Рішення

від 20.06.2019 по справі 353/11/19

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 353/11/19

Провадження № 2/353/120/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мануляка Ю.В.,

з участю

секретаря судового засідання Круховської С.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тлумацького районного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що у вказаному будинку станом на 01.07.1990 року були зареєстровані та проживали: вона, її батьки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та брат ОСОБА_2 . На той час помилково було зазначено тип двору - колгоспний, оскільки колгоспним двором господарство являлось до 07.01.1980 року, на день смерті бабусі ОСОБА_6 , так як бабуся була головою двору, працювала в колгоспі, пенсіонерка. Після смерті бабусі головою двору стала мати позивача ОСОБА_4 , яка на той час з 11.02.1967 року по 08.02.1994 року працювала в Тлумацькому заводоуправлінні будівельних матеріалів і господарство стало відноситись до типу робітничого, так як господарство користувалось земельною ділянкою в розмірі, яка виділялась робітничому двору - 0,16 га, в т.ч. під будівлями 0,01 га. Тобто матері належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по зазначеній адресі. Тому просить встановити в мотивувальній частині рішення факт існування робітничого двору після смерті бабусі, тобто що станом на 01.07.1990 року тип двору в якому проживала вона разом з батьками відносився до типу - робітничого. Документ на право власності на дані будівлі відсутній і не зареєстрований в передбаченому законом порядку. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_4 померла, батько ОСОБА_5 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй на день смерті майно, яке вона ще за життя заповіла позивачу. Позивач прийняла спадщину після смерті матері і бажає оформити спадщину на спадкове майно на своє ім`я в порядку спадкування за заповітом. Приватним нотаріусом Дузінкевич С.М. Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франківської області позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом, що знаходяться в АДРЕСА_1 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги заяви підтримала та просила її задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, до суду подав письмову заяву про розгляд справи без участі представника Олешівської сільської ради. Окрім того, в судовому засіданні 12.03.2019 року представник Олешівської сільської ради Кузів М.В. просив вимоги позивача задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, вказала, що на спадкове майно не претендує, позовну заяву ОСОБА_1 просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином, в порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подав.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позов, підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України , у судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Так, згідно п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд на підставі ч. 6. ст. 294 ЦПК України залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Тобто, з позовних вимог вбачається спір про право, а саме про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які належали спадкодавцю, а тому позивач в мотивувальній частині позовної заяви також просить про встановлення факту існування робітничого двору після смерті бабусі ОСОБА_6 , в порядку позовного провадження, оскільки встановлення даного факту має для неї юридичне значення та надає їй право на спадкування за заповітом.

Відповідно до виписки з погосподарської книги з виконавчого комітету Олешівської сільської ради , особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 01.01.1980 року суспільна група господарства - колгоспна, склад сім`ї: ОСОБА_6 - голова двору, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 - дочка, ОСОБА_5 - зять, ОСОБА_3 - онука, ОСОБА_2 - онук, ОСОБА_7 - онука (а.с. 11).

Згідно виписки з погосподарської книги з виконавчого комітету Олешівської сільської ради, особовий рахунок № НОМЕР_2 , станом на 01.07.1990 року суспільна група господарства - колгоспна, склад сім`ї: ОСОБА_4 . - голова двору, ОСОБА_5 - чоловік, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_7 - дочка (а.с. 10).

З виписки, виданої виконавчим комітетом Олешівської сільської ради, №595 від 18.10.2018 року, встановлено, що в погосподарській книзі № 3 с. Олешів, особовий рахунок № НОМЕР_1 на 1980,1981, 1982 роки за ОСОБА_6 (голова двору) числилась земельна ділянка в особистому користуванні: на 01.01.1980 - 0,4200 га (всього землі), на 01.01.1981 - 0,4200 га (всього землі), на 01.01.1982 - 0,4200 га (всього землі) (а.с. 12).

Відповідно до виписки, виданої виконавчим комітетом Олешівської сільської ради, № 596 від 18.10.2018 року, в погосподарській книзі № 3 с. Олешів, особовий рахунок № НОМЕР_2 на 1986, НОМЕР_3 , 1988, 1989, 1990 роки за ОСОБА_4 (голова двору) числилась земельна ділянка в особистому користуванні: на 01.01.1986 - 0,1600 га (всього землі), на 01.01.1987 - 0,1600 га (всього землі), на 01.01.1988 - 0,1600 га (всього землі), на 01.01.1989 - 0,1600 га (всього землі), на 01.01.1990 - 0,1600 га (всього землі) (а.с. 13).

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, відносяться до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно довідки № 6 від 12.08.2018 року ОСОБА_4 дійсно працювала в Тлумацькому заводоуправлінні будівельних матеріалів з 11.02.1967 року (наказ від 11.02.1967 року №18) по 08.02.1994 року (наказ від 08.02.1994 року № 25-К). Згідно розпорядження Тлумацької РДА від 17.10.1995 № 676-р Тлумацьке заводоуправління будівельних матеріалів перереєстровано в ЗАТ Тлумачбудіндустрія . Згідно свідоцтва АОО № 36934 від 06.12.2004 ЗАТ Тлумачбудіндустрія перереєстровано в ТзОВ Тлумачбудіндустрія (а.с. 19).

Отже, дослідивши та оцінивши докази, які знаходяться у матеріалах справи, суд вважає встановленим факт існування робітничого двору після смерті бабусі ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження батьками ОСОБА_7 є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 20). З копії свідоцтва про укладення шлюбу встановлено, що ОСОБА_8 04.05.1991 року уклав шлюб з ОСОБА_7 , якій після укладення шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_9 " (а.с. 20).

