Рішення

від 14.06.2019 по справі 910/2130/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.06.2019Справа №  910/2130/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Атлон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від суми боргу в розмірі 957 354,56 грн. Представники сторін: від позивача: Пантюшенко О.О., ордер серія АА № 089454; В'юнник А.А., керівник; від відповідача: Ракоц І.В., довіреність б/н від 30.01.2018. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Атлон» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від суми боргу в розмірі 957 354,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором з організації транспортування вантажів автотранспортом № 14/109 від 05.07.2010, в частині здійснення розрахунків, право вимоги за яким відступлено позивачу на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) № 17/07-2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення. 27.02.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.02.2019. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.04.2019. У судове засідання 01.04.2019 представники позивача з'явились, представник відповідача не з'явився. За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 22.04.2019, яку занесено до протоколу судового засідання. У судове засідання 06.05.2019 представники позивача з'явились, представник відповідача не з'явився. За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 06.05.2019, яку занесено до протоколу судового засідання. У судове засідання 06.05.2019 представники позивача з'явилися, представник відповідача не з'явився. За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2019. 17.05.2019 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про відкладення розгляду справи. У судове засідання 20.05.2019 представники позивача з'явились, представник відповідача не з'явився. З огляду на подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, судом відкладено розгляд справи на 03.06.2019, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. У судове засідання 03.06.2019 представники сторін з'явились. За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 14.06.2019. У судове засідання 14.06.2019 представники сторін з'явились. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Представник відповідача  проти позову заперечив. На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи. Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. У судовому засіданні 14.06.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,           ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі №910/24608/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" (далі – відповідач) на користь Державного підприємства "Луганський авіаційний ремонтний завод" 2127030,00 грн. основного боргу та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" в дохід Державного бюджету України 42540,60 грн. судового збору. Постановою Київського апеляційного господарського суду 26.04.2014 у справі №910/24603/13 рішення Господарського суду міста Києва №910/24608/13 від 17.03.2014 залишено без змін. 15.05.2014 на виконання вказаного рішення видані відповідні накази. 08.08.2016 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51852343 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/24608/13 від 15.05.2014 про стягнення 2127030,00 грн. 17 липня 2017 року між Державним підприємством "Луганський авіаційний ремонтний завод" (далі – цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Атлон” (далі – позивач, цесіонарій) укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) №17/07-2017 (далі – Договір), за умовами якого цедент передає, а ТОВ “Юридична фірма “Атлон” приймає право вимагати від відповідача заборгованість в розмірі 2127030,00 грн., яка підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 (справа № 910/24608/13). При цьому, цедент передає, а ТОВ “Юридична фірма “Атлон” приймає в повному обсязі права за договором з організації транспортування вантажів автотранспортом №14/109 від 05.05.2010 та договором №14/94 від 03.06.2010 на виконання капітального ремонту, які були укладені між цедентом та відповідачем, надалі іменується «боржник». Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами. Відповідно до п. 2 Договору ТОВ “Юридична фірма “Атлон” набуває право вимагати від відповідача реального та належного виконання наступних обов'язків: а) здійснення оплати в розмірі 121 110,00 грн. за договором з організації транспортування вантажів автотранспортом №14/109 від 05.05.2010; б) здійснення оплати в розмірі 2 005 920,00 грн. за договором №14/94 від 03.06.2010 на виконання капітального ремонту. Згідно з п. 3 Договору право вимоги засноване на договорі з організації транспортування вантажів автотранспортом №14/109 від 05.05.2010 та договорі №14/94 від 03.06.2010 на виконання капітального ремонту, та додатково підтверджене рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/24608/13. 17.07.2017 між цементом та позивачем укладено Додаткову угоду до Договору, за умовами якої, сторони домовились доповнити пункт 1 Договору підпунктом 1.1 в наступній редакції: Цедент передає, а цесіонарій приймає право вимагати від ТОВ «Українська авіаційна компанія «Велес» сплатити інфляційні витрати за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми заборгованості, яка зазначена в пункті 1 Договору. 16.08.2017 між цедентом та ТОВ “Юридична фірма “Атлон” укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої виправлено описку в п.1 договору зазначивши дату договору з організації транспортування вантажів автотранспортом №14/109 « 05.07.2010». Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі № 910/24608/13 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №910/24608/13 задоволено частково, апеляційну скаргу Заступника військового прокурора сил антитерористичної операції на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №910/24608/13 задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2017р. у справі №910/24608/13 скасовано, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Атлон" про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014р. у справі 910/24608/13 Державне підприємство "Луганський авіаційний ремонтний завод" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Атлон". 31.08.2017 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження № 51852343, відповідно до якої замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача по справ з Державного підприємства "Луганський авіаційний ремонтний завод" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Атлон". Позивач зазначає, що грошові кошти в розмірі 387  697,72 грн., стягнуті відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження № 51852343 з примусового виконання рішення господарського суду, було стягнуто 04.05.2018, а грошові кошти в розмірі 1  739  332,28 грн. – 11.01.2019. Таким чином, як зазначає позивач, оскільки рішення Господарського суду міста Києва № 910/24608/13 від 17.03.2014 було фактично виконано лише 11.01.2019, позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 694  890,50 грн. та 3% річних в розмірі 137  586,79 грн. нарахованих  на суму боргу у розмірі 2  127  030 грн. за період з березня 2016 року по квітень 2018 року та інфляційні втрати у розмірі 90  138,28 грн. та 3% річних у розмірі 34  738,99 грн. нарахованих на суму боргу у розмірі 1  738  332,28 грн. за період з травня 2018 року по грудень 2018 року. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України. Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі №910/24608/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" (далі – відповідач) на користь Державного підприємства "Луганський авіаційний ремонтний завод" 2127030,00 грн. основного боргу та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" в дохід Державного бюджету України 42540,60 грн. судового збору. Постановою Київського апеляційного господарського суду 26.04.2014 у справі №910/24603/13 рішення Господарського суду міста Києва №910/24608/13 від 17.03.2014 залишено без змін. 17 липня 2017 року між Державним підприємством "Луганський авіаційний ремонтний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Атлон” укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) №17/07-2017, за умовами якого цедент передає, а ТОВ “Юридична фірма “Атлон” приймає право вимагати від відповідача заборгованість в розмірі 2127030,00 грн., яка підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 (справа № 910/24608/13). При цьому, цедент передає, а ТОВ “Юридична фірма “Атлон” приймає в повному обсязі права за договором з організації транспортування вантажів автотранспортом №14/109 від 05.05.2010 та договором №14/94 від 03.06.2010 на виконання капітального ремонту, які були укладені між цедентом та відповідачем, надалі іменується «боржник». Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами. 17.07.2017 між цементом та позивачем укладено Додаткову угоду до Договору, за умовами якої, сторони домовились доповнити пункт 1 Договору підпунктом 1.1 в наступній редакції: Цедент передає, а цесіонарій приймає право вимагати від ТОВ «Українська авіаційна компанія «Велес» сплатити інфляційні витрати за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми заборгованості, яка зазначена в пункті 1 Договору. 16.08.2017 між цедентом та ТОВ “Юридична фірма “Атлон” укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої виправлено описку в п.1 договору зазначивши дату договору з організації транспортування вантажів автотранспортом №14/109 « 05.07.2010». Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі № 910/24608/13 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №910/24608/13 задоволено частково, апеляційну скаргу Заступника військового прокурора сил антитерористичної операції на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №910/24608/13 задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2017р. у справі №910/24608/13 скасовано, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Атлон" про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014р. у справі 910/24608/13 Державне підприємство "Луганський авіаційний ремонтний завод" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Атлон". Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, «Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» п. 72 «В. Оцінка Суду»). Отже, обставини щодо наявності у відповідача заборгованості та правонаступництва кредитора (позивача у справі) у відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню. Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2016 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51852343 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/24608/13 від 15.05.2014 про стягнення 2127030,00 грн. 31.08.2017 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження № 51852343, відповідно до якої замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача по справ з Державного підприємства "Луганський авіаційний ремонтний завод" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Атлон". Разом з тим, в абз.1 п. 9 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №01-06/767/2013 від 29.04.2013 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 13/210/10 від 04.07.2011 та № 6/433-42/183 від 12.09.2011). Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 12.09.2011 у справі № 3-73гс11, від 24.10.2011 у справі № 3-89гс11, від 14.11.2011 у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 у справі № 3-142гс11 та Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі № 924/312/18. Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано, що грошові кошти у розмірі 387 697,72 грн. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/2460/13 перераховані на рахунок позивача згідно платіжного доручення № 9672 від 03.05.2018, в свою чергу, грошові кошти в розмірі 1 739 332,28 грн. перераховані на рахунок позивача згідно платіжного доручення № 35107 від 09.01.2019, а отже мало місце прострочення його виконання, у зв'язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. За змістом п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Тобто моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі йому готівки. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17). Відтак, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача 172  325,78 грн. – 3% річних та 785  028,78 грн. – інфляційних втрат. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення суми. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 – 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» (01010, м. Київ, вулиця Суворова, будинок 4/6; ідентифікаційний код: 31087652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Атлон» (01042, м. Київ, вулиця Патриса Лумумби, будинок 4/6, корпус "А", офіс 706; ідентифікаційний код: 35757006) інфляційні втрати у розмірі 785 028 (сімсот вісімдесят п'ять тисяч двадцять вісім) грн. 78 коп., 3% річних в розмірі 172 325 (сто сімдесят дві тисячі триста двадцять п'ять) грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 360 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят) грн. 32 коп. 3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.            Повне рішення складено: 24.06.2019. Суддя                                                                                                         О.А. Грєхова