Рішення

від 20.06.2019 по справі 910/6083/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.06.2019Справа №  910/6083/19 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доКомунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради простягнення  40   016 706 грн 39 коп. Представники: від позивачаБернацька О.В. – адвокат на підставі довіреності; від відповідачане з'явились, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 11.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з вимогами до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради про стягнення 40 016 706 грн 39 коп. штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 132/12-БО від 18.07.2012, в тому числі: 3     635 715 грн 59 коп. 3 % річних та 36 380 990 грн 80 коп. інфляційних втрат. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 132/12-БО від 18.07.2012 неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого газу, у зв'язку з чим позивачем нараховано 3 635 715 грн 59 коп. 3 % річних та 36   380 990 грн 80 коп. інфляційних втрат.   Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/6083/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.06.2019. 29.05.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. У підготовчому засіданні 03.06.2019 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.06.2019. Представник відповідача у судове засідання 20.06.2019 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме інформація про розгляд справи, розміщена на офіційному веб-сайті Господарського суду міста Києва за адресою: http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/. Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Листом Київська міська дирекція Управління державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" N 30-626 від 23.06.2014 р. на лист господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. N 04-18/149 щодо пересилання поштових відправлень до АР Крим та м. Севастополь повідомлено, що в зв'язку із силовим захопленням АР Крим та м. Севастополь та блокуванням поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" на території півострову усіх об'єктів поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" на території, півострову, національний оператор змушений тимчасово припинити прийом і доставку пошти в напрямку до АР Крим та м. Севастополь до врегулювання ситуації. Вказано, що на даний час приймання поштових відправлень до АР Крим та м. Севастополь об'єктами поштового зв'язку ДППЗ "Укрпошта" не здійснюється. Відповідно до пункту 5 інформаційного листа  Вищого господарського суду України від 05.06.2014  № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 N 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 N 01-06/2052/14). Згідно  з підпунктом 4 пункту 6  Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 N 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У судове засідання 20.06.2019 для розгляду справи по суті з'явився представник позивача та надав пояснення, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити. У судовому засіданні 20.06.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд ВСТАНОВИВ: 18.07.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець за договором) та Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 132/12-БО, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі – газ), на умовах цього договору. Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 7519,8 тис. куб. м. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3 договору). Відповідно до пункту 5.2. договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3   509,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; - податок на додану вартість за ставкою – 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 305,60 грн, крім того ПДВ – 20 % - 61,12 грн, всього з ПДВ – 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 3   884,78 грн, крім того ПДВ – 20 % - 776,96 грн, всього з ПДВ – 4 661,74 грн. Положеннями пункту 6.1 договору сторонами встановлено, що плата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа  місяця наступного за місяцем поставки газу. У відповідності до пункту 11.1 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01 серпня 2012 року до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків – до їх повного здійснення. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:  вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.   У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору купівлі-продажу природного газу № 132/12-БО від 18.07.2012 позивачем було поставлено, а відповідачем за період з серпня 2012 року по грудень 2012 року прийнято газ на загальну суму 30   712   029 грн 57 коп., що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими відтисками печаток сторін актами приймання-передачі природного газу, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2012 на суму 279   303 грн 25 коп., акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2012 на суму 214   197 грн 44 коп., акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 на суму 385   814 грн 60 коп., акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 на суму 8   659   953 грн 13 коп. та акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2012 на суму 21   172   761 грн 15 коп. Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з своєчасної та повної оплати отриманого газу, а саме рішенням Господарського суду міста Севастополя від 14.08.2013 у справі № 919/703/13 встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 132/12-БО від 18.07.2012 щодо оплати поставленого позивачем газу за актами приймання-передачі природного газу, а також з Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 24   712 029 грн 57 коп. суми боргу за спожитий природний газ; 1   049 996 грн 28 коп. пені;   1   791 394 грн 14 коп. 7 % штрафу; 210 002 грн 47 коп. 3% річних та 55   904 грн 24 коп. інфляційних втрат Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого позивачем газу за актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 та 31.12.2012 позивач просить суд стягнути з відповідача  на  свою користь 3    635 715 грн 59 коп. 3 % річних нарахованих за період прострочення з 19.04.2014 по 14.03.2019, та 36 380 990 грн 80 коп. інфляційних втрат нарахованих за період прострочення з 01.04.2014 по 28.02.2019. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до пункту 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України. Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на вищенаведене та встановлення факту несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 132/12-БО від 18.07.2012, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3   635 715 грн 59 коп. 3 % річних нарахованих за період прострочення з 19.04.2014 по 14.03.2019, та 36 380 990 грн 80 коп. інфляційних втрат нарахованих за період прострочення з 01.04.2014 по 28.02.2019, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача. Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (99011, місто Севастополь, вулиця Л.Павліченко, будинок 2, ідентифікаційний код 03358357) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 3   635 715 (три мільйони шістсот тридцять п'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн 59 коп. 3 % річних, 36 380   990 (тридцять шість мільйонів триста вісімдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн 80 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 600 250 (шістсот тисяч двісті п'ятдесят) грн 60 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Повне рішення складено: 21.06.2019 Суддя                                                                                                                               Н.Б. Плотницька