Ухвала

від 20.06.2019 по справі 698/271/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 698/271/17

провадження № 61-11098ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 10 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_2 , треті особи: Катеринопільська районна організація профспілки працівників освіти і науки, ОСОБА_3 , про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на незаконність його звільнення з роботи.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працював на посаді інженера електрика по обслуговуванню шкіл відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області з 03 квітня 2006 року. Розпорядженням голови Катеринопільської райдержадміністрації № 17 від 29 січня 2016 року Про структуру районної державної адміністрації було ліквідовано відділ освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області. Наказом заступника голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області Міненко І. Б. № 118-К від 30 червня 2016 року його з 30 червня 2016 року було звільнено з вказаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації.

Позивач вважає таке звільнення незаконним, оскільки фактично відбулася не ліквідація відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, а його реорганізація. Тому він мав право на переведення до новоствореного відділу. Але з боку роботодавця не надходило жодних пропозицій позивачу про продовження роботи в новоствореному відділі та не було вжито будь-яких інших заходів для його працевлаштування.

Крім того, всупереч ст. 21 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності роботодавець завчасно за три місяці до намічуваних звільнень не надав первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів і не звертався за згодою про можливе звільнення позивача з роботи. Це також встановлено постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі, яка набрала законної сили. Даним судовим рішенням було визнано протиправним дії голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області в частині ліквідації відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації без завчасного надання первинній профспілковій організації інформації щодо скорочення штату численності або штату працівників.

Вважає наказ про його звільнення, оскільки був наслідком виконання розпорядження голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, яке в подальшому судом визнано протиправним.

Після набрання постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року законної сили, позивач звертався до голови Катеринопільської районної державної адміністрації з заявою про поновлення на роботі з проведенням відповідних виплат, проте йому було відмовлено в задоволенні заяви.

Крім того, в результаті незаконного звільнення позивачу завдано моральної шкоди, яку він оцінив у 10 000 грн.

У зв`язку з наведеними обставинами ОСОБА_1 просив у позові поновити його на роботі на посаді інженера електрика по обслуговуванню шкіл відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у вказаному розмірі.

Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 16 січня 2019 року позов задоволено частково. Поновлено позивачу строк звернення до суду.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 118-К від 29 червня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера - електрика відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області. Поновлено останнього на роботі в відділі освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області на посаді інженера - електрика. Стягнуто з відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, в межах одного року, в розмірі 28 310 грн 29 коп з утриманням з вказаної суми при виплаті податків та інших обов`язкових зборів та платежів. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю вимог.Стягнуто з відділу освіти Катеринопільської державної адміністрації Черкаської області на користь держави 640,00 грн судового збору.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 10 травня 2019 року апеляційну скаргу Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області задоволено. Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 16 січня 2019 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

У червні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанціїскасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 38 310,29 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн*100=192 100,00 грн).

Крім того, було заявлено вимогу немайнового характеру ( поновлення на посаді).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Зазначені ОСОБА_1 підстави суд вважає необґрунтованими, оскільки такі фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи. Крім того, належних доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в малозначній справі ним не наведено.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 10 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_2 , треті особи: Катеринопільська районна організація профспілки працівників освіти і науки, ОСОБА_3 , про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя: Є. В. Петров