Рішення

від 12.06.2019 по справі 910/13237/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 12.06.2019Справа №  910/13237/18 Господарський суд міста Києва у складі  судді Блажівської О.Є., при секретарі судового засідання Кукота О.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи №910/13237/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-ГАЗ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОВІ РЕСУРСИ”           про стягнення 8 164 246,87 грн, - представники учасників сторін: від позивача: Савастиков В. В.(адвокат),  Ордер ОД №107280 від 01.10.18; від відповідача: Негода В. В. (адвокат); Ордер КС № 329392 від 12.06.2019; ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮГ-ГАЗ” подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОВІ РЕСУРСИ” про стягнення  попередньої оплати  за договором купівлі-продажу, штрафу, 3% річних та інфляційних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним  виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором   купівлі-продажу природного газу №ДО-86 від 31.05.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/13237/18 та призначено підготовче засідання на 09.11.2018. 05.10.2018 відділом діловодства суду від позивача отримано заяву про забезпечення позову. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 відмовлено у забезпеченні позову. 06.11.2018 відділом діловодства суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву. 07.11.2018 відділом діловодства суду від відповідача отримано клопотання про відкладення підготовчого засідання. В судове засіданні 09.11.2018 представник позивача з'явився, надав відповідь на відзив. В судове засіданні 09.11.2018 представник відповідача не з'явився. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 відкладено підготовче засідання на 07.12.2018. В підготовче судове засідання 07.12.2018 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В підготовче судове засідання 07.12.2018 представник відповідача з'явився, заперечив проти позовних вимог. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на           25.01.19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 виправлено описку, допущену в Ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.12.2018, якою розгляд справи по суті призначено на 28.01.19. 21.01.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю  “Газові ресурси” надійшло заперечення на відповідь на відзив. Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.02.2019 №05-23/241 “Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ” та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2019, справа №910/13237/18 передана для розгляду судді Блажівській О.Є, у зв'язку з лікарняним судді Мельника В.І. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 прийнято до провадження справу №910/13237/18, підготовче засідання призначено на 13.03.19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання, призначене на 13.03.2019 не відбудеться, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є у відпустці, наступне засідання у справі призначено на 27.03.19. 25.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-ГАЗ” надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-ГАЗ” про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовлено. У підготовчому засіданні 27.03.2019 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 10.04.2019. 28.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОВІ РЕСУРСИ” надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. У підготовче засідання 10.04.2019 з'явився представники позивача та відповідача. У підготовчому засіданні 10.04.2019 присутніми представниками сторін було заявлене клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 15.05.19. 10.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОВІ РЕСУРСИ” надійшло клопотання про залученні до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ТОВ «Системс Актив» та ТОВ «ГК «Укргаз». 15.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-ГАЗ” надійшли заперечення на клопотання про залученні до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ТОВ «Системс Актив» та ТОВ «ГК «Укргаз». У підготовче засідання 15.05.2019 з'явилися представники позивача та відповідача. За наслідками судового засідання 15.05.2019 судом постановлена ухвала, якою відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОВІ РЕСУРСИ” про залучення до участі у справі третіх осіб, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 12.06.2019. Під час судового засідання 12.06.2019 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти викладені в позовній заяві та відповіді на відзив. А також представник позивача повідомив суд, що заяви чи клопотання щодо витрат на професійну правничу допомогу відсутні в даному судовому засіданні проте будуть заявлені протягом 5 днів після ухвалення рішення. У свою чергу, представник відповідача проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву. Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою. Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом. Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ» (далі - ТОВ «ЮГ- ГАЗ», Покупець) є суб'єктом господарювання, який діє на ринку природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, виданої НКРЕКП згідно постанови від 13.04.2017 № 503 та забезпечує непобутових споживачів природним газом згідно укладених договорів постачання. Для забезпечення безперебійного постачання природного газу ТОВ «ЮГ-ГАЗ», в якості покупця, укладає угоди (договори, контракти) купівлі - продажу (постачання) природного газу. Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оптовим покупцем - є суб'єкт господарювання, який придбаває природний газ на підставі договору купівлі-продажу не для власного споживання; оптовим продавцем є суб'єкт господарювання, який реалізує природний газ оптовому покупцю або постачальнику на підставі договору купівлі-продажу. Пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 за № 1378/27823(далі - кодекс ГТС) передбачено, що оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій. Як стверджує позивач, у ТОВ «ЮГ-ГАЗ» на час виникнення спірних правовідносин були укладені з ПАТ «Укртрансгаз» та були чинними договори транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000489, договір зберігання природного газу від 15.12.2015 №1504000525. Згідно із абзацу 17 пункту 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС віртуальна точка - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням. Приписами статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що сховище природного газу (далі - газосховище) - технологічний комплекс, створений у природній або штучній ємності з метою накопичення природного газу (включаючи ємність установки LNG, призначену для зберігання природного газу), і технологічно поєднані з цим комплексом споруди, призначені для зберігання (закачування, відбору) природного газу. 31.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВІ РЕСУРСИ» (далі - Продавець) та ТОВ «ЮГ-ГАЗ» був укладений договір купівлі-продажу природного газу №ДО - 86 (далі – договір). Пунктом 1.1 вказаного договору встановлено, що Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах Договору природний газ. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що договірні обсяги газу, що передаються за даним договором наводиться сторонами в додаткових угодах до договору. Згідно з пунктом 3.1 договору Продавець передає покупцю газ до точки входу в газотранспортну систему України, на віртуальній точці (ВТП) або в підземних сховищах газу (ПСГ) ПАТ «Укртрансгаз». Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору приймання - передача газу оформлюється актом приймання-передачі між Продавцем і Покупцем. Датою переходу права власності на газ від Продавця Покупцеві є дата складання Сторонами акту фактично отриманих обсягів газу. Приписами пункту 5.1 договору передбачено, що Покупець проводить розрахунки за природний газ у порядку визначеному Сторонами у додаткових угодах до даного договору. Згідно з п. 2.1 договору Сторони уклали додаткову угоду №1 від 31.05.2017 за умовами якої Сторони узгодили договірний обсяг природного газу з ресурсу травня 2017 року у кількості 153,059 тис. куб. м. Ціна за 1000 куб.м, природного газу з ПДВ складала 6600 грн. Загальна вартість договірного обсягу природного газу становила 1 010 189,40 грн. з ПДВ. Покупець зобов'язувався здійснити повний розрахунок за договірний обсяг природного газу до 20.06.2017 включно. Позивачем та відповідачем у повному обсязі були виконанні умови додаткової угоди до договору, сплата коштів Позивачем підтверджуються платіжним дорученням №1166 від 16.06.2017 на суму 300 000,00 грн. та платіжним дорученням №1168 від 19.06.2017 на суму 710189,40 грн. Передача газу від відповідача до позивача у травні 2017 року в обсязі 153,059 тис. куб. м. підтверджується складеним Актом прийому-передачі природного газу № 235 від 31.05.2017. Відповідно до пункту 2.1 договору Сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 10.08.2017 до договору та додаткову угоду № 3 від 11.08.2017 до договору. У вказаних додаткових угодах Сторони погодили наступне: - договірний обсяг продажу природного газу з ресурсу серпня 2017 року становить 2000,000 тис. куб.м. Газ передається в ПСГ ПАТ «Укртарнсгаз», ціна за 1000 куб. м. газу з ПДВ складає 6800,04 грн. Загальна вартість договірного обсягу газу становить 13 600 080,00 грн. в тому числі ПДВ, оплата вартості договірного обсягу газу до 11.08.2017 включно (додаткова угода №2). - договірний обсяг продажу природного газу з ресурсу вересня 2017 року становить 1 000,000 тис. куб.м. ціна за 1000 куб. м. газу з ПДВ складає 6800,04 грн. Загальна вартість договірного обсягу газу становить 6 800 040,00 грн. в тому числі ПДВ, , оплата вартості договірного обсягу газу до 11.08.2017 включно. Пунктом 10.1 Договору передбачено, що договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за договором. Як стверджує позивач, ТОВ «ЮГ-ГАЗ» свої зобов'язання за договором виконало належним чином та у повному обсязі. Зокрема, платіжним дорученням від 11.08.2017 № 31 позивач перерахував на користь ТОВ «ГАЗОВІ РЕСУРСИ» 20 400 120,00 грн. - вартість договірних обсягів природного газу ресурсу серпня 2017 року - 2000 куб.м., та ресурсу вересня 2017 року 1 000,000 тис. куб.м. Згідно з Актом приймання - передачі природного газу № 409 від 31.08.2017 Продавець передав, а Покупець прийняв згідно договору та додаткової угоди на серпень 2017 року до договору природний газ імпортного походження в кількості 2000 тис. куб. на загальну суму 13 600 080,00 грн. Водночас, ТОВ «ГАЗОВІ РЕСУРСИ» свої обов'язки за договором виконало не у повному обсязі, а саме не передало Покупцю у вересні 2017 року 1000 тис. куб. м. природного газу загальною вартістю 6 800 040,00 грн. ТОВ «ЮГ-ГA3» направило на адресу ТОВ «ГАЗОВІ РЕСУРСИ» вимогу вих. № 1548 від 20.10.2017 згідно якої вимагало виконати умови договору та передати у власність ТОВ «ЮГ-ГАЗ» 1000 куб.м. природного газу та перерахувати на користь ТОВ «ЮГ-ГАЗ» штраф згідно пункту 6.5 договору у розмірі 680 004,00 грн. У відповідь на вимогу ТОВ «ГАЗОВІ РЕСУРСИ» листом від 02.11.2017 просило ТОВ «ЮГ-ГАЗ» відстрочити виконання зобов'язань за договором №ДО -86 до 31.12.2017. При цьому, пунктом 6.4 Договору передбачено, що у разі неможливості Продавця передати газ Покупцю відповідно до умов Договору, продавець зобов'язується протягом 3 банківських днів повернути Покупцю сплачену останнім вартість газу за договором. Таким чином, ТОВ «ГАЗОВІ РЕСУРСИ» було зобов'язане до 04.10.2017 повернути на користь ТОВ «ЮГ-ГАЗ» сплачені останнім 6 800 040,00 грн. По теперішній час ТОВ «ГАЗОВІ РЕСУРСИ» свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконало та не повернуло сплачені ТОВ «ЮГ-ГАЗ» за договором грошові кошти у сумі 6 800 040,00 грн., що зумовило звернення із даним позовом до суду, в межах якого позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 680  004,00 грн., 3% річних у розмірі 164  877,68 грн. та 519  325,19 грн інфляційних втрат. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у судових засіданнях та у своєму відзиві зазначає, що внаслідок незалежних від ТОВ «Газові ресурси» обставин, а саме, внаслідок протиправних дій постачальників: ТОВ ГК «Укргаз» та ТОВ «Систем Активс» склалася ситуація, внаслідок якої ТОВ «Газові ресурси» фізично не має змоги виконати свої зобов'язання перед ТОВ «ЮГ-ГАЗ» у повній мірі. Відповідач зазначає, що загальна сума заборгованості ТОВ ГК «Укргаз» та ТОВ «Актив Системс» перед ТОВ «Газові ресурси» становить 20  566 717,37 грн. та підтверджується наявністю рішень Господарського суду міста Києва у справах № 910/19959/17 та № 910/21390/17. Крім того, відповідач зазначає, що він звернувся до Печерського управління ГУ Національної поліції України в місті Києві із заявою про вчинення злочину вказаними юридичними особами. Також відповідач заперечував проти нарахування та стягнення з нього компенсаційних витрат, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір – є договором купівлі-продажу. За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Так, умовами пункту 6.4. договору сторони погодили імперативний обов'язок відповідача здійснити повернення грошових коштів протягом 3 банківських днів у разі неможливості Продавця передати газ Покупцю відповідно до умов Договору. Відповідач в своєму відзиві не спростував доводів позивача щодо неповного виконання умов укладеного договору та передачі газу в обсягах, обумовлених додатковою угодою № 3 до договору. Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 6  800  040,00 грн. перерахованої ТОВ «ГАЗОВІ РЕСУРСИ» попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги ТОВ «ЮГ-ГАЗ» до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню. Крім того, позивач просив стягнути з ТОВ «ГАЗОВІ РЕСУРСИ» штраф у розмірі 680 004,00 грн., 3% річних у розмірі 164 877,68 грн. та 519 325,19 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року. Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України). Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 6.5 договору передбачено, що у разі неналежного виконання продавцем зобов'язань за договором щодо обсягів та/або строків передачі природного газу, Продавець сплачує на користь Покупця штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого (недопоставленого) обсягу природного газу. Штраф сплачується Продавцем протягом 3 днів з моменту отримання письмової вимоги Покупця. Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з поставки газу в обсягах, обумовлених додатковою угодою № 3 не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення штрафу. Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення штрафу, суд вважає дану вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі - 680 004,00 грн. До того ж, за умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3%  річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Водночас обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором, повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Разом з тим, як судом встановлено вище, повернути суму попередньої оплати протягом 3 робочих днів у разі неможливості передачі природного газу – є імперативним обов'язком ТОВ «ГАЗОВІ РЕСУРСИ». Таким чином, сторони умовами укладеного договору передбачили, що у відповідача виникає грошове зобов'язання щодо повернення сплачених грошових коштів у разі неможливості здійснення передачі природного газу. Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми трьох процентів річних та інфляційних підлягають є арифметично вірними, а тому суд вважає за можливе покласти на відповідача обов'язок сплати на користь ТОВ «ГАЗОВІ РЕСУРСИ» 3% річних у розмірі 164 877,68 грн. та 519  325,19 грн. інфляційних втрат. Суд вважає хибними доводи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову з огляду на наступне. Приписами статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Беручи до уваги, що укладений між сторонами договорів є консенсуальним правочином, тому за виконання договірного обов'язку відповідає саме самостійно, а невиконання його контрагентами обов'язку, передбаченого укладеними із ними правочинами, не є тією обставиною, яка звільняє його від відповідальності. Заперечення відповідача щодо нарахування компенсаційних витрат, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України не беруться судом до уваги, оскільки норми вказаної статті поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань. Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення попередньої оплати, нараховуються 3 % річних та інфляційні витрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, яка також погодилася з висновком, наведеним у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15. Разом з тим, інші доводи та заперечення  відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача. При цьому суд відзначає, що розподіл інших судових витрат (у тому числі й витрат на правничу допомогу) буде здійснений судом в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОВІ РЕСУРСИ"  (02095, м.Київ, вул.Срібнокільська, 2-а,кв.1, код ЄДРПОУ 3841887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-ГАЗ” (65003, м.Одеса, вул..Одарія, буд. 1, каб. 303, код ЄДРПОУ 30194498) 6  800  040 (шість мільйонів вісімсот тисяч сорок) грн 00 коп попередньої оплати, 680  040 (шістсот вісімдесят тисяч сорок) грн 00 коп штрафу, 164  877 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн 68 коп 3 % річних, 519  325 (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч триста двадцять п'ять) грн 19 коп інфляційних втрат. 3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОВІ РЕСУРСИ"  (02095, м.Київ, вул.Срібнокільська, 2-а,кв.1, код ЄДРПОУ 3841887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-ГАЗ” (65003, м.Одеса, вул..Одарія, буд. 1, каб. 303, код ЄДРПОУ 30194498) 122  463 (сто двадцять дві тисячі чотириста шістдесят три) грн 70 коп. судового збору. 4. Видати накази після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повне рішення складене 24.06.2019 Суддя                                                                                       О.Є. Блажівська