Ухвала

від 24.06.2019 по справі 910/8016/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/8016/19

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши заяву Акціонерного товариства Кредобанк (79026, місто Львів, вулиця Сахарова, будинок 78; код ЄДРПОУ 09807862) до Товариства з обмеженою відповідальністю Аверс ЛТД (01042, місто Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок 1/27, офіс 506/4; код ЄДРПОУ 21074758) про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 60 862, 91 грн. за договором про надання овердрафту № АО1200477 від 17.09.2018,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Кредобанк (далі - заявник) звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аверс ЛТД (далі - боржник) заборгованості в сумі 60 862, 91 грн. за договором про надання овердрафту № АО1200477 від 17.09.2018.

Розглянувши подану Акціонерним товариством Кредобанк заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.

Так, підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (пункт 7 частини 1 статті 155 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу, зокрема, щодо стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, сума якої перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вимоги щодо форми та змісту судового наказу встановлені статтею 150 Господарського процесуального кодексу України.

Так, пунктом 2 частини 3 вищевказаної норми процесуального права передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника.

Дослідивши подану заяву про видачу судового наказу судом встановлено, що вона підписана ОСОБА_1 , на підтвердження повноважень якого надано копію Ордеру на надання правової допомоги серії ЧН № 060510 від 14.03.2019 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5145/10 від 27.03.2014.

Разом з тим, суд зазначає, що реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в сумі свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

30.09.2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401- VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1401), яким внесено зміни до Конституції України та доповнено Основний Закон окремими статтями.

За приписами частин третьої та четвертої статті 131-2 Конституції України (в редакції Закону № 1401) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді, зокрема, у малозначних спорах.

При цьому відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

За змістом статті 131-2 Конституції України необхідність її додаткової регламентації законом передбачена частиною четвертою цієї статті щодо встановлення винятків представництва в суді адвокатами, зокрема, визначення поняття малозначних спорів.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, сторона у справі, віднесеної законом до малозначних, не позбавлена права на представництво своїх інтересів представником на підставі довіреності за відсутності у нього статусу адвоката, у тому числі і на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.

Однак, суд звертає увагу на те, що заява про видачу судового наказу підписана ОСОБА_1 не як представником Акціонерного товариства Кредобанк у малозначних справах відповідно до частини 2 статті 59, частини 3 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, а саме як адвокатом, оскільки на підтвердження повноважень якого надано Ордер на надання правової допомоги серії ЧН № 060510 від 14.03.2019 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5145/10 від 27.03.2014.

Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

При цьому, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).

Одночасно, відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (частина 1 статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.

Отже, саме Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю, видане у встановленому законом порядку, і є підтвердженням того, що особа є адвокатом в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

В матеріалах справи наявна копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 серії КС № 5145/10 від 27.03.2014, виданого Радою адвокатів Київської області.

Відповідно до положень статті 17 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості: 1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката; 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); 3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку; 4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом.

Згідно з п. 1.1. Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 26 від 17.12.2012 (із змінами та доповненнями) Єдиний реєстр адвокатів України - це електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.

Судом встановлено, що в Єдиному реєстрі адвокатів України (інформаційний ресурс http://erau.unba.org.ua/profile/47745) міститься профайл адвоката ОСОБА_1, в якому зазначено, що право на зайняття адвокатською діяльністю зупинено згідно з п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність з 29.05.2019 по 29.06.2019 на підставі рішення КДКА Київської області від 29.05.2019.

Положеннями частини 4 статті 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що право на заняття адвокатською діяльністю поновлюється у разі зупинення права з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, - з дня закінчення строку, на який згідно з рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури було зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. У разі зупинення права на заняття адвокатською діяльністю з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, таке право також поновлюється з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду або з дня прийняття відповідного рішення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.

В матеріалах справи відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду або доказів прийняття відповідного рішення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури про поновлення права на зайняття адвокатською діяльністю адвокату Чирві Віталію Григоровичу. Строк, на який згідно з рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури було зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, не скінчився.

Частина 3 статті 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачає, що протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 у період з 29.05.2019 року по 29.06.2019 року не має права представляти інтереси Акціонерного товариства Кредобанк саме як адвокат та здійснювати адвокатську діяльність, в тому числі підписувати заяву про видачу судового наказу № 351/2019 від 18.06.2019.

При цьому, до заяви про видачу судового наказу не надано доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 повноважень представляти інтереси Акціонерного товариства Кредобанк у малозначних справах в порядку частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, а саме довіреності згідно з частиною 3 статті 60 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пунктів 2, 4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17.12.2012 - ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 р. № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з пунктом 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17.12.2012, ордер, встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Пункт 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17.12.2012, встановлює реквізити ордера, до яких, серед іншого, віднесено й Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність (п.п 15.4).

Як зазначалось вище, дослідивши подану заяву про видачу судового наказу, судом встановлено, що вона підписана представником заявника адвокатом Чирвою В.Г. На підтвердження повноважень представника, до позову додано копію лицьової сторони ордеру серії ЧН № 060510 від 14.03.2019 року, зворотній бік ордеру, на якому можуть міститись застереження щодо обмеження повноважень адвоката, суду не надано.

До того ж, як зазначалось вище, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (частина 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 60 Господарського процесуального кодексу України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Таким чином, згідно з вимогами статті 60 Господарського процесуального кодексу України ордер, який посвідчує повноваження адвоката як представника, подається в оригіналі. Відповідність оригінала копії ордеру може бути посвідчена підписом судді, після чого копія приєднується до матеріалів справи.

Можливості посвідчення відповідності оригіналу копії ордеру самостійно адвокатом положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність не передбачено.

При цьому, вищевказаний ордер виданий на надання правової допомоги Акціонерному товариству Кредобанк адвокатом на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № б/н від 11.02.2019 року у судах загальної юрисдикції України .

Положеннями статей 124, 125 Конституції України (в редакції до 30.09.2016) було передбачено, що судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції . Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Аналогічні положення містила частина 3 статті 1 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 2453-VI від 07 липня 2010 року, згідно з якою судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції .

Згідно з приписами статті 3 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 2453-VI від 07 липня 2010 року, суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Статтею 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 2453-VI від 07 липня 2010 року було визначено систему судів загальної юрисдикції .

Так, частини 1 та 2 вищевказаної норми матеріального права передбачали, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України.

Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина 1 статті 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 2453-VI від 07 липня 2010 року).

30 вересня 2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким положення статті 124 Конституції України викладено у новій редакції, якою передбачено, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду.

Одночасно із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" набув чинності Закон України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02 червня 2016 року.

Частиною 3 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02 червня 2016 року передбачено, що систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

Згідно з частинами 1-3 статті 21 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02 червня 2016 року місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах). Місцевими господарськими судами є окружні господарські суди. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію. Господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя продовжують здійснювати свої повноваження без обмеження строком до утворення та початку діяльності окружних господарських судів, юрисдикція яких розповсюджується на відповідну територію.

Положеннями статті 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи). Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.

Разом з тим, як зазначалось вище, відповідно до наданої до заяви копії ордеру серії ЧН № 060510 від 14.03.2019 Чирві Віталію Григоровичу надано право представляти інтереси заявника в усіх судах загальної юрисдикції , тоді як наразі положеннями діючого законодавства не визначено поняття суди загальної юрисдикції .

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не має права представляти інтереси заявника саме як адвокат в господарських судах, зокрема в господарському суді міста Києва, і у нього відсутній обсяг повноважень на підписання та подання заяви про видачу судового наказу № 351/2019 від 18.06.2019 від імені Акціонерного товариства Кредобанк в господарському судочинстві.

Крім того, відповідно до пунктів 3, 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Разом з цим, як вбачається з додатків до заяви, додані до неї документи, в тому числі договір № АО1200477 від 17.09.2018 про надання овердрафту та інші документи що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, містять належних відміток про засвідчення копій, передбачених п. 5.27 ДСТУ 4163-2003, а саме дати засвідчення копії.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що подана Акціонерним товариством Кредобанк заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам, викладеним у статті 150 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє заявнику у видачі судового наказу на підставі пункту 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана з порушенням вимог статті 150 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись статтями 148, 150, пунктом 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Акціонерному товариству Кредобанк у задоволенні заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю Аверс ЛТД про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 60 862, 91 грн. за договором про надання овердрафту № АО1200477 від 17.09.2018.

2. Відповідно до частини 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та згідно з положеннями статті 256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя В.С. Ломака