Постанова

від 21.06.2019 по справі 378/509/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8923/2019

Справа № 378/509/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 червня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області, постановлену у складі судді Скороход Т.Н. в смт. Ставище 03 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ставищенської районної державної адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , відповідно до спадкової справи № 3113/2011 від 02 грудня 2011 року вона прийняла спадщину у вигляді всього належного спадкодавцю майна.

28 березня 2019 року вона звернулася до Ставищенської нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на майно, що складається з двох земельних ділянок, розташованих на території Журавлиської сільської ради для ведення особистого селянського господарства пл. 0,83 га. та 0,1550 га., що належали її матері, постановою від 28 березня 2013 року їй було відмовлено в задоволенні даної заяви в зв`язку із відсутністю у неї правовстановлюючих документів на дані земельні ділянки.

Просила визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, що знаходяться на території Журавлиської сільської ради (за межами населеного пункту) кадастровий номер НОМЕР_1 пл. 0,1550 га., НОМЕР_5 пл. 0,8300 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства в порядку спадкування.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 03 травня 2019 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 03 травня 2019 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та зобов`язати Ставищенський районний суд Київської області відкрити провадження по справі № 378/509/19 за її позовом.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що висновки суду першої інстанції щодо неподання позивачем доказів нечинності державного акту на право власності на земельну ділянку Я АНОМЕР_3 від 04 березня 2005 року є хибними. Вона не вбачає потреби залучення до справи в якості відповідачів осіб, вказаних в даному державному акті, так як вони зареєстрували свої окремо виділені земельні ділянки з іншими кадастровими номерами.

Зазначала щодо сплати судового збору, що відповідно до листа Державної казначейської служби України у Ставищенському районі Київської області № 02/07/74 від 03 травня 2019 року судовий збір, сплачений на реквізити: Отримувач коштів Ставище/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 36403380, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача 31216206010567, Код класифікації доходів бюджету 22030101 відповідно до квитанції № 0.0.1315336436.1 від 03 квітня 2019 року зарахований до Державного бюджету України.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву з усіма додатками позивачу ухвалою від 03 травня 2019 року, суд першої інстанції виходив із того, що у встановлений строк ОСОБА_1 не виправила вказаних в ухвалі суду від 22 квітня 2019 року недоліків, а саме: не зазначено доказів того, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданий Ставищенською районною державною адміністрацією, є нечинним, враховуючи, що про це вказано позивачем в позові; не зазначено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про визнання за нею права на спадщину за законом на земельні ділянки, саме площами 0,83 га. та 0,1550 га., а саме: на якій підставі ОСОБА_2 належали дані земельні ділянки, оскільки в копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , доданого до позовної заяви, зазначена площа 1486671 га., не зазначено в якості відповідачів осіб, право власності на земельну ділянку яких також посвідчується вищевказаним державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , що може вплинути на обмеження їх прав щодо участі в справі та порушення їх права на змагальність в судовому процесі; докази того, що ОСОБА_3 звертався до Ставищенської районної державної нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини (копія якої додана позивачем до позовної заяви) або про прийняття спадщини та чи є він особою, яка має право на обов`язкову частку у спадщині; та не додано доказів цього.

Також суд вважав, що позивачем не надано суду належний доказ про сплату судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., оскільки по вказаній справі до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір не зарахований.

Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.

Так, визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача недоліки, вказані в ухвалі суду від 22 квітня 2019 року, не виконано.

Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 22 квітня 2019 рокупозовна заява ОСОБА_1 до Ставищенської районної державної адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування залишена без руху.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява не відповідає за змістом загальним вимогам щодо змісту, встановленим ст. ст. 175, 177 ЦПК України. Зокрема в заяві не зазначено: причин неподання до нотаріальної контори правовстановлюючого документу на земельну ділянку пл. 1 га., право спадкодавця на яку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданим Ставищенською районною державною адміністрацією, чи чинний на даний час вищевказаний державний акт; не зазначено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про визнання за нею права на спадщину за законом на земельні ділянки, саме площами 0,83 га. та 0,1550 га., а саме: на якій підставі ОСОБА_2 належали дані земельні ділянки; не зазначено в якості відповідачів осіб, право власності на земельну ділянку яких також посвідчується вищевказаним державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , що може вплинути на обмеження їх прав щодо участі в справі та порушення їх права на змагальність в судовому процесі; докази того, чи є у померлої ОСОБА_2 спадкоємці за законом першої черги, окрім позивача, яка прийняла спадщину після смерті матері та окрім ОСОБА_4 , який відмовився від прийняття спадщини після смерті дружини, якщо є, то чи прийняли вони спадщину; та не додано доказів цього. Крім того, в позові не зазначено та не додано до нього докази, що підтверджують вартість спірного майна. Також до позовної заяви додана квитанція від 03 квітня 2019 року № 0.0.1315336436.1, однак відповідно до витягу з комп`ютерної програми Д-3 станом на 22 квітня 2019 року по справі № 378/509/19 судовий збір, сплачений відповідно до вказаної квитанції в сумі 768,40 грн. не зараховано.

На виконання вказаної ухвали суду позивач ОСОБА_1 надала 02 травня 2019 року до суду першої інстанції відповідну заяву, яка зареєстрована за вх. № 2795 (а. с. 15).

В даній заяві ОСОБА_1 зазначає, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії № НОМЕР_3 відсутній у неї, так як став підставою для розроблення технічної документації по поділу земельної ділянки та переданий разом із даною документацією із землеустрою до Міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області для реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та станом на сьогоднішній день є нечинним. Пояснюючи обставини, якими вона обґрунтовувала свої вимоги про визнання за нею права на спадщину за законом на земельні ділянки площами 0,83 га. та 0,1550 га., зазначала, що відповідно до розробленої у 2010 році ПП Умань-Земпроект технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, її мати ОСОБА_2 зареєструвала на своє ім?я окремо виділені земельні ділянки з різними кадастровими номерами площами 0,83 га. та 0,1550 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, про що свідчать витяги з державного земельного кадастру (додатки 5, 6 до позовної заяви). Таким чином, оскільки мати позивача зареєструвала на своє ім?я окремо виділені земельні ділянки з такими кадастровими номерами і такою площею, то відповідно до ст. 1258 ЦК України дані земельні ділянки можуть виступати обкатами цивільних прав і бути об`єктом спадкування. Щодо залучення в якості відповідачів осіб, право власності яких також посвідчується вищевказаним державним актом на право власності на земельну ділянку серії № НОМЕР_3 , то виходячи з ст. 79 ЗК України вважає, що у залученні ще якихось відповідачів немає потреби, так як громадяни, зазначені в даному державному акті, зареєстрували свої окремо виділені земельні ділянки з іншими кадастровими номерами. Щодо наявності у померлої ОСОБА_2 ще спадкоємців першої черги, крім позивача та ОСОБА_4 , який відмовився від прийняття спадщини після смерті дружини є ще син ОСОБА_3 , який також відмовився від прийняття спадщини після смерті матері (ксерокопія довідки з сільської ради та заяви про відмову від права на спадщину ОСОБА_3 ). Додала витяги про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, виданих Міжрайонним управлінням у Ставищенському та Таращанському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, згідно з якими вартість спірного майна встановлена у сумі 37280,07 грн. Також додала ксерокопію квитанції про сплату судового збору, який зарахований на реквізити: Отримувач коштів Ставище /22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 36403380, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача 31216206010567.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву ОСОБА_1 , не дослідивши матеріали справи у повному обсязі та не надавши оцінки обставинам, викладеним позивачем в заяві, поданій на усунення недоліків.

На думку апеляційного суду, позовна заява подана із дотриманням вимог, що встановлені ст. 175 ЦПК України.

Вказівки суду на невиконання заявником вимог ухвали не ґрунтуються на вимогах ст. ст. 175 - 177 ЦПК України. Форма і зміст заяви, враховуючи суть вимог, правовідносини між сторонами, відповідали вимогам ст. 175 ЦПК України, що являлось підставою для відкриття провадження у справі згідно положень ст. 187 ЦПК України.

Виходячи із аналізу ст. 175 ЦПК України, непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими обґрунтовано позов, в тому числі тих, на які посилався суд першої інстанції, може бути підставою для відмови в позові за результатами розгляду справи, а не для залишення позовної заяви без руху та її повернення.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався також на те, що позивачем не надано суду належний доказ про сплату судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., а відповідно до витягу з комп`ютерної програми Д-3 та довідки керівника апарату суду від 02 травня 2019 року станом на 02 травня 2019 року по справі № 378/509/19 судовий збір, сплачений відповідно до вказаної квитанції в сумі 768,40 грн., приєднаний до іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_1

Також згідно довідки керівника апарату суду від 02 травня 2019 року (а. с. 20) судовий збір в сумі 768,40 грн. за квитанцією 0.0.1315336436.1 від 03 квітня 2019 року приєднаний до цивільної справи ЄУН 378/464/19, провадження № 2/378/137/19 за позовом ОСОБА_1 до Ставищенської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.

При цьому судом першої інстанції не надано оцінки тому, що справа № 378/464/19, по якій судовий збір було 03 квітня 2019 року сплачено позивачем і зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, не розглядалася по суті, оскільки позовна заява згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного веб-сайту судової влади України ухвалою від 04 квітня 2019 року повернута позивачеві.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

За таких обставин судом першої інстанції не з`ясовано, чи необхідно позивачу, який має право на повернення судового збору в зв`язку із поверненням позовної заяви, повторно сплачувати судовий збір, і чи не буде повернення позовної заяви із цих підстав формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до приписів п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 03 травня 2019 року скасуватиі направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів .

Судді :