Рішення

від 18.06.2019 по справі 922/1443/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1443/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс", м. Харків

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новий будинок Харків", м. Харків

про стягнення коштів 27 691,45 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Діденко А.О., адвокат;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новий будинок Харків" про стягнення заборгованості за Договором про надання рекламних послуг №МП-15/05 від 15.05.2015 у розмірі 27 691,45 грн., з яких: основна заборгованість складає 18 700,00 грн., пеня - 2472,50 грн, Інфляційні втрати - 5293,97, 3% річних - 1224,98 грн. Крім цього, позивач просить також стягнути з відповідача сплачені ним до суду за подання позову витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн., а також витрати на оплату послуг з надання правової допомоги у сумі 4 153,00 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за договором про надання рекламних послуг №МП-15/05 від 15.05.2015 в частині здійснення розрахунків за надані позивачем рекламні послуги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1443/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 18.06.2019 об 11:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 18.06.2019 р. підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, обґрунтованого відзиву на позов не надав, був належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про одержання 31.05.2019.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом або докази погашення заборгованості не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно із положеннями ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

15.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс" (надалі- Позивач, Виконавець) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Новий Будинок Харків" (надалі-Відповідач, Замовник) укладено договір про надання рекламних послуг №МП-15/05 від 15.05.2015, відповідно до умов якого, виконавець зобов`язується надати послуги з виготовлення (в разі замовлення Замовником) та /або розміщенню реклами Замовника на рекламних носіях відповідно до затвердженої сторонами адресною програмою в період рекламної кампанії, а Замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх.

Найменування робіт, терміни їх виконання, місця розташування рекламних носіїв, їх кількість, формат, відомості про висвітлення чи не освітленим визначаються Сторонами додатково в Додатках до цього Договору, які погоджуються і підписуються Сторонами і є його невід'ємною частиною. (п.1.2 Договору).

Так, у відповідності до умов п.1.2. Договору між сторонами 13.12.2016 було укладено Додаток №29 до Договору №МП-15/05 від 15.05.2015 р. про надання рекламних послуг.

Відповідно до п.1, 2 Додатку №29 Виконавець зобов'язався провести рекламну компанію Замовника у період (експонування) з 27.12.2016р. по 26.01.201р. на загальну вартість 18 700,00 грн. Також у Додатку №29 сторони обумовили, що оплата послуг повинна бути перерахована Замовником на рахунок виконавця до 26.01.2017р.

При цьому, у відповідності до п.3.2. Договору всі розрахунки за Договором проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Оплата здійснюється в розмірі 100% від загальної вартості послуг до початку розміщення на підставі рахунку, що виставляється Виконавцем. У разі якщо Виконавецем не надано рахунок, то Замовник проводить оплату на підставі Договору (Додатку) не порушуючи при цьому термінів.

З акту надання послуг № 18 від 26.01.2017 вбачається, що позивач свої зобов`язання за договором № МП-15/05 та Додатком №29 до нього виконав та надав рекламні послуги загальною вартістю 18 700,00 грн. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками (арк. 33).

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що він діє з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань, узятих на себе Сторонами.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору та Додатку №29 до нього за надані рекламні послуги не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості за договором №МП-15/05 від 15.05.2015 у розмірі 18 700,00 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором №МП-15/05 від 15.05.2015 виконав та надав рекламні послуги вартістю 18 700,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом надання послуг № 18 від 26.01.2017 (арк. 33)

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за надані рекламні послуги у визначений умовами договору та Додатком №29 до нього строк (до 26.01.2017р.), доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за договором про надання рекламних послуг № МП-15/05 від 15.05.2015 на суму 18 700,00 грн., а отже позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені за період з 26.01.2017 по 26.07.2017 у розмірі 2472,50 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що у разі порушення Замовником термінів оплати, передбачених у цьому Договорі, до нього застосовується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, обчисленої за кожен день прострочення.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення умов договору не розрахувався за надані послуги, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 26.01.2017 по 26.07.2017 у розмірі 2472,50 грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд дійшов висновку, що вона є обґрунтованою, правомірною та правильно розрахованою, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних нарахованих за період з 26.01.2017 по 02.04.2019 в розмірі 1224,98 грн. суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 1 224,98 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 5293,97 грн. суми інфляційних втрат нарахованих за період з 26.01.2017 по 02.04.2019, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процатеріали справи, всебічно

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 5 293,97 грн.

Також, суд зазначає, що позивач просив покласти на відповідача 4 153,00 грн. витрат на оплату послуг з надання правової допомоги.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав суду: договір про надання правової допомоги від 03.05.2019; Додаткову Угоду №1 до Договору №03/05/-03 про надання правової допомоги від 03.05.2019, орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу, рахунок-фактуру від 06.05.2019 ; платіжне доручення №39996 на суму 4153,00 грн, ордер Серія ХВ №1629000169 від 18.06.2019.

Частинами 5,6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки відповідачем не було заявлено клопотання про неспівмірність адвокатських витрат, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 4 153,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 598, 610, 612, 625, 903, Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новий будинок" (61052, м.Харків, провул.Мало-Панасівський, буд.4/7, код ЄДРПОУ 39591864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс" (61010, м.Харків, вул.Георгіївська, буд.10, код ЄДРПОУ 31634884) заборгованість за договором про надання рекламних послуг № МП-15/05 від 15.05.2015 згідно з Додатком №29 від 13.12.2016 року у розмірі 27 691 грн. 45 коп., з яких: 18 700 грн. 00 коп. - заборгованість за договором, 2472 грн. 50 коп. - пеня , 1224 грн. 98 коп. - 3% річних, 5293 грн. 97 коп. - інфляційні та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп., витрати на оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 4153 грн.00 коп .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "24" червня 2019 р.

Суддя С.Ч. Жельне