Рішення

від 24.06.2019 по справі 910/4433/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 24.06.2019Справа №  910/4433/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна торгівельна компанія"  (49021, м. Дніпро, вул. Тернова 3Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денрос" (04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35) про  стягнення 84 105,40 грн. Представники сторін: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна торгівельна компанія" звернулось  до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денрос" про стягнення  84 105,40 грн. В обґрунтування  позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору №135 від 05.08.2014 відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, а саме у строки передбачені п. 6.1. договору, що стало підставою виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 84 105,40 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4433/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив. З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 14), направлялась ухвала Господарського суду м. Києва від 10.04.2019. Станом на 14.05.2019 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання. Відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який був сформований за запитом суду 10.06.2019, вбачається, що 12.04.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Денрос"  було змінено місцезнаходження останнього на: 04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35. З огляду на встановлене, суд цією ж датою (10.06.2019) направив на нову адресу відповідача судову повістку з ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.04.2019. Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі повернуто не було, при цьому, як підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku про відстеження рекомендованого поштового відправлення за №0103050777883, поштове відправлення було вручене  відповідачу 12.06.2019, про що свідчить відповідна відмітка: “відправлення вручено: особисто”. Відтак, з наведеного вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №910/4433/19 та про право на подання відзиву на позовну заяву. Відповідно до ч. 9    ст. 165 Господарського процесуального кодексу України    у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.   За приписами ч. 4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив. 05 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Східна торгівельна компанія" (надалі- постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Денрос" (надалі- покупець, відповідач) був укладений договір №135 (надалі- договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити товар: побутова хімія в асортименті, кількості згідно з видатковими накладними, що е невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору). Відповідно до п.2.1. договору ціна за одиницю товару погоджується сторонами шляхом укладення та підписання Специфікації та вказується у видаткових накладних, ціни в яких повинні відповідати Специфікації. Загальна сума договору складається з суми загальної кількості га вартості фактично замовленого та поставленого по Договору товару (п. 2.2. договору). Ціна партії товару, що поставляється за цим Договором, може бути змінена за ініціативою постачальника до моменту її відвантаження лише за умови письмового повідомлення покупця про такі зміни відповідно до п. 2.4 цього договору (п.2.3. договору). Згідно з п. 3.1. договору доставка товарів відбувається транспортом покупця. Право власності на товар і ризик випадкової загибелі переходять до покупця з моменту отримання товару на складі постачальника, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на видатковій накладній. З вказаного моменту постачальник вважається таким, що виконав свій обов'язок по передачі товару. Пунктом 6.1. договору встановлено, що розрахунки за товари, що поставляються, відбуваються шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі, в термін протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня відвантаження (дата відвантаження вказана на видаткових накладних). Покупець сплачує за партію товару, що поставляється, згідно виставлених рахунків, сформованих на підставі заявки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.6.2. договору). Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. У разі, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на той же термін і на тих же умовах (п.п. 8.1, 8.2 договору). 01.12.2015 додатковою угодо №1 до договору сторони домовились продовжити строк дії договору до 31.12.2017. У додатковій угоді сторони також встановили, що закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання ними своїх зобов'язань, які виникли під час дії договору, в повному обсязі. Строк дії договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії, будь-яка сторона не повідомить іншу у письмовій формі про свій намір змінити даний договір або припинити його дію. На виконання умов вищевказаного договору позивачем було поставлено, а відповідачем в свою чергу прийнято товар (побутову хімію) на загальну суму 120   605,40 грн, про що свідчить підписана та завірена печатками сторін видаткова накладна №ДН1-016846 від 10.12.2018 та товарно-транспортна накладна ДН1-016846 від 10.12.2018. З наявної у матеріалах справи виписки із банківського рахунку позивача вбачається, що за період з 21.01.2019 по 18.03.2019 відповідачем були виконані грошові зобов'язання за договором лише частково на суму 36   500,00 грн, інша частина поставленої продукції залишена без оплати. Таким чином, за доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором, а саме в частині здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений згідно видаткової накладної №ДН1-016846 від 10.12.2018 товар, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 84   105,40 грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов до висновку, що останні за своєю правовою природою він є договорами поставки. Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. На підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, останнім було надано підписану та скріплену печатками сторін видаткову накладну №ДН1-016846 від 10.12.2018 та товарно-транспортну накладну ДН1-016846 від 10.12.2018, з яких вбачається, що позивачем було поставлено, а відповідачем в свою чергу прийнято товар (побутову хімію) на загальну суму 120   605,40 грн. З належним чином оформлених накладних вбачається, що товар на вищевказану суму був прийняти відповідачем без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості. Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Як встановлено судом, у п. 6.1. договору сторони передбачили, що розрахунки за товари, що поставляються, відбуваються шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі, в термін протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня відвантаження (дата відвантаження вказана на видаткових накладних). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 6.1 договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав. При цьому судом встановлено, що в період з 21.01.2019 по 18.03.2018 відповідачем на виконання своїх зобов'язань за договором №135 від 05.08.2014 було здійснено лише часткову оплату поставленого товару, а саме у розмірі 35   500,00 грн., тобто, неоплаченою станом на момент розгляду спору залишились сума у розмірі 84   105,40 грн. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Оскільки, матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором №135 від 05.08.2014 належним чином доведений, документально підтверджений, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 84   105,40 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України). Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано. З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна торгівельна компанія"  в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 236 – 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Денрос"  (04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35, ідентифікаційний код 32346869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна торгівельна компанія" (49021, м. Дніпро, вул. Тернова 3Б, ідентифікаційний код 32262983) основний борг у розмірі 84   105 (вісімдесят чотири тисячі сто п'ять) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 1   921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.         Повний текст рішення складено 24.06.2019                                  Суддя                                                                                                                 Л. Г. Пукшин