Справа № 755/9095/19
1-кс/755/4272/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" червня 2019 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018101040000164 від 18 жовтня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
В С Т А Н О В И В :
07 червня 2019 року прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №42018101040000164 від 18 жовтня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України
Під час досудового розслідування встановлено, що невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи нежитловим приміщенням № НОМЕР_1 площею 9,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , яке належить територіальній громаді міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 986625380000).
Встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_4 26.07.2016 за ОСОБА_5 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу №2197 від 31.08.1999, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на бланку серії АВВ №320481.
Після цього, приватним нотаріусом ОСОБА_7 на підставі протоколу №1 загальних зборів ТОВ «ВІКОС-324» від 10.12.2016 право власності на це приміщення 13.04.2017 зареєстровано за ТОВ «ВІКОС-324» (код ЄДРПОУ 41027647)
У подальшому, 10.10.2018 приватним нотаріусом ОСОБА_8 посвідчено договір купівлі-продажу вказаного приміщення під №5195 між ТОВ «ВІКОС-324» (код ЄДРПОУ 41027647) та громадянином Індії ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Згідно інформації Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 25.04.2019 нотаріальна діяльність ОСОБА_6 припинена з 25.10.2007 у зв`язку із смертю, документи та архів передано до Київського державного нотаріального архіву.
Листом від 27.05.2019 №1470/01-21 Київський державний нотаріальний архів повідомив, що під №2197 приватним нотаріусом ОСОБА_6 27 серпня 1999 року було вчинено нотаріальну дію посвідчення свідоцтва про одруження. А 31 серпня 1999 року вказаним нотаріусом посвідчено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, однак з іншими сторонами та інших бланках серії АВВ №320477, АВВ №320478.
Листом від 23.04.2019 №062/14-6274 (И-2019) КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» повідомило, що право власності на нежитлове приміщення №324 площею 9,9 кв.м. по АДРЕСА_1 не реєструвалось.
Згідно листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.08.2018 №7294/26/1/103, відчуження вказаного нежитлового приміщення не здійснювалось, воно перебуває на балансі комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» та вибуло з володіння поза волею територіальної громади міста Києва.
Таким чином, нежитлове приміщення №324 площею 9,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , первинно було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, який насправді не укладався та не посвідчувався приватним нотаріусом ОСОБА_6 .
У зазначеному кримінальному проваджені майно нежитлове приміщення №324 площею 9,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , у повному обсязі відповідає критерієм, зазначеним у статті 98 КПК України, які встановлені для речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки зазначений об`єкт нерухомого майна є об`єктом кримінально протиправних дій, набутим кримінально протиправним шляхом. Окрім того, зазначене майно є беззаперечним доказом вчинення кримінального правопорушення та має важливе доказове значення для цього кримінального провадження.
Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 06.06.2019 вказане приміщення визнана речовим доказом.
Таким чином, з метою виконання завдань кримінального провадження (стаття 2 КПК України), що полягає у захисті суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене вище майно, яке на цей час належить на праві приватної власності ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_4 ).
В судовому засіданні прокурор зазначив, що майно на яке він просить накласти арешт визнано речовим доказом. Метою арешту є збереження речових доказів, що відповідає ст. 98, п.1 ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України.
Вислухавши думку прокурора, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
До клопотання додані копії документів та матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесення даних з приводу кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленомуцим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що булиоб`єктом кримінально протиправнихдій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 від 06.06.2019 року об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення №324, площею 9,9 кв.м. по вулиці Микільсько-Слобідська, буд. 6/2 в м. Києві визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42018101040000164 від 18 жовтня 2018 року.
Слідчий суддя, прийшов до висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.
Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогамКПК України, тобто містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та є пропорційним, тобто відповідає тяжкості правопорушення і не становить особистий і надмірний тягар для володільця майна.
Так, на думку слідчого судді, прокурором доведено правову підставу для арешту майна, надано достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, дослідивши надані до клопотання матеріали, враховуючи, відповідно до вимогст. 173 КПК України, наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, арешт зазначеного майна, шляхом заборони відчуження, є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та заснованим На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173, ст.175, ст.309,372, ст.392, ст.532 КПК України,
ПОСТАНОВИВ :
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт, шляхом заборони відчуження майна, а саме на нежитлове приміщення №324 площею 9,9 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 986625380000), яке належить на праві приватної власності ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Арешт може бути скасовано відповідно до ст. 174 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Дніпровський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 11.06.2019 |
Оприлюднено | 17.02.2023 |
Номер документу | 82583386 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Кримінальне
Дніпровський районний суд міста Києва
Сазонова М. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні