Рішення

від 11.06.2019 по справі 440/1706/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1706/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.,

представника позивача - Крамаренко О.П.

представника відповідача - Масліченко С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Позовні вимоги:

стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 22 020 грн 84 коп. та пені 330 грн 25 коп.

Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2019 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі також - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТ" (надалі також - відповідач, ТОВ "ГОТ") про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ухвалою від 20 травня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що у порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2018 році не виконано нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені.

По справі надано письмовий відзив ТОВ "ГОТ" на позов /а.с. 21-22/, у якому відповідач вказав, що обов`язок щодо створення робочих місць для інвалідів виник у нього в 2018 році, коли чисельність працюючих на підприємстві зросла до 8 осіб.

Однак робоче місце не було створено, оскільки в лютому 2018 року електрогазозварювальник ОСОБА_1 пішов на лікарняний у зв`язку з травмою, яка давала підстави вважати, що йому буде надана інвалідність. Протягом перебування на лікарняному працівника ОСОБА_1 ТОВ "ГОТ" не зверталось до центру зайнятості за направленням інваліда на роботу, очікуючи, що даний працівник отримає групу інвалідності. У серпні 2018 року ОСОБА_1 була встановлена 3 група інвалідності, у вересні 2018 він звільнився, а в жовтні 2018 року на підприємство на посаду різноробочого був прийнятий гр. ОСОБА_2 , який мав інвалідність 3 групи. Тому ТОВ "ГОТ" вважав, що ним не було допущено порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

16 липня 2018 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, у якій він наполягав на позовних вимогах, оскільки у відзиві не наведено норм, які б визначали перелік підстав для звільнення роботодавця, який не виконує норматив, від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені /а.с. 48/.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити їх. З приводу повідомлених відповідачем фактів представник Фонду не заперечував, однак вказував, що розрахунок середньорічної кількості працюючих інвалідів здійснюється за встановленою формою, яка не дозволяє врахувати ті місяці, в яких інвалід на підприємстві був працевлаштований. Розрахунок же за формулою дає кількість працюючих інвалідів за рік, що дорівнює нулю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши пояснення по суті справи, яке відповідає змісту відзиву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ТОВ "ГОТ" (код ЄДРПОУ 40864860) є юридичною особою, зареєстрованою в порядку визначеному законом.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

11 лютого 2019 року ТОВ "ГОТ" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма № 10-ПІ) /а.с.8/.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2018 році становила 12 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (осіб) згідно Звіту, зазначено 1 особу.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Таким чином, з огляду на приписи частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для ТОВ "ГОТ" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів розраховується у кількості одного робочого місця.

Оскільки, за твердженням позивача, середньооблікова чисельність працевлаштованих осіб з інвалідністю у 2018 році склала 0 осіб, за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано ТОВ "ГОТ" адміністративно-господарські санкції у розмірі 22 020 грн 84 коп. (за 1 особу) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 330 грн 25 коп. (за 25 днів (з 16.04.2019 по 10.05.2019)) /а.с. 9/.

З метою стягнення зазначених адміністративно-господарських санкцій та пені в судовому порядку, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов`язку працевлаштування інвалідів.

За змістом частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з частинами 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини 3 статті 217 Господарського кодексу України, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 4 статті 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із аналізу вищенаведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 18 цього Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов`язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Частиною 3 статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, (у редакції чинній з 07.02.2017) форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 липня 2013 року та 19 листопада 2013 року (справи №№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно), у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 825/1276/18.

Висновки щодо правозастосування

З пояснень відповідача судом встановлено, що у період з лютого 2018 року по серпень 2018 року ТОВ "ГОТ" не здійснювало пошуку особи з інвалідністю для працевлаштування на підприємстві, оскільки в лютому 2018 року електрогазозварювальник ОСОБА_1 пішов на лікарняний у зв`язку з хворобою, яка давала підстави вважати, що йому буде надана інвалідність. Тобто, очікуючи настання інвалідності свого працівника, ТОВ "ГОТ" вважало, що воно не має обов`язку працевлаштовувати іншу особу з інвалідністю.

Зі змісту інформації, що міститься у листі Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості № 16/46/1114-19 від 21 травня 2019 року /а.с. 19/, судом встановлено, що ТОВ "ГОТ" протягом 2018 року не подавало до державної служби зайнятості звіт за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів.

Суд не може погодитись з твердженням про те, що обставина перебування працівника ОСОБА_1 на лікарняному у період з лютого 2018 року по серпень 2018 року, є такою підставою, що звільняє юридичну особу від обов`язку для працевлаштування особи з інвалідністю. Статус особи з інвалідністю гр. ОСОБА_1 отримав 30 серпня 2018 року за наслідками огляду медико-соціальною експертною комісією, про що складено довідку до акта огляду МСЕК № 874 від 30.08.2019 /а.с. 34/.

Оскільки до 30 серпня 2019 року ОСОБА_1 не мав статусу особи з інвалідністю, відсутні підстави вважати, що на підприємстві у цей період (з січня 2018 року по серпень 2018 року) працював інвалід.

Так як відповідач не подавав до державної служби зайнятості звіт за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів, він порушив вимоги статті 18 Закону № 875 в частині інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для інвалідів, тому є підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за період з січня 2018 року по серпень 2018 року.

Отже, відповідачем у період з січня 2018 року по серпень 2018 року не вжито передбачених чинним законодавством заходів для працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу, а саме, не забезпечено зайнятість 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів, не надано службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інваліда.

В той же час, судом встановлено, що працівник ОСОБА_1 , пропрацювавши на підприємстві відповідача до 06 вересня 2018 року, відповідно до наказу № 25-К /а.с. 37/ був звільнений згідно з п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін).

Наказом ТОВ "ГОТ" № 31-К від 05 жовтня 2018 року на посаду підсобного робітника був прийнятий ОСОБА_2 , якому встановлена 3 група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0026765 /а.с. 40/.

Враховуючи викладене, з вересня 2018 року по грудень 2018 року відповідачем виконані вимоги статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за період з січня 2018 року по серпень 2018 року в розмірі 14 680 грн 56 коп. та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 220 грн 25 коп., що відповідає вимогам статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

В решті позовних вимог про стягнення адміністративно-господарських санкцій за період з вересня 2018 року по грудень 2018 року в сумі 7 340 грн 28 коп. та пені в сумі 110 грн, необхідно відмовити, оскільки застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у цей період є необґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів такими, що підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вул.Зигіна 1 м.Полтава ЄДРПОУ 13937406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гот" (вул.Соборності, 77а м.Полтава ЄДРПОУ 40864860) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гот" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у сумі 14 680,56 грн. та пеню у сумі 220,25 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 червня 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков