Постанова

від 19.06.2019 по справі 750/1398/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 червня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1398/19

Головуючий у першій інстанції - Литвиненко І. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/826/19

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді - Бобрової І.О.,

суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

за участю секретаря - Зіньковець О.О.,

сторони справи:

позивач - Чернігівська міська рада,

відповідачі - ОСОБА_1 , Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 квітня 2019 року у справі за позовом Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 , Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про скасування рішень,

місце постановлення рішення судом першої інстанції - м.Чернігів,

дата складання повного тексту рішення суду - 15.04.2019,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року Чернігівська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Ананка К.В., Чернігівської районної державної адміністрації, в якому просила скасувати рішення державного реєстратора Чернігівської РДА Ананка К.В. про держану реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39417281 від 30.01.2018 та рішення від 13.02.2018, індексний номер 39652015, а також стягнути з відповідачів 3842 грн сплаченого судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у 2018 році йому стало відомо про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на металеві (тимчасові) гаражі, розташовані по АДРЕСА_1 , яка не відповідає вимогам чинного законодавства та є незаконною. Позивач вказує, що оспорювані рішення державного реєстратора порушують права та законні інтереси Чернігівської міської ради, оскільки металеві гаражі, які зареєстровані як об`єкти нерухомого майна, встановлені на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Чернігова, без відповідного рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, за відмови міської ради в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою від 21.08.2018, відсутності у Автокооператива №34 на праві володіння/користування земель по АДРЕСА_1. Зазначає, що згідно із ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають лише об`єкти нерухомого майна, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, в той час як металевий гараж є тимчасовою спорудою, збірною конструкцією, переміщення якої можливе без її знецінення. Спірний тимчасовий металевий гараж (повідомлення №226/Д) у 1991 році був наданий у користування громадянину ОСОБА_2 без права облаштування погребу та оглядової ями, без права продажу або передачі іншій особі, після смерті якого гаражем користувався ОСОБА_3 . Інший тимчасовий металевий гараж (повідомлення №225/Д) був наданий у користування громадянці ОСОБА_4 у 1995 році також без права облаштування погребу та оглядової ями, без права продажу або передачі іншій особі. Право користування земельною ділянкою під існуючим металевим гаражем строком на 5 років було надано ОСОБА_2 згідно із рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.12.2000 №301. Також позивач звертає увагу, що Автокооперативу №34 (який знаходиться в іншій частині міста) земельна ділянка, на якій розташовані спірні гаражі, не надавалась ні у власність, ні у користування; земельна ділянка належить територіальній громаді міста Чернігова. Позивач наполягає на тому, що спірні гаражі встановлювались як тимчасові споруди для зберігання транспортних засобів з обмеженим терміном експлуатації, з відповідними дозволами на право користування земельною ділянкою під цими гаражами попереднім користувачам, а ОСОБА_1 самовільно облаштувала гаражі без відповідних на те дозволів (погріб, фундамент з цегли та металево-цегляні стіни), без введення цих об`єктів в експлуатацію за участю Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Чернігівській області, за відсутності документів, що підтверджує присвоєння об`єктам нерухомого майна адреси, за відсутності повного пакету документів для державної реєстрації. Звертається увага й на те, що ОСОБА_1 рішенням Чернігівської міської ради від 21.08.2018 за №33/VІІ-22 було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під спірними гаражами.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 квітня 2019 року закрито провадження у справі в частині вимог Чернігівської міської ради до Державного реєстратора Чернігівської районної адміністрації Чернігівської області Ананка К.В.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 квітня 2019 року позовні вимоги Чернігівської міської ради задоволено. Скасовані рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананка К.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39417281 від 30.01.2018 та індексний номер 39652015 від 13.02.2018. У задоволенні позовних вимог Чернігівської міської ради до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради 1280,67 грн судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вважаючи рішення суду таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Відповідач посилається на те, що за змістом розглянутого судом позову саме спірні рішення державного реєстратора порушують права та законні інтереси Чернігівської міської ради, проте судом не взято до уваги, що міська рада як суб`єкт права власності на землі комунальної власності може реалізувати це право через володіння, користування і розпорядження виключно земельними ділянками, які є об`єктом цивільних прав, сформованими відповідно до вимог ст.79-1 ЗК України. Позивач сам надав суду докази того, що він не позбавлений реалізації функцій органу місцевого самоврядування у зв`язку із рішеннями державного реєстратора, враховуючи прийняття неодноразових рішень про відмову відповідачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що свідчить про безперешкодне здійснення позивачем дозвільних функцій у межах повноважень, наданих законом. На думку скаржника, позивач не навів та не надав суду жодних доказів порушення своїх конкретних прав та інтересів, зокрема, доказів формування земельної ділянки, на якій розташовані гаражі, як об`єкта цивільних прав. Незважаючи на відсутність відповідного об`єкту цивільних прав та доказів іншого, суд визнав недоведені обставини, які мають значення для справи, встановленими. Судом безпідставно не застосовано п.81 Постанови КМУ від 25.12.2015 №1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо необхідності подання для проведення реєстрації довідки кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом пайового внеску в повному обсязі, що й було зроблено відповідачем при реєстрації права власності на спірні гаражі, які були побудовані у 1985 році, тому державним реєстратором правомірно застосовано п.42 зазначеної Постанови. Скаржник також зазначає, що суд не взяв до уваги положення Закону України Про кооперацію , зокрема ст.8, 10,22, зважаючи на які довідка Автокооперативу №34 від 22.03.2019 за №006 не є доказом, оскільки не зрозуміло за яких законодавчих або статутних підстав, у який спосіб земельні ділянки, на яких розташовані гаражі НОМЕР_2 та НОМЕР_1 мали б належати автокооперативу або знаходиться у нього в оренді. Не погоджується скаржник і з стягненням з неї судового збору, оскільки скасовується рішення державного реєстратора, а обставини її вини (неправомірних дій) судом не досліджувались і не були доведені.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 позивач Чернігівська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Позивач не погоджується із твердженням скаржника ОСОБА_1 про те, що право власності у ради може виникнути лише після формування її у порядку, визначеному ст.79-1 ЗК України. Зазначає, що до земель комунальної власності належать всі землі в межах населеного пункту, крім земельних ділянок приватної та державної власності, тому металеві гаражі розташовані на землях комунальної власності територіальної громади міста Чернігова. Позивач наполягає на тому, що гаражі розміщені без відповідного рішення міської ради про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів; за наявної відмови міської ради в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; відсутності у Автокооператива №34 на праві володіння чи користування земель, де розташовані спірні гаражі. Оспорювані рішення державного реєстратора порушують права та законні інтереси Чернігівської міської ради, оскільки металеві гаражі, які зареєстровані як об`єкти нерухомого майна, встановлені на землях комунальної власності територіальної громади міста Чернігова. Позивач також звертає увагу на те, що попередні власники погоджували розміщення тимчасових збірно-розбірних гаражів у 1991 та 1995 роках, тому твердження ОСОБА_1 про те, що гаражі побудовані у 1985 році не відповідає дійсності.

Інші учасники справи своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2,5 ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення суду відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у державного реєстратора були відсутні підстави для прийняття рішень про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на гаражі № НОМЕР_2 та в„– НОМЕР_1 в Автокооперативі в„–34 в м. Чернігові, оскільки нею при зверненні до державного реєстратора не було надано правовстановлюючих документів на ці об`єкти, а також документів на право володіння чи користування земельними ділянками під ними. В позові до Чернігівської районної державної адміністрації було відмовлено, оскільки вона не є належним відповідачем у справі.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Судом встановлено, що гараж біля будинку АДРЕСА_1 (інформаційне повідомлення №225/Д, нині спірний гараж НОМЕР_1) у 1995 році був наданий в користування громадянину ОСОБА_6 Другий гараж біля будинку АДРЕСА_1 (інформаційне повідомлення №226/Д, нині спірний гараж НОМЕР_2) у 1991 році - громадянину ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними ордерами на розкопку в межах міста Чернігова та схемами розміщення тимчасового збірно-розбірного металевого гаража (фотокопії на а.с.38-39, 43-44).

Зазначені гаражі надавались у тимчасове користування зазначеним особам ( ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ) без права облаштування погребу та оглядової ями, без права продажу або передачі іншій особі.

Згідно із рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.12.2000 №301 громадянину ОСОБА_2 було надано в тимчасове, довгострокове користування на строк 5 років земельну ділянку площею 18 кв.м. під існуючим металевим гаражем по АДРЕСА_1 для обслуговування гаража (а.с.40).

На даний час з технічних паспортів вбачається, що гаражі НОМЕР_2 та НОМЕР_1 є нежитловими будівлями, які мають фундамент із цегли, металево-панельні стіни та погреб (а.с.50,54).

В ході розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 суду не було надано жодного належного та допустимого доказу того, що вона на законних підставах стала володільцем гаражів № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , як раніше були в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , розташованих за адресою АДРЕСА_1 , як і не надано доказів законного набуття у власність вказаного майна.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 пояснив, що гаражі біля будинку по АДРЕСА_1 були придбані до січня 2018 року у ОСОБА_4 (в подальшому - гараж № НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (в подальшому - гараж НОМЕР_2) за усною домовленістю як рухоме майно з ознаками нерухомого . Після неодноразових відмов ЧМР у виділенні їй дозволу на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки під гаражами, в січні 2018 року ОСОБА_1 стала членом авто кооперативу №34. В 2018 році зареєструвала на ці гаражі право власності, надавши всі необхідні документи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на даний час є власником гаражів НОМЕР_2, загальною площею 18,3 кв.м., та НОМЕР_1 , загальною площею 18,9 кв.м., розташованих в Автомобільному кооперативі в„–34 міста Чернігова, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності (фотокопії на а.с.58-59).

Рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гаражі здійснено 25.01.2018 та 08.02.2018 державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Ананком К.В . Підстави виникнення права власності - довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, видані Чернігівською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів (фотокопії на а.с.58-59).

Звертаючись з позовом, Чернігівська міська рада посилалась на те, що рішення державного реєстратора порушують її права та законні інтереси, оскільки металеві (тимчасові) гаражі ОСОБА_1 , які зареєстровані як об`єкти нерухомого майна, встановлені на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Чернігова без відповідного рішення міської ради про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за наявної відмови міської ради в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відсутності у Автокооператива в„–34 на праві володіння/користування земель по АДРЕСА_1. Також позивач посилався на протиправність державної реєстрації металевих (тимчасових) гаражів як об`єктів нерухомого майна.

Перевіряючи зазначені доводи, судом встановлено наступні обставини справи.

Згідно із даними технічного паспорту на нежитлове приміщення -гараж НОМЕР_2 Автокооператив в„–34 , біля будинку АДРЕСА_1 , виготовленого ТОВ Експертна компанія ІТЕО 05.01.2018, встановлено, що гараж має загальну площу 18,3 кв.м., рік побудови 1985, фундамент - цегла, стіни - металеві панелі, покрівля -метал, перекриття - метал, підлога - бетон. Мається погріб (а.с.54-57).

Згідно із даними технічного паспорту на нежитлове приміщення - гараж НОМЕР_1 Автокооператив в„–34 , біля будинку АДРЕСА_1 , виготовленого ТОВ Експертна компанія ІТЕО 25.01.2018, встановлено, що гараж має загальну площу 18,9 кв.м., рік побудови 1985, фундамент - цегла, стіни - металеві панелі, покрівля -метал, перекриття - метал, підлога - бетон. (а.с.50-53).

Відповідно до довідки КП ЧМБТІ Чернігівської обласної ради від 01.04.2019 №210 інвентаризаційні справи на вказані гаражі в архівних матеріалах відсутні (а.с.180). Вказані обставини спростовують доводи скаржника, що гаражі збудовані в 1985 році. Дані в технічні паспорти щодо дати побудови гаражів вносилися зі слів замовника. Гараж в тимчасове користування ОСОБА_6 був наданий тільки в 1995 році, а особі з інвалідністю з дитинства ОСОБА_2 - в 1991 році. Після смерті останнього гаражем почав користуватися без належних дозволів ОСОБА_3

В матеріалах справи містяться також копії довідок Автокооперативу №34 від 05.01.2018 №001 та від 30.01.2018 №003, відповідно до яких ОСОБА_1 є членом Автокооперативу №34 та має металеві гаражі № НОМЕР_2 та НОМЕР_1 в Автокоопертиві №34 біля будинку АДРЕСА_1, заборгованості по сплаті членських внесків не має (а.с.60-61).

Місцезнаходження юридичної особи - Автокооперативу №34 Деснянської районної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (ЄДРПОУ 25572370) - провулок Коцюбинського,4/5 в м.Чернігові.

Відповідно до Порядку демонтажу тимчасових (металевих) гаражів на території м.Чернігова, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 29.06.2017 №21-VІІ-7 металевий гараж - тимчасова споруда для зберігання транспортних засобів, переміщення якої є можливим без знецінення та зміни призначення.

На підставі зазначених вище документів судом безспірно та обґрунтовано встановлено, що гаражі, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 , є металевими конструкціями. Подальша їх розбудова (влаштування фундаменту, погребу, заміна матеріалу стін) не має юридичного значення при вирішенні спору, оскільки здійснена без отримання відповідних дозволів, особою яка не підтвердила свого законного володіння даними спорудами.

Членство в кооперативі не узаконює будівлю гаражів та право власності (користування) земельною ділянкою на якій вони розташовані.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України Про кооперацію , член житлово - будівельного, дачно - будівельного, гаражно будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

За приписами ст.22 вказаного вище Закону, земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності відповідно до закону.

Згідно з довідкою №006 від 04.04.2019 Автокооперативу №34, земельні ділянки, на яких розташовані два металеві гаражі № НОМЕР_2 та НОМЕР_1, не належать та не знаходяться в оренді в Автокооперативі №34 (а.с.182).

Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Стаття 386 ЦК України визначає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Таким чином, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є за своєю суттю визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні приналежності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.

Фактично ж, реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно. При цьому, вона ніяк не впливає на цивільно-правову рівність учасників обороту, автономію волі і свободу договору. Тобто, не надає публічно-правового характеру вказаним правовідносинам, що дозволяє зробити висновок про можливість розгляду спорів щодо державної реєстрації виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У даному випадку реєстраційні правовідносини спрямовані на встановлення, зміну, припинення прав на нерухоме майно і є визначеним організаційним заходом, що використовується власниками для впорядкування своїх основних відносин, предметом яких є нерухоме майно.

Чинним законодавством передбачено, що власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності гарантується Конституцією України і захищається способами, встановленими законодавством.

Стаття 24 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на день прийняття рішення про державну реєстрацію прав) передбачає, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Згідно із ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Приписами пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Вказані вище документи, які є підставою для державної реєстрації, державному реєстратору надані не були. Посилання скаржника на п.42 даної Постанови є безґрунтовним. Даний пункт стосується державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р.

Постанова КМУ від 25.12.2015 №1127 визначає й особливості державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу (п.77-81), проте ОСОБА_8 не надала доказів того, що спірні гаражі є таким нерухомим майном.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Жодних доказів отримання ОСОБА_1 дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів, відповідних дозволів на будівництво гаражів як об`єктів нерухомості, введення об`єктів в експлуатацію та присвоєння їм адреси матеріали справи не містять.

Рішенням Чернігівської міської ради від 21.08.2018 №33-VІІ-22 ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів.

Судом вірно встановлено, що державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації в порушення вимог ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень було зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_1 на гаражі за адресою АДРЕСА_1 , які є тимчасовими спорудами і не підлягають державній реєстрації.

Згідно матеріалів реєстраційних справ №1472500574101 на гараж № НОМЕР_2 автокооператив в„– 34 м .Чернігів (а.с.99) та № 1484304674101 на гараж НОМЕР_1 автокооператив в„–34 м.Чернігів (а.с.116) підставою для прийняття державним реєстратором рішень про державну реєстрацію права власності стали заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, довідки Автокооперативу від 05.01.2018 №001 та від 30.01.2018 №003, технічні паспорти на нежитлові приміщення.

При прийнятті оскаржуваних рішень державним реєстратором не встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів відповідачем вимогам законодавства, а саме ст.27, 27-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 40, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, не звернуто належної уваги на відсутність законних підстав для проведення державної реєстрації металевого гараж як тимчасової споруди, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, відновлення якого можливе лише шляхом скасуванням рішення про проведену реєстрацію.

Право власності на спірні гаражі зареєстровано за ОСОБА_1 за відсутності рішення міської ради про надання їй дозволу на встановлення гаражу, документів, підтверджуючих право користування (власності) земельною ділянкою під встановленим гаражем, невідповідності встановленого гаражу дозвільним документам попереднього користувача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився з тим, що позовні вимоги заявлені до відповідача ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора є законними, та обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що позивач не довів свого права на розпорядження земельними ділянками під спірними гаражами, оскільки вони не є об`єктами цивільних прав, сформованими відповідно до вимог ст. 79-1 ЗК України. Такі доводи є безґрунтовними. Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, на яку посилається відповідач, формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, а рішення щодо такого відведення приймається саме міською радою згідно із повноваженнями, наданими їй ст.12 ЗК України.

Крім того, ОСОБА_1 подавала заяву про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок під забудову та обслуговування гаражів НОМЕР_2 та НОМЕР_1 в гаражному автокооперативі №34 саме до голови Чернігівської міської ради, тобто визнавала позивача таким, що має право розпоряджатися землями на території міста Чернігова.

Твердження скаржника про те, що з неї незаконно стягнуто судовий збір, оскільки скасовується рішення державного реєстратора, а обставини її вини не доведені, не заслуговують на увагу. З врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 у справі №804/8507/15, належним відповідачем у спорі про скасування рішення про державу реєстрацію права власності за іншою особою є особа, право на майно якої оспорюється і щодо якої здійснено запис у Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, стягнення судових витрат з відповідача ОСОБА_1 повністю узгоджується із приписами ст. 141 ЦПК України.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 квітня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Судді Чернігівського апеляційного суду

І.О.Боброва

Н.В.Висоцька

Н.В.Шитченко

Повний текст складений 24.06.2019.