Рішення

від 19.06.2019 по справі 260/523/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2019 рокум. Ужгород№ 260/523/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.

за участю:

представника позивача - Муругов В.О.

представника відповідача - Ковач О..Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 червня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 24 червня 2019 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - відповідач, Управління соціального захисту Перечинської РДА), якою просить: визнати протиправною відмову у призначенні житлової субсидії та зобов`язати Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації призначити житлову субсидію ОСОБА_1 з 01 жовтня 2018 року, з проведенням відповідного перерахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Перечинської РДА із заявою про призначення субсидії та декларацією про доходи і витрати. Однак, відповідач рішенням від 26 грудня 2018 року № 19 відмовив у призначенні субсидії, у зв`язку з тим, що у складі сім`ї заявника є працездатні, у яких відсутні доходи. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки до зареєстрованих членів його сім`ї належать: дружина, онучка та донька. Однак, донька та онука фактично проживають за іншими адресами, про що було зазначено в декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії та не взято до уваги відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що відмовляючи позивачеві у призначенні субсидії Управління соціального захисту керувалося Положенням про порядок призначення житлових субсидій та у зв`язку з відсутністю підстав для призначення субсидії, правомірно відмовило позивачу у її призначенні.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 13 листопада 2018 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Перечинської РДА із заявою про призначення про житлової субсидії.

Разом із заявою позивачем була подана декларація про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, у якій, окрім себе зазначив інших осіб зареєстрованих у житловому приміщенні, а саме: дружину ОСОБА_3 , онуку ОСОБА_4 , доньку ОСОБА_5 . При цьому у декларації позивач вказав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично у будинку не проживають та, що вказані особи є безробітними.

26 грудня 2018 року рішенням Комісії з питань надання житлових субсидій у виняткових випадках та пільг за фактичним місцем проживання пільговика, оформленим протоколом № 19 відмовлено позивачу у призначенні житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива, скрапленого газу.

Повідомленням про призначення субсидії на житлово-комунальні послуги до особової справи № 138 позивача проінформовано, що йому згідно рішення Комісії (протокол № 19 від 26 грудня 2018 року) не призначено житлову субсидію, у зв`язку тим, що у складі сім`ї заявника є працездатні, у яких відсутні доходи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 року №329) (далі - Положення № 848).

Відповідно до п.1 Положення житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Згідно п.2 Положення № 848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Відповідно до п.3 Положення № 848 призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Пунктом 4 Положення № 848 встановлено, що житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, визначеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 Положення № 848 житлова субсидія не призначається, (у тому числі на наступний період), а саме: якщо:

1) загальна площа житлового приміщення перевищує 120 кв. метрів для квартири і 200 кв. метрів для індивідуального будинку (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, а також сімей, в яких не менше року проживають троє і більше дітей, з урахуванням тих, над якими встановлено опіку чи піклування);

2) будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства має у своєму володінні транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років (крім мопеда).

3) у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:

- за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

- вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

- вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.

В той же час, відповідно до п. 7 Положення № 848 за наявності умов, визначених у п. 6 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії виходячи з конкретних обставин, що склалися, крім випадку, зазначеному у підпункті 1 пункту 6 цього Положення.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що пунктом 6 Положення № 848 визначено підстави для відмови у призначенні субсидії.

В той же час, відповідач, відмовляючи у призначенні субсидії ОСОБА_1 (протокол від 26 грудня 2018 року №19) не вказав конкретного пункту, визначеного Положенням № 848, що був підставою для такої відмови

Відповідно до п.8 Положення № 848, житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку).

Згідно з п.9 Положення № 848, житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються особи, що зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), на яких розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії.

У разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), за рішенням комісії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих за даною адресою членів домогосподарства. Рішення комісії в такому випадку приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці десятому пункту 7 цього Положення.

За рішенням комісії доходи членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично за даною адресою не проживають, в сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Рішення комісії в такому випадку приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці десятому пункту 7 цього Положення, і не може поширюватися на випадок, визначений в абзаці третьому цього пункту.

З вищенаведених норм, вбачається, що навіть за наявності обставин, визначених п. 6 Положення № 848 як підстави для відмови у призначенні житлової субсидії, спеціально створеною комісією може бути прийняте рішення про призначення такої субсидії.

Згідно з пунктом 13 Положення №848 для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання): заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі за формою, встановленою Мінсоцполітики; декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики; довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності); договір найму (оренди) житла (у разі наявності).

Як вже встановлено судом, позивач при зверненні із заявою про призначення субсидії надав декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, у якій, окрім себе зазначив інших осіб зареєстрованих у житловому приміщенні, а саме: дружину ОСОБА_3 , онуку ОСОБА_4 , доньку ОСОБА_5 . При цьому у декларації позивач вказав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично у будинку не проживають.

Факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не за місцем реєстрації, підтверджується довідками Перечинської міської ради від 06 березня 2019 року.

Згідно ч.2 ст.2 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку, що під час розгляду заяви позивача про призначення житлової субсидії відповідач повинен був врахувати факт фактичного не проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в житловому будинку позивача, тобто не включати їх до складу домогосподарства.

Відтак, на переконання суду, відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 субсидії не врахував всіх обставин, які могли вплинути на його прийняття.

З огляду на вищенаведене та оскільки у протоколі Комісії з питань надання житлових субсидій не зазначено причини відмови у призначенні субсидії з посиланням на конкретний пункт Положення № 848 та не зазначено, які обставини взято до уваги при прийнятті такого рішення, суд вважає протиправною відмову у призначенні житлової субсидії ОСОБА_1 , оформлену протоколом засідання Комісії з питань надання житлових субсидій у виняткових випадках та пільг за фактичним місцем проживання пільговика від 26 грудня 2018 року № 19.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Управління соціального захисту населення Перечинської РДА призначити йому житлову субсидію з 01 жовтня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до п. 13 Положення № 848 структурним підрозділом з питань соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів приймається рішення про: призначення житлової субсидії; відмову в призначенні житлової субсидії; подання документів на розгляд комісії.

Рішення про призначення або відмову в призначенні житлової субсидії приймається комісією протягом 30 календарних днів з дня прийняття структурним підрозділом з питань соціального захисту населення рішення про подання документів щодо призначення житлової субсидії на розгляд комісії.

Враховуючи вищенаведене, відповідні повноваження відповідача щодо призначення субсидії чи відмови у її призначенні, є дискреційними повноваженнями.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Відтак, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі заявлених позовних вимог і зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2018 року про призначення житлової субсидії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак суд враховує, що в даній справі обов`язок доказування правомірності своїх дій та прийнятого рішення покладено на відповідача. В той же час, відповідачем не доведено правомірності відмови у призначенні позивачу субсидії, в зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню та необхідно визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області у призначенні житлової субсидії ОСОБА_6 , оформлену протоколом засідання Комісії з питань надання житлових субсидій у виняткових випадках та пільг за фактичним місцем проживання пільговика від 26 грудня 2018 року № 19 та зобов`язати Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області повторно розглянути заяву позивача про призначення житлової субсидії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. У зв`язку із частковим задоволенням позову, необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області (Закарпатська область, м. Перечин, вул. Ужанська, буд. 19, код ЄДРПОУ 03192862) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області у призначенні житлової субсидії ОСОБА_1 , оформлену протоколом засідання Комісії з питань надання житлових субсидій у виняткових випадках та пільг за фактичним місцем проживання пільговика від 26 грудня 2018 року № 19.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2018 року про призначення житлової субсидії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області (Закарпатська область, м. Перечин, вул. Ужанська, буд. 19, код ЄДРПОУ 03192862) судові витрати у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяН.Д. Маєцька