Постанова

від 19.06.2019 по справі 925/803/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/803/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошнівська МТС"

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Чорногуза М.Г. - головуючого, Агрикової О.В., Хрипуна О.О. від 19 березня 2019 року та рішення Господарського суду Черкаської області у складі Васяновича А.В. від 06 грудня 2018 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошнівська МТС"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Мошнівської сільської ради

та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області. 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафарі ЛТД"

про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Шимановський А.В., Дудник В.А.; відповідача - Пилипас І.Я.; третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 )

Історія справи

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 04 липня 2013 року між Черкаською районною державною адміністрацією, як орендодавцем та ТОВ "Мошнівська МТС" (далі також - позивач), як орендарем укладено Договір оренди землі (далі - Договір) за змістом п.п. 1, 2 якого орендодавець на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 13 липня 2011 року № 179 зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошнівська МТС", яка знаходиться в адміністративних межах Мошнівської сільської ради, за межами населеного пункту. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 174,2987 га, з них: 46,2499 га - рілля, 44,1990 га - пасовища, 83,8498 га - сіножаті.

1.2. Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

1.3. Відповідно до п. 32 Договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

1.4. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" (п. 39 Договору).

1.5. Договір зареєстрований в Реєстраційній службі Черкаського районного управління юстиції Черкаської області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 19 липня 2013 року за № 1720842;1724273.

1.6. Невід`ємними частинами Договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); план встановлення меж земельної ділянки; акт приймання-передачі об`єкта оренди; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку (п. 39 Договору).

1.7. Наявними у матеріалах справи кадастровими планами земельних ділянок (які є невід`ємними частинами договору) підтверджується, що в оренду позивачу було передано земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124985000:02:004:0046 та 7124985000:02:004:0047. На підтвердження вказаних обставин позивачем також надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

1.8. 26 грудня 2017 року позивачем направлено в т.ч. відповідачу лист від 14 грудня 2017 р. за вих. № 34, яким повідомлено про наявність у нього наміру скористатись переважним правом на укладення Договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7124985000:02:004:0046 та 7124985000:02:004:0047 (зареєстрованого 19 липня 2013 за № 1720842 та № 1724273) на новий строк та до якого додано проект додаткової угоди.

1.9. Відповідно до умов вказаного проекту додаткової угоди позивач запропонував змінити п. 2.1 Договору, а саме: "договір укладено на

---

років. Після закінчення строку договору орендар, у разі належного виконання обов`язків відповідно до умов договору, має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про намір поновити договір оренди земельної ділянки за два місяця (але не пізніше ніж за місяць) до спливу строку договору оренди, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення".

1.10. Відповідач листом від 25 січня 2018 року № 308/0/95-18 повідомив позивача про неможливість позитивного вирішення зазначеного в клопотанні питання.

1.11. Листом 31 травня 2018 № 10 позивач просив відповідача поновити договір на тих самих умовах на " 25 років ". У додатках до вказаного листа значаться копії запитуваних відповідачем документів, вказаний лист направлено відповідачу 01 червня 2018 року. Копії цих документів також долучено позивачем до матеріалів справи. Лист № 10 отримано відповідачем 04 червня 2018 року, що підтверджується написом на копії вказаного листа разом зі вхідним номером.

1.12. Листом від 22 червня 2018 року № 2684/0/95-18 відповідач направив позивачу лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення, яким повідомлено про непогодження запропонованих умов , серед яких строк та розмір орендної плати, та відповідно недосягнення домовленості щодо істотних умов договору, а також про недотримання позивачем вимог статей 15, 18, 33 Закону України "Про оренду землі". На підтвердження отримання цього листа 11 липня 2018 року відповідачем надано копію рекомендованого повідомлення про вручення.

1.13. Також, листом-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди від 05 липня 2018 року № 32-23-0.32-4272/2-18 (тобто датованим наступним днем після закінчення строку дії договору) позивач направив відповідачу акт приймання-передачі земельних ділянок та зазначив, що позивачем не дотримано вимог статей 15, 18, 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець заперечує проти продовження дії договору, дія договору припинилась. Вказаний лист-повідомлення отримано 11 липня 2018 року, про що свідчить відповідна відмітка.

1.14. Листом № 17 від 16 липня 2018 року позивач зазначив про виконання ним умов закону та просив призначити дату та провести обговорення нових умов договору.

1.15. Листом № 4837/2-18 від 31 липня 2018 року відповідач повідомив позивача про те, що термін договору скінчився, проте останнім не виконано обов`язку з повернення орендованої земельної ділянки.

Короткий зміст позовних вимог

2. Вказані вище обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошнівська МТС" до місцевого господарського суду з позовом про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди укладеною.

2.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач належним чином виконує свої обов`язки за договором, у строки зазначені у договорі звернувся до орендодавця з повідомленням про намір скористатись переважним правом та додав до цього листа проект додаткової угоди, проте орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та надіслав такі заперечення з порушенням визначеного строку, а тому останній безпідставно ухиляється від укладення додаткової угоди до договору.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 березня 2019 року у задоволенні позову повністю відмовлено.

3.1. Судові рішення мотивовано таким:

- позивач хоча і звернувся з метою реалізації передбаченого Договором та законом права повідомлення орендодавця про наявність наміру укладення Договору на новий строк (поновлення Договору), проте запропонував змінити умови щодо строку повідомлення орендодавця про намір поновити Договір оренди земельної ділянки, а саме - за два місяця до закінчення строку дії Договору, а не за 180 днів, як було у первісній редакції, а також не вказав в проекті Договору такої істотної умови Договору, як строк його дії;

- не визначення позивачем у запропонованій редакції додаткової угоди такої істотної умови Договору оренди, як його строк (та відповідно відсутність можливості у сторін дійти згоди щодо такої умови договору), в силу положень частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право позивача припинилось;

- в силу положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендар не може вимагати поновлення Договору на інших умовах та крім цього, орендодавець висловив свої заперечення проти такого поновлення;

- на момент розгляду цієї справи в суді земельні ділянки площами 130,0997 га з кадастровим номером 7124985000:02:004:0046 та 44,1990 га з кадастровим номером 7124985000:02:004:0047 передано в оренду іншій особі, що в свою чергу унеможливлює одночасне використання землі позивачем після закінчення строку дії його Договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. У квітня 2019 року, не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями Товариство з обмеженою відповідальністю "Мошнівська МТС" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 06 грудня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 березня 2019 року скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

5. Апеляційним господарським судом було неправомірно відмовлено у зупиненні провадження у даній справі, оскільки в іншій справі - № 925/95/19 (до закінчення розгляду якої і клопотав позивач зупинити провадженні у справі № 925/803/18) розглядається питання визнання недійсним договору оренди землі від 27 липня 2018 року, який укладено між Черкаською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сафарі ЛТД" на земельні ділянки з кадастровими номерами 7124985000:02:004:0047 та 7124985000:02:004:0046, який в свою чергу став підставою для відмови в задоволенні позовних вимог по справі № 925/803/18.

6. При розгляді даної справи судами неправильно застосовано приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві (узагальнено)

7. Сторонами не було досягнуто згоди щодо продовження дії спірного Договору оренди на умовах, запропонованих орендарем, а тому в силу положень частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" запропонована додаткова угода не може бути укладена.

8. Рішення судів є законними та обґрунтованими, а тому і підстав для їх зміни чи скасування не має.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

9. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

10. Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

11. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

12. Відповідно до частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

12.1. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

12.2. Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

12.3. При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

12.4. Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

13. Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення та надати відповідь з правовим обґрунтуванням поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

14. У вказаному висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, що була викладена у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17.

15. Отже, при вирішенні спору між сторонами договору оренди землі, який стосується реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, з`ясуванню судом підлягає, зокрема, обставина, чи досягнуто між сторонами згоди в процесі погодження нових істотних умов.

16. Розглядаючи дану справу суди встановили, що хоча і з порушенням місячного строку, але відповідачем було повідомлено позивача про непогодження запропонованих умов Договору та припинення його дії (листи від 25 січня 2018 року № 308/0/95-18 та 22 червня 2018 року № 2684/0/95-18).

17. Відсутність волі орендодавця на поновлення строку дії Договору очевидна.

18. Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

19. Сторони даного спору не досягли згоди щодо поновлення Договору та додаткова угода до Договору про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, як цього вимагає частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", переважне право орендаря, передбачене частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" припинилось, а Договір оренди припинив свою дію, в зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, відповідно до положень статті 31 вказаного Закону, а тому висновки судів у цій частині є правомірними, а доводи касаційної скарги необґрунтованими.

20. Щодо посилань судів на положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", Суд вважає за необхідне зазначити таке.

21. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

22. Отже, з урахування приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

22.1. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

23. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

24. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

24.1. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

24.2. При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

25. Абзацом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

26. Частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

26.1. Згідно з частиною 3 цієї ж статті Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

27. Отже визначені наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

28. Суд звертається до правової позиції, висловленої в постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі 922/1249/17 та від 18 березня 2019 року у справі № 908/1165/17.

29. Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

30. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

30.1. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

30.2. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

30.3. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

34. Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

35. Суд звертається до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 902/1592/15, від 18 березня 2019 року у справі № 908/1165/17, від 15 травня 2019 року у справі № 923/565/18.

36. Формулюючи викладені вище висновки, Суд враховує mutatis mutandis висновки Верховного Суду, які він послідовно надає стосовно принципу диспозитивності у господарському судочинстві (постанови Верхового Суду від 08 травня 2018 у справі 922/1249/17, від 06 грудня 2018 у справі № 902/1592/15 від 18 березня 2019 у справі № 908/1165/17, від 15 травня 2019 року у справі № 923/565/18).

37. У цій справі суди встановили, а позивач неодноразово підтвердив у ході розгляду справи, що предметом спору, а відповідно і об`єктом захисту за позовними вимогами, стало право орендаря (позивача) на поновлення Договору оренди земельної ділянки в порядку встановленому частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", тобто шляхом реалізації переважного права перед іншими особами.

38. Однак, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1 - 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

38.1. Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц та у вищевказаній постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 920/739/17.

39. Застосування судами до спірних правовідносин у даній справі приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є неправильним, оскільки, здійснюючи таке застосування, суди вийшли за межі позовних вимог чим допустили порушення норм процесуального права.

40. Відповідно до частин 1, 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

41. За таких обставин, Суд вважає за необхідне змінити мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень виключивши з них висновки судів щодо застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

42. Стосовно доводів касаційної скарги про неправомірну відмову апеляційного суду у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі Суд зазначає таке.

43. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

43.1. Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

43.2. Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі , - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

44. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.

45. Отже, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

46. Оскільки предметом даного спору є визнання додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі укладеною, суд повинен встановити наявність законодавчо визначених для цього правових підстав, а саме підстав передбачених частинами 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі."

46.1. Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку про те, що результати розгляду справи № 925/95/19 можуть мати значення для розгляду справи № 925/803/18 тільки у випадку наявності у позивача переважного права на поновлення Договору оренди, а саме це і є підставою позову у даній справі.

47. Верховний Суд вважає такий висновок суду апеляційної інстанції правильним та таким, який зроблено без порушень процесуальних норм.

48. Крім цього, Суд вважає, що висновки судів про наявність чинного договору оренди спірних земельних ділянок з іншим орендарем не впливають на результат розгляду даного спору в контексті вказаного вище у цій постанові і крім цього, надані такі висновки по суті як відповідь на обґрунтування, які наводилися відповідачем.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Відповідно до приписів статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

49.1. За приписами частин 1, 2, 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

50. Під час касаційного розгляду Верховним Судом встановлено, що судами прийнято правильні по суті рішення, однак при цьому, ними допущено порушення норм процесуального права, яке полягало у частковому виході за межі позовних вимог.

51. За таких обставин, Суд вважає доцільним залишити оскаржувані судові рішення без змін, однак з урахуванням мотивів та висновків, що наведені у цій постанові.

52. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 311, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошнівська МТС" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 березня 2019 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 06 грудня 2018 року у справі № 925/803/18 залишити без змін з урахуванням мотивів, що викладені у цій постанові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.