Рішення

від 24.06.2019 по справі 360/1649/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1649/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

12.04.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії, відповідно до якої позивач просить суд стягнути винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2014 по 31.12.2014 в сумі 5952,84 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач з 12.12.2011 по 06.11.2015 проходив службу в ОВС України. З 15.09.2015 по 06.11.2015 перебував на посаді оперуповноваженого у справах дітей Новопсковського РВ ГУМВС України у Луганській області, та був звільнений згідно наказу ГУМВС України у Луганській області № 399 о/с від 06.11.2015 з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за пунктом 64 «з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) у званні старший лейтенант міліції.

На даний час позивач займає посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області, згідно з наказом ГУНП в Луганській області №811 о/с від 15.11.2017.

Згідно довідки про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 30.06.2015 №ВДЗ/6484/А , ОСОБА_1 , в період з 07.11.2014 по теперішній час дійсно фактично безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

Від ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області отримав довідку №43 від 21.02.2019 про нараховану та виплачену винагороду за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період проходження служби у Новопсковському РВ ГУМВС України у Луганській області з 07.11.2014 по 31.12.2014.

З інформації та даних, викладених у листі ліквідаційної комісії ГУМВС України в Луганській області № 43 від 21.02.2019, позивач встановив, що йому за період з 07.11.2014 по 31.12.2014 не нараховувалась та не перераховувалась винагорода за участь в АТО, хоча в цей період часу позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області, що підтверджується наданими довідками.

На думку позивача, дії відповідача щодо не нарахування та несплати йому винагороди за участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2014 по 31.12.2014 є неправомірними.

Ухвалою суду від 15.04.2019 позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 11.05.2019 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.05.2019 від Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.38-45), в обґрунтування якого останній послався на таке.

Наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач був включений до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористій операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 07.11.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивач був виключений зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 07.11.2015.

Виплата винагороди за спірний період не здійснювалась, оскільки наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 видано по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Також відповідач вважає, що матеріали справи свідчать лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Луганської області у спірний період, а докази того, що позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції в спірний період, в матеріалах справи відсутні. Вказаний період часу є загальним періодом, що визначає лише можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції. Безпосередня участь позивача у проведенні антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими і проводиться нарахування та виплата винагороди за таку участь (на підставі відповідних наказів).

Також зазначив, що ч. 3 ст. 112 ЦК України визначено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, остаточний розрахунок проведений у грудні 2015 року, до суду звернувся 12.04.2019, тобто з пропуском місячного строку, оскільки, окрім цього, вважає, що винагорода за безпосередню участь в АТО не є складовою заробітної плати. На підставі викладеного відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Згідно з копіями витягів із наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 07.06.2015 № 158 та від 17.11.2015 № 321 ОСОБА_2 міліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , у період з 07.11.2014 по 07.11.2015 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, що не заперечується сторонами по справі (а.с.13,14,16,38,48-50).

На підставі вищевказаних наказів ГУМВС України у Луганській області видано позивачу довідку від 30.06.2015 №ВДЗ/6484/А про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України про те, що він дійсно в період з 07.11.2014 по теперішній час безпосередньо бере участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (а.с.8).

Згідно з довідкою ліквідаційної комісії Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області від 15.05.2019 №73, яка видана на підставі інформації голови комісії з припинення діяльності, в.о. головного лікаря Новопсковського РТМО від 12.02.2019 №358 та довідки заступника головного лікаря КЗ Новопсковський центр первинної медико-санітарної допомоги Новопсковської районної ради від 12.02.2019 №2-Р-2-2, ОСОБА_1 у період з 07.11.2014 по 31.12.2014 не перебував на лікарняному (а.с.12,18,54).

Відповідно до довідки ліквідаційної комісії Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області від 15.05.2019 № 74 та довідки №45 від 21.02.2019 ОСОБА_1 у період з 07.11.2014 по 31.12.2014 у черговій відпустці не перебував (а.с.17,55).

Згідно з довідкою від 21.02.2019 № 42, виданою ліквідаційною комісією Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганський області та ліквідаційною комісією ГУМВС України у Луганський області та довідок ліквідаційної комісії Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганський області №№70,71 від 15.05.2019, грошове забезпечення позивача у листопаді 2014 року становило 2773,26 грн, у грудні 2014 року 3573,84 грн (бер урахування суми індексації - 29,23 грн). За вказаною довідкою винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції позивачу не нараховувалася та не сплачувалася, що також підтверджується довідкою ліквідаційною комісією Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганський області та ліквідаційною комісією ГУМВС України у Луганський області №43 від 21.02.2019 (а.с.9,10,51,52).

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України Про міліцію форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету від 04.06.2014 № 158 встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови КМУ від 04.06.2014 № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 23.07.2014 № 719, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови КМУ № 158 та Наказу МВС України № 719) можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплату винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відповідно до п. 2.17.1 якої особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціальнопобутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Додатком №26 Додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до Постанови № 1294 визначено вичерпний перелік додаткових видів грошового забезпечення, до яких належать:

- підвищення посадового окладу за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя, відсотків посадового окладу;

- надбавка за кваліфікаційну категорію медичним працівникам з числа начальницького складу, відсотків посадового окладу;

- надбавка за особливості проходження служби у приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, в ізоляторах тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб, у спецприймальниках для тримання осіб, підданих адміністративному арешту, відсотків посадового окладу;

- надбавка за роз`їзний характер роботи (замість добових), відсотків посадового окладу;

- доплата за особливі умови служби, відсотків посадового окладу;

- доплата за службу в нічний час, відсотків посадового окладу;

- надбавка за кваліфікаційну категорію, відсотків посадового окладу;

- підвищення посадового окладу за результатами чергової екзаменаційної сесії, відсотків посадового окладу;

- надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі, відсотків посадового окладу.

Таким чином, індексація, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань чи матеріальна допомога на оздоровлення не віднесена до щомісячних видів грошового забезпечення, в розмірі 100% якого нараховується на виплачується винагорода за участь в антитерористичній операції згідно з постановою № 158.

Оскільки у грудні 2014 року позивачу сплачено індексацію в сумі 29,23 грн, на які винагорода за участь в АТО не нараховується, тому враховуючи положення Постанови КМУ № 158 та Наказу МВС України № 719, розмір винагороди позивача в листопаді 2014 року повинен розраховуватись з 3000,00 грн, оскільки розмір грошового забезпечення позивача у вказаному місяці становив менше 3000,00 грн, а в грудні 2014 року розмір винагороди позивача повинен розраховуватись з 3573,84 грн, без урахування індексації в сумі 29,23 грн (а.с.9).

Враховуючи, що відповідно до наказів АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158, від 17.11.2015 № 321 позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 07.11.2014 по 07.11.2015 та те, що позивач не перебував на лікарняному та у відпустці за період з 07.11.2014 по 31.12.2014, кількість днів у 2014 році перебування позивача в АТО становить: листопад - 24, грудень - 31, тому сума стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції за 2014 рік повинна складати 5973,84 грн, з яких:

за листопад 2014 року - 2400,00 грн. (3000,00 грн. розмір грошового забезпечення/30 (кількість днів у місяці) х 24 днів (безпосередньої участі в АТО);

за грудень 2014 року - 3573,84 грн. (3573,84 грн. розмір грошового забезпечення/31 (кількість днів у місяці) х 31 днів (безпосередньої участі в АТО).

Оскільки наказами АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 та від 17.11.2015 № 321 ОСОБА_1 залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 07.11.2014 по 07.11.2015, то винагорода позивачу за участь в антитерористичній операції повинна була сплачуватись за весь спірний період.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Новопсковського РВ ГУМВС України у Луганській області провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2014 по 31.12.2014 на суму 5952,84 грн, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Оскільки при здійсненні розрахунків розміру винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2014 по 31.12.2014 суд дійшов висновку щодо необхідності стягнення з відповідача коштів у сумі 5973,84 грн, а вимоги позивача про зобов`язання Новопсковського РВ ГУМВС України у Луганській області провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2014 по 31.12.2014 на суму 5952,84 грн ґрунтуються виключно на допущеній помилці під час визначення розміру винагороди (позивачем не враховано суму за роботу у нічний час в розмірі 21,00 грн ), з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2014 по 31.12.2014 в розмірі 5973,84 грн.

У запереченнях відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії ).

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо посилань відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази участі ОСОБА_1 у заходах, зазначених у п. 2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 та п. 1 наказу МВС № 719 від 23.07.2014, а довідка № ВДЗ/6484/А від 30.06.2015 свідчить лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Луганської області у період часу з 07.11.2014 по 31.12.2014, суд зазначає таке.

Відповідно до наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 07.06.2015 № 158 позивача включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Луганської області, забезпечення її проведення з 07.11.2014.

Наказом Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 17.11.2015 № 321 позивача виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Луганської області, забезпечення її проведення з 07.11.2015.

Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відомості, викладені у вищезазначених наказах Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, чітко вказують на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області у період з 07 листопада 2014 року по 07 листопада 2015 року, що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Крім того, даний факт підтверджується також довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 30.06.2015 № ВДЗ/6484/А про те, що в період з 07.11.2014 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с.8).

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові 23.10.2018 № 812/927/16. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові 18.07.2018 у справі № 812/889/17.

Стосовно посилань відповідача на те, що винагорода за участь в антитерористичній операції не має постійного характеру, суд зазначає.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України Про оплату праці в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Щодо посилань відповідача на частину третю статті 112 ЦК України, суд зазначає, що дана норма не може бути застосована до цих правовідносин, оскільки позивачем оскаржується право на реалізацію законних вимог - винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. У судовому засіданні встановлено, що відповідачем така винагорода позивачу не була нарахована, а тому стаття 112 ЦК України до даних правовідносин не може бути застосована.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина пята статті 122 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правові позиції Конституційного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих у справах щодо офіційного тлумачення статті 233 КЗпП України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі Рішення від 15.10.2013 № 9-рп/2013) та від 15.10.2013 № 8-рп/2013.

Згідно п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.10.2013 № за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1,12 Закону України Про оплату праці(далі Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013).

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно вищезазначеного Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, застосування частини пятої статті 122 КАС України у публічних спорах про стягнення заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці і, відповідно, обмеження права на звернення до суду місячним строком призведе до дискримінації державних службовців за ознакою місця роботи, оскільки працівники інших установ та організацій, на яких не поширюється частина пята статті 122 КАС України, можуть застосувати своє право безстроково.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне застосувати частину другу статті 233 КЗпП України по даній справі, тобто не обмежувати позивача строком зверненням з даним позовом. Таким чином, суд не враховує посилання відповідача стосовно пропущеного позивачем строку на звернення до суду з даним позовом.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги про зобовязання відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2014 по 31.12.2014 є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у період з 07.11.2014 по 31.12.2014, тому правильним та ефективним способом захисту порушеного права буде визнання протиправною бездіяльності Новопсковського РВ ГУМВС України у Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2014 по 31.12.2014 в сумі 5973,84 грн та стягнення з Новопсковського РВ ГУМВС України у Луганській області на користь позивача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за листопад 2014 року 2400,00 грн, за грудень 2014 року в сумі 3573,84 грн, а всього в розмірі 5973,84 грн.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобов`язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2014 по 31.12.2014 в сумі 5973,84 грн.

Стягнути з Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (92303, Луганська область, Новопсковський район, смт Новопсков, вул.Пролетарська, 20, код ЄДРПОУ 08670881) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за листопад 2014 року 2400,00 грн, за грудень 2014 року 3573,84 грн (три тисячі п`ятсот сімдесят три гривні 84 коп), а всього в розмірі 5973,84 грн (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят три гривні 84 коп) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Є. Петросян