Згідно копії технічного паспорту від 02.08.2018 року житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побудований у 1973-1974 роках, а огорожа у 1975 році (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року, при вирішенні питань щодо визнання права власності на житлові будинки у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності із іншими доказами.

Відповідно до вимог ст.ст. 123, 126 ЦК Української РСР (в ред. від 18 липня 1963 року) та п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 02 березня 1973 року № 3 "Про судову практику в справах про поділ колгоспного двору і виділ з нього", розмір частки колишнього члена колгоспного двору в спільному майні, що належить дворові і збереглося після його перетворення в господарство робітників та службовців (якщо на час припинення існування двору цей член не втратив права на неї), встановлюється згідно зі ст.123 ЦК Української РСР. Тому при поділі майна, яке є спільною власністю колгоспного двору, суди повинні виходити з принципу рівності часток усіх колишніх членів двору, в тому числі непрацездатних і неповнолітніх. Майно, придбане після перетворення колгоспного двору в господарство робітників чи службовців, підлягає поділу за нормами, що регулюють поділ спільної часткової власності або спільної сумісної власності подружжя.

За змістом п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Відповідно до виписки з погосподарської книги з виконавчого комітету Олешівської сільської ради по с. Олешів станом на 01.01.1980 року суспільна група господарства - колгоспна, склад сім`ї: ОСОБА_6 - голова двору, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 - дочка, ОСОБА_5 - зять, ОСОБА_3 - онука, ОСОБА_2 - онук, ОСОБА_7 - онука (а.с. 11).

А тому, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, оскільки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , то майно колгоспного двору належало в рівних частках ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , а саме по 1/5 частці кожному.

Згідно виписки з погосподарської книги з виконавчого комітету Олешівської сільської ради по с. Олешів станом на 01.07.1990 року суспільна група господарства - колгоспна, склад сім`ї: ОСОБА_4 . - голова двору, ОСОБА_5 - чоловік, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_7 - дочка (а.с. 10). В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 вибула з вказаного домогосподарства у 1983 році, тобто, ОСОБА_3 втратила право власності, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, оскільки більше трьох років підряд до 15 квітня 1991 року не брала участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

А отже, виходячи з принципу рівності часток членів майно колгоспного двору, яке у 1980 році трансформувалося в майно робітничого двору, належало в рівних частках ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , а саме по 1/4 частці кожному.

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_1 вибула з вказаного домогосподарства 16.10.1992 року.

Згідно довідки Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області № 235 від 16.04.2019 року ОСОБА_2 вибув з господарства АДРЕСА_1 01.09.1996 року в Дніпропетровську область на постійне місце проживання. З січня 2007року по даний час ОСОБА_2 зареєстрований по місцю проживання за вказаною адресою, а з березня 2007 року за даною адресою не проживає (а.с. 128).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 16).

Згідно відповідей Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області № 79/01-16 від 08.02.2019 року, приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Водославської Н.В. №72/01-16 від 08.02.2019 року та приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Дузінкевич С.М. № 01-16/92 від 13.02.2019 року спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводились.

Згідно ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 р.), який діяв на момент смерті спадкодавця - ОСОБА_5 , для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважались: факт вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном чи подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

ОСОБА_4 успадкувала 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 , вступивши в управління спадковим майном, оскільки на день смерті спадкодавця були зареєстровані та проживали разом з ним, проводила похорон, сплачувала страхові платежі, вели спільне господарство, що підтверджується довідкою Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області № 228 від 11.04.2019 року (а.с. 127), і їй, після смерті ОСОБА_5 , належала 1/2 частка вказаного домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 15). Ще за життя ОСОБА_4 (мати) посвідчила на ім`я ОСОБА_1 (позивачка) заповіт, яким заповіла їй все належне їй на день смерті майно, що підтверджується копією заповіту від 07.03.2001 року (а.с. 14).

З копії довідки Олешівської сільської ради № 460 від 27.08.2018 року ОСОБА_4 була постійною жителькою АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_4 в господарстві зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 9).

В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини після смерті спадкодавця вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки у встановлений законодавством термін звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи № 120/2016 від 21.03.2016 року, заведеної приватним нотаріусом Дузінкевич С.М. Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франківської області, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а.с. 44-61).

Позивачу в нотаріальному порядку відмовлено в оформленні спадщини за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданою приватним нотаріусом Дузінкевич С.М. Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франківської області №752/02-31 від 21.08.2018 (а.с. 18).

Зазначені обставини перешкоджають позивачу належним чином оформити право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Отже, на момент звернення до суду позивач правомірно претендує на 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на належну їй 1/4 частку вказаного домоволодіння, а також на 1/2 частку вказаного домоволодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачем в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.

За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 316-319, 391, 392, 1216 - 1222, 1262, 1266, 1268 ЦК України, ст.ст. 548-549 ЦК України (в редакції 1963 року), керуючись ст. ст. 13, 82, 141, 263-26 5, 268, 273, 315, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на належну їй 1/4 частку вказаного домоволодіння, а також на 1/2 частку вказаного домоволодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити, через безпідставність.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 593 (п`ятсот дев`яносто три) гривні 27 копійок судового збору.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 593 (п`ятсот дев`яносто три) гривні 27 копійок судового збору.

Стягнути із Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 593 (п`ятсот дев`яносто три) гривні 27 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає АДРЕСА_1 .

Відповідач: Олешівська сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області, адреса: вул. Центральна, 26а, с. Олешів, Тлумацького району, Івано-Франківської обл., код ЄДРПОУ 04356952.

Суддя Ю. В. Мануляк

Повний текст рішення складено 21.06.2019 року.