Постанова

від 18.06.2019 по справі 805/2650/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа №805/2650/16-а

адміністративне провадження №К/9901/36340/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016 (суддя Христофоров А.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (головуючий суддя Арабей Т.Г., судді: Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техремпоставка до Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Техремпоставка звернулося до суду з адміністративним позовом до Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги та зобов`язання вчинити певні дії. З урахуванням наданого уточнення до позовної заяви товариство просило суд скасувати вимогу про сплату боргу з орендної плати з юридичних осіб від 21.04.2016 №330-17 у сумі 9487грн. 28коп. та зобов`язати відповідача розподілити кошти сплачені позивачем після 08.06.2016 з орендної плати з юридичних осіб за податковою декларацією від 11.02.2016 №9014747707 у відповідності з призначенням платежу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій Мангуська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області оскаржила їх в касаційному порядку. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган зазначає про те, що Першотравневий (Мангушський ) район, у тому числі с.Юр`ївка, де знаходяться земельні ділянки, які передані позивачу у користування, не входить до переліку населених пунктів, що внесені до Додатку 1, 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення , тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави для застосування пільги щодо звільнення позивача від сплати орендної плати. Крім того, як вважає відповідач, підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань є сертифікат Торгово-промислової палати України, який позивачем податковому органу не надавався.

Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 попередній розгляд справи №805/2650/16-а призначено на 18.06.2019.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. 11.02.2016 позивачем подана податкова декларація №9014747707 з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2016 рік, відповідно до якої щомісячне нарахування земельного податку складає 9989грн. 85коп.

Відповідач дійшов висновку, що податковий борг позивача зі сплати з орендної плати за землю з юридичних осіб виник на підставі самостійно узгоджених платником податків податкових зобов`язань, задекларованих у податковій декларації за лютий 2016 року (відповідно до податкової декларації №9014747707 з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2016 рік). З інтегрованої картки платника податків вбачається, що заборгованість утворилась в результаті несплати орендної плати з юридичних осіб по строку сплати 30.03.2016 в сумі 9487грн. 28коп.

21.03.2016 відповідачем прийнято податкову вимогу №330-17, відповідно до якої станом на 20.04.2016 сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов`язанням (орендна плата з юридичних осіб) становить 9489грн. 28коп.

За результатами адміністративного оскарження спірне рішення податкового органу залишено без змін.

Не погодившись з прийнятою податковою вимогою про сплату боргу з орендної плати з юридичних осіб позивач звернувся до адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач весь час перебував та перебуває на обліку у місті, яке входило до переліку населених пунктів, у яких проводилась антитерористична операція, що означає наявність у позивача відповідних пільг по звільненню від платежів з орендної плати за використання земельних ділянок, відповідно до приписів Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02.09.2014 у період з 14.04.2014. Відтак, суди дійшли висновку, що спірна податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно положень статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пункт 288.1 статті 288 ПК України передбачає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як з`ясовано судами, ТОВ Техремпоставка є юридичною особою, ідентифікаційний код 31366910, адреса: 85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Плеханова, буд.34,

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Першотравневою державною районною адміністрацією укладено договір оренди землі від 17.03.2004 №09 з копіями планів (схем) меж земельної ділянки та додаткову угоду до договору. Предметом вказаного договору є передача позивачу в оренду земельної ділянки, яка знаходиться на території Ялтинської селищної Ради Першотравневого району Донецької області, місце знаходження земельних ділянок с.Юр`ївка.

Позивач є платником податку з орендної плати з юридичних осіб, згідно податкової звітності з плати за землю з юридичних осіб за 2016 рік позивачем самостійно задекларовано річну суму орендної плати у розмірі 1119878грн. 22коп., по 9989грн. 85коп. щомісячно та 9989грн. 87коп. за грудень 2016 року.

Позивачем подано податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2016 рік, відповідно до якої щомісячне нарахування земельного податку складає 9989грн. 85коп.

Відповідачем винесена податкова вимога, якою повідомлено позивача, що станом на 20.04.2016 сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов`язанням (орендна плата з юридичних осіб) становить 9487грн. 28коп.

Спірним питанням у справі, є правомірність прийняття податкової вимоги з урахування положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 №1669-VII.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України .

Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Положеннями статті 6 Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а саме - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

Статтею 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначено звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на період проведення антитерористичної операції скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції передбачають звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що дозволяє платникам податку, на яких розповсюджуються норми цього закону, звітувати до податкового органу із зазначенням підстави звільнення від сплати або уточнити (зменшити) податкові зобов`язання за час проведення антитерористичної операції..

Судами встановлено та сторонами не заперечується, що позивач зареєстрований за адресою: вул.Енергетиків, 34, м.Курахове, Донецька обл ., яке згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р належало до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З наведено вбачаються висновки, що нормативно-правове регулювання, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах на час їх виникнення, дають підстави вважати, що платники земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, які перебувають на обліку у фіскальних органах, і знаходилися на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов`язків, зокрема, щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а отже прийняття податковою інспекцією спірної податкової вимоги - є неправомірним.

Крім того, в матеріалах справи наявні Сертифікати Торгово-промислової палати України від 16.01.2015 №253/05-4 (№ 2038) та від 21.01.2015 №327/05-4 (№ 2696) про засвідчення для товариства обставин непереборної сили з 14.04.2014. Дату закінчення цих обставин не встановлено.

Разом з тим, суд зауважує, що стаття 6 зазначеного Закону не вимагає додаткового отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України є доказом, що підтверджує причини та настання обставин, які не залежали від учасника подій. Проте у цій справі зазначені обставини не підлягають підтвердженню таким сертифікатом.

Відтак, достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

З урахуванням викладених обставин, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов, скасував вимогу про сплату боргу з орендної плати з юридичних осіб від 21.04.2016 №330-17 у сумі 9487грн. 28коп., а колегія суддів апеляційної інстанції вірно погодилась з висновками Донецького окружного адміністративного суду у даній справі.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я. Олендер

Судді Верховного Суду