ЄРПН.

Водночас перелік підстав для відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації, закріплений у пункті 9 Порядку №1246, є вичерпним.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що вказана в податковій накладній №2 від 19 березня 2013 року адреса (місцезнаходження) Товариства повністю відповідає його адресі, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, докази чого наявні в матеріалах справи.

З огляду на це та недоведення існування інших обставин, з якими вказані вище положення пов`язують можливість неприйняття податкової накладної до реєстрації в ЄРПН, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у Міндоходів України не було законних підстав для відмови у прийнятті податкової накладної №2 від 19 березня 2013 року, поданої Товариством (позивачем у справі). При цьому, як правильно зазначили суди, Інспекція не наділена повноваженнями щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН, у зв`язку з чим не може нести відповідальності за відмову у їх реєстрації.

Доводи ж Інспекції, викладені у касаційній скарзі, наведеного й мотивів, покладених в основу оскаржуваних рішень в частині задоволених позовних вимог, не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права.

Разом з тим, за встановлених у справі обставин неприйняття електронного документа (податкової накладної) саме на стадії надходження до центрального порталу прийому звітності Державної податкової служби, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про невчинення Міндоходів України протиправних дій по відмові у реєстрації податкової накладної є помилковим.

Верховний Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог до Міндоходів України підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову у цій частині.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер нових технологій задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства доходів і зборів України щодо відмови у реєстрації податкової накладної №2 від 19 березня 2013 року скасувати та прийняти у цій частині нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо відмови у реєстрації податкової накладної №2 від 19 березня 2013 року.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду