Рішення

від 18.06.2019 по справі 927/135/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2019 року м. Чернігів справа № 927/135/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/135/19, розгляд якої здійснюється у порядку загального позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІДКО Україна"

адреса/місцезнаходження: вул. Реміснича, 18, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина Агро"

юридична адреса: вул. М. Грушевського, 9, офіс 34, м. Київ, 01021

адреса для листування: вул. Вавілова, будинок 43, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Про стягнення 3658749,28 грн

За участю представників:

від позивача: Жидкий А.М. - адвокат, ордер серія ЧН №039359 від 14.02.2019, договір №31/01/19 від 31.01.2019

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СІДКО Україна" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина Агро" про стягнення 3658749,28 грн, а саме: 2683370,96 грн основного боргу; 20070,00 грн 3% річних; 240841,65 грн пені та 714466,67 грн ПДВ в розмірі 20% від загальної суми не зареєстрованих податкових накладних.

Також позивач просить стягнути 25000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката та 55256,24 грн судового збору.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 та додаткових угод №1 та 2 від 16.10.2018.

Ухвалою суду від 25.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.03.2019 о 10:00.

Відповідач повноважного представника у судове засідання 21.03.2019 не направив.

Ухвала суду від 25.02.2019 про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача (місцезнаходження: вул. М. Грушевського, 9, офіс 34, м. Київ, 01021), повернулась до суду з відміткою "вибуло".

У судовому засіданні 21.03.2019 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.04.2019 о 09:30.

Ухвалою суду від 21.03.2019, відповідно до ст.120,121 ГПК України, викликано сторін у підготовче засідання 02.04.2019 о 09:30.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1457900007748 від 21.03.2019, але повноважного представника у судове засідання 02.04.2019 не направив.

Позивач у письмових поясненнях вих.№02/04/19 від 02.04.2019 вказує на те, що факт надання складської квитанції БА №108661 від 16.10.2018 був односторонньою дією з боку відповідача; договір складського зберігання № 2018/2809 від 28.09.2018 між позивачем та відповідачем не укладався; факту передачі зерна від позивача до відповідача не було. Зазначені об`єми зерна в даній складській квитанції не рахуються на балансі позивача, дана операція не відображена в бухгалтерському обліку позивача, а тому сама лише наявність даної складської квитанції не може створювати для позивача юридичних наслідків у вигляді набуття права власності на зерно.

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив направляти кореспонденцію на адресу: вул. Вавілова, 43, м. Прилуки , Чернігівська область , 17500 , яке задоволено судом.

У судовому засіданні 02.04.2019 суд постановив ухвалу про задоволення усного клопотання позивача та письмового клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання на 16.04.2019 о 11:00.

Ухвалою суду від 02.04.2019, відповідно до ст.120,121 ГПК України, викликано сторін у підготовче засідання 16.04.2019 о 11:00.

У судовому засіданні 16.04.2019 представником відповідача було заявлено усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладення підготовчого засідання з метою вирішення питання мирного врегулювання спору.

Представник позивача щодо заявленого клопотання не заперечував.

Ухвалою суду від 16.04.2019 задоволено усне клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладення підготовчого засідання; продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів; підготовче засідання відкладено на 15.05.2019 о 10:30. Визнано обов`язкову явку в судове засідання повноважних представників сторін.

У судовому засіданні 15.05.2019 суд постановив ухвалу про задоволення усного клопотання позивача та відкладення підготовчого засідання на 21.05.2019 о 12:15.

Ухвалою суду від 15.05.2019, відповідно до ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що підготовче засідання було відкладено на 21.05.2019 о 12:15.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400044068860 від 15.05.2019, але повноважного представника у підготовче засідання 21.05.2019 не направив.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але процесуальним правом участі в судовому засіданні 21.05.2019 не скористався.

Ухвалою суду від 21.05.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2019 о 10:00. Явка в судове засідання повноважних представників сторін визнана обов`язковою.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, але повноважних представників у судове засідання 27.05.2019 не направили.

У судовому засіданні 27.05.2019 розпочато розгляд справи по суті.

Суд в судовому засіданні постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 18.06.2019 о 11:00.

Ухвалою від 27.05.2019, відповідно до ст.120,121 ГПК України, викликано сторін у судове засідання з розгляду справи по суті 18.06.2019 о 11:00.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.05.2019 №1400044247218, але повноважного представника у судове засідання 18.06.2019 не направив.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (ч.2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Позивачем у судовому засіданні 18.06.2019 подано письмове пояснення від 18.06.2019 щодо здійснення оплати згідно з платіжним дорученням № 2844 від 16.10.2018 на суму 400800,00 грн. на підтвердження факту часткової оплати на виконання умов договору №2018/2809 від 28.09.2018.

Письмове пояснення долучено до матеріалів справи.

Крім того, представник позивача подав письмове клопотання від 18.06.2019 про відмову від позовних вимог у частині стягнення 3% річних у сумі 20070,00 грн та штрафу в розмірі 20% від загальної суми незареєстрованих податкових накладних в розмірі 714466,67 грн. У клопотанні представник позивача зазначив, що наслідки відмови від частини позовних вимог йому відомі та зрозумілі.

Суд роз`яснив представнику позивача наслідки відмови від позову в частині стягнення 3% річних у сумі 20070,00 грн та штрафу в розмірі 20% від загальної суми незареєстрованих податкових накладних в розмірі 714466,67 грн.

Суд прийняв клопотання представника позивача до розгляду.

Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Оскільки, відповідач своїм процесуальним правом участі у судових засіданнях 21.03.2019, 02.04.2019, 15.05.2019, 21.05.2019, 27.05.2019 та 18.06.2019 не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

У процесі розгляду справи позивачем подано письмове клопотання від 18.06.2019 про відмову від позовних вимог у частині стягнення 3% річних у сумі 20070,00 грн та штрафу в розмірі 20% від загальної суми незареєстрованих податкових накладних в розмірі 714466,67 грн.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч.1-3 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач, зокрема, може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Позивач у поданому клопотанні зазначив, що наслідки відмови від частини позовних вимог йому відомі та зрозумілі.

Подане клопотання від імені позивача підписане адвокатом Жидким А.М., якому, відповідно до договору про надання правової допомоги № 31/01/19 від 31.01.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Сідко Україна та адвокатом Жидким Андрієм Миколайовичем, та ордеру на надання правової допомоги серії ЧН № 039359 від 14.02.2019, зокрема, надано право представляти інтереси позивача та підписувати клопотання.

Суд приймає відмову позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Сідко Україна від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Родина Агро в частині стягнення 3% річних у сумі 20070,00 грн та штрафу в розмірі 20% від загальної суми незареєстрованих податкових накладних в розмірі 714466,67 грн, оскільки це не протирічить діючому законодавству, не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, є процесуальним правом сторони, клопотання підписане уповноваженою особою позивача, наслідки відмови від позову судом були роз`яснені та зрозумілі представнику позивача.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Приймаючи до уваги, що позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 20070,00 грн та штрафу в розмірі 20% від загальної суми незареєстрованих податкових накладних в розмірі 714466,67 грн і відмова прийнята судом, а тому провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі п.4 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Оскільки позивач відмовився від позовних вимог у частині стягнення 3% річних у сумі 20070,00 грн та штрафу в розмірі 20% від загальної суми незареєстрованих податкових накладних в розмірі 714466,67 грн і відмова прийнята судом, а тому суд розглядає позовні вимоги з урахуванням відмови позивача від позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 20070,00 грн та штрафу в розмірі 20% від загальної суми незареєстрованих податкових накладних в розмірі 714466,67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

28.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Родина Агро (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сідко Україна (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2018/2809.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018, продавець зобов`язується продати товар - просо жовте, врожаю 2018 року - в кількості та асортименті, визначеному цим договором, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 8.1. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту повного його виконання.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 по своїй правовій природі є договором поставки.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Доказів визнання недійсним, дострокового чи одностороннього розірвання договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 сторони суду не надали.

Згідно з п.3.1. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018, товар, що поставляється за даним договором повинен відповідати наступним вимогам: масова частка вологи - до 14%; сміттєва домішка - до 2%; інше згідно - ДСТУ 5026:2008.

Товар, що передається, повинен супроводжуватися товарно-транспортними накладними (п.3.4. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018).

Відповідно до п.3.8. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018, кількість товару за цим договором складає 500 тон +/- 10% на вибір продавця.

Згідно з п.4.1. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018, ціна за одну метричну тону фізичної ваги товару складає 10000,00 грн з урахуванням ПДВ (ПДВ - 1666,67 грн).

Загальна сума договору складає 5000000,00 грн (ПДВ - 833333,33 грн) +/- 10%. Загальна сума договору може бути зменшена на суму проведення доробки продукції до необхідних показників якості ТОВ Сідко Україна за взаємною згодою сторін (п.4.2. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018).

Додатковою угодою № 2 від 16.10.2018 до договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 сторони узгодили кількість та вартість поставок товару, а саме: кількість проса жовтого - 100,00 тон, загальна вартість, що продається згідно з договором купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 - 1000000,00 грн в тому числі ПДВ; кількість проса жовтого - 400,00 тон, загальна вартість, що продається згідно з договором купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 - 4160000,00 грн в тому числі ПДВ.

Згідно з п.4.4. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018, розрахунок за поставлений відповідно до умов цього договору товар здійснюється після завезення товару на склад покупця.

Відповідно до п.4.5. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018, розрахунки по даному договору здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця, що вказані в даному договорі.

Підставою для проведення оплати покупцем продавцю є рахунок-фактура останнього. Оплата проводиться протягом трьох банківських днів після отримання товару покупцем (п.4.6. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачем за період з 28.09.2018 по 23.10.2018 виставлено позивачу на оплату проса жовтого в кількості 500 т рахунки-фактури № 25 від 28.09.2018 на суму 1000000,00 грн з ПДВ; № 26 від 16.10.2018 на суму 800800,00 грн з ПДВ; № 27 від 23.10.2018 на суму 3359200,00 грн з ПДВ.

Позивач, у свою чергу, на виконання умов договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018, перерахував відповідачу 4286800,00 грн, що підтверджується: платіжним дорученням № 547 від 28.09.2018 на суму 1000000,00 грн, з призначенням платежу: за просо жовте по договору №2018/2809 від 28.09.2018, рах.№25 від 28.09.2018, у т.ч. ПДВ - 166666,67 грн ; платіжним дорученням №562 від 16.10.2018 на суму 400000,00 грн, з призначенням платежу: за просо жовте по договору №2018/2809 від 28.09.2018, рах.№26 від 16.10.2018, у т.ч. ПДВ - 66666,67 грн ; платіжним дорученням № 2844 від 16.10.2018 на суму 400800,00 грн. з призначенням платежу: за просо жовте по договору №2018/2809 від 28.09.2018, у т.ч. ПДВ - 66800,00 грн ; платіжним дорученням №571 від 23.10.2018 на суму 2486000,00 грн, з призначенням платежу: за просо жовте по договору №2018/2809 від 28.09.2018, рах.№27 від 23.10.2018, у т.ч. ПДВ - 414333,50 грн .

Відповідач не надав суду заперечень щодо факту отримання від позивача коштів в сумі 4286800,00 грн за договором купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей у цей строк (термін).

Пунктом 2.1. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 сторони визначили, що поставка товару здійснюється до 05.10.2018.

Додатковою угодою № 1 від 16.10.2018 до договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 сторони внесли зміни до п.2.1. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 та узгодили строк поставки до 05.11.2018.

Відповідно до п.2.3. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018, товар передається на умовах DAP склад СТОВ Інтер , м.Ічня, вул. Бунівка, 166, Чернігівська область за правилами ІНКОТЕРМС .

Датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару уповноваженому представнику покупця в фізичній вазі. Перехід права власності на товар відбувається в момент фактичного отримання товару покупцем в фізичній вазі та підписанням ним відповідних видаткових накладних на товар (п.2.4. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018).

З поданих позивачем матеріалів вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару виконав частково, та у період з 26.09.2018 по 28.11.2018 поставив позивачу згідно з видатковими накладними № 36 від 26.09.2018, № 42 від 28.11.2018 проса у кількості 173,18 тон на загальну суму 1761072,00 грн.

Доказів поставки позивачу товару на 2525728,00 грн відповідачем суду не надано.

Згідно з ч.1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пунктом 2.5. вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та п. 2.4, 2.6, 3.4. договору купівлі-продажу № 2018/2809 від 28.09.2018, первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт передачі позивачем відповідачу товару, а саме проса, має бути видаткова накладна.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що видана відповідачем складська квитанція БА №108661 від 16.10.2018, за якою зерновий склад ТОВ Родина Агро прийняв на зберігання від ТОВ Сідко Україна на підставі договору № 2018/2809 від 28.09.2018 зерно проса (2 класу), врожаю 2018 року у заліковій вазі 440000 кг, не може бути належним та беззаперечним доказом виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо передачі товару за договором купівлі-продажу № 2018/2809 від 28.09.2018, оскільки вона не створює для позивача юридичних наслідків у вигляді набуття права власності на зерно, яке повинен був передати відповідач за договором купівлі-продажу № 2018/2809 від 28.09.2018.

Напис, що у зв`язку з технічними проблемами поставка зерна буде здійснена до 05.12.2018, вчинений директором відповідача на вимозі про повернення зерна зі складського зберігання, яка була направлена 23.11.2018 ТОВ Сідко Україна на адресу ТОВ Родина Агро , також свідчить про те, що відповідач підтвердив факт невиконання зобов`язання щодо передачі позивачу товару за договором купівлі-продажу № 2018/2809 від 28.09.2018.

На підтвердження зазначених обставин ТОВ СІДКО Україна також надано довідку №40 від 29.03.2019 про те, що позивачем жодних договорів чи інших домовленостей по зберіганню зерна з відповідачем не укладалось та не досягалось, будь-які матеріальні цінності на зберігання не передавались, та такі операції в бухгалтерському обліку позивача не відображені.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1,2,4 ст.538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Оскільки, позивач виконав свої зобов`язання щодо оплати товару, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання його поставки.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що за договором купівлі-продажу № 2018/2809 від 28.09.2018 відповідачем було фактично поставлено товару на 1761072,00 грн, недопоставка складає 2525728,00 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Матеріалами справи підтверджено наявність зобов`язання у відповідача поставити позивачу товар за договором купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 у строк, визначений додатковою угодою № 1 від 16.10.2018 до договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 - до 05.11.2018.

Також судом встановлено, що відповідач своє зобов`язання з поставки позивачу товару - проса жовтого у строк до 05.11.2018 не виконав у повному обсязі, здійснивши поставку товару лише на 1761072,00 грн, у той час, коли позивач перерахував відповідачу 4286800,00 грн.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2683370,96 грн основного боргу за договором купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018, перераховано відповідачу 4286800,00 грн, у свою чергу відповідач здійснив поставку товару лише на суму 1761072,00 грн, отже відповідачем не виконано взятого на себе зобов`язання щодо поставки позивачу товару на суму 2525728,00 грн, а не на суму 2683370,96 грн, як зазначає позивач у позові.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 240841,65 грн пені за період з 29.11.2018 по 28.02.2019.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов`язання, або якщо він не виконав зобов`язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 сторони передбачили, що за порушення строків передачі товару, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого товару за кожний день прострочення.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі поставки товару не виконав, позивачем нараховано пеню на заборгованість в сумі 2683370,96 грн за період з 29.11.2018 по 28.02.2019 та пред`явлено до стягнення 240841,65 грн пені. Враховуючи вищевикладене, у відповідності до вимог ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, відповідач є таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов`язання щодо поставки товару.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем не здійснено поставку товару на суму 2525728,00 грн, а тому пеня підлягає нарахуванню на заборгованість в сумі 2525728,00 грн, яка виникла за договором купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018.

За перерахунком суду сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 226692,74 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 25.02.2019 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідності до ч.1,4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві на позовну заяву відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав, заяв та клопотань від нього не надходило.

Частиною 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Правові аксіоми визначають як загальні положення, які сприймаються як самоочевидні істини, не потребують доведення та відображають загальнолюдський зміст права.

Однією із правових аксіом у судочинстві називають, зокрема, "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права" (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae).

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують виконання ним взятих на себе зобов"язань за договором купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 та здійснення повної та своєчасної поставки позивачу товару.

За таких обставин, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі не виконав, поставку оплаченого позивачем товару на суму 2525728,00 грн не здійснив та на час розгляду справи строк дії договору купівлі-продажу №2018/2809 від 28.09.2018 закінчився, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення основного боргу в сумі 2525728,00 грн та пені в сумі 226692,74 грн. У частині стягнення 157642,96 грн боргу та 14148,91 грн пені позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що витрати на професійну правничу допомогу склали 25000,00 грн, які він просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч.1,3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч.1-4 до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ст.13,14,15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: -договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ); -за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; -як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; -адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; -адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; -відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

У підтвердження наявності у представника позивача Жидкого А.М. статусу адвоката, суду було надано для огляду оригінал свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000307 від 16.03.2018, виданого Жидкому А.М. на підставі рішення Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 53-54).

Також адвокат Жидкий А.М. внесений до Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Єдиного реєстру адвокатів України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://erau.unba.org.ua/.

Позивачем на підтвердження надання йому адвокатських послуг адвокатом Жидким Андрієм Миколайовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000307 від 16.03.2018) при розгляді даної справи суду надано: ордер на надання правової допомоги серії ЧН № 039359 (а.с.55); копію договору про надання правової допомоги № 31/01/19 від 31.01.2019, який укладено між адвокатом Жидким Андрієм Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Сідко Україна , (а.с.49-52); копію платіжного доручення №3551 від 13.02.2019 на суму 25000,00 грн.

Відповідно до п.1.2. договору про надання правової допомоги № 31/01/19 від 31.01.2019, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги.

Згідно з п.1.3. договору про надання правової допомоги № 31/01/19 від 31.01.2019, правові послуги, що надаються адвокатом клієнту по даному договору: представництво інтересів клієнта у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування по захисту прав клієнта, в правоохоронних органах, органах прокуратури тощо; підготовка позовів, апеляційних, касаційних скарг, адвокатських запитів, письмових пояснень, заяв, скарг, заперечень, клопотань, інших процесуальних та інших документів, необхідних для захисту інтересів клієнта; участь у судових процесах по веденню будь-яких справ, стороною яких є клієнт.

За приписами п.3.1. договору про надання правової допомоги № 31/01/19 від 31.01.2019, клієнт проводить оплату адвокату за надані ним послуги в розмірі, що визначається сторонами згідно акту виконаних робіт або розрахунку оплати правової допомоги.

У відповідності до п. 4.1. договору про надання правової допомоги № 31/01/19 від 31.01.2019, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до його припинення сторонами.

Адвокатом Жидким А.М. було підготовлено і подано до суду позовну заяву № 14/02/19 від 14.02.2019 обсягом 11 сторінок; супровідний лист № 20/02/19 від 20.02.2019 з обґрунтованим розрахунком сум, що стягуються; письмові пояснення з доданими документами № 02/02/19 від 02.04.2019; клопотання від 18.06.2019 про долучення до матеріалів справи додаткового документу з додатком; клопотання від 18.06.2019 про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 20070,00 грн та штрафу в розмірі 20% від загальної суми незареєстрованих податкових накладних в розмірі 714466,67 грн.

При розгляді даної справи відбулося 5 судових засідань (21.03.2019, 02.04.2019, 16.04.2019, 15.05.2019, 18.06.2019), у яких прийняв участь повноважний представник позивача адвокат Жидкий А.М., що підтверджується протоколами судових засідань, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку суми адвокатських витрат по судовій справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сідко Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Родина Агро в рамках договору № 31/01/19 про надання правової допомоги від 31.01.2019, складеного адвокатом Жидким А.М. та погодженого директором ТОВ Сідко Україна Шептун С.І., орієнтовна вартість послуг складає 25000,00 грн. Сума вартості послуг повинна бути сплачена клієнтом адвокату до моменту винесення рішення судом першої інстанції по справі. Після фактичного надання конкретної послуги сторони складають та підписують відповідний акт виконаних робіт.

Відповідно до платіжного доручення № 3551 від 13.02.2019 на суму 25000,00 грн (призначення платежу: за надання правової допомоги згідно договору № 31/01/19 від 31.01.2019. Без ПДВ) позивачем було здійснено оплату гонорару адвокату Жидкому А.М. на загальну суму 25000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем, згідно з вимогами 74 Господарського процесуального кодексу України, було доведено надання йому адвокатом Жидким А.М. вказаних послуг у Господарському суді Чернігівської області при розгляді справи №927/135/19 та сплату адвокату Жидкому А.М. гонорару за надання зазначеної професійної правової (правничої) допомоги.

Оскільки позовні вимоги позивача суд задовольнив частково в частині стягнення з відповідача 2525728 грн основного боргу та 226692,74 грн пені, а тому з урахуванням приписів ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18807,12 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 41286,32 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 202, п.2 ч.1 ст.231,233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СІДКО Україна", адреса/місцезнаходження: вул. Реміснича, 18, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 39274623) від позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина Агро", місцезнаходження: вул. М. Грушевського, 9, офіс 34, м. Київ, 01021 (код ЄДРПОУ 41289838, адреса для листування: вул.Вавілова,б.43, м. Прилуки, Чернігівська область,17500) 20070,00 грн 3% річних та відшкодування 714466,67 грн ПДВ в розмірі 20% від загальної суми не зареєстрованих податкових накладних.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина Агро", місцезнаходження: вул. М. Грушевського, 9, офіс 34, м. Київ, 01021 (код ЄДРПОУ 41289838, адреса для листування: вул.Вавілова,б.43, м. Прилуки, Чернігівська область,17500) 20070,00 грн 3% річних та відшкодування 714466,67 грн ПДВ в розмірі 20% від загальної суми не зареєстрованих податкових накладних.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІДКО Україна", адреса/місцезнаходження: вул. Реміснича, 18, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 39274623) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина Агро", місцезнаходження: вул. М. Грушевського, 9, офіс 34, м. Київ, 01021 (код ЄДРПОУ 41289838, адреса для листування: вул. Вавілова, б.43, м. Прилуки, Чернігівська область,17500) в частині стягнення 2683370,96 грн боргу та 240841,50 грн пені задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина Агро", місцезнаходження: вул. М. Грушевського, 9, офіс 34, м. Київ, 01021 (код ЄДРПОУ 41289838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІДКО Україна", адреса/місцезнаходження: вул. Реміснича, 18, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 39274623) 2525728 грн основного боргу; 226692,74 грн пені; 18807,12 грн витрат на правову допомогу адвоката та 41286,32 грн судового збору.

5. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СІДКО Україна", адреса/місцезнаходження: вул. Реміснича, 18, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 39274623) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина Агро", місцезнаходження: вул. М. Грушевського, 9, офіс 34, м. Київ, 01021 (код ЄДРПОУ 41289838, адреса для листування: вул. Вавілова, б.43, м. Прилуки, Чернігівська область,17500) в частині стягнення 157642, 96 грн. боргу та 14148,91 грн пені відмовити.

6. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 24.06.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко