Рішення

від 18.06.2019 по справі 908/778/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/58/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2019 Справа № 908/778/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс» (71107, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Матвєєва, б. 1, код ЄДРПОУ 03742156)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926)

про стягнення 290,39 грн.

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться позовна заява Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 13 498,66 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2019р. справу №908/778/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 02.04.2019р. №908/778/19 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 17.04.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/778/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, присвоєно справі номер провадження - 5/58/19, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 14.05.2019р. Ухвалою суду від 14.05.2019р. №908/778/19 оголошено перерву у судовому засіданні.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування своєї позиції позивач у позовній заяві посилається на наступне: між ПуАТ «Запоріжжяобленерго» та ПрАТ «Бердянський «Агротехсервіс» укладено договір про постачання електричної енергії №65 від 31.03.2004р. відповідно до якого відповідач постачає позивачу електричну енергію, а позивач оплачує відповідачу її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами укладеного договору. 10.12.2018р. відповідачем виставлено позивачу рахунок на суму 10 280,00 грн. про сплату попередньої плати за електроенергію, що буде використана у січні 2019р. 21.12.2018р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 10 280,00 грн. 01.01.2019р. між сторонами були припинені договірні відносини. Станом на 01.01.2019р. сальдо по розрахункам за електричну енергію становило на користь позивача 13 208,27 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами з вимогою повернути суму переплати. Однак відповіді на свої звернення не отримав. У зв`язку із неповерненням відповідачем суми переплати в розмірі 13 208,27 грн. позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у сумі 92,27 грн. та інфляційні витрати у сумі 198,12 грн. Враховуючи вищезазначене, посилаючись на ст. ст. 536, 625, 633, 693, 714 ЦК України, ст. ст. 275, 276 ГК України, ст.ст. 4, 162, ч. 2 ст. 171, ст. 249 ГПК України позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до резолютивної частини позовної заяви вих. №20 від 27.03.2019р. тільки суму 3 % річних у сумі 92,27 грн. та інфляційні витрати у сумі 198,12 грн., а також 3 500,00 грн. на професійну допомогу та 1 921,00 грн. судового збору.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, а саме відповідач зазначає, що до 01.01.2019р. одним з основних видів його діяльності було постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Запорізької області, проте Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановою №1415 від 13.11.2018р. Про видачу ПАТ Запоріжжяобленерго ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевим (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом : видала з 01 січня 2019 року відповідачу ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії і анулювала з 01 січня 2019 року відповідачу ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Станом на 01.01.2019р. у відповідача виникла кредиторська заборгованість перед споживачами електричної енергії, які здійснювали попередню оплату за електричну енергію в розмірі більшому за обсяги спожитої електричної енергії, оскільки грошові кошти споживачів зараховувались на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Відповідач зазначає, що після 01.01.2019р. він є неналежним отримувачем грошових коштів, що були перераховані споживачами ПАТ Запоріжжяобленерго на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, оскільки він не є електропостачальником, проте є оператором системи розподілу електричної енергії та законодавством прямо забороняється оператору системи розподілу здійснювати діяльність з постачання електричної енергії. У відзиві відповідач зазначає, що не повернуті кошти споживачам на даний час є кредиторською заборгованістю відповідача, однак, щодо даних коштів відповідач втратив статус належного отримувача з 01.01.2019р. через обставину неможливості здійснення постачання електричної енергії на сплачені суми в зв`язку із анулюванням відповідачу ліцензії на провадження діяльності з електропостачання. Як вказує відповідач, він звертався до банка з вимогами повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідача і були попередньою оплатою за електричну енергію, проте ПАТ Державний ощадний банк України безпідставно повертає без виконання платіжні доручення відповідача, які спрямовані на повернення коштів споживачів. Крім цього, відповідач заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, відповідач вважає, що неповернення позивачу попередньої оплати в розмірі 13 208,27 грн. є наслідком протиправних дій ПАТ Державний ощадний банк України , у зв`язку із чим просить суд відмовити у задоволені позову позивачу у повному обсязі за безпідставністю.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що до правовідносин, які виникли між ним та відповідачем на підставі договору постачання електричної енергії №65 від 31.03.2004р., не мають ніякого відношення до правовідносин, які виникли між відповідачем та ПАТ Державний ощадний банк України . Позивач вказує, що боржником є саме відповідач, а тому припинення договірних відносин не звільняє відповідача від обов`язку щодо повернення договірних коштів, які були отримані ним під час дії договору у якості попередньої оплати, оскільки, саме відповідач був належним отримувачем коштів. Крім цього, позивач зазначає, що відповідачу було відомо про процес перепрофілювання, однак ним не було вжито жодних заходів задля недопущення утворення заборгованості. Також позивач у відповіді на відзив наполягає на стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (далі - Споживач) та відповідачем (далі - Постачальник електричної енергії) було укладено договір про постачання електричної енергії №65 від 31.03.2004р. (далі - Договір), умовами якого встановлено, що Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є йог невід`ємними частинами (розділ 1 Договору).

Відповідно до п. 2 Додатку №4 до Договору, сторони зазначили, що Споживач до кінця поточного розрахункового періоду має право самостійно зробити попередню оплату за активну електроенергію, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді.

Пунктом 3 Додаткової угоди №7 від 24.05.2018р., сторони погодили викласти п. 4 Додатку №4 до Договору в наступній редакції: Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду. Сума платежу для попередньої оплати електричної енергії, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді, визначається виходячи із заявленого обсягу споживання електричної енергії, тарифів на активну електричну енергію наступного розрахункового періоду та з урахуванням коштів, одержаних від Споживача за споживання електричної енергії наступного розрахункового періоду, в тму числі за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні. У разі відсутності інформації про рівень тарифів на наступний розрахунковий період на день виставлення платежу, сума розраховується за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді.

Згідно з ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

10.12.2018р. відповідач виставив позивачу рахунок на попередню оплату на суму 10 280,59 грн. за січень 2019 року. Згідно умов договору кінцевий термін сплати 25.12.2018р.

21.12.2018р. позивачем сплачено відповідачу суму попередньої оплати за електричну енергію, що буде використана у січні 2019 року у розмірі 10 280,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням №217 від 21.12.2018р.

31.12.2018р. відповідачем виставлено позивачу рахунок №65/12а з якого вбачається, що станом на 01.12.2018р. сальдо по розрахункам за електричну енергію становить 11 385,86 грн. на користь позивача. У грудні місяці позивачем було спожито 3 498 кВт.год на суму 8 458,18 грн. З 01.12.2018р. по 31.12.2018р. позивачем сплачено 10 280,59 грн., таким чином, станом на 01.01.2019р. сальдо по розрахункам за електричну енергію складає 13 208,27 грн. на користь позивача, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Проте, з 01.01.2019р. між сторонами були припиненні договірні правовідносини з постачання електричної енергії у зв`язку з припиненням діяльності постачальника за регульованим тарифом відповідача, оскільки на нього були покладені функції оператора системи розподілу.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу й інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач листами від 15.01.2019р. за вих. №1, від 28.01.2019р. за вих. №8, від 22.02.52019р. за вих. №11 та претензією від 28.02.2019р. за вих. №13 звертався до відповідача із вимогою щодо повернення коштів переплати за договором, проте відповідна вимога виконана відповідачем не була.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 13 208,27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, доказів виконання умов договору в частині постачання електричної енергії у січні 2019 року, відповідач суду не надав.

Разом з тим, суд зазначає, що у резолютивній (прохальній) частині позовної заяви відсутня вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 13 208,27 грн. Про вказаний факт суд зазначав позивачу в ухвалі суду про відкриття провадження у справі та пропонував здійснити позивачу відповідні процесуальні дії. Однак, позивач своїм правом не скористався.

Суд приходить до висновку про відсутність у нього підстав для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 13 208,27 грн., а тому суд розглядає позовні вимоги в межах суми 290,39 грн.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що ПАТ Державний ощадний банк України безпідставно не повертає кошти, оскільки доказів зазначеного факту відповідачем до відзиву не додано.

Крім цього суд зазначає, що питання відкриття рахунків для зарахування грошових коштів від споживачів та режим їх використання - є внутрішньою організацією і діяльністю суб`єкта господарювання, які не впливають на правовідносини, які виникають з третіми особами, а саме споживачами. На час оплати грошових коштів, саме відповідач був належним отримувачем грошових коштів, а тому саме на нього покладено обов`язок щодо повернення позивачу суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Крім того, позивачем пред`явлені до стягнення сума 3% річних у розмірі 92,27 грн. та сума витрат від інфляції в розмірі 198,12 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Надані розрахунки судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що сума індексу інфляції та 3% річних розраховані вірно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені та підлягають задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано, під час розгляду справи доказів повної або часткової оплати суми заборгованості відповідач до суду не надав.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу в сумі 3 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 26 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи представником позивача додано до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг від 17.03.2019р., додаткову угоду до договору від 17.03.2019р., акт приймання-здачі робіт від 28.05.2019р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №346 від 10.10.2001р. адвоката Кузнєцова Д.О. Однак, до зазначених документів не надано жодних доказів здійснення розрахунків із адвокатом Кузнєцовим Д.О., а саме: рахунків, платіжних доручень чи банківських виписок, які б підтверджували понесенні позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката. В матеріалах справи міститься лише платіжне доручення №35 від 20.03.2019р. на суму 3 500,00 грн., проте одержувачем визначено ПП ОСОБА_1 , а не адвоката, який здійснював юридичний супровід позивача по цій справі. Також в призначені платежу зазначено наступне: Послуги по правовому забезпеченню госп.діяльності згідно рах. №17/03 від 17.03.2019р. , хоча до матеріалів справи позивачем не додано відповідного рахунку. Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів, які підтверджують здійснення витрат на оплату послуг саме адвоката Кузнєцова Д.О., суд приходить до висновку, про відмову в стягненні з відповідача 3 500,00 грн. витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката.

Згідно із ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних та витрат від інфляції, що складає загальну суму до стягнення 290, 39 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс» (71107, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Матвєєва, б. 1, код ЄДРПОУ 03742156) 3% річних у розмірі 92 (дев`яносто дві) грн. 27 коп., витрати від інфляції у розмірі 198 (сто дев`яносто вісім) грн. 12 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено: 21.06.2019р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.