Рішення

від 15.05.2019 по справі 910/2253/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 15.05.2019Справа № 910/2253/19 Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Адвокатського об'єднання «БАРРІСТЕРС», м. Одеса до відповідача: Приватного підприємства «ГАРАНТ ЕНЕРГО М», м. Київ про стягнення 508  524,13  грн, - За участю представників: від позивача:                     Данилова К. А. від відповідача:           Патерилов В. В. ВСТАНОВИВ: Адвокатське об'єднання «БАРРІСТЕРС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ГАРАНТ ЕНЕРГО М» про стягнення 508  524,13  грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 10/10-2018 про надання правової допомоги від 10.10.2018 в частині оплати наданих послуг на суму 488  901,11 грн, що стало підставою для нарахування 3 % річних в сумі 3  978,18 грн та інфляційних втрат в сумі 15  644,84 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 13.03.2019. 13.03.2019 підготовче засідання, за клопотанням представника відповідача, відкладено на 27.03.2019. 27.03.2019 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов відзив Приватного підприємства «ГАРАНТ ЕНЕРГО М» на позов, в якому відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на неспівмірність спірної суми заборгованості з обсягом наданих позивачем послуг. Відповідач вказує, що укладений сторонами договір не визначає певного розміру та порядку сплати адвокатського гонорару, ціна послуг сторонами не узгоджувалась, а надані позивачем звіт від 03.12.2018 та акт від приймання-передачі наданих послуг № 2 від 03.12.2018 не підтверджують існування заборгованості. За твердженнями відповідача, фактично позивачем не було надано жодної правової допомоги, зокрема в додатках до звіту від 03.12.2017 відсутній весь обсяг документів, що повинні були складатись адвокатом, а деякі положення звіту носять декларативний, незрозумілий характер. Щодо наданої позивачем копії припису Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, відповідач вказав, що такий припис не відповідає чинному законодавству та свідчить про втручання органу державної влади в господарську діяльність товариства. 27.03.2019 підготовче засідання, за клопотанням учасників справи, відкладено на 10.04.2019. 10.04.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що підставою для оплати послуг адвоката є саме підписаний відповідачем акт приймання-передачі послуг № 2 від 03.12.2018. Також позивачем надані пояснення щодо допущення технічної описки в акті за жовтень 2018 року та виставлених рахунків на оплату послуг на однакову суму Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.05.2019. У судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову надав заперечення. Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою. У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи. 10.10.2018 між Приватним підприємством «Гарант Енерго М» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «Баррістерс» (адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 10/10-2018 (далі – Договір), згідно з пунктом 1.1 якого замовник доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати замовнику правову допомогу у формі, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в порядку, встановленому чинним законодавством України. Відповідно до пункту 1.2 Договору правова допомога надається в порядку та обсягу, узгодженому сторонами з конкретної проблеми, про яку замовник при необхідності повідомляє адвокатське об'єднання не тільки усно, а і письмово, та може обговорити порядок та обсяги її надання. Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на рахунок адвокатського об'єднання, на підставі виставленого адвокатським об'єднанням рахунку на сплату гонорару. До суми гонорару не включені витрати на сплату державного мита, судових зборів та інших обов'язкових державних платежів, а включена лише вартість послуг адвокатського об'єднання, виходячи з навантаження 10 юридично вагомих дій, за які отримано гонорар. Вагомою дією сторони вважають таку дію адвокатського об'єднання, за результатами якої замовник може визначити на підставі інформації, консультації адвокатського об'єднання порядок реалізації свого права чи інтересу щодо конкретної проблеми та/або завдання, що було доручено замовником адвокатському об'єднанню (п. 4.3 Договору). Відповідно до пункту 4.8 Договору надання послуг адвокатським об'єднанням та їх приймання замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін, протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення кожного календарного місяця. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг замовником є підтвердженням відсутності претензій з його сторони. Якщо протягом 3 (трьох) робочих днів адвокатське об'єднання не отримає підписаний замовником акт приймання-передачі наданих послуг або вмотивовану відмову від прийняття наданих послуг, послуги вважаються прийнятими замовником в повному обсязі та такими, що надані відповідно до умов цього договору в день передачі замовнику актів приймання-передачі наданих послуг (п. 4.9 Договору). Пунктом 10.1 Договору встановлено, що останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, якщо сторони до цього часу виконають свої зобов'язання за ним в повному обсязі. Згідно з актом № 1 приймання-передачі наданих послуг від 02.11.2018 позивачем були надані відповідачу послуги на суму 407  030,00 грн. На підставі рахунку на оплату № 1 від 29.10.2018 відповідачем оплачено послуги адвокатського об'єднання на суму 407  030,00 грн, що підтверджується  випискою з банківського рахунку позивача від 29.10.2018. Згідно з актом № 2 приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2018 позивачем були надані відповідачу послуги на підставі звіту від 03.12.2018 (за жовтень-листопад 2018 року) на суму 488  901,11 грн. Як вказує позивач, адвокатським об'єднанням було виставлено рахунок на оплату № 1 від 05.11.2018 на суму 488  901,11 грн, однак відповідач вказаний рахунок не оплатив. 03.12.2018 позивач повторно виставив рахунок на оплату № 1 на суму 488  901,11 грн, який також відповідачем оплачено не було. 08.01.2019 та 14.01.2019 позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості в розмірі 488  901,11 грн. Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням, як вказує позивач, відповідачем грошових зобов'язань з оплати наданих послуг на суму 488  901,11 грн. Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд зазначає наступне. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі статтею 626  Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає укладений між сторонами Договір як належну та достатню підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. За своїм змістом та правовою природою договір про надання правової допомоги № 10/10-2018 від 10.10.2018 є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм  статей 901-907 Цивільного кодексу України, а також спеціальних норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами частин 1, 3, 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Як зазначалось судом, у пунктах 4.8-4.9 Договору сторони погодили порядок прийняття наданих послуг шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг. Позивачем надано суду копію акту № 2 приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2018, за змістом якого позивачем були надані відповідачу послуги на підставі звіту від 03.12.2018 (за жовтень-листопад 2018 року) на суму 488  901,11 грн. Вказаний акт підписано представниками позивача і відповідача без зауважень та заперечень, а підписи останніх скріплені печатками юридичних осіб. У пункті 4 акту зазначено, що замовник підтверджує відсутність претензій щодо обсягу, якості та строків надання послуг. Такі обставини спростовують заперечення відповідача щодо недоведення позивачем факту надання послуг на спірну суму. Твердження відповідача про неспівмірність розміру гонорару з обсягом виконаних робіт не можуть бути прийняті судом до уваги, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів висловлення замовником вмотивованої відмови від прийняття наданих послуг на суму 488  901,11 грн, як це передбачено у пункті 4.9 Договору. При цьому, судом враховано, що проти самого факту підписання акту представником Приватного підприємства «ГАРАНТ ЕНЕРГО М» відповідач не заперечує. Також матеріали справи містять копію звіту щодо виконання договору № 10/10-2018 про надання правової допомоги за жовтень-листопад 2018 року на об'єктах: ЦМК «Новояворівська ТЕЦ», ЦМК «Новороздільська ТЕЦ» на 30 аркушах. При цьому, доводи відповідача про недостатність в додатках до звіту всього обсягу документів, що повинні були складались адвокатським об'єднанням, не спростовують факту надання позивачем послуг, оскільки в силу пункту 4.8 Договору саме акт приймання-передачі наданих послуг засвідчує факт надання послуг адвокатським об'єднанням та їх приймання замовником. Відтак, матеріалами справи (підписаним позивачем та відповідачем актом № 2 приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2018) підтверджується факт надання відповідачу послуг за жовтень-листопад 2018 року на суму 488  901,11 грн, внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання оплатити вартість таких послуг. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 4.2 Договору передбачено, що сума гонорару сплачується замовником «не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця за яким здійснюється оплата послуг». Зважаючи на нечітке формулювання пункту 4.2 Договору, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України, господарський суд трактує положення умов договору так, що відповідач повинен був оплатити послуги за жовтень-листопад 2018 року не пізніше 10 (десятого) числа наступного місяця, тобто не пізніше 10 грудня 2018 року. Отже, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав. Одночасно з цим, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на припис Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, від 18.02.2019 № 6-5/2019 судом до уваги не приймається, оскільки такий припис не є належним та допустимим доказом порушення відповідачем договірних умов. Щодо зауважень відповідача до дати звіту (03.12.2018), яку було зазначено в акті  приймання-передачі наданих послуг № 1 від 02.11.2018, господарський суд зазначає, що послуги, які були надані за вказаним актом, відповідачем оплачені та не входять до предмету дослідження в межах даної справи. Згідно з поясненнями позивача, при складенні акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 02.11.2018 було допущено описку при зазначенні дати підписання відповідного звіту. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин  1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не спростовано доказів, наданих позивачем на підтвердження факту надання послуг згідно з актом № 2 приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2018, та не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 488  901,11  грн. За таких обставин, приймаючи до уваги підписання відповідачем акту № 2 приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2018 без зауважень та заперечень щодо обсягу та якості наданих послуг, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 488  901,11  грн. Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідно до ч. 1  ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)  стаття 610 Цивільного кодексу України  кваліфікує як порушення зобов'язання. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц. Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону. При перевірці наданого позивачем розрахунку суми 3 % річних та інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем необґрунтовано включено до періоду прострочення оплати послуг за жовтень-листопад 2018 року період з 11.11.2018 по 10.12.2018. У суду відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив, у період, коли послуги за листопад 2018 року фактично надавались. Згідно з висновками суду, що були викладені вище, відповідач повинен був оплатити послуги за жовтень-листопад 2018 року не пізніше 10 (десятого) числа наступного місяця, тобто не пізніше 10.12.2018, а тому першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання є 11.12.2018. За перерахунком суду, враховуючи визначену позивачем кінцеву дату періоду прострочення (17.02.2019), сума 3 % за прострочення оплати вартості послуг на суму 488  901,11  грн у період з 11.12.2019 по 17.02.2019 (69 днів) становить 2772,67 грн, а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. За перерахунком суду, сума інфляційних втрат, нарахована за період з грудня 2018 року по січень 2019 року, за прострочення відповідачем оплати вартості послуг на суму 488  901,11  грн становить 8  839,33  грн. Вимоги про стягнення суми інфляційних втрат в сумі 6  805,51  грн задоволенню не підлягають. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Адвокатського об'єднання «БАРРІСТЕРС» та стягнення з Приватного підприємства «ГАРАНТ ЕНЕРГО М» заборгованості за надані послуги в розмірі 488  901,11 грн, 3 % річних в сумі 2  772,67 грн та інфляційних втрат в сумі 8  839,33 грн. Інша частина позовних вимог (про стягнення 3 % річних в сумі 1  205,51 грн та інфляційних втрат в сумі 6  805,51 грн) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав. Розподіл судових витрат. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 7  507,70  грн. Інша частина сплаченого судового збору в сумі 120,16 грн залишається за позивачем. Керуючись ст.  ст.  129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги Адвокатського об'єднання «БАРРІСТЕРС» до Приватного підприємства «ГАРАНТ ЕНЕРГО М» про стягнення 508  524,13  грн – задовольнити частково. 2.          Стягнути з Приватного підприємства «ГАРАНТ ЕНЕРГО М» (04107, м. Київ, вул.  Багговутівська, буд. 17-21; ідентифікаційний код 34795648) на користь Адвокатського об'єднання «БАРРІСТЕРС» (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ясна, буд. 12, офіс 10; ідентифікаційний код 41664302) заборгованість в розмірі 488  901 (чотириста вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот одна) грн 11 коп., 3 % річних в сумі 2  772 (дві тисячі сімсот сімдесят дві) грн 67  коп., інфляційні втрати в сумі 8  839 (вісім тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн 33 коп. та судовий збір в розмірі 7 507 (сім тисяч п'ятсот сім) грн 70 коп. 3.          У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 1  205,51 грн та інфляційних втрат в сумі 6  805,51 грн - відмовити. 4.          Залишити за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в розмірі 120,16 грн. 5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 27.05.2019. Суддя                                                                                             В. В. Князьков