Рішення

від 11.06.2019 по справі 925/150/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м. Черкаси справа № 925/150/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ейпіс Холдінг до Polska Grupa Nawozowa Sp.z o.o. Sp.k (ТОВ Польська Група Навозова ) про стягнення 10725 Євро,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Ейпіс Холдінг звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Polska Grupa Nawozowa Sp.z o.o. Sp.k (ТОВ Польська Група Навозова ) (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 0001/10/2017 від 24.10.2017 року у розмірі 10725 Євро основного боргу, що за курсом НБУ еквівалентно 351138 грн. 14 коп. та відшкодування судового збору.

Позов мотивований порушенням відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором (міжнародним контрактом) № 0001/10/2017 від 24.10.2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/150/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач - Polska Grupa Nawozowa Sp.z o.o. Sp.k (ТОВ Польська Група Навозова ), зареєстрований за законодавством Польщі (місцезнаходження: Польща, 42-160, Кшепіце, вул. Рольніча, 3), де знаходиться і здійснює свою діяльність, є іноземним суб'єктом господарської діяльності, тому при розгляді питання про відкриття провадження у справі були враховані положення Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та Закону України Про міжнародне приватне право .

Ухвалою суду від 23.04.2019 року підготовче провадження у справі № 925/150/19 було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Крім того, у зв'язку із необхідністю перекладу процесуальних документів, зверненням до уповноваженого Центрального органу Республіки Польща - Ministеrstwo Sprawiedliwosci Departament Wspуlpracy Miкdzynarodowej i Praw Czlowieka, Al. Ujazdowskie 11, 00-950 Warszawa з проханням про вручення судових документів відповідачу у справі - Polska Grupa Nawozowa Sp.z o.o. Sp.k та направленням на адресу відповідача процесуальних документів, на підставі ст. ст. 228-229 ГПК України, ухвалами про відкриття провадження у справі від 12.02.2019 та про призначення розгляду справи по суті від 23.04.2019 року провадження у справі зупинялося.

Від уповноваженого органу Республіки Польща - Sad Rejonowy Chestochowie 05.06.2019 року надійшло підтвердження вручення представнику відповідача ухвали суду від 12.02.2019 року.

Також, про належне повідомлення відповідача про розгляд справи у господарському суді Черкаської області свідчать повідомлення про вручення йому поштових відправлень (а.с. 107)

Таким чином, відповідач, був належним чином повідомлений про розгляд справи у судовому засіданні, проте письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, у судове засідання явку представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Позивач в особі свого представника подав 11.06.2019 року клопотання про розгляд справи без його участі (вх. 17672/19), в якому просив розглянути справу № 925/150/19 без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

24.10.2017 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю Ейпіс Холдинг , як покупцем, та відповідачем Polska Grupa Nawozowa Sp.zo.oSp, як продавцем, укладено договір № 0001/10/2017 (далі - Договір/контракт від 24.10.2017 року, а.с. 27-30) за умовами п.п. 1.1. якого, продавець зобов'язався продати, а покупець купити товар - кальцій гранульований Jurak Premium (країна-виробник - Польща); детальна технічна специфікація, надана продавцем, є додатком до даного договору.

Договір, укладений із нерезидентом на імпорт товару є зовнішньоекономічним контрактом, сторони погодили усі його істотні умови і, зокрема, домовилися про наступне:

п.п. 1.2. - кількість товару, яка продається покупцю продавцем, буде визначатися на підставі замовлень, складених покупцем і підтверджених, по мірі можливості, продавцем;

п.п. 1.3. - ціна одної метричної тони товару на умовах поставки, вказаних в п.п. 4.1., 4.2., контракту, визначається фактурою продажу, виставленого продавцем, на кожну партію товару;

п.п. 2.1. - ціна на товар визначається в Євро за 1 метричну тону та погоджується сторонами в додатках, що становлять невід'ємну частину договору;

п.п. 2.2. - до ціни контракту входять: вартість товару, тара, маркування та завантаження на транспортний засіб;

п.п. 3.1. - платежі на товар в рамках цього контракту повинні бути здійснені в Євро в порядку передоплати та/або стовідсоткової оплати згідно виставлених рахунків-фактур на відповідний банківський рахунок продавця;

п.п. 4.1. - продавець поставляє товар зі складу в м. Дзялошин, 42-160 Krzepice, ul. Rolnicza, 3, Польща на умовах (Інкотермс 2010), узгоджених між сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною договору;

п.п. 4.2. - покупець зобов'язаний поставити товар на територію України;

п.п. 4.3. - терміни доставки товару встановлюються після узгодження між сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною договору;

п.п. 4.4. - право власності на товар від продавця до покупця переходить в момент повної оплати за товар;

п.п. 9.3. - всі зміни та доповнення в договір повинні бути підписані обома сторонами.

Цей договір підписаний представниками обох сторін, скріплений печатками юридичних осіб, набув чинності з моменту підписання та діяв, згідно п.п. 9.4., до 31.12.2017 року.

25.01.2018 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю Ейпіс Холдинг , як покупцем, та відповідачем Polska Grupa Nawozowa Sp.zo.oSp, як продавцем, було укладено договір № 0001/01/2018 (далі - Договір/контракт від 25.01.2018 року, а.с. 27-30) за умовами п.п. 1.1. якого, продавець зобов'язався продати, а покупець купити товар - сульфат кальцію гранульований SULKALK (країна-виробник - Польща); детальна технічна специфікація, надана продавцем, є додатком до даного договору.

Договір, укладений із нерезидентом на імпорт товару, є зовнішньоекономічним контрактом, сторони погодили усі його істотні умови і, зокрема, домовилися про наступне:

п.п. 1.2. - кількість товару, яка продається покупцю продавцем, буде визначатися на підставі замовлень, складених покупцем і підтверджених, по мірі можливості, продавцем;

п.п. 1.3. - ціна одної метричної тони товару на умовах поставки, вказаних в п.п. 4.1., 4.2., контракту, визначається фактурою продажу, виставленого продавцем, на кожну партію товару;

п.п. 2.1. - ціна на товар визначається в Євро за 1 метричну тону. Сторонами встановлюється ціна товару на умовах FCA Кшепіце в розмірі 46 Євро;

п.п. 2.2. - до ціни контракту входять: вартість товару, тара, маркування та завантаження на транспортний засіб;

п.п. 2.3. - кількість товару за цим договором становить 3740 тон;

п.п. 2.4. - загальна вартість контракту складає 172040 Євро;

п.п. 3.1. - платежі на товар в рамках цього контракту повинні бути здійснені в Євро в порядку передоплати та/або стовідсоткової оплати згідно виставлених рахунків-фактур на відповідний банківський рахунок продавця;

п.п. 4.1. - продавець поставляє товар зі складу в м. Кшепіце, Польща на умовах (Інкотермс 2010), узгоджених між сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною договору;

п.п. 4.2. - покупець зобов'язаний поставити товар на територію України;

п.п. 4.3. - терміни доставки товару встановлюються після узгодження між сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною договору;

п.п. 4.4. - право власності на товар від продавця до покупця переходить в момент повної оплати за товар;

п.п. 7.2. - цей договір регулюється польським законодавством. Якщо сторони не можуть дійти згоди шляхом переговорів, спори підлягають вирішенню в Арбітражному суді польської торгової палати у Варшаві;

п.п. 9.3. - всі зміни та доповнення в договір повинні бути підписані обома сторонами.

Цей договір підписаний представниками обох сторін, скріплений печатками юридичних осіб, набув чинності з моменту підписання та діяв, згідно п.п. 9.4., до 31.12.2018 року.

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2018 року до Договору від 25.01.2018 року, сторони домовилися внести зміни до Договору від 25.01.2018 року і викласти п.п. 7.2. в такій редакції: ц

Цей договір регулюється українським законодавством. Якщо сторони не можуть дійти згоди шляхом переговорів, спори підлягають вирішенню в господарському суді Черкаської області (а.с. 35).

Із платіжних доручень в іноземній валюті від 27.10.2017 № 384 на суму 1 364,00 євро, із встановленим граничним строком надходження імпортного товару за даною оплатою - 25.04.2018 року; від 16.11.2017 № 411 на суму 2 827,00 євро із встановленим граничним строком надходження імпортного товару за даною оплатою - 15.05.2018 року вбачається, що позивач, на виконання умов договору від 24.10.2017 № 0001/10/2017, перерахував відповідачу кошти на загальну суму 4191,00 євро (129196 грн. 42 коп.) з валютного рахунку № 26007051523422, відкритого в ЧГРУ ПАТ КБ Приватбанк (МФО 354347) (а.с. 36-37).

Із митних декларацій форми МД-2 № UA205020/2017/012991 від 03.10.2017 року, № UA209180/2017/159730 від 21.11.2017 року вбачається, що відповідач поставив позивачу, а позивач отримав, за контрактом від 24.10.2017 № 0001/10/2017 товар (карбонат кальцію в гранулах (код товару за УКТ ЗЕД: 205010000 та 209020000)) на загальну суму 2 728 Євро (85 188,16 грн. за курсом НБУ на дату поставки товару).

За розрахунком позивача, за контрактом від 24.10.2017 № 0001/10/2017 в відповідача перед ним виникла заборгованість у сумі 1 463,00 євро, що утворилася із попередньої оплати.

Між позивачем - ТОВ Ейпіс Холдинг та відповідачем - PolskaGrupaNawozowaSp.zо.о. Sp.k. (Польща) укладено додаткову угоду від 12.02.2018 № 1 до контракту від 24.10.2017 № 0001/10/2017, згідно п. 4 якої Всі грошові кошти, що залишилися передплаченими за товар за контрактом № 0001/10/2017 від 24.10.2017 зараховуються до контракту № 0001/01/2018 від 25.01.2018 . Таким чином, дебетове сальдо в сумі 1 463,00 євро, що виникло по контракту від 24.10.2017 № 0001/10/2017 станом на 12.02.2018, перенесено як оплата по контракту від 25.01.2018 № 0001/01/2018, укладеному з цим же нерезидентом.

Із платіжних доручень в іноземній валюті від 14.02.2018 року № 505 на суму 4 608 Євро, із встановленим граничним строком надходження імпортного товару за даною оплатою - 13.08.2018 року; від 15.02.2018 № 512 на суму 2 630,00 Євро, із встановленим граничним строком надходження імпортного товару за даною оплатою - 14.08.2018 року, від 02.03.2018 року № 239 на суму 4 048,00 Євро, із встановленим граничним строком надходження імпортного товару за даною оплатою - 29.08.2018 року, вбачається, що позивач, на виконання умов договору від 25.01.2018 року № 0001/01/2018, перерахував відповідачу кошти на загальну суму 11286,00 Євро (369 692,20 грн.) з валютного рахунку № 26007051523422, відкритого в ЧГРУ ПАТ КБ Приватбанк (МФО 354347) (а.с. 38-40).

За розрахунком позивача, з урахуванням оплати в сумі 1 463,00 Євро, перенесеної з контракту від 24.10.2017 № 0001/10/2017, загальна сума попередньої оплати перерахована відповідачу склала 12749,00 Євро (418 276,90 грн.).

Із митних декларацій форми МД-2 № UA209180/2018/011752 від 01.03.2018 року, № UA209180/2018/011984 від 02.03.2018 року вбачається, що відповідач поставив позивачу, а позивач отримав, за контрактом від 25.01.2018 № 0001/01/2018 товар (штучний сульфат кальцію (двух-водневий синтетичний гіпс), код товару за УКТ ЗЕД. 2833298000) на загальну суму 2 024,00 Євро (85 188,16 грн.).

Із Акту ГУ ДФС у Черкаській області від 13.09.2018 року № 359/23-00-14-0508/38553409 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Ейпіс Холдинг з питань дотримання валютного законодавства та пояснень позивача, викладених ним у позовній заяві, вбачається наступне.

Товар, оплачений позивачем, відповідачем поставлений не був. Перерахування грошових коштів іноземному контрагенту, та відсутність вчасної поставки оплаченого товару стало підставою проведення перевірки позивача органами фіскальної служби.

Відповідно до п. 4.4. договорів (умови поставки в яких є аналогічними) Право власності на товар від продавця до покупця переходить в момент повної оплати за товар.

Відтак, на підставі направлення та наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 29.08.2018 року № 1574 працівником ГУ ДФС у Черкаській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Ейпіс Холдинг з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 13.03.2017 № 0012/03/2017 а від 24.10.2017 № 0001/10/2017 за період з 13.03.2017 по 03.09.2018 року.

Відповідно до Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 13.09.2018 № 359/23-00-14-0508/38553409 перевіркою встановлено таке:

при виконанні умов контракту від 25.01.2018 № 0001/01/2018 TOB Ейпіс Холдинг , було порушено законодавчо встановлені строки розрахунків за імпортними операціями. Так:

згідно платіжного доручення від 14.02.2018 № 505 перераховано оплату в сумі 4608,00 Євро. Граничний строк надходження імпортного товару за даною оплатою - 13.08.2018. Фактично імпортований товар надійшов згідно МД типу М40 від 02.03.2018 № UА209180/2018/011984 на суму 1 012,00 євро, в тому числі в сумі 561,00 євро в рахунок оплати 14.02.2018, тобто без порушення встановлених строків розрахунків. На останню дату періоду, що перевіряється (03.09.2018), або на 201 день з дати здійснення оплати 14.02.2018, товар на суму 4 047,00 євро на адресу ТОВ Ейпіс Холдинг не надходив, тобто з порушенням законодавчо встановлених строків на 21 день;

згідно платіжного доручення від 15.02.2018 № 512 перераховано оплату в сумі 2630,00 Євро. Граничний строк надходження імпортного товару за даною оплатою - 14.08.2018. На останню дату періоду, що перевіряється (03.09.2018), або на 200 день з дати здійснення оплати 15.02.2018, товар на суму 2 630,00 євро на адресу ТОВ Ейпіс Холдинг не надходив, тобто з порушенням законодавчо встановлених строків на 20 днів;

згідно платіжного доручення від 02.03.2018 № 239 перераховано оплату в сумі 4048,00євро. Граничний строк надходження імпортного товару за даною оплатою - 29.08.2018. На останню дату періоду, що перевіряється (03.09.2018), або на 185 день з дати здійснення оплати 15.02.2018 товар на суму 4 048,00 євро на адресу ТОВ Ейпіс Холдинг не надходив, тобто з порушенням законодавчо встановлених строків на 5 днів.

Про виявлення факту порушення ТОВ Ейпіс Холдинг законодавчо встановлених строків розрахунків при здійсненні операцій по контракту від 24.10.2017 № 0001/10/2017 до ГУ ДФС у Черкаській області надійшло повідомлення ПАТ КБ Приватбанк :

за датою здійснення оплати 16.11.2017 - повідомлення від 04.06.2018 №Г-31.0.0.0/1-12457 (вхідний ГУ ДФС від 15.06.2018 №11317/10) - документальною перевіркою не підтверджено.

Повідомлення про порушення ТОВ Ейпіс Холдинг законодавчо встановлених строків розрахунків при здійсненні операцій по контракту від 25.01.2018 № 0001/01/2018 за датами здійснення оплат 14.02.2018, 15.02.2018 та 03.02.2018 на дату написання акта перевірки до ДФС у Черкаській області не надходили.

Станом на 03.09.2018 згідно даних перевірки та бухгалтерського обліку ТОВ Ейпіс Холдинг по контракту від 28.04.2017 № 28/04/2017 дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня.

В бухгалтерському обліку ТОВ Ейпіс Холдинг імпортні операції по перевірених контрактах відображено по рахунках 632 Розрахунки з іноземними постачальниками та 312 Поточні рахунки в іноземній валюті .

В результаті вказаної перевірки ревізором встановлено порушення ТОВ Ейпіс Холдинг статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині порушення строків завершення імпортних операцій по контракту від 24.10.2017 № 0001/10/2017 в сумі 4047,00 євро на 21 день, в сумі 2630,00 євро на 20 днів та в сумі 4048,00 євро на 5 днів.

Після проведеної перевірки на адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення від 25.09.2018 року № 0010591405 ГУ ДФС у Черкаській області, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у сумі 15174,67 грн.

Позивач зазначає, що в результаті порушення відповідачем умов контракту, непоставки товару на загальну суму 10725,00 євро, перерахування коштів по передоплаті постачальнику розцінено ДФС як порушення з боку позивача, позивач зазнав збитків у вигляді втрати грошових коштів за непоставлений товар, а також такими діями відповідача позивачу нанесена шкода у вигляді фактично нарахованого штрафу з вини відповідача.

У зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку із поставки товару за договором № 0001/01/2018 від 25.01.2018 року, позивач направив на його адресу засобами поштового та електронного зв'язку претензії від 15.04.2018, 22.04.2018, 20.09.2018 року з вимогами про повернення попередньої оплати, у зв'язку із не поставленням товару у визначені договором строки.

За розрахунком позивача, станом на дату подання позовної заяви, відповідач поставку оплаченого товару на суму 10725 Євро, що за курсом НБУ еквівалентно 351138 грн. 14 коп., не здійснив, кошти попередньої оплати не повернув.

Отже, предметом спору, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про повернення грошових коштів попередньої оплати в у сумі 10725 Євро, що еквівалентно 351138,14 грн. за непоставлений відповідачем товар за договором № 0001/01/2018 від 25.01.2018 року.

Спірні правовідносини сторін виникли із укладеного ними договору № 0001/01/2018 від 25.01.2018 року (зовнішньоекономічного контракту), вимоги позивача витікають із прав і обов'язків сторін за цим договором, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Відповідно до ст. 382 ГК України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України Про міжнародне приватне право та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Відповідно ст. 31 Закону України Про міжнародне приватне право , якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.

Статтею 43 Закону України Про міжнародне приватне право , сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 14 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно статті 38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 7.2. Договору від 25.01.2018 року, в редакції додаткової угоди № 1 від 31.03.2018 року, цей договір регулюється українським законодавством. Якщо сторони не можуть дійти згоди шляхом переговорів, спори підлягають вирішенню в господарському суді Черкаської області

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусового виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу (ГК) України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Отже, умовою застосування зазначеної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із викладених обставин справи вбачається, що на виконання укладеного з відповідачем договору № 0001/01/2018 від 25.01.2018 року позивач, як покупець, здійснив попередню оплату товару, з урахуванням оплати в сумі 1 463,00 євро, перенесеної з контракту від 24.10.2017 № 0001/10/2017, у розмірі 12 749,00 євро (418 276,90 грн.), відповідач поставив позивачу товар (штучний сульфат кальцію (двух-водневий синтетичний гіпс), код товару за УКТ ЗЕД. 2833298000) на загальну суму 2024,00 євро (85 188,16 грн.). На суму 10725 Євро, поставку товару у встановлені договором строки не здійснив, кошти попередньої оплати не повернув.

Згідно з ст.192 Цивільного кодексу законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За розрахунком позивача, з урахуванням положень п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , еквівалентною сумою (для визначення ціни позову) стягнення грошових коштів в іноземній валюті з відповідача, а саме 10725 Євро, є 351138,14 грн.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 лютого 2017 р. у справі N 6-1905цс16, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України). Про такі випадки йдеться у ст. ст. 193, 524 та 533 ЦК України, Законі України від 16 квітня 1991 року N 959-XII Про зовнішньоекономічну діяльність , Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Законі України від 23 вересня 1994 р. N 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті . За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Якщо у договорі передбачено інший порядок, суду слід з'ясувати сутність такого визначення .

Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що договір поставки укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався. Наявність і розмір спірної заборгованості у сумі 10725 Євро, що еквівалентно 351138,14 грн. позивачем доведено належними і допустимими доказами, тому вимога позивача підлягає задоволенню у судовому порядку.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин справи, умов договору та наведених норм законодавства суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і з зазначених у ньому підстав задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 5267 грн. 07 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Polska Grupa Nawozowa Sp.z o.o. Sp.k (ТОВ Польська Група Навозова ) (Польща, Rolnicza 3, 42-160 Krzepice. Poland, KRS 0000672213, NIP 5742061666, Bank. mBank Oddzial Korporacyjny, ulica Jasnogorska 79, 42-200 Czestochowa, Polska, SWIFT: BREXIPLPWCZE Ibank : PL 27 1140 1889 0000 4965 3600 1003), на користь на користь nовариства з обмеженою відповідальністю Ейпіс Холдинг (юридична адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, буд. 36/1, код ЄДРПОУ 38553409) - 10725 Євро, що еквівалентно 351138,14 грн. боргу, 5267 грн. 07 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 21.06.2019 року.

Суддя В.М. Грачов