Рішення

від 24.06.2019 по справі 910/3829/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/3829/19 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця Трохимчука Сергія Васильовича

до товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Сервіс АЗК"

про стягнення 45 332,88 грн.

Представники сторін:

не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Трохимчук Сергій Васильович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Сервіс АЗК" про стягнення 45 332,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки від 26.09.2017 року та договір підряду від 26.09.2017 року.

У зв`язку з порушенням строків оплати по договорам, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу.

10.08.2018 р. Господарським судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Сервіс АЗК" на користь фізичної особи-підприємця Трохимчука Сергія Васильовича заборгованості за договором поставки №1 від 26.09.2017 р. та за договором підряду від 26.09.2017 р. в розмірі 142 149,00 грн. Дане рішення суду було виконано 30.09.2018 р.

У зв`язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення індексу інфляції, три проценти річних та пені на загальну суму 45 332,88 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2019 р. вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

16.04.2019 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.04.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

17.05.2019 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій заявлено застосувати строк позовної давності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

26.09.2017 р. між фізичною особою-підприємцем Трохимчуком Сергієм Васильовичем та товариством з обмеженою відповідальністю "Топ Сервіс АЗК" укладено договір поставки № 1.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується постачати і передавати у власність покупцеві матеріали для використання у господарській діяльності, іменовані надалі матеріали , найменування, асортимент, номенклатура, кількість, комплектність і вартість яких зазначаються у відповідній специфікації. Яка підписується сторонами для кожної поставки, форма якої затверджена у додатку № 1 до договору, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати матеріали відповідно до умов цього договору.

Вартість матеріалів зазначається у відповідні специфікації та рахунку-фактурі, що виставляється постачальником покупцеві на оплату. Вартість матеріалів є повною сумою до оплати та включає в себе всі податки, збори та інші виплати, які застосовуються для такого виду операцій. Покупець не оплачує і не компенсує постачальнику окремо та/або додатково суми таких податків, зборів та інших виплат (п. 2.1.).

Згідно з п. 3.1. договору, найменування, асортимент, номенклатура, кількість, комплектність і вартість матеріалів узгоджуються сторонами на підставі попередньої заявки покупця і вказуються у відповідній специфікації. Підписується сторонами для кожної поставки матеріалів. Постачальник оформляє специфікацію і надає її на підпис покупцю протягом 2 робочих днів з дати отримання заявки покупця.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що датою поставки є дата фактичної передачі (поставки) матеріалів постачальником покупцеві в місті поставки матеріалів. Матеріали вважаються поставленими (переданими) після підписання обома сторонами видаткової накладної на матеріали. Видаткова накладна на матеріали оформляється постачальником і надається на підпис покупцеві.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Позивачем на виконання умов договору поставки поставлено відповідачу товар на загальну суму 52 696,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами, а саме:

- № 01/09 від 28.09.2018 р. на суму 22 430,00 грн.;

- № 02/10 від 24.10.2017 р. на суму 28 206,00 грн.;

- № 01/11 від 27.11.2017 р. на суму 2 060,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, оплата матеріалів здійснюється покупцем, протягом 40 календарних днів з моменту поставки матеріалів, у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за реквізитами, вказаними в договорі, на підставі відповідного рахунку-фактури, виставленого постачальником покупцеві.

Датою оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 2.3.).

Відповідач частково виконав умови договору та сплатив 5000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи випискою по рахунку за період з 01.10.2017 р. по 31.12.2017 р.

Відповідно до п. 11.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом невизначеного строку.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1. ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Також, 26.09.2017 р. між фізичною особою-підприємцем Трохимчуком Сергієм Васильовичем та товариством з обмеженою відповідальністю "Топ Сервіс АЗК" укладено договір підряду № 2.

Між сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 26.09.2017 р., № 2 від 10.10.2017 р., № 3 від 20.10.2017 р., № 4 від 20.10.2017 р. до договору.

Згідно з п. 1.1. договору, відповідно до даного договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання власними силами і методами, у встановлені договором терміни, виконувати ремонтні роботи, на об`єктах замовника, місцезнаходження яких визначається сторонами у додаткових угодах до договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість робіт за даним договором включає в себе вартість робіт, вартість необхідних для виконання робіт та матеріалів і обладнання, а також всі витрати підрядника, пов`язані з виконанням умов даного договору та визначається у додаткових угодах до даного договору.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що приймання-передача виконаних робіт за даним договором здійснюється уповноваженими представниками сторін після повідомлення підрядником замовника про готовність робіт до приймання-передачі. За результатами приймання-передачі виконаних робіт підрядник оформляє і надає на підпис замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідачем без заперечень та зауважень прийнято виконані роботи та підписано акти надання послуг, а саме: № 01/09 від 28.09.2017 р. на суму 65 479,00 грн., № 01/10 від 26.10.2017 р. на суму 49 150,00 грн., № 02/10 від 26.10.2017 р. на суму 19 820,00 грн., № 03/01 від 29.01.2018 р. на суму 15 000,00 грн.

За даними актами всього виконано робіт на суму 149 449,00 грн.

Згідно з п. 2.3. договору оплата робіт, згідно даного договору, проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок підрядника, який вказаний у реквізитах даного договору протягом 40 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, на підставі виставленого підрядником рахунку-фактури.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Сервіс АЗК" частково виконав умови договору підряду та сплатив 39 996,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку за період з 01.10.2017 р. по 31.12.2017 р.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Слід зазначити, що частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Сервіс АЗК" перед позивачем за договором поставки № 1 від 26.09.2017 р. в сумі 47 696,00 грн. = 52 696,00 грн. (поставлений товар) - 5000,00 грн. (часткова оплата) та за договором підряду № 2 від 26.09.2017 р. в сумі 109 453 грн. = 149 449,00 грн. (виконані роботи) - 39 996, 00 грн. (часткова оплата) належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

У зв`язку з порушенням строків оплати по договорам, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу.

Господарським судом міста Києва 10.08.2018 р. видано судовий наказ про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Сервіс АЗК" на користь фізичної особи-підприємця Трохимчука Сергія Васильовича заборгованості за договором поставки №1 від 26.09.2017 р. та за договором підряду від 26.09.2017 р. в розмірі 142 149,00 грн.

Даний судовий наказ було виконано 28.09.2018 р. на суму 115 000,00 грн. (платіжне доручення № 7545490 від 28.09.2018 р.) та 01.10.2018 р. на суму 27 149,00 грн. (платіжне доручення № 7545492 від 01.10.2018 р.).

У зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором підряду № 2 від 26.9.2017 р. , позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 29 337,73 грн. за період з 08.11.2017 по 30.08.2018.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.4. договору, у разі порушення замовником строків оплати, несплату, чи неповну оплату виконаних підрядником робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,2% за кожен день прострочення від суми несплати.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та договору.

Оскільки, відповідач, прострочив виконання грошового зобов`язання, то вимоги про стягнення з нього пені є обґрунтованими.

Однак, відповідач у поданому відзиві просив застосувати строк позовної давності щодо стягнення з нього пені, 3 % річних та інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Належних та допустимих доказів того, строк позовної давності переривався щодо стягнення з відповідача пені, суду не надано.

Отже, суд вбачає обґрунтованим застосування строку позовної давності до частини позовних вимог про стягнення пені.

Оскільки, позивач звернувся до суду з позовом 26.03.2019, то до позовних вимог про стягнення пені за період до 26.03.2018 застосовується строк позовної давності.

Так, пеня нараховується протягом шести місяців і з урахуванням річного строку позовної давності може бути стягнута протягом 1 року з дня її нарахування. В зв`язку з цим з огляду на те, що позивач звернувся до суду 26.03.2019 (штамп Укрпошти на конверті) по частині вимоги щодо стягнення пені з відповідача з 26.03.2018 р. по 08.05.2018 р. строк позовної давності частково не пройшов.

Крім того, суд встановив, що розрахунок пені, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня , тому суд наводить власний розрахунок суми пені:

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 109453.00 26.03.2018 - 12.04.2018 18 17.0000 % 0.093 %* 1835.21 109453.00 13.04.2018 - 08.05.2018 26 17.0000 % 0.093 %* 2650.86 Всього 4 486,07 грн. За перерахунком суду загальний розмір пені становить 4486,07 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 24 851,66 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором підряду № 2 від 26.9.2017 р. , позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2 662,00 грн. та індекс інфляції в розмірі 8 154,26 грн., а також за договором поставки № 1 від 26.9.2017 р. , - 3% річних в розмірі 1 200,00 грн. та індекс інфляції в розмірі 3 978,89 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань .

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, та враховуючи те, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань, а позивач звернувся із позовом до суду 26.032019 р., та не пропустив строк на звернення за захистом свого цивільного права або інтересу, а тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3862,00 грн. та індексу інфляції в розмірі 12 133,15 грн. підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця Трохимчука Сергія Васильовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Сервіс АЗК" про стягнення 45 332,88 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Сервіс АЗК" (03069, м. Київ, вул. Володимира Брожка, буд. 38-А, код ЄДРПОУ 41181898) на користь фізичної особи-підприємця Трохимчука Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) три проценти річних в розмірі 3 862 (три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 12 133 (дванадцять тисяч сто тридцять три) грн. 15 грн., пеню в розмірі 4486 (чотири тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 07 коп. та 867 (вісімсот шістдесят сім) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий