Постанова

від 21.06.2019 по справі 804/12681/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2019 року

Київ

справа №804/12681/14

адміністративне провадження №К/9901/9033/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року (суддя Юрков Е.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року (судді Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі №804/12681/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Інвест ЛТД до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Гранд Інвест ЛТД (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:

- визнати протиправними дії та рішення податкового органу щодо невизнання податкової декларації позивача у справі (код ЄДРПОУ 38752938) з податку на додану вартість за березень 2014 року;

- скасувати рішення податкового органу, які знайшли відображення у його Листах-рішеннях: від 17 квітня 2014 року № 10401/10/04-62-18-02-25; від 22 квітня 2014 року №10748/10/04-62-03-024; від 23 травня 2014 року №13918/10/04-62-18-03-28, якими декларація Товариства (код ЄДРПОУ 38752938) з податку на додану вартість за березень 2014 року визнана не податковою звітністю;

- зобов'язати відповідача у справі прийняти податкову декларацію Товариства (код ЄДРПОУ 38752938) з податку на додану вартість за березень 2014 року з додатками, датою її фактичного отримання, тобто 21 квітня 2014 року;

- зобов'язати податковий орган відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за березень 2014 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в інтегрованих картах платника податків з податку на додану вартість за березень 2014 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, в тому числі в інтегрованих картах Товариства та інтегрованій автоматизованій інформаційній системі Податковий блок ;

- визнати протиправними дії відповідача у справі зі складання Акту №649/04-62-22-3/38752938 від 26.06.2014 року Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Гранд Інвест ЛТД (код ЄДРПОУ 38752938) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності відображення в обліку за березень 2014 року ;

- визнати протиправними дії податкового органу щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів на підставі Акту №649/04-62-22-3/38752938 від 26.06.2014 року Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Гранд Інвест ЛТД (код ЄДРПОУ 38752938) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності відображення в обліку за березень 2014 року ;

- зобов'язати податковий орган вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі Акту №649/04-62-22-3/38752938 від 26 червня 2014 року Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Гранд Інвест ЛТД (код ЄДРПОУ 38752938) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності відображення в обліку за березень 2014 року .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що декларація з податку на додану вартість за березень 2014 року з додатками оформлена у відповідності до приписів чинного законодавства, містить обов'язкові реквізити, підписи уповноважених осіб та печатку підприємства, що свідчить про безпідставність відмови відповідача у її неприйнятті. Окрім того, суди зазначили, що податковим органом порушено порядок проведення зустрічних звірок, у положеннях Податкового кодексу України відсутня можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій визнати такими, що втратили силу і закрити провадження у справі.

У касаційній скарзі скаржник зазначає виключно про те, що судом апеляційної інстанції не було досліджено того факту, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2014 року у справі №904/6310/14 ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю Гранд Інвест ЛТД , і, як наслідок, помилково не закрито провадження у справі №804/12681/14. Будь-яких доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права податковим органом не наведено.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом неодноразово було отримано від позивача у справі декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року.

Під час перевірки декларації на відповідність вимогам пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковим органом були прийняті рішення про те, що зазначена декларація з податку на додану вартість не вважається податковою декларацією, а саме у поданій Товариством декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, обов'язковий реквізит місцезнаходження платника податків не містить достовірної інформації. У полі: Податкова адреса декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, Товариством зазначено наступне: вулиця Бориса Кротова, буд. 50, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., 49000 , за якою, на думку відповідача, юридична особа фактично не знаходиться. В підтвердження своїх доводів податковий орган посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства (код ЄДРПОУ 38752938) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року № 649/04-62-22-3/38752938 від 26 червня 2014 року.

Суд першої інстанції зазначивши про передчасність та помилковість відмови відповідача у неприйнятті декларації Товариства з податку на додану вартість за березень 2014 року прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

У вересні 2014 року податковим органом подана апеляційна скарга на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року. В апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року і відобразити її показники в електронних базах даних податкової звітності, відповідач не може їх реалізувати через відсутність у декларації правильного обов'язкового реквізиту, тому вказана декларація не визнана податковою звітністю. Крім того, оскільки дії з проведення зустрічних звірок платника та зі складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, то висновок про наявність підстав для задоволення позову у відповідній час неправильним. Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача не проводити будь-яких дій в діючих електронних автоматизованих системах співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, то задоволення цих позовних вимог є прямим втручанням та перешкоджає законної діяльності органу Міністерства доходів і зборів в сфері податкового контролю.

Суд апеляційної інстанції погодившись з висновками суду першої інстанції залишив апеляційну скарг без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Звертаючись до суду касаційної інстанції з вимогою про визнання судових рішень судів попередніх інстанцій такими, що втратили силу, податковий орган зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не досліджено факту ліквідації юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Судом касаційної інстанції встановлено, що приймаючи оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції керувався статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме переглядав рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Податковий орган не змінив вимоги та мотиви апеляційної скарги, та жодним чином не повідомив суд апеляційної інстанції про припинення юридичної особи - позивача у справі, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права щодо суті спору, які і були перевірені апеляційним судом в межах цих доводів.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована виключно тим, що Товариство ліквідовано, що є підставою для визнання оскаржуваних рішень такими, що втратили законну силу, і закриття провадження у справі.

Статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Таким чином, припинення юридичної особи не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення та закриття провадження у справі.

Касаційна скарга не містить посилань, щодо неправильного застосування норм матеріального права, та будь-яких інших, окрім зазначених вище норм процесуального права.

Частина 3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи Судом не виявлено будь-яких порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права, що свідчить про відсутність підстав для виходу Судом за межі доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі №804/12681/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду