Рішення

від 20.06.2019 по справі 916/1129/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1129/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Топольницькій Б.П.

від позивача: Бабінець І.А. за довіреністю (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом за позовом Приватного акціонерного товариства “ТЕРЕМНО ХЛІБ” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМСПЕЦГАЗ” про стягнення 96831,49грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “ТЕРЕМНО ХЛІБ” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМСПЕЦГАЗ” 96831,49грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство “ТЕРЕМНО ХЛІБ” посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОМСПЕЦГАЗ” умов укладеного між сторонами договору №66/15 на постачання природного газу від 10.12.2014р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2019р. було відкрито провадження у справі №916/1129/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до розгляду по суті на 21.05.2019р. о 11:40.

Однак у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 21.05.2019р., засідання суду не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2019р. призначено судове засідання на 12.06.2019р. о 12:00.

В судовому засіданні було оголошено перерву по 20.06.2019р. о 10:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 20.06.2019р. о 10:00.

20.06.2019р. за вх.суду№12312/19 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів, а саме уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних витрат.

В судовому засіданні від 20.06.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1129/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

10.12.2014р. між Приватним акціонерним товариством “ТЕРЕМНО ХЛІБ” (позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОМСПЕЦГАЗ” (відповідач, Постачальник) було укладено договір №66/15 на постачання природного газу (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується здійснити поставку природного газу Покупцю, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику вартість поставки об'єму природного газу згідно умов договору (пп 2.1.1. п. 2.1., пп.2.2.1. п.2.2. договору).

Відповідно до п.5.1. договору сторони домовилися, що ціна на природний газ, який буде постачатися з 01.01.2015р. за 1000,0куб.м. встановлюється у гривнях України і складає без урахування вартості податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання – 5883,33грн. Крім того збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ у розмірі 2%, що складає 117,67грн. за 1000,0куб.м. без урахування ПДВ. Ціна на природний газ з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ у розмірі 2% 6001,00грн. Крім того ПДВ на обсяги газу, що передаються Покупцю на пунктах виміру, які знаходяться на пунктах прийому-передачі газу у газотранспортній системі України, в розмірі 1200,20грн. Разом за 1000,0куб.м. – 7201,20грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що розрахунок за поставку природного газу здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах оплати: 25% оплати вартості заявленого місячного обсягу газу до 05 числа місяця поставки газу, 25% оплати вартості заявленого місячного обсягу газу до 10 числа місяця поставки газу, 25% оплати вартості заявленого місячного обсягу газу до 15 числа місяця поставки газу, 25% оплати вартості заявленого місячного обсягу газу до 25 числа місяця поставки газу.

У разі відсутності факту постачання газу в строки, передбачені в Додатку №1, сума попередньої оплати підлягає поверненню Покупцю протягом 10 робочих днів з дня пред'явлення письмової вимоги на повернення коштів, підтвердженою актом взаєморозрахунків між сторонами (п.7.8. договору).

Відповідно до п.10.1. договору договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., а в частині взаєморозрахунків – до повного їх виконання.

10.11.2015р. між сторонами було укладено додаткову угоду №7 якою сторони продовжили термін дії договору в частині постачання природного газу до 31.12.2016р.

07.12.2016р. сторони уклали додаткову угоду №13 відповідно до якої сторони продовжили термін дії договору в частині постачання природного газу до 31.12.2017р.

15.11.2017р. між сторонами було укладено додаткову угоду №21 якою сторони продовжили термін дії договору в частині постачання природного газу до 31.12.2018р.

Як вказує позивач, станом на 31.03.2018р. відповідно до акту №1035 звіряння розрахунків за період з 01.03.2018р. по 31.03.2018р. борг позивача становив 729138,23грн. Після чого позивачем було сплачено відповідачу 1672706,77грн., що підтверджується платіжними дорученнями №895 від 03.04.2018р. на суму 100000,00грн., №964 від 05.04.2018р. на суму 50000,00грн., №1009 від 06.04.2018р. на суму 50000,00грн., №1080 від 12.04.2018р. на суму 100000,00грн., №1093 від 13.04.2018р. на суму 50000,00грн., №1143 від 17.04.2018р. на суму 50000,00грн., №1161 від 18.04.2018р. на суму 900000,00грн., №1041 від 19.04.2018р. на суму 22000,00грн., №1167 від 19.04.2018р. на суму 14000,00грн., №5396 від 19.04.2018р. на суму 60000,00грн., №128 від 19.04.2018р. на суму 4000,00грн., « 1278 від 24.04.2018р. на суму 50000,00грн., №1297 від 25.04.2018р. на суму 50000,00грн., №1320 від 26.04.2018р. на суму 20000,00грн., №5445 від 26.04.2018р. на суму 10000,00грн., №1330 від 27.04.2018р. на суму 142706,77грн. з яких 729138,23грн. пішли на оплату газу за березень 2018р., 855066,77грн. пішли на оплату газу за квітень 2018р., залишок 88501,77грн.

Як вказує позивач, відповідно до платіжного доручення №1330 від 27.04.2018р. позивач перерахував на рахунок відповідача 142706,77грн., з яких 88501,77грн. є сумою попередньої оплати, оскільки на дану суму не було здійснено поставку газу, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу за договором, зокрема за березень було поставлено 114.52500тис.куб.м. газу природного імпортного походження за ціною 7541,67грн. в сумі 863709,76грн., разом з ПДВ – 1036451,71грн., за квітень було поставлено 92.94299тис.куб.м. газу природного імпортного походження за ціною 7666,67грн. в сумі 712555,64грн., разом з ПДВ – 855066,77грн.

Позивач стверджує, що залишок коштів у сумі 88501,77грн. сплачений за природний газ, який не був поставлений підлягає поверненню відповідно до п.7.8. договору.

Як вказує позивач, 28.08.2018р. за №3968, 30.01.2019р. за вх.суду№692 звертався до відповідача з вимогами про повернення коштів у розмірі 88501,77грн.

Враховуючи неповернення відповідачем коштів, позивач нарахував відповідачу 5987,45грн. інфляційних витрат та 2342,27грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 88501,77грн. основного боргу, 5987,45грн. інфляційних витрат та 2342,27грн. 3% річних.

Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 10.12.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №66/15 на постачання природного газу відповідно до умов якого відповідач зобов'язався здійснити поставку природного газу позивачу, а позивач зобов'язався сплатити відповідачу вартість поставки об'єму природного газу згідно умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 31.03.2018р. відповідно до акту №1035 звіряння розрахунків за період з 01.03.2018р. по 31.03.2018р. борг позивача становив 729138,23грн. Після чого позивачем було сплачено відповідачу 1672706,77грн., що підтверджується платіжними дорученнями №895 від 03.04.2018р. на суму 100000,00грн., №964 від 05.04.2018р. на суму 50000,00грн., №1009 від 06.04.2018р. на суму 50000,00грн., №1080 від 12.04.2018р. на суму 100000,00грн., №1093 від 13.04.2018р. на суму 50000,00грн., №1143 від 17.04.2018р. на суму 50000,00грн., №1161 від 18.04.2018р. на суму 900000,00грн., №1041 від 19.04.2018р. на суму 22000,00грн., №1167 від 19.04.2018р. на суму 14000,00грн., №5396 від 19.04.2018р. на суму 60000,00грн., №128 від 19.04.2018р. на суму 4000,00грн., « 1278 від 24.04.2018р. на суму 50000,00грн., №1297 від 25.04.2018р. на суму 50000,00грн., №1320 від 26.04.2018р. на суму 20000,00грн., №5445 від 26.04.2018р. на суму 10000,00грн., №1330 від 27.04.2018р. на суму 142706,77грн. з яких 729138,23грн. пішли на оплату газу за березень 2018р., 855066,77грн. пішли на оплату газу за квітень 2018р., залишок 88501,77грн.

Пунктом 7.8. договору сторони встановили, що у разі відсутності факту постачання газу в строки, передбачені в Додатку №1, сума попередньої оплати підлягає поверненню Покупцю протягом 10 робочих днів з дня пред'явлення письмової вимоги на повернення коштів, підтвердженою актом взаєморозрахунків між сторонами.

В матеріалах справи наявні листи позивача від 28.08.2018р. за №3968, від 30.01.2019р. за вх.суду№692 з якими позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення коштів у розмірі 88501,77грн. та докази їх направлення на адресу відповідача, однак відповідь відповідача на вказані листи в матеріалах справи відсутні.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Під час розгляду справи відповідачем не надано належних доказів спростовуючих позовні вимоги.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 88501,77грн. які були сплачені позивачем за природний газ, який не був поставлений за договором поставки №66/15 від 10.12.2014р.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5987,45грн. інфляційних витрат та 2342,27грн. 3% річних слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за період з 28.04.2018р. по 15.03.2019р. у сумі 2342,27грн. та інфляційних витрат за період з 28.04.2018р. по 15.03.2019р. у сумі 5987,45грн. зазначає наступне.

Позивачем в позовній заяві зазначений період розрахунку з 28.04.2018р. по 15.03.2019р., натомість акт прийому-передачі природного газу №372 підписаний сторонами лише 30.04.2019р., тобто період вказаний до підписання акту прийому-передачі природного газу №372.

В уточненому розрахунку наданому 20.06.2019р. позивачем зазначений період нарахування з 30.04.2018р. по 15.03.2019р. та збільшена сума інфляційних витрат, а саме 7791,25грн. тобто позивач рахує інфляційні витрати з дня підписання акту прийому-передачі природного газу №372.

В наданому клопотанні про долучення доказів, а саме розрахунків позивач не просив збільшити позовні вимоги, у зв'язку з чим судом розглядаються первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 5987,45грн.

Натомість в матеріалах справи міститься вимога про повернення коштів в розмірі 88501,77грн., яка датована 28.08.2018р. за №3968. Дати отримання відповідачем вказаної вимоги матеріали справи не містять.

Пунктом 7.8. договору сторони встановили, що у разі відсутності факту постачання газу в строки, передбачені в Додатку №1, сума попередньої оплати підлягає поверненню Покупцю протягом 10 робочих днів з дня пред'явлення письмової вимоги на повернення коштів, підтвердженою актом взаєморозрахунків між сторонами.

Сторони в договорі передбачили повернення суми попередньої оплати протягом 10 робочих днів з дня пред'явлення письмової вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 28.04.2018р. по 15.03.2019р. у сумі 2342,27грн. та здійснивши власний розрахунок, зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 1352,99грн. за період з 11.09.2018р. по 15.03.2019р.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з 28.04.2018р. по 15.03.2019р. у сумі 5987,45грн. та здійснивши власний розрахунок зазначає, що сума інфляційних витрат за період з 11.09.2018р. по 15.03.2019р. становить 6653,54грн., оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 5987,45грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “ТЕРЕМНО ХЛІБ” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМСПЕЦГАЗ” підлягають частковому задоволенню у сумі 95842,21грн. у тому числі 88501,77грн. основного боргу, 5987,45грн. інфляційних витрат та 1352,99грн. 3% річних, в частині позовних вимог про стягнення 989,28грн. 3% річних судом відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства “ТЕРЕМНО ХЛІБ” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМСПЕЦГАЗ” про стягнення 96831,49грн. – задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМСПЕЦГАЗ” (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 32, код ЄДРПОУ 37243368) на користь Приватного акціонерного товариства “ТЕРЕМНО ХЛІБ” (43008, м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13-б, код ЄДРПОУ 05509694) 88501,77грн. основного боргу, 5987,45грн. інфляційних витрат, 1352,99грн. 3% річних, 1921,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. В позовних вимогах Приватного акціонерного товариства “ТЕРЕМНО ХЛІБ” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМСПЕЦГАЗ” 989,28грн. 3% річних – відмовити.

Повне рішення складено 24 червня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова