Рішення

від 12.06.2019 по справі 672/391/19

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №672/391/19

Провадження №2/672/324/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 р. м. Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Шинкоренка С.В., за участю секретаря Терещук Н.А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городка в порядку загального позовного провадження цивільну справу №672/391/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області, прокуратури Хмельницької області, Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області

про відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Свої позовні вимоги обґрунтував наступним.

Так, 30.05.2014 року його було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України. В подальшому, а саме 29.07.2014 року обсяг підозри було збільшено, повідомлено про підозру за ч.1 ст.366 КК України. 29.07.2014 року обвинувальний акт було затверджено прокурором та спрямовано до суду.

В результаті ряду судових проваджень, у кінцевому результаті, 18.01.2018 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області постановила ухвалу про залишення без змін вироку Городоцького районного суду Хмельницької області від 19.08.2017 року про виправдання ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що протягом всього часу притягнення до кримінальної відповідальності він був змушений тривалий час відстоювати свої законні права та доводити свою невинуватість, внаслідок чого порушився його звичайний ритм життя. Крім того, зазначає, що була спричинена шкода і його діловій репутації, оскільки він являється приватним підприємцем і пред`явлене обвинувачення безпосередньо пов`язане із здійсненням його підприємницької діяльності, що призвело до того, що з ним не бажали укладати нові угоди контрагенти, що так само призводило до численних незручностей і моральних переживань.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 900 000 грн. 00 коп.

Представник відповідача - прокуратури Хмельницької області Малинецький Д.А. проти задоволення позову заперечив, вважає його безпідставним, оскільки будь-яких суттєвих впливів на його повсякденне життя позивач не зазнав, до нього не застосовувались запобіжні заходи, він не відбував будь-якого реального покарання за вироком суду. Однак додатково зазначив, що якщо суд прийде до переконання про обгрунтованість позову, то вважає, що стягненню на користь позивача підлягає моральна шкода у мінімальному її щомісячному розмірі.

Представники Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України, ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про місце, день та час розгляду справи, що не є перешкодою для розгляду справи.

Крім того, представником відповідача ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області 15.04.2019 року на адресу суду було подано відзив на позовну заяву, в якій останній просить у задоволенні позову відмовити за його безпідставністю (а.с.73-75).

Ухвалою суду від 06.05.2019 року, задоволено заяву представника позивача та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Городоцький РВ УМВС України в Хмельницькій області.

Суд, заслухавши пояснення сторін (їх представників), перевіривши матеріали справи в межах наданих суду доказів, вважає що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи із такого.

Судом об`єктивновстановлено,що 30 травня 2014 року страшим слідчим СВ Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області капітаном міліції Вараницею О.В. було повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України (а.с.19). Кримінальне провадження №12014240120000053 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань

Згодом, 29 липня 2014 року старшим слідчим СВ Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області, капітаном міліції Вараницею О.В. було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри. Так, старший слідчий, розглянувши матеріали досудового розслідування №12014240120000053, змінив раніше повідомлену підозру, якою повідомив ОСОБА_1 про вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч 1 ст 366 КК України (а.с.23-24).

29 липня 2014 року старшим прокурором прокуратури Городоцького району Хмельницької області молодшим радником юстиції Туранською Аллою Віталіївною затверджено обвинувальний акт відносно позивача за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України (а.с.28-30). В подальшому із вказаним обвинувальним актом органи досудового розслідування звернулись до Городоцького районного суду Хмельницької області, як до суду першої інстанції.

В ході розгляду справи в Городоцькому районному суді Хмельницької області Городоцькою місцевою прокуратурою Хмельницької області було змінено первинно пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення, а саме сформульовано його за ч.1 ст.366 КК України (тобто фактично зменшено обсяг обвинувачення) (а.с.42-47).

За наслідками розгляду кримінального провадження № 672/1191/14-к (провадження №1- кп/672/5/17) Городоцький районний суд Хмельницької області ухвалив обвинувальний вирок 13 червня 2016 року, яким ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України в редакції від 09 червня 2013 року і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 1 700 грн. з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функції строком 1 рік. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 було звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності (а.с.48-49).

Не погодившись із вироком суду, ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Хмельницької області із апеляційною скаргою на вирок Городоцького районного суду від 13 червня 2016 року. За наслідками розгляду апеляційної скарги позивача Апеляційний суд Хмельницької області постановив ухвалу від 05 жовтня 2016 року, якою апеляційну скаргу задовільнив частково, а вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 13 червня 2016 року скасував і призначив новий розгляд в Городоцькому районному суді Хмельницької області (а.с.50-52).

19 серпня 2017 року Городоцький суд Хмельницької області розглядаючи справу повторно, ухвалив виправдувальний вирок, яким ОСОБА_1 виправдав за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення (а.с.53-55).

Не погодившись із вироком від 19 серпня 2017 року, прокурор Городоцької місцевої прокуратури звернувся до Апеляційного суду Хмельницької області із апеляційною скаргою. За наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора Городоцької місцевої прокуратури колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області 18 січня 2018 року постановила ухвалу, якою вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 19 серпня 2017 року про виправдання ОСОБА_1 , за відсутності в його діях складу злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 336 КК України, залишила без змін, а апеляційну скаргу прокурора Городоцької місцевої прокуратури - без задоволення (а.с.56-60).

Ст.130 КПК України визначено, що Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України та в порядку, передбачених законом.

Згідно п.1ч.1ст.1Закону України"Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадянинові незаконнимидіями органівдізнання,досудового слідства, прокуратуриі суду"визначено,що :відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуваннюшкода,завдана громадяниновівнаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Ч.2 ст.1 цього ж Закону визначено, що: У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Судом було встановлено, що повністю підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з дня повідомлення йому про підозру (30.05.2014 р. до дня залишення без змін Апеляційним судом Хмельницької області вироку Городоцького районного суду Хмельницької області від 19.08.2017 року, тобто до 18.01.2018 року), що в загальному становить 43 місяці 18 днів.

Тому суд вважає підставними та такими, що ґрунтуються на нормах закону вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, однак не погоджується з їх розміром виходячи із такого.

Відповідно доабз.7п.17Положення прозастосування ЗаконуУкраїни "Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діями органівдізнання,попереднього слідства,прокуратури ісуду",затв.спільним наказомМіністерства ЮстиціїУкраїни,Генеральної прокуратуриУкраїни,Міністерства ФінансівУкраїни,від 04.03.1996р.№ N6/5/3/41,визначено,що :Відшкодування моральної шкоди за час перебування підслідством чи судом згідно зчастиною 3ст.13Закону провадитьсявиходячи зрозміру неменше одногомінімального розмірузаробітної платиза коженмісяць перебуванняпід слідствомчи судом. Відшкодування моральної шкоди відповідно до частини 1 ст.4 Закону провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Також, суд бере до уваги і те, що законодавцем фактично встановлена нижня межа розміру відшкодування моральної шкоди, що підлягає до застосування - не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, однак не встановлено максимального обмеження, що, на думку суду, має відповідним чином обґрунтовуватись особою, яка претендує на відшкодування даного виду шкоди у відповідних більших розмірах.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень… Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.1,6 ст.81 ЦПК України).

Згідно абз.2 п.9 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди", визначено, що: У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Ст.8 Закону України "Про державний бюджет України у 2019 р." установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січні: 4173 грн.

Як вбачається з вимог чинного цивільного законодавства України (ч.1 ст.1176 ЦК України), шкода, завдана позивачеві незаконними діями органу державної влади, відшкодовується державою, незалежно від вини цього органу. У справі державу представляє Державна казначейська служба України, яка діє на підставі Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року.

Отже, виходячи із розміру однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом розмір мінімальної моральної шкоди становить : 43 міс. 18 днів. х 4173 грн. = 181997 грн. 00 коп.

Проте, з врахуванням тривалості досудового розслідування та судового розгляду, ступеня завданих моральних страждань, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі, що не суттєво відрізняється від мінімального, а саме в сумі 190 000 грн.

При цьому суд враховує, що протягом тривалого часу позивач був змушений регулярно брати участь у різного роду слідчих та процесуальних діях спочатку в якості підозрюваного при досудовому розслідуванні відповідного кримінального провадження, а в подальшому в якості обвинуваченого при судовому його розгляді. Незважаючи на відсутність обраних відносно позивача запобіжних заходів, він фактично мав цілий ряд обмежень у вигляді обов`язків, які покладаються на підозрюваного та обвинуваченого в силу положень ч.7 ст.42 КПК України.

В результаті незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності мав місце досить тривалий відрив ОСОБА_1 від звичного способу життя, руйнація життєвих планів та соціальних зв`язків, приниження його честі, гідності та ділової репутації, він впродовж тривалого часу був позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя, переносив дискомфортні умови існування, був вимушений пристосовуватись до несприятливих обставин. Його нормальні життєві зв`язки були порушені, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Проте, суд бере до уваги фактично нижній розмір відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що до ОСОБА_1 було застосовано найбільш м"який вид кримінального покарання штраф, від сплати якого позивач був звільнений у зв`язку із закінченням строків давності. Крім того, даний вирок не набрав законної сили взагалі оскільки був скасований апеляційним судом. Тобто, фактично, протягом вищевказаного періоду часу до позивача не було застосовано жодного кримінального покарання, відносно нього не застосовувались запобіжні заходи, що б могло свідчити про більш високий ступінь негативного втручання в його права, і відповідно, про можливість стягнення моральної шкоди у розмірі більшому від мінімального.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що в результаті завданої моральної шкоди у позивача значно погіршився стан здоров"я, оскільки жодних належних доказів про це суду надано не було, а копія епікризу 6763/794 судом до уваги не може бути взята, оскільки сам позивач вказує про те, що визначені у ньому хвороби є хронічними, якими він хворіє протягом тривалого часу. Доказів, які б свідчили про існування причинного зв`язку між загостренням цих хвороб (чи взагалі доказів, які б свідчили про факт їх загострення) і фактом притягнення позивача до кримінальної відповідальності суду надано не було. Такі твердження позивача самі по собі є лише припущеннями і судом до уваги братись не можуть. Отже, жодних інших доказів, які б свідчили про більшу суттєвість спричинених моральних збитків суду надано не було.

Також, при розгляді даної справи, судом береться до уваги правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові в справі від 20.09.2018 №686/23731/15-ц, де вказано про таке.

Надання особі статусу виправданого обумовлює появу певних прав. Ні в Кримінально-процесуальному кодексі України 1960 року, ні в Кримінальному процесуальному кодексі України 2012 року немає окремої статті, яка була б безпосередньо присвячена правам виправданого.

У ст. 42 чинного КПК України, норми якої регулюють статус підозрюваного та обвинуваченого, передбачено, зокрема, право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не виправдалися. У ч. 3 ст. 43 КПК України вказано, що виправданий має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для захисту на відповідній стадії судового провадження.

Однією з новел чинного КПК України є глава «Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов». Згідно зі ст. 130 цієї глави шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. Разом з тим, ці права можуть бути реалізовані лише за наявності відкритого кримінального провадження.

У разі припинення кримінального провадження єдиним законом про відшкодування шкоди незаконним засудженням є Закон України № 266/94-ВР, сфера дії якого поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі на виправданих. Розгляд вказаної вимоги необхідно здійснювати за правилами цивільного судочинства в суді, який ухвалив виправдувальний вирок.

Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі ухвалення виправдувального вироку покладається на суд, який повинен здійснити таке роз`яснення шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.

Оскільки Закон України № 266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

З аналізу положень ст. 12 Закону України № 266/94-ВР вбачається, що саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржене до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства.

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом. Цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Суд, який розглядає справу, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області, прокуратури Хмельницької області, Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області, про відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 190 000 грн. 00 коп. (сто дев`яносто тисяч грн. 00 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження. якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Городоцький районний суд Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, інд. 01601 м. Київ, вул. Бастіонна 6.

Відповідач: Прокуратура Хмельницької області, ЄДРПОУ 02911102, інд.29000 пров. Військоматський 3 м. Хмельницький.

Відповідач: Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області, ЄДРПОУ 08592336, інд.29000 вул. Зарічанська 7 м. Хмельницький.

Відповідач: Городоцький РВ УМВС України в Хмельницькій області, ЄДРПОУ 08676292, інд.32000 вул. Червоний Майдан 3 м. Городок Хмельницької області.

Повний текст рішення суду виготовлено 21.06.2019 року.

Суддя: