Рішення

від 18.06.2019 по справі 902/198/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2019 р. Cправа № 902/198/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Вищого професійного училища № 11 (вул. Немирівське шосе, 78, м. Вінниця, 21034)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Квазар V" (вул. Чехова, 45, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23201)

про розірвання договору

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився

У С Т А Н О В И В :

07.03.2019 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №01/117 від 04.03.2019 Вищого професійного училища №11 з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю Квазар V про розірвання Договору про участь в реалізації проекту по будівництву багатоквартирного житлового будинку для малосімейних педагогічних працівників від 05.06.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ухилення відповідача від виконання зобов`язань за Договором про участь в реалізації проекту по будівництву багатоквартирного житлового будинку для малосімейних педагогічних працівників від 05.06.2018, чим завдано позивачу матеріальних збитків.

Ухвалою суду від 11.03.2019 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків: 5 днів з дня вручення ухвали суду.

18.03.2019 до суду надійшов лист № 01/139 від 18.03.2019 на виконання ухвали суду від 11.03.2019.

Ухвалою суду від 20.03.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/198/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.04.2018.

Ухвалою суду від 16.04.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.05.2019.

За результатами судового засідання 28.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 18.06.2019.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився, пояснень причин неявки суду не повідомив, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлявся під розписку в судовому засіданні 28.05.2019, та ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією та отримана позивачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовоим ідентифікатором 2103401104225.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, визначених ухвалами суду не подав. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з написом наступного змісту: за закінченням терміну зберігання .

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 18.06.2019 прийнято судове рішення.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 05.06.2018 між Вищим професійним училищем № 11 м. Вінниця (позивач, за Договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Квазар V (відповідач, за Договором Інвестор-Забудовник) укладено Договір про участь в реалізації проекту по будівництву багатоквартирного житлового будинку для малосімейних педагогічних працівників. (надалі Договір)

Предметом цього Договору є спільна діяльність на засадах дольової участі по будівництву Об`єкту на Земельній ділянці з подальшим розподілом квартир згідно дольової участі між Сторонами згідно умов Договору.

Згідно даного Договору Замовник надає Інвесторі-Забудовнику доручення на виготовлення дозвільних документів у сфері містобудування, видачі містобудівних умов та обмежень, погодження проектно-кошторисної документації та надання дозволу на будівництво житлового будинку по вулиці Немирівське шосе, 80, м. Вінниці. (п. 2.2. Договору)

Відповідно до п. 2.3. Договору після початку робіт, Замовник передає Інвестору-Забудовнику земельну ділянку без зміни землекористувача для будівництва Об`єкту, а Інвестор-Забудовник здійснюють фінансування та будівництво Об`єкту.

Для повного, своєчасного та структурованого виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному Договору Сторони домовилися провести реалізацію будівництва у наступні етапи:

1 етап - здійснення передпроектних робіт та підготовка завдання на проектування щодо Об`єкту.

ІІ етап - розробка проектної документації, її затвердження та погодження в порядку, що передбачений законодавством, отримання Дозволу на виконання будівельних робіт та Ордеру на тимчасове порушення благоустрою та проведення земельних робіт.

ІІІ етап - будівництво Об`єкту.

ІV етап - розподіл житлової площі Об`єкту між сторонами в натурі згідно умов Договору, реєстрація кожною із Сторін свого права власності на відповідну частину приміщень в Об`єкті. (розділ 3 Договору)

Сторони домовилися розподілити між собою житлову прощу в наступних частках: Замовник отримує 10% від загальної житлової площі Об`єкту, а Інвестор-Забудовник - 90%. (п. 4.1. Договору)

Відповідно до п. 7.4.1 Договору Інвестор-Забудовник зобов`язується виконати у встановлені даним Договором строки роботи, відповідно до проектної документації, вимог ДБН України та додатків до даного Договору.

За змістом п. 7.5. Договору Замовник визначає Інвестора-Забудовника як підрядника.

Відповідно до п. 8.1. Договору в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно законодавства.

Цей Договір діє з моменту його підписання до моменту остаточного виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору, але не пізніше 31 грудня 2018 року (п. 10.1. Договору)

Позивач вказує, що станом на сьогоднішній день, всупереч вимогам закону та положенням Договору, відповідач не приступив до виконання робіт.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Договором позивач звернувся до відповідача з угодою про розірвання Договору за взаємною згодою, в порядку ст. 651 Цивільного кодексу України.

За доводами позивача, відповідач, ознайомившись з угодою, відмовився від підпису, про що працівниками позивача 15.02.2019 складено акт.

Відповідно до п 10.3. Договору, одностороннє розірвання Договору, або перегляду окремих пунктів, не допускається.

Усі спірні питання, що виникають між Сторонами, мають вирішуватись шляхом взаємних переговорів. В разі не вирішення спору між Сторонами шляхом переговорів, спір вирішується судом згідно чинного законодавства України. (п. 11.3. Договору)

Отже звертаючись з відповідним позовом до суду позивач зазначає, що у зв`язку із тим, що відповідач не виконує свої зобов`язання за Договором, порушує його умови, Вище професійне училище №1 зазнає фінансових збитків.

Посилаючись на вищенаведені обставини Вище професійне училище №11 звернулось до Господарського суду Вінницької області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом п. 7.5. укладеного між Сторонами Договору Замовник визначає Інвестора-Забудовника як підрядника.

Відповідно до ст. 890 ЦК України підрядник зобов`язаний: 1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; 2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

За наявними матеріалами справи, відповідачем не виконано жодного з етапів Договору, як:

1 етап - здійснення передпроектних робіт та підготовка завдання на проектування щодо Об`єкту.

ІІ етап - розробка проектної документації, її затвердження та погодження в порядку, що передбачений законодавством, отримання Дозволу на виконання будівельних робіт та Ордеру на тимчасове порушення благоустрою та проведення земельних робіт.

ІІІ етап - будівництво Об`єкту.

ІV етап - розподіл житлової площі Об`єкту між сторонами в натурі згідно умов Договору, реєстрація кожною із Сторін свого права власності на відповідну частину приміщень в Об`єкті.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 849 ЦК України, яка кореспондується з ч.2 ст. 320 ГК України, встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Суд зважає, що умовами Договору Сторони не погодили строків виконання кожного з етапів Договору. При цьому суд зважає на п. 10.1., відповідно до якого Договір діє з моменту його підписання до моменту остаточного виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору, але не пізніше 31 грудня 2018 року. Відтак, строк виконання зобов`язань за Договором встановлено до 31.12.2018.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови Договору, не виконав зобов`язання за Договором, доказів зворотного до суду не надав, Договір про участь в реалізації проекту по будівництву багатоквартирного житлового будинку для малосімейних педагогічних працівників від 05.06.2018 підлягає розірванню.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати Договір про участь в реалізації проекту по будівництву багатоквартирного житлового будинку для малосімейних педагогічних працівників укладений 05.06.2018 між Вищим професійним училищем №11 (вул. Немирівське шосе, 78, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 03065891) та Товариством з обмеженою відповідальністю Квазар V (вул. Чехова, 45, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 40859850).

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю Квазар V (вул. Чехова, 45, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 40859850) на користь Вищого професійного училища №11 (вул. Немирівське шосе, 78, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 03065891) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 24 червня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Немирівське шосе, 78, м. Вінниця, 21034)

3 - відповідачу (вул. Чехова, 45, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23201)