Постанова

від 15.05.2019 по справі 711/11012/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 711/11012/16 -ц

провадження № 61-25932св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Обслуговуючий кооператив Житлово - будівельний кооператив № 92 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2017 року у складі судді Колода Л. Д.та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бабенка В. М., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово - будівельний кооператив № 92 (далі - ОК ЖБК № 92 ) про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , яка належить до ОК ЖБК № 92 .

Із вересня 2012 року належну позивачу квартиру заливало внаслідок дощових та талих снігових вод, про що він неодноразово повідомляв голову правління кооперативу ОСОБА_3 Його звернення систематично ігнорувалися, тому 11 березня 2013 року він звернувся до голови правління кооперативу із письмовою заявою щодо проведення ремонту покрівлі будинку, але передбачених статутом зобов`язальних дій відповідачем не здійснено.

Згідно із висновком експертного будівельно - технічного дослідження Tовариства з обмеженою відповідальністю Контакт - сервіс (далі - ТОВ Контакт - сервіс ) від 24 листопада 2016 року № 25/16/буд., станом на дату експертизи вартість ремонтно - відновлювальних робіт жилого приміщення складає 17 900,40 грн.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОК ЖБК № 92 на його користь 19 718,40 грн у відшкодування шкоди, завданої залиттям належної йому на праві власності квартири.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 серпня 2017 року, в позові відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності доказів у справі на підтвердження дати залиття та винної особи, конкретних пошкоджень у належному ОСОБА_1 на праві власності жилому приміщенні, вартості відновлювального ремонту квартири за умови визначення конкретного переліку пошкоджень, завданих залиттям квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за цією касаційною скаргою.

У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач не мав можливості уточнити позовні вимоги та перевірити заперечення відповідача щодо використання законів та підзаконних актів, на які здійснено посилання.

Винною особою в залитті квартири заявника є кооператив, представники якого 19 грудня 2016 року брали участь у складанні акта про наслідки залиття квартири. Суд апеляційної інстанції таким обставинам оцінки не надав.

Суд залишив поза увагою докази, які мають значення для встановлення винної особи у залитті квартири.

Судом першої інстанції неправильно обчислено строк позовної давності - 11 березня 2013 року, оскільки вказана дата є датою подачі позивачем заяви щодо ремонту даху, однак позивачем визначено майнову шкоду бездіяльністю відповідача станом на дату проведення експертизи.

Відповідач заявив про його реорганізацію, однак така обставина не припиняє обов`язок кооперативу дотримуватися Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно здійснили тлумачення рішення загальних зборів кооперативу від 04 серпня 2010 року, яким визначено спосіб фінансування капітального ремонту та форму накопичення грошових коштів.

Відповідач не здійснював ремонтні роботи даху з 1987 року, а відповідні відомості у звітах кооперативу про здійснення такого ремонту свідчать про шахрайські його дії.

Суд першої інстанції порушив норми процесуального права шляхом відмови викликати у судове засідання свідків, заявлених згідно із запереченням відповідача.

Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено належним чином докази у справі.

Заперечення на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 27 грудня 2010 року належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належить до ОК ЖБК №92 .

Суди першої та апеляційної інстанцій, надавши оцінку висновку експертного будівельно-технічного дослідження №25/16/буд. від 24 листопада 2016 року встановили, що вказаним висновком встановлено лише орієнтовну вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 , та зазначено ймовірне посилання на те, що сліди протікання води у квартирі ОСОБА_1 можливі за умови затікання атмосферних вод через рулонну покрівлю даху будинку над квартирою АДРЕСА_1 .

Як на підставу позову ОСОБА_1 посилався на те, що квартира знаходиться на останньому поверсі і з вересня 2012 року до його квартири протікає дощова та тала снігова вода внаслідок відсутності ремонту даху, про що позивач неодноразово наголошував, однак відповідач його звернення ігнорував, тому вважає, що відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану залиттям квартири.

Позивач здійснив посилання на статут ОК ЖБК № 92 (у редакції від 1987 року), зазначивши відповідачем ОК ЖБК № 92 .

20 листопада 2016 року ОК ЖБК № 92 реорганізовано на загальних зборах ЖБК-92, а новий статут почав діяти з 16 грудня 2016 року.

27 лютого 2017 року керівником ОК ЖБК № 92 став ОСОБА_2 .

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у позовній заявіпосилався на статтю 17 статуту (у редакції від 1987 року), згідно з якою передбачено обов`язок відповідача своєчасно здійснювати ремонт жилого будинку, жилих приміщень, належним чином утримувати місця загального користування, здійснювати внутрішьоквартирний поточний ремонт або оплачувати вартість ремонту.

Рішенням загальних зборів (протокол № 1 від 04 серпня 2010 року) вирішено кошти на капітальний ремонт ліфтів та даху збирати додатково готівкою за необхідністю, оскільки до суми квартирної плати не входять кошти на капітальний ремонт будинку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вказане рішення загальних зборів ОК ЖБК № 92 є чинним і ОСОБА_1 не оскаржувалося. Статутом ОК ЖБК № 92 не передбачено обов`язок відповідача щодо проведення капітального ремонту.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною третьою статті 10 ЦПК України 2004 року закріплено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини другої статті 10 ЦПК України 2004 року, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення їх переконливості перед судом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.

Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 13 Закону встановлено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відносять до житлово-комунальних послуг і включають прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо, послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до статті 15 Закону мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем.

Закон регламентує права та обов`язки як споживача, так і виконавця цих послуг (статті 20 , 21 Закону ).

Відповідно до пункту 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила), технічне обслуговування жилих будинків - це комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів робот технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Згідно із пунктом2.4 Правил, якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що належать до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Водночас поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанцій виходив з того, що позивач не довів, що винними діями чи бездіяльністю відповідача йому завдано шкоду, позов подано на надуманих підставах.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції. Крім того, зазначив, що висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 24 листопада 2016 року не є беззаперечним доказом, який дає можливість покласти на відповідача обов`язок щодо відшкодування шкоди позивачу, завданої залиттям квартири, у ньому міститься лише ймовірне посилання, що сліди протікання води в квартирі позивача, можливі за умови затікання атмосферних вод через рулонну покрівлю даху будинку над квартирою позивача, відсутні докази на підтвердження дати і винної особи в залитті квартири, вартості відновлювального ремонту без визначення конкретного переліку пошкоджень у квартирі позивача, рішенням загальних зборів відповідача від 04 серпня 2010 року не передбачено обов`язок відповідача проводити капітальний ремонт даху.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до презумпції вини особи, яка завдала шкоди (стаття 1166 ЦК України ), не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини.

Суд першої інстанції не погодився із доводами позивача, що згідно із пунктом 6 статуту кооперативу в редакції 1987 рок останній має здійснювати ремонт житлового будинку, здійснювати внутрішньоквартирний поточний ремонт або оплачувати його вартість, якщо такий пов`язаний з капітальним ремонтом будинку або його конструктивних частин з огляду на те, що згідно із рішенням загальних зборів (протокол № 1 від 04 серпня 2010 року) постановлено кошти на капітальний ремонт ліфтів та даху збирати готівкою додатково при виникненні необхідності, а сума квартирної плати не передбачала кошти на капітальний ремонт будинку.

У матеріалах справи є Статут ЖБК - 92 , зміст якого неможливо прочитати, отже, не можливо перевірити з`ясування судом першої інстанції обставин справи, зокрема, права та обов`язки кооперативу щодо утримання багатоквартирного будинку, проведення (оплати) капітального чи поточного ремонту даху ( а. с. 9 - 19).

Згідно із Статутом ОК ЖБК № 92 (нова редакція) метою створення кооперативу, зокрема, є належне утримання та використання спільного майна будинку ( пункт 1 розділу ІІ), завданням та предметом діяльності кооперативу є, зокрема, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території ( пункт 2 розділу ІІ).

До виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема, прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку (пункт 3 розділу ІІІ).

У позовній заяві позивач посилався на те, що він звертався до голови правління кооперативу про ремонт даху, підставою для відшкодування шкоди зазначав залиття його квартири, яка знаходиться на останньому поверсі будинку, з 2012 року дощовими та талими сніговими водами.

Суди виходили з того, що Статутом ЖБК-92 не передбачено обов`язок відповідача проводити капітальний ремонт.

З урахуванням підстав та змісту позову суд першої інстанції не з`ясував, чи передбачає забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку обов`язок відповідача проведення поточного ремонту даху, які дії має вчиняти відповідач для підтримання належного стану даху будинку, чи вчиняв він такі дії.

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, зазначив, що позивач не надав будь-яких переконливих доказів, які б свідчили б про правові передумови покладення на відповідача відповідальності за спричинену йому шкоди.

Із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна погодитися з огляду на таке.

Згідно із актом про наслідки залиття квартири від 19 грудня 2016 року, складеного комісією (а. с. 28) зазначено про затікання води через перекриття технічного поверху та через пошкодження даху, зазначено про обсяг шкоди, вказано про залиття у кожному із приміщень квартири.

У Висновку №и 25/16уд. експертного будівельно-технічного дослідження від 24 листопада 2016 року у розділі 3 Висновок , відповідь на друге питання зазначено, …. квартира АДРЕСА_1 знаходиться на останньому, дев`ятому поверсі дев`ятиповерхового житлового будинку можливо зробити висновок, що затікання води в квартиру АДРЕСА_1 через перекриття технічного поверху можливо тільки при умові затікання атмосферних вод через рулонну покрівлю житлового будинку АДРЕСА_1 над житловою квартирою АДРЕСА_1 . У цьому ж експертному будівельно-технічному дослідженню викладено опис пошкоджень у належній позивачу квартирі та визначено вартість ремонтно-відновлювальних робіт у квартирі позивача становить 17 900, 40 грн.

Зазначеному доказу суди не надали належну оцінку, не з`ясували дійсну причину залиття квартири позивача, яка зазначена у вказаному висновку.

Апеляційний суд зазначаючи, що відсутні будь-які докази у справі на підтвердження конкретної дати затоплення квартири позивача та винної особи, не звернув увагу на підстави позову, не надав належну оцінку доказам у справі.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили належним чином обставини справи з урахуванням підстав позову, не перевірили доводи позивача та не виклали переконливі аргументи на їх спростування, обов`язок доведення вини відповідача поклали на позивача. Поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилися положення статті 1166 ЦК України, відповідно до яких відповідач має спростувати свою вину у залитті квартири позивача протягом вказаного ним у позовній заяві періоду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано загальних засад цивільного законодавства, зокрема, судового захисту цивільного права та інтересу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року) .

Доводи касаційної скарги про неправильне обчислення позовної давності, враховуючи скасування судових рішень, не мають правового значення, оскільки судом відмовлено у позові за недоведеністю.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

До повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів.Допущені судами порушення не дозволяють Верховному Суду України прийняти рішення по суті спору.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про її передачу на новий розгляд для повного, всебічного та об`єктивного дослідження та встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 серпня 2017 року скасувати,справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції .

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик