Рішення

від 19.06.2019 по справі 925/506/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року           м. Черкаси

                                                                                           справа № 925/506/19                    

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ЕКСІММАШ”, м. Харків, вул. Автогенна, 12-Б, офіс №3 (поштова адреса: м. Харків, а/с 2886)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича компанія “Шаттл”, Черкаська область, м. Сміла, вул. Ржевська, 3, кв. 78

про стягнення 171 836,45 грн. заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕКСІММАШ» звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Шаттл» про стягнення попередньої оплати та санкцій за непоставлену продукцію згідно договору поставки від 25.04.2018р. №68 в розмірі 171 836,45 грн., в тому числі:

133 680,00 грн. попередньої оплати,

33 528,69 грн. пені,

1 394,65 грн. 3% річних,

3 233,11 грн. інфляційних втрат,

та відшкодування судових витрат.

Справа розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачем подано суду оригінали документів та заяву від 27.05.2019р. №306 про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.06.2019р. у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та неподанням витребуваних документів розгляд справи відкладено на 19.06.2019р.

До початку судового засідання позивач подав до суду клопотання від 11.06.2019р. №332 про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Позивач не змінив підставу чи предмет спору. Не збільшував та не зменшував суму вимог.

Сторони не пропонували вирішити спір в позасудовому порядку. Позивач повідомив, що надав суду всі докази по справі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника у судове засідання вдруге не забезпечив, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 03.05.2019р. повернулась до суду, направлена на адресу відповідача з відміткою пошти “причини повернення (досилання)” - “за закінченням встановленого строку зберігання”.

З витягу з ЄДРПОУ юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (на відповідача) вбачається, що юридичною адресою та місцезнаходженням юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича компанія “Шаттл” є: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ржевська, 3, кв. 78. Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, вказаним в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДРПОУ.

Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень, відзиву чи пропозицій суду та позивачу - для врегулювання спору. Письмового відзиву на позов відповідач не надав. Відповідач не скористався правом на участь представників в засіданні суду.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Інших доказів сторонами не подано.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені та перевірені доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.

25.04.2018р. позивач (Покупець) товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ЕКСІММАШ” в особі генерального директора Гриневича Р.В., що діє на підставі Статуту та відповідач (Постачальник) товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича компанія “Шаттл” в особі директора Трегубова В.Л., що діє на підставі Статуту, уклали договір поставки №68 (Далі – Договір, а.с. 11-13), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві, а Покупець зобов'язується сплатити та прийняти поставлену продукцію (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору кількість і асортимент, номенклатура продукції, що поставляється, визначається сторонами в рахунках-фактурах та/або специфікаціях до цього Договору, які після їх підписання Сторонами є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна продукції , що поставляється за даним Договором, вказується в рахунках-фактурах та/або специфікаціях.

Згідно п. 3.3 Договору оплата за даним Договором здійснюється в порядку:

-           50% попередня оплата, яка здійснюється протягом 5-ти календарних днів з дати надання рахунку на оплату;

-          остаточний розрахунок Покупець здійснює протягом 5-ти календарних днів з дати отримання товарів Покупцем.

Відповідно до п. 6.2 Договору за порушення термінів постачання продукції Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої партії товару, що поставляється, - за кожен день прострочення.

04.10.2018р. сторони підписали Специфікацію №2 до Договору щодо поставки продукції: Електродвигун ДП76-24/80, головка КИТБ.741477.006, головка КИТБ.741477.004, наконечник КИТБ.741477.005, ковпачок КИТБ.753171.004 - на зальну суму 198 240,00 грн. з ПДВ (а.с. 15).

Відповідно до п.2 Специфікації №2 від 04.10.2018р. сторонами погоджено терміни постачання продукції - 60 календарних днів з моменту внесення попередньої оплати в розмірі 50%.

Позивачу було виставлено рахунок на оплату продукції №109 від 04.10.2018р. на суму 198 240,00 грн. (а.с. 17), Позивач платіжним дорученням №1227 від 17.10.2018р. перерахував відповідачу 99 120,00 грн. з призначенням платежу: «передплата за електродвигуни, головки КИТБ, наконечники, ковпачки зг. рах. №109 від 04.10.2018, догов. №68 від 25.04.2018р.» (а.с. 19).

16.10.2018р. сторони підписали Специфікацію №3 до Договору щодо поставки продукції: Електродвигун ДП76-24/80, головка КИТБ.741477.006, головка КИТБ.741477.004, наконечник КИТБ.741477.005, ковпачок КИТБ.753171.004 на зальну суму 69 120,00 грн. (а.с. 16).

Відповідно до п.2 Специфікації №3 від 16.10.2018р. сторонами погоджено терміни постачання продукції - 60 календарних днів з моменту внесення попередньої оплати в розмірі 50%.

Позивачу було виставлено рахунок на оплату продукції №110 від 16.10.2018р. на суму 69 120,00 грн. (а.с. 18), Позивач платіжним дорученням №1283 від 26.10.2018р. перерахував відповідачу 34 560,00 грн. з призначенням платежу: «передплата за електродвигуни, головки КИТБ, наконечники, ковпачки зг. рах. №110 від 16.10.2018, догов. №68 від 25.04.2018р.» (а.с. 20).

Відповідач зобов'язання передати продукцію, вказану в Специфікації №2 від 04.10.2018р. та Специфікації №3 від 16.10.2018р. позивачу – не виконав.

18.03.2019р. позивач звернувся до відповідача з претензією №ЭМ-165/1 про поставку продукції по Специфікаціях №2 від 04.10.2018р. та №3 від 16.10.2018р. (а.с. 21)

Письмова вимога позивача про поставку продукції, за яку проведена передоплата в сумі 133680,00 грн. відповідачем – не виконана. Строк виконання зобов'язання для відповідача є таким, що настав.

На момент звернення з позовом в суд позивач обумовленої продукції чи повернення грошової передоплати - не отримав.

Невиконання умов договору від 25.04.2018р. №68 про поставку продукції, вказаної у Специфікації №2 від 04.10.2018р. та Специфікації №3 від 16.10.2018р. стали причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення попередньої оплати з боржника з нарахуванням пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідач вимоги не заперечив, доказів виконання зобов'язання суду та позивачу не надав.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд погоджується з доводами заявника, що їх волевиявлення та дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатного постачання продукції на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ – положення ст. 93 ЦК України.

За правовою природою договір поставки від 25.04.2018р. №68 відповідає вимогам статті 712 ЦК України, 264 ГК України якими передбачено, що за договором поставки постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов'язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (глава 54 ЦК України), якщо інше не встановлено договором, законом, або характером відносин сторін.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки від 25.04.2018р. №68 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У статті 193 ГК України закріплено положення про те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд вважає, що постачальник мав поставити продукцію покупцю за Специфікацією №2 від 04.10.2018р. - до 18.12.2018р.; за Специфікацією №3 від 16.10.2018р. - до 26.12.2018р. Тобто строк виконання зобов'язання для постачальника на користь покупця - вже настав.

Стаття 693 ЦК України передбачає право покупця вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Наведені обставини вказують на те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань та передання покупцю (позивачу) продукції, що призвело до звернення позивача до суду з метою захисту прав та порушеного господарського інтересу, та відновлення свого становища.

Відповідач вимоги не заперечив та не надав доказів належного виконання умов договору чи повернення замовнику коштів. Доводи позивача не спростовані первинними бухгалтерськими документами про належне виконання ним господарської операції та господарського зобов'язання на користь позивача.

Суд вважає доведеними позовні вимоги позивача в частині стягнення попередньої оплати, які підлягають до задоволення. Належить стягнути 133680,00 грн. (99120,00 грн.+34560,00 грн.) попереднього оплати з відповідача на користь позивача.

Також позивач просить стягнути 33 528,69 грн. пені та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - 1 394,65 грн. 3% річних, 3 233,11 грн. інфляційних втрат.

Передбачені пунктом 6.2 Договору пеня забезпечує виконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної передачі позивачу придбаного товару промислового призначення, тому позивач підставно нарахував її позивачу до стягнення за порушення строку поставки вже оплаченого обладнання.

Вимога про стягнення пені підлягає до задоволення. Розрахунок пені перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Заявлена сума 33528,69 грн. пені не перевищує можливого розміру нарахування пені (а.с. 9).

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму попередньої оплати є безпідставним, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).

Тому, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1394,65 грн. - 3% річних, 3 233,11 грн. інфляційних втрат - слід відмовити за необгрунтованістю та безпідставністю.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з Відповідача на користь Позивача належить стягнути 2508,13 грн. грн. судового збору.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича компанія “Шаттл”, Черкаська область, м. Сміла, вул. Ржевська, 3, кв. 78, ідентифікаційний код 41850487, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ЕКСІММАШ”, м. Харків, вул. Автогенна, 12-Б, офіс 3, ідентифікаційний код 32565178, номер рахунку в банку невідомий.

133680,00 грн. попередньої оплати, 33528,69 грн. пені та 2508,13 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 24.06.2019р.

Суддя Г.М. Скиба